Постанова

від 01.11.2012 по справі 17/279-45/162

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р. Справа№ 17/279-45/162

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Руденко М.А.

Скрипка І.М.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Стельмащук Ю.М. - довіреність № 296 від 01.10.2012 року,

від відповідача: Бойков О.С. - довіреність б/н від 22.03.2012 року,

від третьої особи на стороні позивача: не з'явилися;

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року

у справі № 17/279-45/162 (головуючий суддя Балац С.В., судді Мудрий С.М., Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал",

до Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-13",

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго",

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Комунального підприємства Київської міської державної

адміністрації "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

про стягнення 76 637,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення на свою користь з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 76 637,50 грн., в тому числі 56 679,12 грн. основного боргу, 2 661,48 грн. трьох процентів річних та 17 296,90 грн. збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року у справі № 17/279 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року (у складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Алданова С.О., Смірнова Л.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2011 року рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „АК „Київводоканал" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПАТ „АК „Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року для розгляду справи № 17/279-45/162 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 року у вищезазначено складі суду апеляційну скаргу ПАТ „АК „Київводоканал" прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін та третіх осіб.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПАТ „АК „Київводоканал" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Руденко М.А., Алданова С.О.

В судовому засіданні суддею Алдановою С.О. на підставі ст. 20 ГПК було заявлено самовідвід.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 року заяву про самовідвід судді Алданової С.О. у даній справі задоволено.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 року у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Алданової С.О. здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПАТ „АК „Київводоканал" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Руденко М.А., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 року розгляд справи було призначено на 01.11.2012 року.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПАТ „АК „Київводоканал" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Руденко М.А.

Представники третіх осіб в судове засідання, яке відбулося 01.11.2012 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 01.11.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу ПАТ „АК „Київводоканал" задовольнити з підстав викладених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.11.2012 року заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ПАТ „АК „Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.11.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ „АК „Київводоканал" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, за період з 01.10.2006 року по 01.10.2009 року ним було надано послуги відповідачу з водопостачання та водовідведення на загальну суму 180 907,86 грн. До вказаної суми також позивачем включено борг, який виник раніше, у розмірі 5 742,40 грн. Відповідачем було сплачено 129 971,14 грн.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення в розмірі 56 679,12 грн., в тому числі:

- борг за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води (код 8-928) за період з серпня 2004 року по вересень 2009 року включно в сумі 34 301,23 грн.;

- борг за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 8-50928), за період з жовтня 2005 року по вересень 2009 року в сумі 22 377,89 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що протягом вказаного періоду, за який позивачем заявлена до стягнення заборгованість, між ПАТ „АК „Київводоканал" та ЖБК „Верстат - 13" не було укладено договору, який би регулював взаємовідносини сторін по наданню позивачем відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення, що також не заперечується сторонами.

Відповідач у своїх письмових поясненнях від 11.04.2011 року просив суд застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначалося вище, предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.10.2006 року по 01.10.2009 року.

З огляду на те, що позовну заяву було подано до суду лише 17.06.2010 року, то в межах позовної давності позивач мав право звернутися з позовом про стягнення боргу за період починаючи з 17.06.2007 року.

Таким чином, вірним є висновок місцевого господарського суду, що оскільки відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, то в позові в частині стягнення боргу за період до 17.06.2007 року, слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності, а відтак судом розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 17.06.2007 року по 01.10.2009 року.

Законом України „Про житлово-комунальні послуги" визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

У відповідності до ЗУ „Про питну воду та питне водопостачання" визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Також відносини щодо водопостачання та водовідведення регулюються Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 (далі - Правила № 65).

Правила № 65 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 року, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила № 190).

Враховуючи, що в період, заборгованість за який заявлена до стягнення, діяли як Правила № 65 (до 18.10.2008 року), так і Правила № 190 (з 18.10.2008 року), а відповідно до ст. 3 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання", вони є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, то Правила № 65 та № 190 підлягають застосуванню до спірних правовідносин у ті періоди, в які вони діяли.

Частиною 1 статті 19 Закону "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Відповідно до п. 12.1. Правил № 65 для підприємств встановлено договірний порядок відпускання води та приймання стічних вод, а саме „шляхом укладання договору (додаток № 3) з ПАТ „АК „Київводоканал", в якому останній, за узгодженням з місцевими органами виконавчої влади, має право обмежити водокористування абонента в окремі години й дні.

При цьому користування водою з комунального водопроводу на виробничо-технічні потреби дозволяється лише тим підприємствам, для яких необхідність витрати води підтверджена об'єктивними причинами. У разі згоди ПАТ „АК „Київводоканал", розрахунки за воду можуть бути оформлені через відкриття особового рахунку (абонентської картки). При укладанні договору з абонентами на відпускання води одночасно укладається договір на приймання від них стічних вод.

Згідно з п. 2.1 Правил № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України „Про питну воду та питне водопостачання" та „Про житлово-комунальні послуги".

Отже, приписами чинного законодавства передбачено виключно договірне формування відносин між ПАТ „АК „Київводоканал" та абонентом.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження укладення з відповідачем договорів водопостачання та водовідведення позивачем не надано.

Однак слід зазначити, що відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Отже, враховуючи, що позивачем було надано послуги з постачання та водовідведення, а відповідачем споживались та частково оплачувались надані позивачем послуги, то між сторонами виникли взаємні цивільні права та обов'язки.

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 статті 180 ГК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується копіями маршрутних карт та актів про зняття показників з лічильників, розшифровки про кількість спожитої питної води в кубічних метрах, дебетово-інформаційні повідомлення та ін., які підтверджують надання послуг позивачем.

Крім того, факт надання позивачем послуг водопостачання та водовідведення та отримання їх відповідачем, останнім не заперечується.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зокрема, відповідно до ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п. п. 1.10., 12.5. Правил № 65.

Відповідно до п. 11.1 та пп. а) п. 12.3 Правил № 65 передбачено, що кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками повірених у встановленому порядку водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані. Розрахунки за воду здійснюються з підприємствами (за винятком ЖЕО), як правило, один раз на місяць.

Крім того, відповідно до п. 3.1. Правил № 190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

При цьому, згідно п. 3.5. Правил № 190 в окремих випадках (сезонне водоспоживання, недоцільність установки засобів обліку тощо) розрахунок витрат води споживачами, що не мають засобів обліку, за розрахунковий період за погодженням з виробником здійснюється за нормативами питного водоспоживання, затвердженими у встановленому порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, поданим позивачем розрахунком на підставі зазначених даних розрахункових листів абонента підтверджується факт надання послуг з водопостачання та водовідведення позивачем відповідачу за період з 17.06.2007 року по 01.10.2009 року, в обсязі 66 579,00 м. куб., загальною вартістю 82 310,27 грн., що не заперечується відповідачем.

Отже, з урахуванням знижки у розмірі 4 679,98 грн., а також враховуючи перерахунки, здійснені позивачем, відповідач повинен був сплатити позивачеві 77 558,22 грн. вартості наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення.

З розрахунку позивача вбачається, що відповідачем за спірний період з 17.06.2007 року по 01.10.2009 року було сплачено 89 799,67 грн., що свідчить про відсутність у відповідача заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за спірний період з 17.06.2007 року по 01.10.2009 року, що також підтверджується відомостями наданими Комунальним підприємством Київської міської державної адміністрації "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

Згідно п. 3.13. Правил № 190, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Однак, з наявних у справі доказів вбачається, що на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають, а позивачем не доведено належними засобами доказування факт надання таких послуг та їх обсяг.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги щодо стягнення боргу по оплаті вартості питної води для потреб гарячого водопостачання, наданих з 17.06.2007 року по 01.10.2009 року є безпідставними, недоведеними належними доказами та задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що в задоволені вимог щодо стягнення основного боргу відмовлено, то заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2 661,48 грн. 3% річних та 17 296,90 грн. збитків від інфляції також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від стягнення основної заборгованості.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи позивача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року у справі № 17/279-45/162 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року у справі № 17/279-45/162 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 17/279-45/162 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Руденко М.А.

Скрипка І.М.