Рішення

від 06.06.2012 по справі 17/279-45/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/279-45/162 06.06.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» До Житлово-будівельного кооперативу «Верстат - 13» Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Про Стягнення 76 637,50 грн. Головуючий суддя Балац С.В. Суддя Мудрий С.М. Суддя Паламар П.І. Представники сторін: Від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністю; Від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю; Від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з'явились; Від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з'явились.

С У Т Ь С П Р А В И :

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Верстат-13»про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 76 637,50 грн., в тому числі 56 679,12 грн. основного боргу, 2 661,48 грн. трьох процентів річних та 17 296,90 грн. збитків від інфляції.

У долученому під час розгляду справи розрахунку (т. 1 а. с. 202-203) суми збитків від інфляції та трьох процентів річних останні розраховані позивачем в іншому розмірі, а саме: три проценти річних в сумі 1 800,77 грн. та збитки від інфляції в сумі 11 589,27 грн. Враховуючи, що з заявою про зміну позовних вимог позивач до суду не звертався, суд розглядає зазначені вимоги в розмірі, заявленому позивачем у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за період з жовтня 2006 року по вересень 2009 року включно не в повному обсязі виконувався обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що позивач нараховує відповідачу оплату за постачання послуг з надання холодної води для підігріву гарячої, в той час як зважаючи на відсутність на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), вказане нарахування відповідно до приписів чинного законодавства не є правомірним. Також відповідач зазначає, що вказані послуги ним оплачуються Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 820178 від 01.02.2002 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2011 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 р. рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2011 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2011 р. скасовано, а справу № 17/279 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При цьому, у постанові Вищого господарського суду України від 20.07.2011 р. вказано, що судом не було з'ясовано та не вказано у рішенні об'єму послуг спожитих відповідачем, їх вартість та в якому розмірі вони оплачені відповідачем. Крім того, Вищий господарський суд України вказав на неврахування судами попередніх інстанцій положень викладених у ст. 11 Цивільного кодексу України, щодо виникнення взаємних прав та обов'язків.

Розпорядженням № 04-1/920 від 09.08.2011 р. призначено повторний автоматичний розподіл справ, за результатами якого справу № 17/279 передано для розгляду судді Балац С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2011 р. справу № 17/279 прийнято до провадження судді Балац С.В., присвоєно порядковий № 17/279-45/162.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. у справі № 17/279-45/162 судом призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі № 17/279-45/162.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 р. поновлено провадження у справі № 17/279-45/162.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 р. справу № 17/279-45/162 передано на розгляд колегії суддів: Балац С.В. (головуючий), Мудрий С.М. та Паламар П.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2012 р. справу № 17/279-45/162 прийнято до провадження колегією суддів: Балац С.В. (головуючий), Мудрий С.М. та Паламар П.І.

Відповідно до письмових пояснень Житлово-будівельного кооперативу «Верстат - 13»від 11.04.2011 р. останнє просить застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин.

Представники Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»та Комунального підприємства Київської міської державної адміністрації «Головний інформаційно-обчислювальний центр»у судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки до суду не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення поштової кореспонденції, повернуті відділенням поштового зв'язку.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує в повному обсязі.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.06.2012 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

За період з 01.10.2006 р. по 01.10.2009 р. Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»(надалі - позивач) було надано послуги Житлово-будівельному кооперативу «Верстат - 13»(надалі - відповідач) з водопостачання та водовідведення на загальну суму 180 907,86 грн. До вказаної суми також позивачем включено борг, який виник раніше, у розмірі 5 742,40 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення в розмірі 56 679,12 грн. в тому числі:

- борг за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води (код 8-928) за період з серпня 2004 року по вересень 2009 року включно в сумі 34 301,23 грн.;

- борг за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 8-50928), за період з жовтня 2005 року по вересень 2009 року в сумі 22 377,89 грн.

Протягом вказаного періоду, заборгованість за який позивачем заявлена до стягнення, між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»та Житлово-будівельним кооперативом «Верстат - 13»не було укладено договору, який би регулював взаємовідносини сторін по наданню позивачем відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення, що також підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до письмових пояснень Житлово-будівельного кооперативу «Верстат - 13»від 11.04.2011 р. останнє просить застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 25 Листа Вищого господарського суду України, від 07.04.2008 р., № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»та п. 32 Листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р., № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»частина третя статті 267 Цивільного кодексу України передбачає можливість застосування цього правового інституту лише за заявою сторони у спорі.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.10.2006 р. по 01.10.2009 р.

Проте, позовну заяву було подано до суду лише 17.06.2010 р.

Таким чином, в межах позовної давності позивач мав право звернутися з позовом про стягнення боргу за період з 17.06.2007 р.

