Постанова

від 07.06.2012 по справі 5015/36/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.12 Справа № 5015/36/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, без номера від 18.04.2012 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2012 р.

у справі № 5015/36/12

за позовом: Миколаївської міжрайонної прокуратури Львівської області, в інтересах держави, в особі Горішненської сільської ради, с. Горішнє, Львівської області

до відповідача: ФОП ОСОБА_2, м. Городок, Львівська область

про стягнення заборгованості в сумі 197 843, 92 грн.

За участю представників сторін:

від позивача : Григлевич В.П. -сільський голова

від відповідача: Тибінка В.Я. -представник

від прокуратури: Рогожнікова Н.Б. -старший прокурор відділу

Права та обов'язки сторін, прокурора передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.04.2012 року у справі № 5015/36/12 (суддя Гулик Г.С.) задоволено частково позов Миколаївської міжрайонної прокуратури Львівської області, в інтересах держави, в особі Горішненської сільської ради: стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Горішненської сільської ради -82 155,52 грн. основного боргу, 42 398,97 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 73 467,47 грн. пені та 2 081,83 грн. інфляційних втрат -відмовлено.

Місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі залізобетонних дорожніх плит у повному обсязі, що підтверджується актом прийому-передачі, який підписаний відповідачем без жодних застережень, проте, в порушення умов біржової угоди, відповідач не в повному обсязі оплатив позивачу вартість товару, а тому сума основної заборгованості в розмірі 82 155,52 грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення інфляційні витрат в сумі 42 398,97 грн.,місцевим господарським судом у відповідності до вимоги листа Верховного Суду України від 03.04.1997року №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»здійснено самостійно розрахунок інфляційні витрат та встановлено, що нарахування інфляційних втрат повинно відбуватися з 01.08.2008р.

Відмовляючи в стягненні пені в розмірі 73 467,47 грн., місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що у відповідності до ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). А тому, оскільки згідно частини шостої ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та п.5.3 біржової угоди не містить вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені ніж встановлено ст.232 ГК України та збільшення позовної давності в порядку ст.ст.259-260 ЦК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а термін позовної давності припиняється зі спливом одного року від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу від 18.04.2012 року та доповнення до апеляційної скарги від 06.05.2012 року, в яких просить рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2012 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат -скасувати, в іншій частині рішення -залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник покликається на те, що ні прокурором, ні Горішненською сільською радою не надано місцевому господарському суду належного розрахунку інфляційних витрат, оскільки у розрахунку, що міститься в матеріалах справи вказано, що такий здійснено за придбані залізобетонні дорожні плити згідно договору купівлі-продажу від 03.07.2008 року з ФОП ОСОБА_2. Проте, спір між сторонами виник, у зв'язку з частковим виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання згідно Біржової угоди № 5/07-08 купівлі-продажу від 18 липня 2008 року, а не згідно договору купівлі-продажу від 03.07.2008року.

Також, апелянт вважає, що здійснений місцевим господарським судом самостійно розрахунок інфляційних витрат є необґрунтованим, здійснений з порушенням норм процесуального права, оскільки в силу ст. 33 та 34 ГПК України, обов'язком вчинення розрахунку витрат та подання до суду такого відповідного розрахунку покладається на позивача, про те останній свого обов'язку не виконав взагалі, а місцевий суд в супереч ст. 84 ГПК України не обґрунтував, як він прийшов за відсутності розрахунку до часткового задоволення інфляційних втрат та яким чином здійснював їх перерахунок.

Прокурор в судовому засіданні та у поданому відзиві на апеляційну скаргу (вх. ЛАГС №3387) , просить рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, зважаючи на те, що у відповідності до п. 3.2 та п. 3.3 біржової угоди покупець (відповідач) зобов'язаний до 31.07.2008 року забезпечити формування на спеціальному транзитному рахунку ЛУТБ суму продажної вартості товару (277 371,07 грн.). Однак, в порушення умов договору, відповідач станом на 01.04.2011 року перерахував на спеціальний транзитний рахунок 178 073,29 грн., що підтверджується казначейською випискою про оплату від ЛУТБ на розрахунковий рахунок Горішненської сільської ради. В результаті невиконання п. 3.2 біржової угоди, ФОП ОСОБА_2, сільським бюджетом недоотримано коштів від продажу дорожніх плит в сумі 82 155,52 грн.

