Постанова

від 11.06.2012 по справі 35/307

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2012 р. Справа № 35/307 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСаранюка В.І. -доповідача у справі суддівКролевець О.А. Попікової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс" на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 28.03.2012 р. у справі господарського суду№ 35/307 міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс" доПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ Юг" 2. Акціонерний комерційний банк "Трансбанк" за участюПрокуратури міста Києва провизнання договору іпотеки припиненим

за участю представників від прокуратури Ходаківський М.П. від позивача Кеба А.В. від відповідача від третьої особи 1 від третьої особи 2Голубєва Н.А. не з'явився не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання припиненими правовідносин, що виникли на підставі договору іпотеки від 25.05.2007 р. про передачу в іпотеку нерухомого майна: квартири № 30 по вул. Хрещатик, 15 в м. Києві, укладеного між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 3377, та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру іпотек запису № 3377 від 25.05.2007 р. про державну реєстрацію договору іпотеки від 25.05.2007 р. та з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна запису № 3378 від 25.05.2007 р. про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки від 25.05.2007 р.

Ухвалою від 24.10.2011 р. господарським судом міста Києва залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерний комерційний банк "Трансбанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ Юг".

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. у справі № 35/307 (суддя Літвінова М.Є) позов задоволено частково. Визнано таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки від 25.05.2007 р. про передачу в іпотеку нерухомого майна: квартири № 30 по вул. Хрещатик, 15 в м. Києві, укладеним між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 3377. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Корсакової Г.В., суддів Сулім В.В., Чорногуза М.Г.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальності "Медіа Проект Плюс", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р.

У запереченнях на касаційну скаргу Акціонерний комерційний банк "Трансбанк", зокрема, зазначає, що у даному випадку основне зобов'язання, забезпечене іпотекою, зміст якого визначається кредитним договором та додатковими угодами до нього не збільшується, а зменшується. Третя особа 2 також вказує на те, що поняття штрафних санкцій не підпадає під ознаки ст. 19 Закону України "Про іпотеку" та оскільки нарахування таких санкцій є правом кредитора, яке до боржника не застосовувалось, зміна штрафних санкцій не вплинула на обсяг зобов'язань іпотекодавця.

Заслухавши представників сторін та прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

28.04.2006 р. між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ Юг" (позичальник) було укладено кредитний договір № 1969, згідно з п. 1.1. якого (в редакції додаткової угоди № 8 від 28.02.2008 р. до договору) кредитор надає позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 20 000 000 грн. на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в цьому договорі. Надання коштів у межах договору здійснюється на підставі листів позичальника. Позичальник зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити нараховані проценти, а також виконати інші зобов'язання, в порядку і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.2. кредитного договору).

Пунктом 2.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 9 від 17.04.2008 р. до договору) передбачено, що кредит наданий на строк до 16.04.2009 р. (включно).

Пунктами 3.1 -3.3 кредитного договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 23 % річних за використану частину кредитних коштів та 0,1 % річних за невикористану частину. Сплата процентів проводиться позичальником щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту у строк не пізніше п'ятого банківського дня місяця наступного за місяцем, за який нараховані проценти. Проценти нараховуються кредитором щомісяця, починаючи з дня надання кредиту, і до остаточного погашення кредиту на залишок суми заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та фактичної кількості днів у році.

25.05.2007 р. в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ Юг" за кредитним договором між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс" (майновий поручитель ТОВ "Гарант-СВ Юг") було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 3377.

Пунктом 1.1. зазначеного договору іпотеки (в редакції договору про внесення змін від 29.02.2008 р. до договору іпотеки) передбачено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс" (іпотекодавець) передає в іпотеку Акціонерному комерційному банку "Трансбанк" (іпотекодержателю) належну йому трьохкімнатну квартиру житловою площею 68, 00 кв.м., загальною площею 120, 10 кв.м., що знаходиться в будинку 15 по вул. Хрещатик в м. Києві (надалі-предмет іпотеки), що є забезпеченням повернення отриманого позичальником кредиту за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 р., у розмірі 20 000 000 грн. зі сплатою процентів річних за користування кредитом, на умовах та у порядку погашення, передбаченому кредитним договором, та іншої заборгованості, в тому числі: пені, відшкодування збитків та витрат, завданих прострочкою виконання та/або пов'язаних зі зверненням стягнення на майно.

08.05.2009 р. між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого АКБ "Трансбанк" відступив, а ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" набув право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, що укладені на виконання таких кредитних договорів, укладених АКБ "Трансбанк" з юридичними особами, перелік яких наведено у додатку 1 до цього договору.