Так як, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, тому в позові в частині стягнення боргу за період до 17.06.2007 р., слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 17.06.2007 р. по 01.10.2009 р.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги»визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Законом України «Про питну воду та питне водопостачання»визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Також відносини щодо водопостачання та водовідведення регулюються Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Враховуючи, що в період, заборгованість за який заявлена до стягнення, діяли як Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (до 18.10.2008 р.), так і Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (з 18.10.2008 р.), а відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», вони є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України підлягають застосуванню до спірних правовідносин у ті періоди, в які вони діяли.

Частиною 1 статті 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Відповідно до п. 12.1. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України для підприємств встановлено договірний порядок відпускання води та приймання стічних вод, а саме «шляхом укладання договору (додаток № 3) з Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», в якому останній, за узгодженням з місцевими органами виконавчої влади, має право обмежити водокористування абонента в окремі години й дні. При цьому користування водою з комунального водопроводу на виробничо-технічні потреби дозволяється лише тим підприємствам, для яких необхідність витрати води підтверджена об'єктивними причинами. У разі згоди Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»розрахунки за воду можуть бути оформлені через відкриття особового рахунку (абонентської картки). При укладанні договору з абонентами на відпускання води одночасно укладається договір на приймання від них стічних вод».

Згідно з п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання»та «Про житлово-комунальні послуги».

Отже, приписами чинного законодавства передбачено виключно договірне формування відносин між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»та абонентом.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження укладення з відповідачем договорів водопостачання та водовідведення позивачем не надано.

Проте, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Отже, так як позивачем було надано послуги з постачання та водовідведення, а відповідачем споживались та частково оплачувались надані позивачем послуги, тому між сторонами виникли взаємні цивільні права та обов'язки.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується копіями маршрутних карт та актів про зняття показників з лічильників, розшифровки про кількість спожитої питної води в кубічних метрах, дебетово-інформаційні повідомлення та ін., які підтверджують надання послуг позивачем.

Крім того, факт надання послуг водопостачання та водовідведення та їх отримання не заперечується відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зокрема, відповідно до ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п. п. 1.10., 12.5. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

В п. 11.1 та пп. а) п. 12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України передбачено, що кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками повірених у встановленому порядку водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані. Розрахунки за воду здійснюються з підприємствами (за винятком ЖЕО), як правило, один раз на місяць.

Крім того, відповідно до п. 3.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно п. 3.5. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України в окремих випадках (сезонне водоспоживання, недоцільність установки засобів обліку тощо) розрахунок витрат води споживачами, що не мають засобів обліку, за розрахунковий період за погодженням з виробником здійснюється за нормативами питного водоспоживання, затвердженими у встановленому порядку.

Поясненнями позивача, поданим позивачем розрахунком на підставі зазначених даних розрахункових листів абонента стверджується факт надання послуг з водопостачання та водовідведення позивачем відповідачу за період з 17.06.2007 р. по 01.10.2009 р., в обсязі 66 579,00 м. куб., загальною вартістю 82 310,27 грн., що не заперечується відповідачем. Доказів надання послуг на більшу суму позивач суду не надав.

Отже, з урахуванням знижки у розмірі 4 679,98 грн., а також враховуючи перерахунки, здійснені позивачем, відповідач повинен був сплатити позивачеві 77 558,22 грн. вартості наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення.

З розрахунку позивача вбачається, що відповідачем за спірний період з 17.06.2007 р. по 01.10.2009 р. було сплачено 89 799,67 грн., що свідчить про відсутність заборгованості відповідача за спірним договором за період з 17.06.2007 р. по 01.10.2009 р.

Зазначений факт додатково підтверджується відомостями наданими Комунальним підприємством Київської міської державної адміністрації «Головний інформаційно-обчислювальний центр».

Доказів порушення відповідачем строків оплати послуг з водопостачання та водовідведення позивачем суду не надано, тому у суду відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат.

Також, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, оскільки згідно п. 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р., розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Згідно з наявними доказами на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають, а позивачем не доведено належними засобами доказування факт надання таких послуг та їх обсяг.

Таким чином, у позові щодо стягнення боргу по оплаті вартості питної води для потреб гарячого водопостачання, наданих з 17.06.2007 р. по 01.10.2009 р., слід відмовити.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 661,48 грн. 3% річних та 17 296,90 грн. збитків від інфляції також не підлягають задоволенню, оскільки вони не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком стягнення основного боргу, а тому, за відсутності підстав для такого не можуть бути задоволені.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів суду, порушення яких саме його прав і охоронюваних законом інтересів мало місце зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів судом не приймається як такі, що не мають значення для справи, та не впливають на розгляд справи по суті.

Зважаючи на викладене, правові підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, 3 % річних та інфляційних втрат відсутні, у зв'язку з чим у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.В. Балац

Суддя С.М. Мудрий

Суддя П.І. Паламар

Дата складення повного рішення 11.06.2012 р.