Також, пунктами 5.3 та 5.4 вищевказаної біржової угоди передбачено, що за прострочення оплати за Товар на умовах даної Угоди Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. А тому, стягнення з відповідача інфляційні витрат в сумі 42 398,97 грн., місцевим господарським судом здійснено правомірно.

06.06.2012 року апелянтом ФОП ОСОБА_2 подано письмові пояснення, в яких апелянт зазначає, що тягар доказування інфляційних збитків, лежить виключно на позивачеві, а відповідач не зобов'язаний здійснювати розрахунки за позивача та не зобов'язаний визнавати позов, а суд спонукати його до останнього, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, тобто особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина 2 статті 14 ЦК України).

На вимогу ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року позивачем подано обґрунтований розрахунок інфляційних втрат з врахуванням проплат здійснених відповідачем та відповідно до вимоги листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р..

07.06.2012 року Горішненська сільська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь Горішненської сільської ради 82 155,52 грн. -основного боргу, який відповідач визнає та інфляційних втрат на суму 52 411,24 грн., зважаючи на те, що Горішненською сільською радою проведено обґрунтований розрахунок інфляційних витрат за невиконання грошового зобов'язання по договору купівлі-продажу № 5/07-08 від 18.07.2008 року з врахуванням сум проплат, зазначених у листі Торгової біржі «Львівська Універсальна»відповідно до вимог листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97 р.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено наступне:

Рішенням ХІХ сесії V демократичного скликання Горішенської сільської ради від 30.05.2008 року № 114, вирішено відчужити через товарну біржу майно (дорожні плити) в кількості 2000 штук загальною вартістю 252 155,60 грн.

18.07.2008 року між Горішненською сільською радою (продавцем), від імені та в інтересах якого, діяв член ЛУТБ (Брокерська контора №5) -ПП «Колорит», в особі брокера ОСОБА_6 та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (покупцем), від імені та в інтересах якого, діяв член ЛУТБ (Брокерська контора №1) -ТзОВ «Агро-Захід», в особі брокера ОСОБА_7, відповідно до правил біржових торгів на Товарній біржі «Львівська Універсальна»укладено біржову угода купівлі-продажу №5/07-08 (том І, а.с. 53) .

Відповідно до п. 1.1. біржової угоди -продавець (позивач) продав, а покупець (відповідач) купив залізобетонні дорожні плити розміром в кількості 2000 штук, на суму 277 371,07 грн.

Згідно з п. 3.1. біржової угоди -вартість товару по даній угоді складає 277 371,07 грн. і встановлена за результатами аукціонних торгів від 18.07.2008 року, проведених на ЛУТБ (протоколи проведення аукціонних торгів №1 та №2 від 18.07.2008р. (том І, а.с. 102, 103)).

Розрахунок за товар по даній угоді здійснюється через спеціальний транзитний рахунок ЛУТБ (п.3.2. біржової угоди).

Пунктом 3.3. біржової угоди передбачено, що покупець відповідно до положення про проведення аукціонів та правил біржової торгівлі на ЛУТБ, а також згідно договору №2 від 03.07.2008р. про умови участі в аукціонних торгах до 31.07.2008р. забезпечує формування на спеціальному транзитному рахунку ЛУТБ суми продажної вартості товару, що позначена в п.3.1. даної угоди.

В пункті 3.4. біржової угоди зазначено, що кошти, отримані біржею від покупця за придбаний товар, ЛУТБ перераховує на розрахунковий рахунок продавця за мінусом винагороди БК-5 згідно угоди про проведення торгів від 09.06.2008 року №5/06-08.

21.07.2008 року між Горішненською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, був складений акт прийому-передачі та підписаний повноважними сторонами, відповідно до якого позивач передав відповідачу дорожні плити в кількості 2000 штук на загальну суму 277 371,07 грн. (том І, а.с. 59) .

Однак, в порушення умов договору відповідач станом на 18.05.2011 року перерахував на спеціальний транзитний рахунок 195 215,55 грн., що підтверджується листом Товарної біржі «Львівська Універсальна»№ 44/05-11 від 18.05.2011 року (том І, а.с. 71) та поданими відповідачем платіжними дорученнями, внаслідок чого у відповідача перед позивачем по біржовій угоді виникла заборгованість в сумі 82 155,52 грн.

