Ухвала

від 05.06.2012 по справі 11/263

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/263 Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова Ю.М.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпостачоб'єкт»-ОСОБА_2 на постанову Господарського суду м. Києва від 05 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпостачоб'єкт»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпостачоб'єкт»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що позивач, на його думку, правомірно включив до податкового кредиту витрати по сплаті податку у складі придбаних у ТОВ «Бартон»та ТОВ «Кальварія»товарів, оскільки такі витрати підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними. Також позивач зазначає, що рішення суду, яким визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Бартон», скасовано, а тому у відповідача не було підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань.

Постановою Господарського суду м. Києва від 05 березня 2012 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпостачоб'єкт»-ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

26.11.2004 року відповідачем ДПІ у Деснянському районі м. Києва видане податкове повідомлення-рішення № 632601/0, яким згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 29825,52 грн., в тому числі 19883,68 грн. основного платежу з ПДВ та 9941,84 грн. штрафних санкцій з ПДВ.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта позапланової документальної перевірки від 25.11.2004 року № 45/26/25198983, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження ПДВ на суму 19883,68 грн. за період з 01.10.2002 року по 30.06.2003 року внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ «Бартон»та ТОВ «Кальварія».

Висновок акта мотивований тим, що ТОВ «Бартон»та ТОВ «Кальварія»не набули статусу платника ПДВ; видані цими товариствами податкові накладні не можуть слугувати доказом податкового кредиту за відповідні звітні періоди, оскільки складалися та підписувалися невідомими особами, які не мала відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств, і ці обставини встановлені рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2004 року у справі № -443-1/04 та рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12.06.2003 року № 2-2119/2003.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача є правомірним, та таким, що відповідає нормам чинного податкового законодавства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що перелік податкових накладних, виданих позивачу ТОВ «Бартон»та ТОВ «Кальварія», наведено на сторінці 5 акта перевірки. При цьому позивачем було надано договори поставки, укладені позивачем з ТОВ «Бартон»та ТОВ «Кальварія», накладних, податкових накладних та довіреностей на отримання товару по господарським операціям позивача з цими підприємствами, які досліджувалися відповідачем під час проведення перевірки.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12.06.2003 року визнано недійсними установчих документів ТОВ «Бартон»та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ; відповідно до ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 10.03.2005 року скасовано за нововиявленими обставинами рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12.06.2003 про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Бартон»; ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18.03.2005 року позовна заява Костарєва Р.Ю. до ТОВ «Бартон», третя особа: ДПІ у Печерському районі м. Києва, ТОВ «Будпостачоб'єкт»про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Бартон»залишена без розгляду; рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06.04.2004 року про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Кальварія»та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ; ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 01.08.2005 року у справі № 2-443-1/04 про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Будпостачоб'єкт»про перегляд рішення Печерського районного суду міста Києва від 06.04.2004 року про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Кальварія»за нововиявленими обставинами; ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.12.2005 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01.08.2005 року залишено без змін; ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10.12.2007 року відхилено касаційну скаргу представника ТОВ «Будпостачоб'єкт»та залишено без змін ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01.08.2005 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05.12.2005 року.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що рішення суду стосовно ТОВ «Бартон»скасовано, а рішення щодо ТОВ «Кальварія»є чинним.

Згідно з п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на складання податкових накладних надане виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

При цьому колегія суддів враховує посилання позивача на ту обставину, що рішення суду стосовно ТОВ «Бартон», покладене в основу акта перевірки, скасовано, і за результатами розгляду справи позовну заяву про недійсність установчих документів ТОВ «Бартон»залишено без розгляду.

В той же час, факт реєстрації контрагентів позивача - ТОВ «Бартон»та ТОВ «Кальварія»в якості платників ПДВ не підтверджений, про що свідчить лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.03.2005 року № 2852/9/10-009, оскільки свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Бартон»анульовано з 10.09.2002 року, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Кальварія»анульовано з 09.10.2002 року.

Таким чином, статусу платника ПДВ на час видачі позивачу податкових накладних у ТОВ «Бартон»та ТОВ «Кальварія»не було, отже, права виписувати податкові накладні ці товариства також не мали. Відповідно, видані ТОВ «Бартон»та ТОВ «Кальварія»податкові накладні не можуть вважатися належним доказом наявності у позивача права на податковий кредит в розмірі 19883,68 грн. за період з 01.10.2002 року по 30.06.2003 року.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість доводів відповідача про нарахування позивачу податкового зобов'язання по ПДВ внаслідок неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ «Бартон»та ТОВ «Кальварія».

Відповідно до пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Оскільки факт порушення податкового законодавства з боку позивача щодо формування податкового кредиту по ПДВ в розмірі 19883,68 грн. за період з 01.10.2002 року по 30.06.2003 року по взаємовідносинам з ТОВ «Бартон»та ТОВ «Кальварія»є встановленим, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що штрафні санкції застосовано до позивача обґрунтовано.

Відповідач довів суду правомірність свого рішення, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпостачоб'єкт»-ОСОБА_2 -залишити без задоволення , а постанову Господарського суду м. Києва від 05 березня 2012 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.