У додатку № 1-3 від 08.07.2009 р. до договору від 08.05.2009 р. визначений перелік кредитів, за якими АКБ "Трансбанк" відступив право вимоги на користь ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", у тому числі за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 р., укладеним між АКБ "Трансбанк" та ТОВ "Гарант - СВ Юг".

08.07.2009 р. між Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" та Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" був укладений договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 25.05.2007 р. з усіма змінами та доповненнями, що були вчинені, відповідно до умов якого АТ "Укрексімбанк" прийняло право вимоги за цим договором іпотеки.

30.08.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ Юг" укладена додаткова угода до кредитного договору № 1969 від 28.04.2006 р., відповідно до якої кредитний договір № 1969 викладений у новій редакції та йому привласнений інший номер -№ 151309К36/1969, з урахуванням облікової політики Акціонерного товариства "Укрексімбанк" (надалі -кредитний договір в редакції 30.08.2010 р.). Даною додатковою угодою також була зменшена процентна ставка за користування кредитом та змінений порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом.

Зокрема, підпунктом 3.2.5 кредитного договору в редакції 30.08.2010 р. проценти за користування кредитом сплачуються позичальником у розмірі 0,1 % річних починаючи з 01.08.2010 р. Проценти нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - до 15 числа). Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування кредитом за попередній місяць. Проценти за користування кредитом підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом (п. 3.4.1 кредитного договору в редакції 30.08.2010 р.).

Вважаючи, що за змістом ст. 559 Цивільного кодексу України зміна кредитного договору, яким збільшено обсяг відповідальності іпотекодавця без належного повідомлення і згоди на те останнього є підставою для припинення зобов'язань за договором іпотеки, позивач звернувся до суду з позовом про визнання припиненими правовідносин, що виникли на підставі договору іпотеки від 25.05.2007 р. та про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виключення відповідних записів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що і є предметом розгляду у даній справі.

Рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позову мотивоване тим, що іпотека є видом інституту поруки, у зв'язку з чим спірні правовідносини регулюються також параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції зазначив, що основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме збільшено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами та, відповідно, збільшився обсяг відповідальності позивача як іпотекодавця за іпотечним договором без згоди останнього. З огляду на положення ст. ст. 598, 559 Цивільного кодексу України, ст. ст. 17, 19 Закону України "Про іпотеку" суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині припинення правовідношення за договором іпотеки від 25.05.2007 р. Відмовляючи в задоволенні вимог про виключення записів з реєстрів та зняття заборон, суд виходив із того, що зобов'язання з вчинення таких дій можуть бути покладені лише на реєстраторів реєстру заборон та нотаріусів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив із того, що застава (різновидом якої є іпотека) і порука є різними видами забезпечення виконання зобов'язань, а тому застосування до договору іпотеки положень ст. 559 Цивільного кодексу України є безпідставним. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що кредитним договором в редакції 30.08.2010 р. була зменшена процента ставка за користування кредитом, а передбачена зазначеним правочином штрафна санкція за нецільове використання кредиту не є основним зобов'язанням.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст. ст. 554, 559 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 11 Закону України "Про заставу", ст. ст. 1, 2 Закону України "Про іпотеку". При цьому зазначає, що Закон України "Про іпотеку" передбачає застосування до відносин іпотеки норм Цивільного кодексу України, а оскільки законами України "Про іпотеку" і "Про заставу" не врегульовано відносини, що виникають на підставі іпотечних договорів, іпотекодавцем в яких є майновий поручитель, у такому випадку підлягають застосуванню норми ст. 559 Цивільного кодексу України. Крім того, скаржник вказує на те, що закон не розмежовує поняття штрафні санкції та основне зобов'язання, а усі зобов'язання за кредитним договором є основними.

Колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведене, слід визнати обґрунтованим висновки суду апеляційної інстанції про те, що оскільки іпотечний договір є одним із видів застави, до спірних правовідносин слід застосовувати відповідні норми Цивільного кодексу України та спеціальні норми Закону України "Про іпотеку", а не положення Цивільного кодексу України щодо поруки, зокрема ст. 559 цього Кодексу, якою визначено підстави припинення поруки.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

З огляду на наведене та враховуючи, що факти, які могли б бути підставою для припинення іпотеки, при розгляді даної справи не встановлено, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують вірних висновків апеляційного господарського суду, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятої ним постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Проект Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 р. у справі № 35/307 залишити без змін.

Головуючий В.І. Саранюк

Судді О.А. Кролевець

О.В. Попікова