Окрім цього, вищенаведені факти встановлено та викладено у Акті від 24.05.2011 року №31-09/10 ревізії фінансово-господарської діяльності Горішненської сільської ради, за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року, проведеної Контрольно-ревізійним відділом в Миколаївському районі та місті Новому Роздолі.

У зв'язку з вищенаведеним, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 82 155,52 грн., 71 207,60 грн. нарахованої пені, 44 480,80 грн. -інфляційних втрат, згідно розрахунків, які долучені до матеріалів справи (том І, а.с. 115, 116) .

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін та прокурора, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного:

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимоги ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правовідносини сторін у справі виникли із біржової угоди № 5/07-08 купівлі-продажу і регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (статті 655 - 677) «Купівля -продаж».

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договором (п. 3.3) передбачено, що кінцевим терміном оплати за придбане майно є 31.07.2008 року.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки, відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не заперечує проти основної суми заборгованості в розмірі 82 155,52 грн., та не спростував належними та допустимими доказами її відсутність, а тому за таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає, що поданий позивачем та здійснений місцевим господарським судом розрахунок інфляційних витрат є невірним, оскільки при здійсненні розрахунку не враховано сум проплат здійснених відповідачем та зазначає, що грошові зобов'язання в нього виникли на підставі договору купівлі-продажу № 5/07-08 від 18.07.2008 року, а розрахунок заборгованості, пені, інфляційних позивачем подано до позовної заяви по договору від 03.07.2008 року (том І, а.с. 60-61).

07.06.2012 року позивачем на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року надано судовій колегії розрахунок інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання відповідача по договору купівлі-продажу № 5/07-08 від 18.07.2008 року, з врахуванням сум проплат, зазначених у листі Торгової біржі «Львівська Універсальна» (том І, а.с. 71) , відповідно до вимог листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р. Відповідач свого контр розрахунку інфляційних втрат не подав, зазначивши що тягар доказування інфляційних втрат, лежить виключно на позивачеві, а відповідач не зобов'язаний здійснювати розрахунки за позивача та не зобов'язаний визнавати позов, а суд спонукати його до останнього.

При здійсненні позивачем розрахунку, на вимогу ухвали Львівського апеляційного господарського суду, за період серпень 2008 року -березень 2011 року (період зазначений в позовній заяві), сума інфляційних втрат становить 49 815,01 грн.. Даний розрахунок здійснено з урахуванням проплат відповідача згідно листа Торгової біржі «Львівська Універсальна»та рекомендацій Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р. та є вірним.

Однак, апеляційна інстанція зазначає, що в позовній заяві позивач просив суд стягнути 44 480,80 грн. інфляційних втрат. Право на збільшення позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України належить позивачу до прийняття рішення місцевим господарським судом.

Збільшення позовних вимоги в апеляційній інстанції, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Враховуючи, що місцевим господарським судом вірно відмовлено в стягненні 2 081,83 грн. інфляційних втрат за липень 2008 року, оскільки термін оплати настав 31.07.2008 року (п. 3.3 біржової угоди), тому нарахування інфляційних втрат позивачем за період серпень 2008 року по березень 2011 року в сумі 42 398,97 грн. та стягнення місцевим господарським судом інфляційних втрат є правомірним, відповідє вимогам ст. 625 ЦК України, умовам укладеного між сторонами договору.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої суми пені в розмірі 73 467,47 грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про пропущення позивачем строків позовної давності відносно стягнення штрафних санкцій.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік встановлена щодо стягнення неустойки (пені, штрафу).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (том І, а.с. 98) , просить суд застосувати позовну давність щодо вимоги в частині стягнення пені, що і зроблено місцевим господарським судом, оскільки позивач не обґрунтував поважності причин такого пропуску і заяви про поновлення не подав.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідно до п. 3.3 біржової угоди, свої зобов'язання щодо оплати за придбане майно відповідач повинен був виконати 31.07.2008 р. Нарахування штрафних санкцій припинилось 31.01.2009 року. Позов заявлений прокурором в інтересах Горішенської сільської ради 23.12.2011 року, тобто з пропуском строку позовної давності без клопотання про його поновлення, що і є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення 73 467,47 грн. пені. Аналогічні висновки викладено Вищим господарським судом України у постанові від 07.02.2012 року у справа № 5024/1845/2011.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2-без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Мурська Х.В.