Постанова

від 11.06.2012 по справі 5020-1608/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2012 р. Справа № 5020-1608/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСаранюка В.І. -доповідача у справі суддівКролевець О.А. Попікової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Севастополя 28.11.2011 р. Севастопольського апеляційного господарського суду 26.03.2012 р. у справі господарського суду№ 5020-1608/2011 міста Севастополя за позовомЗаступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі 1. Севастопольської міської ради 2. Балаклавської районної у місті Севастополі ради 3. Комунального підприємства "Агенція розвитку Балаклавського району" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" провитребування майна за участю представників

від прокуратури - Томчук М.О.

від позивача 1 - не з'явився

від позивача 2 - не з'явився

від позивача 3 - не з'явився

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" про зобов'язання повернути майно Комунальному підприємству "Агенція розвитку Балаклавського району".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 28.11.2011 р. у справі № 5020-1608/2011 (суддя Плієва Н.Г.) позов задоволено, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" повернути Комунальному підприємству "Агенція розвитку Балаклавського району" частину набережної Назукіна загальною площею 1 017 кв.м., розташовану у Балаклавському районі м. Севастополя.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Рибіної С.А., суддів Балюкової К.Г., Голика В.С.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс", рішення господарського суду міста Севастополя від 28.11.2011 р. залишено без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 28.11.2011 р. і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 р. та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" надійшла телеграма, в якій скаржник просить перенести розгляд даної справи через перебування його представника у відрядженні.

З урахуванням того, що чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання скаржника було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду, колегія суддів відмовляє скаржнику в задоволенні клопотання про перенесення розгляду даної справи.івненської області від 02.02.2012 р.

Заслухавши представника прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На підставі рішення Севастопольської міської ради № 4519 від 08.06.2008 р. Комунальному підприємству "Агенція розвитку Балаклавського району" передано у господарське відання комунальне майно, а саме: частину набережної Назукіна загальною площею 1 017 кв.м., що розташована у Балаклавському районі міста Севастополя.

11.11.2008 р. між Комунальним підприємством "Агенція розвитку Балаклавського району" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" укладено договір про спільну діяльність, предметом якого сторони визначили спільну діяльність сторін без утворення юридичної особи та без об`єднання вкладів сторін, для організації належного відпочинку фізичних осіб у Балаклавському районі міста Севастополя, забезпечення туристичної привабливості Балаклавського району та отримання соціального та економічного ефекту.

Пунктом 2.2. вказаного договору передбачено, що Комунальне підприємство "Агенція розвитку Балаклавського району" надає для спільної діяльності Товариству з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" об'єкт (частину набережної Назукіна площею 1 017 кв.м.) з умовою використання його відповідно до пункту 2.1 цього договору.

01.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Символ" укладено договір про надання послуг, згідно з умовами якого відповідач надає Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий Символ" платні послуги з розміщення плавучих залізобетонних понтонів вздовж набережної Назукіна. Підставою надання послуг є договір про спільну діяльність від 11.11.2008 р.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.04.2011 у справі № 5020/96/201 за позовом прокуратури міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради, Балаклавської районної в місті Севастополі ради до Комунального підприємства "Агентство розвитку Балаклавського району", Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" про визнання договору про спільну діяльність недійсним та витребування майна відмовлено. При цьому у мотивувальній частині рішення встановлено, що договір про спільну діяльність є неукладеним.

Вказане судове рішення залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011 р.

Посилаючись на неповернення відповідачем майна після встановлення факту неукладеності договору про спільну діяльність від 11.11.2008 р., Заступник прокурора міста Севастополя звернувся до суду з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсрвіс" повернути Комунальному підприємству "Агенство розвитку Балаклавського району" частину набережної Назукіна загальною площею 1 017 кв.м., що знаходиться у Балаклавському районі м. Севастополя.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про задоволення позову мотивовані посиланнями на ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірне майно отримане відповідачем на підставі договору про спільну діяльність, який визнано судом неукладеним.

В обґрунтування касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" посилається на прийняття оскаржуваних рішень з порушенням ст. ст. 795, 1212, 1213 Цивільного кодексу України. Скаржник зазначає, що спірне майно не вибувало з володіння Комунального підприємства "Агентство розвитку Балаклавського району" та не передавалось відповідачу.

Колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, в мотивувальній частині рішення господарського суду міста Севастополя від 11.04.2011 у справі № 5020/96/201 встановлено, що договір про спільну діяльність від 11.11.2008 р. є неукладеним.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. у справі № 5020/96/2011 встановлено, що передача спірного майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" підтверджується подальшим укладенням вказаною стороною договору від 01.01.2009 р. про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" частини набережної Назукіна площею 1 017 кв.м. для надання послуг по розміщенню плавучих залізобетонних понтонів для стоянки маломірних суден.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

У рішенні від 25.07.2002 р. по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на наведене доводи скаржника про те, що спірне майно не вибувало з володіння Комунального підприємства "Агентство розвитку Балаклавського району" та не передавалось Товариству з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки спростовуються постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 р. у справі № 5020/96/2011.

Оскільки неукладений договір не породжує для сторін взаємних прав та обов'язків та не тягне за собою юридичних наслідків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позову про повернення відповідачем частини набережної Назукіна загальною площею 1 017 кв.м., що знаходиться у Балаклавському районі м. Севастополя.

Вказані висновки суду першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а тому підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 р. та рішення господарського суду міста Севастополя від 28.11.2011 р. у справі № 5020-1608/2011 залишити без змін.

Головуючий В.І. Саранюк

Судді О.А. Кролевець

О.В. Попікова