Постанова

від 12.06.2012 по справі 12/106/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. Справа № 12/106/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Вовчко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - Тульчинської міської ради на рішення господарського суду Вінницької області від 07.02.12 р.

у справі № 12/106/2012/5003 (суддя Кожухар М.С. )

позивач Тульчинська міська рада Вінницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Відділ Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області;

2) Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області;

відповідач Приватне акціонерне товариство "Ремонтно-будівельне управління №6"

про стягнення 70 500 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третіх осіб - не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.02.2012 року у справі №12/106/2011/5003 в позові Тульчинської міської ради Вінницької області до Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне управління №6" про стягнення 70 500 грн. збитків відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що відповідачем з моменту набуття права власності на майновий комплекс в м.Тульчині по вул.Глінки,10, документи, що посвідчують відповідні права на земельну ділянку площею 1,5 га. не виготовлено, плата за користування земельною ділянкою не здійснювалась, чим порушено інтереси Тульчинської міської ради як власника земельної ділянки у вигляді понесених збитків, заподіяних внаслідок неотримання доходів від використання вказаної земельної ділянки.

Посилаючись на положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284, апелянт стверджує, що стягненню з відповідача підлягають збитки в сумі 70500,00 грн., які також були встановлені комісією з питань визначення та відшкодування збитків, заподіяних Тульчинській міській раді.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №59 від 11.06.2012 року, в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Савченко Г.І., призначено повторний автоматичний розподіл справи №12/106/2011/5003 та змінено колегію суддів на колегію у складі - головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Враховуючи викладене, справа №12/106/2011/5003 розглянута у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

12 червня 2012 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд скарги без участі його представника.

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та третіх осіб, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями (т.3, а.с.60-62).

Крім того, відповідно до ухвали апеляційного суду від 08.05.2012 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 серпня 1995 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (продавець) та Товариством покупців Тульчинського підрядного спеціалізованого ремонтно - будівельного управління № 6 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 102, відповідно до п.1 якого, продавець зобов"язувався передати у власність покупця цілісний майновий комплекс Тульчинського підрядного спеціалізованого ремонтно - будівельного управління № 6. Майновий комплекс знаходиться за адресами: м. Тульчин, вул. Глінки, 8; смт. Томашпіль, вул. Леніна, 111 та розташований на земельних ділянках відповідно на площі 3,21 га та 0,4 га, яка надана в постійне користування виконкомом Тульчинської міської ради народних депутатів згідно рішень: № 11 від 07.01.1956 р., № 19/38 від 05.02.1965 р., № 146 від 26.11.1975 р., № 254 від 11.07.1979 р. № 12 від 13.01.1982 р, № 5 від 15.01.1086 р., - і рішення виконкому Томашпільської районної ради народних депутатів № 216 від 11.09.1975 р. (т.2, а.с.113-119).

23.01.1996 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (продавець) та Товариством покупців Тульчинського підрядного спеціалізованого ремонтно - будівельного управління № 6 підписано акт передачі проданого майна (т.2, а.с.120).

23.01.1996 року товариству покупців Тульчинського підрядного спеціалізованого ремонтно - будівельного управління № 6 видано свідоцтво про власність на вищевказане майно (т.2, а.с.112).

В подальшому, 30.08.2007 року між Закритим акціонерним товариством "РБУ-6", яке створено трудовим колективом державного підрядного спеціалізованого РБУ-6, (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тульчинський маслосирзавод" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передає у власність (продає), а покупець набуває у власність (купує) 29/100 частин комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: м. Тульчин Вінницької області по вул. Глінки, 10 (т.2, а.с.147-150).

Відповідно до п.1.2. Рішення 18 сесії 5 скликання Тульчинської міської ради № 410 від 29.11.2007 року "Про припинення права користування земельними ділянками", право користування земельною ділянкою ЗАТ "ТРБУ № 6" площею 1, 2301 га, м. Тульчин, вул. Глінки, 10 припинено згідно клопотання, в зв"язку з відчуженням частини майнового комплексу (т.2, а.с.49).

Рішенням 9 сесії 5 скликання Тульчинської міської ради від 20.02.2007 року "Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" пунктом 1.3 Закритому акціонерному товариству "Тульчинське ремонтно-будівельне управління №6" був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,5 га для обслуговування майнового комплексу, яка розташована в м.Тульчині по вул. Глінки,10, на умовах купівлі-продажу. Пунктом 2 рішення, ЗАТ "Тульчинське РБУ-6" зобов'язано замовити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та представити його на затвердження сесії міської ради (т.1, а.с.7).

На виконання рішення Тульчинської міськради від 20.02.2007 року, відповідач звернувся до ПП ОСОБА_3 з заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в м. Тульчині по вул. Глінки, 10.

Приватним підприємцем ОСОБА_3 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ЗАТ "РБУ-6" для обслуговування майнового комплексу по вул. Глінки, 10, м. Тульчин (т.2, а.с.70-107), однак даний проект землевпорядну експертизу не пройшов, оскільки, як зазначено у довідці, виданій ПП ОСОБА_3, об"єкт нерухомості, для обслуговування якого відводиться земельна ділянка, розташований на березі м. Тульчинка, а технічна документація по встановленню меж прибережної захисної смуги міською радою не виготовлена (т.1, а.с.101).

Контрольно-ревізійним відділом у Вінницькій області з 05.09.2011 року по 14.10.2011 року з відома голови міської ради Весняного В.М., заступника міського голови з питань бюджету і фінансів Добровольської Л.І. було проведено ревізію бюджету м. Тульчина, використання бюджетних коштів у виконавчому комітеті Тульчинської міської ради, стану збереження майна та використання бюджетних коштів установами, що утримуються за рахунок коштів міського бюджету за період з 01.08.2009 року по 01.09.2011 року, результати якої зафіксовані в акті від 19.10.2011 року за №08-07/23 (т.1, а.с.14-16).

В ході ревізії виявлено втрати місцевого бюджету плати за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів, особами, які їх використовують та яким надані дозволи на розробку проектів відведення, виготовлення технічної документації, проте станом на 01.09.2011 року залишаються не виготовленими.

Так, в акті ревізії від 19.10.2011 року зазначено, що плата за користування земельною ділянкою в порушення ст.ст. 15, 206 ЗК України, ст.2 ЗУ "Про плату за землю", "Про оренду землі" та Податкового кодексу ПрАТ "РБУ-6" не сплачується: протягом 5 місяців 2009 року відповідачем було сплачено за користування земельною ділянкою усього 8 825 грн.00 коп., протягом 2010 року - 21 627 грн. 55 коп. та протягом 8 місяців 2011 року - 16638 грн.98 коп. земельного податку; втрати бюджету у вигляді недоотриманої орендної плати з урахуванням сплаченого земельного податку становлять 72508,47 грн.

22 листопада 2011 року комісією, створеною розпорядженням Тульчинської районної державної адміністрації від 02.09.2010р. № 353-р, складено акт визначення розмірів збитків (неодержаного доходу) внаслідок порушення прав Тульчинської міської ради в частині ненадходження орендної плати до місцевого бюджету внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в межах Тульчинської міської ради в межах м. Тульчин, ЗАТ "Тульчинське РБУ-6", в якому визначено розміри збитків (неодержаного доходу) бюджету міста від недоотриманих коштів за фактичне землекористування ПрАТ "РБУ-6" земельною ділянкою площею 1,5 га, розташованою в м.Тульчині по вул. Глінки,10 за період з 01.11.2008 року по 01.11.2011 року в розмірі 112 300 грн. (т.1, а.с.11).

Відповідно до даних картки особового рахунку по коду бюджетної класифікації 13020100 "Земельний податок з юридичних осіб" ПРАТ "РБУ-6" проведено оплату: з 01.11.2008р. - 5 434,85 грн., 2009 рік - 19 407,30 грн., 2010 рік - 21 627,55 грн., по 01.11.2011р. - 20 872,82 грн., що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області № 6949 від 14.12.2011р. (т.1, а.с.100).

З огляду на викладене, Тульчинська міська рада посилаючись на те, що місцевому бюджету завдано збитків звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до ПрАТ "РБУ №6" про відшкодування втрат бюджету міста від недоотриманих доходів по орендній платі в розмірі 70500,00 грн.

Статтею 22 ЦК України визначено поняття збитків, якими є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, передбаченої ст.1166 ЦК України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

В пункті 3.8 Постанови № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України. Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 ЦК України. У розгляді таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про відсутність причинного зв'язку між діями відповідача та збитками, на які посилається позивач з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, як вбачається з наявної в матеріалах справи інвентаризаційної справи (інв. № 22-000842, т.2, а.с.108-144), відповідач отримав земельну ділянку, стосовно якої виник спір, у постійне користування згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Земельного кодексу УРСР від 18 грудня 1990 року N 561-XII та Земельного кодексу України (01.01.2002р.), на підставі відповідних рішень виконкому Тульчинської міської ради народних депутатів та Томашпільської районної ради народних депутатів, що в свою чергу підтверджується договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Тульчинського підрядного спеціалізованого ремотно-будівельного управління № 6.

Пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 р. N 563-XII "Про земельну реформу" (з подальшими змінами і доповненнями, внесеними постановами Верховної Ради України) встановлено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 01.01.2008 року оформити право власності або право користування землею.

В той же час, положення пункту 6 вказаної Постанови щодо втрати права користування земельною ділянкою, у разі його непереоформлення після закінчення вказаного строку, визнано неконстутиційним Рішенням Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005 р.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, з 01.01.2002 року право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. №1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки (пункт 7 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України).

На цьому наголошено, зокрема, і в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справи".

З огляду на викладене, місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що відповідач набув право постійного користування земельною ділянкою на підставі законодавства, яке діяло до набрання чинності Земельного кодексу УРСР від 18 грудня 1990 року №561-XII та зберігає його на даний час.

Як вже зазначалося вище, відповідач виявив бажання придбати вказану земельну ділянку у власність, і Тульчинською міською радою прийнято рішення "Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 20.02.2007 року.

Таким чином, оскільки сторонами виявлено намір на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, неоформлення останнього ніяк не могло потягти упущену вигоду у вигляді недоотриманої орендної плати.

При цьому, за користування земельною ділянкою останній сплачує земельний податок відповідно до чинного законодавства, заборгованість зі сплати земельного податку відсутня, що в свою чергу підтверджується відповідними довідками державної податкової служби (т.1, а.с.100, т.2, а.с.62-65).

Враховуючи викладене та зважаючи на право постійного користування відповідача земельною ділянкою, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позивач не міг укласти договір оренди ні з відповідачем, ні з будь-якою іншою особою та реально отримати дохід у вигляді орендної плати.

Слід зазначити, що розмір збитків розраховано позивачем згідно з Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок), затвердженим Постановою КМ України від 19.04.1993 р. № 284.

Відповідно до п. 3 Порядку, відшкодуванню підлягає зокрема неодержаний доход, тобто дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Разом з тим, як зазначено вище, в даному випадку відсутній факт тимчасового зайняття відповідачем земельної ділянки позивача, оскільки вона перебуває у його постійному користуванні та на ній розташовані належні відповідачу об'єкти нерухомості.

Відтак, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що вказаний Порядок не може бути застосований до даних правовідносин.

Крім того, судами обох інстанцій взято до уваги той факт, що відповідачем вчинялись дії щодо складення проекту землеустрою для оформлення права власності на земельну ділянку (т.2, 70-107).

Відтак, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги Тульчинської міської ради про стягнення 70500,00 грн. збитків, понесених від несплати орендної плати за користування земельної ділянки без правовстановлюючих документів є необґрунтованими і безпідставними, та відповідно правомірно відмовив в їх задоволенні.

Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Тульчинської міської ради Вінницької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 07.02.2012 року у справі №12/106/2011/5003 залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.