Постанова

від 12.06.2012 по справі 5011-2/390-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2012 № 5011-2/390-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_2 ( довір. б/н від 01.06.2012р.);

Від відповідача - ОСОБА_3 ( довір. №64-3889 від 30.08.2011);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Елеком-Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2012 р.

у справі № 5011-2/390-2012 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елеком - Сервіс"

про стягнення 27059,10 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2012р. у справі №5011-2/390-2012 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Елеком-Сервіс" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва 21341 грн. 21 коп. основного боргу, 3020 грн. 30 коп. - інфляційних, 1073 грн. 30 коп. - 3% річних, 1624 грн. 29 коп. пені та 1506 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005р. №4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758, згідно до якого відключення приміщень здійснюється за проектом монтажною організацією, а по закінченню складається акт, який в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Відповідачем не надано жодних даних про наявність дозвільних документів на відключення приміщення по проспекту Генерала Ватутіна, 2а від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і водовідведення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2012р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що зі сторони позивача опалювальна система не забезпечувала належний рівень тепла. Апелянт неодноразово звертався до позивача з проханням створити комісію для складання акта невідповідності послуг, на що зі сторони позивача не було вчинено ніяких дій. Апелянтом разом з суміжними споживачами ТОВ „Райдужне" та ТОВ ВКФ „Прінтекс" в жовтні 2009 року складено акт претензію про ненадання послуг, яким встановлено, що відповідач висловлює претензії щодо якості надання послуг з централізованого опалення, також актом-претензією встановлено, що система центрального опалення відсутня в зв'язку з її демонтажем. Зазначений акт-претензія є чинним, не скасований та підтверджує юридичний факт демонтажу системи центрального опалення в приміщенні апелянта. Правомірність складання акту підтверджується ст. 18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", згідно якої, у разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Внаслідок демонтажу системи централізованого опалення апелянт послугу позивача щодо опалення приміщення фактично не отримував.

Крім того, як зазначає скаржник, спірний договір від 4 листопада 1999р. припинив свою чинність в 2009 року, оскільки згідно з його умовами, якщо одна із сторін не заявить про припинення дії договору, або його розриву, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах, отже, як зазначає скаржник, договір був продовжений один раз на п'ять років, тобто чинність спірного договору не може бути постійною та повторною, так як його чинність припинена в 2009 році.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

04.11.1999р. між Державним комунальним підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду Дніпровського району та Товариством з обмеженою відповідальністю „Елеком-Сервіс" укладено договір про надання послуг за № 173/12. Відповідно до п. 1.1. договору позивач, як посередник, згідно укладених договорів з відповідними комунальними підприємствами "Водоканал", ПКТМ "Київенерго", тобто з виробниками та постачальниками комунальних послуг, зобов'язався надавати комунальні послуги за адресою: проспект Генерала Ватутіна „2-а", а відповідач у справі, як споживач у відповідності до п. 2.1. договору зобов'язався прийняти та оплатити послуги з централізованого опалення та холодного водопостачання до 1-го числа наступного місяця.

Згідно з Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації №906 від 09.10.2001р. „Про створення Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва" на базі Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду Дніпровського району міста Києва створено Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором про надання комунальних послуг в частині оплати у відповідача виникла заборгованість за період з 01.01.09р. по 01.12.11р. у розмірі 21341,21 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставлять.

Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасну сплату платежів, відповідач згідно умов договору (п.2.2.) сплачує на користь позивача пеню за кожний день прострочення.

Таким чином, внаслідок невиконання своїх зобов'язань по оплаті за надані комунальні послуги у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 27 059 грн. 10 коп., з яких 21 341 грн. 21 коп. основного боргу, 3020 грн. 30 коп. інфляційної складової боргу, 1073 грн. 30 коп. - 3% річних, 1624 грн. 29 коп. пені.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що оскільки апелянтом разом з суміжними споживачами ТОВ „Райдужне" та ТОВ ВКФ „Прінтекс" в жовтні 2009 року складено акт претензію про ненадання послуг та внаслідок демонтажу системи централізованого опалення апелянт послугу позивача щодо опалення приміщення фактично не отримував, не можуть бути покладені в основу рішення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п. 25 Правил).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (п. 26 Правил).

Згідно п.34 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. N 1497, споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758.

Порядком відключення передбачено, що відключення приміщень здійснюється за проектом монтажною організацією за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи, а по закінченню відключення складається акт, який в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження (п.п. 2.5, 2.6 Порядку).

Посилання відповідача на складений в жовтні 2009р. акт - претензію про ненадання послуг яким встановлено, що система центрального опалення відсутні у зв'язку з її демонтажем, а тому, на думку відповідача, це звільняє його від обов'язку сплати отриманих від позивача послуг, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки згідно до ч.ч. 4, 5 ст. 18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Отже при оформленні споживачем (відповідачем) претензії до виконавця (акт-претензію в даному випадку підписано споживачем та суміжними споживачами як-то передбачено ч. 3 ст. 18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" ), згідно до ч.4 названого Закону акт-претензія подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Тобто, ненадання послуг позивачем, за твердженням відповідача, не може бути підтверджено актом-претензією, та як наслідок звільнення відповідача від сплати за надані позивачем послуги у зв'язку з демонтажем системи централізованого опалення, оскільки ст. 18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлює процедуру оформлення претензій споживачів до виконавців, а спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді.

Як зазначалось вище, чинним законодавством передбачено певний порядок відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, по закінченню відключення (в разі технічної можливості такого відключення) складається акт тощо. Відповідачем до матеріалів справи не подано жодних доказів про наявність дозвільних документів на відключення приміщення по проспекту Генерала Ватутіна, 2а, а тому доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що внаслідок демонтажу системи централізованого опалення апелянт послугу щодо опалення приміщення не споживав не можуть бути покладені в основу рішення.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що чинність спірного договору від 04.11.1999р. не може бути постійною та повторною, а тому дія договору припинена в 2009р., оскільки згідно з умовами договору він був продовжений один раз на п'ять років, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки таке тлумачення відповідачем умов договору суперечить погодженим сторонами пунктам 3.8, 3.9 договору, згідно до яких цей договір укладено строком на п'ять років з 04 листопада 1999р. до 04 листопада 2004р.; якщо жодна із сторін не заявить про припинення дії договору, або його розриву, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах.

Оскільки ні позивач ні відповідач не заявляли про припинення або розірвання договору, то договір продовжено та той самий термін і на тих же умовах.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду - підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Елеком-Сервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2012р. у справі № 5011-2/390-2012 залишити без змін.

3 Матеріали справи № 5011-2/390-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Баранець О.М.

Калатай Н.Ф.