Постанова

від 12.06.2012 по справі 23/208

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. Справа № 23/208

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаОСОБА_4 дов. від 13.01.2012 року відповідачаОСОБА_5 дов. від 05.04.2012 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" на постановувід 04.04.2012 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 23/208 господарського суду Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" до Державного підприємства "Донецька залізниця" простягнення 4439,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у сумі 4439,86 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2012 року (суддя Забарющий М.І.) у задоволенні позову відмовлено.

За апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року (головуючий суддя Бойченко К.І., судді Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) скасоване з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року, а рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2012 року залишити в силі.

Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, а саме статей 920, 924 Цивільного кодексу України, статей 23, 26 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 114, 115 Статуту залізниць України.

Доповідач: Волковицька Н.О.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" просить відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги з підстав, викладених у постанові.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 14.06.2011 року ПАТ "Луганський ливарно-механічний завод" (вантажовідправник) зі станції Торез Донецької залізниці на станцію Стаханов Донецької залізниці відвантажив на адресу Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" (перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів"), за залізничною накладною № 52518461 у 5-ти вагонах, в т.ч. і у вагоні № 67148346 вантаж (горішок коксовий у твердому стані) у кількості 40200кг.

При прийнятті потягу № 3534 у складі якого був вагон № 67148346, на станції призначення Стаханов Донецької залізниці на підставі абзацу 2 частини 1 статті 52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) залізниця при видачі вантажу здійснила контрольну перевірку його маси і встановила недостачу вантажу у вищевказаному вагоні в кількості 1900кг., що підтверджується комерційним актом БИ 566191 від 16.06.2011 року, в якому зазначено, що навантаження в вагоні нерівномірне, нижче рівня бортів на 200мм праворуч по ходу потягу над 4-5 люками воронкоподібне поглиблення 1500мм х 2000мм х 1500мм, між 4-5 люками щілина 40мм на всю довжину кришок люків; просипання вантажу; вантаж маркований; в місці поглиблення маркування порушене.

25.07.2011 року позивач пред'явив відповідачу претензію №02/4327, про відшкодування вартості нестачі вантажу на суму 4439,86 грн., яку відповідач листом №ПД 110 від 03.10.2011 року не задовольнив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що винною у незбереженні вантажу під час перевезення є залізниця, але докази вартості вантажу відсутні, оскільки ТОВ "Торговий дім Луганський літейно -механічний завод" на рахунок -фактуру №СФ-0000132 від 14.06.2011 року якого посилається позивач не є відправником.

Апеляційний господарський суд рішення місцевого суду скасував та позовні вимоги задовольнив з огляду на те, що вина відповідача у нестачі є доведеною, а відтак останній повинен нести відповідальність виходячи з купівельної ціни продукції, а не вартості вантажу, зданого до перевезення, як то передбачено статтею 115 Статуту залізниць України.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.

В силу вимог частини 2 статті 307 Господарського кодексу України, частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України, статті 6 Статуту залізниць України судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між вантажовідправником та перевізником договору перевезення вантажу.

Згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно статті 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини у втраті чи нестачі вантажу, у розмірі дійсної вартості, яка визначається за правилами статті 115 Статуту залізниць України.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

У даному випадку судами встановлено, що позивач є покупцем горішку коксового за договором поставки №1102921, укладеним 01.04.2011 року з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", яке в свою чергу є покупцем горішку коксового за договором поставки №1004839, укладеним з ТОВ "Торговий дім Луганський літейно-механічний завод" 30.08.2010 року, а вартість нестачі визначена згідно рахунка №1106044С від 14.06.2011 року ПАТ "Нікопольський завод феросплавів".

При цьому, сторонами договору перевезення є залізниця та відправник вантажу, які у зазначеній схемі купівлі -продажу участі не приймали.

Отже, враховуючи приписи статей 114, 115 Статуту залізниць України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, та які передбачають обмежену відповідальність залізниці, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі рахунка або іншого документа вантажовідправника, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами для визначення розміру відповідальності.

З огляду на викладене, висновок апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог є помилковим.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд першої інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 6 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року у справі №23/208 господарського суду Донецької області скасувати.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2012 року у даній справі залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач