Постанова

від 07.08.2012 по справі 5011-2/390-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. Справа № 5011-2/390-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. -головуючого. Гоголь Т.Г. Костенко Т.Ф. за участю представників сторін: позивачаРешетниченко О.С. дов. від 26.12.2011 року відповідачівКоханевич В.Г. дов. від 07.08.2012 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Елеком-Сервіс" на постановувід 12.06.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5011-2/390-2012 господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеком-Сервіс" простягнення 27 059, 10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеком-Сервіс" про стягнення 27 059, 10 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року (суддя: Домнічева І.О.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суд від 12.06.2012 року (судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф., Баранець О.М.), позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеком-Сервіс" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району Доповідач: Волковицька Н.О.

м. Києва 21341 грн. 21 коп. основного боргу, 3020 грн. 30 коп. -інфляційних, 1073 грн. 30 коп. -3% річних, 1624 грн. 29 коп. пені

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеком-Сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 року скасувати, та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва.

На думку заявника судами неправильно застосовані Закон України "Про житлово -комунальні послуги", Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" та не надано оцінку тому факту, що відповідач склав акт -претензію про ненадання послуг за централізованого опалення та внаслідок демонтажа системи опалення послуги по опаленню приміщення не споживав.

Заявник також зазначає, що договір від 4 листопада 1999року припинив свою чинність в 2009 року, оскільки згідно з його умовами, якщо одна із сторін не заявить про припинення дії договору, або його розриву, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах, один раз на п'ять років, тобто чинність спірного договору не може бути постійною та повторною.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 04.11.1999року між Державним комунальним підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду Дніпровського району та Товариством з обмеженою відповідальністю „Елеком-Сервіс" укладено договір про надання послуг за № 173/12.

Відповідно до пункту 1.1. договору позивач, як посередник, згідно укладених договорів з відповідними комунальними підприємствами "Водоканал", ПКТМ "Київенерго", тобто з виробниками та постачальниками комунальних послуг, зобов'язався надавати комунальні послуги за адресою: проспект Генерала Ватутіна „2-а", а відповідач у справі, як споживач у відповідності до пункту 2.1. договору зобов'язався прийняти та оплатити послуги з централізованого опалення та холодного водопостачання до 1-го числа наступного місяця.

Згідно з Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації №906 від 09.10.2001року „Про створення Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва" на базі Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду Дніпровського району міста Києва створено Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором про надання комунальних послуг в частині оплати у відповідача виникла заборгованість за період з 01.01.09 року по 01.12.11року у розмірі 21341,21 грн.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставлять.

Згідно до статті 625 Цивільного кодексу України що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасну сплату платежів, відповідач згідно умов договору (пункт 2.2.) сплачує на користь позивача пеню за кожний день прострочення.

При задоволенні позовних вимог Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва суд першої інстанції і з чим погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що відповідно до пункту 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (п. 26 Правил).

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005року №4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758.

Згідно вказаного порядку відключення приміщень здійснюється за проектом монтажною організацією, а по закінченню складається акт, який в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Відповідачем не надано жодних даних про наявність дозвільних документів на відключення приміщення по проспекту Генерала Ватутіна, 2а від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і водовідведення.

Згідно пункту 34 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року N 1497, споживач також не мав права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.

За таких обставин суди дійшли обгрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів, що відповідач не споживав послуги, надання яких передбачено договором № 173/12.

Посилання скаржника на нечинність договору судом апеляційної інстанції досліджено та спростовано з огляду на п. 3.8, 3.9, якими передбачено продовження дії договору на той же строк і на тих же умовах якщо жодна із сторін не заявить про його припинення.

Ця домовленість сторін нічим не обмежена та не суперечить діючому законодавству.

Судом встановлено, що ні позивач ні відповідач не заявили про припинення або розірвання договору, в зв'язку з чим висновок про те, що договір продовжено на той самий термін і на тих же умовах є законним і обгрунтованим.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року у справі № 5011-2/390-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеком-Сервіс" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Н. Волковицька

С у д д і Т. Гоголь

Т. Костенко