Постанова

від 15.06.2012 по справі 26/269

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2012 № 26/269

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Дзюбка П.О.

Разіної Т.І.

за участю секретаря Волошиної З.В.,

представників:

від позивача - ОСОБА_2 (дов. від 27.12.2011),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2011р.

у справі № 26/269 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 35 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2011 у справі № 26/269 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ТАС" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2011 у справі № 26/269 та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю, стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" судові витрати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" було прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/4 від 29.05.2012 змінено склад колегії суддів, справу передано для здійснення розгляду апеляційної скарги у наступному складі: головуючий суддя Сотніков С.В., судді Дзюбко П.О., Разіна Т.І.

Ухвалою від 29.05.2012 витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва належним чином засвідчені копії матеріалів адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, також у позивача витребувано докази на підтвердження виплати страхового відшкодування страхувальнику - ОСОБА_4.

На виконання вимог апеляційного господарського суду позивач надав копії матеріалів адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 а також довідку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про виплату ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 34886,50 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2011р. - без змін.

12.06.2012 в судовому засіданні оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відповідач не використав наданого процесуальним законом права на участь свого представника в судовому засіданні, про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2010 в м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода (ДТП), внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля "Мітсубісі" (д.н. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_4, автомобіля "Шкода" ( д.н. НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "Кіа" (д.н. НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_6

Внаслідок зазначеної ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю "Мітсубісі" (д.н. НОМЕР_1), який був застрахований у позивача згідно договору добровільного страхування транспортного засобу у заставі ДСТЗ/21 № А 0160654 від 08.07.2010.

ДТП сталася з вини водія автомобіля "Шкода" (д.н. НОМЕР_2) ОСОБА_3, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва № 3-12428/10 від 12.11.2010.

Також з матеріалів адміністративної справи № 3-12428/10 відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП вбачається, що у ДПТ, яка сталась з вини ОСОБА_3 брав участь застрахований позивачем автомобіль "Мітсубісі" (д.н. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_4

Отже, на думку колегії, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не дослідив обставини вини особи внаслідок дій якої, було завдано матеріальну шкоду власнику застрахованого позивачем автомобіля, не витребував у сторін відповідних належних та допустимих доказів.

Як вбачається зі звіту № 2106 від 17.11.2010 про визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля "Мітсубісі" (д.н. НОМЕР_1), розмір матеріального збитку, завданого власнику становить 40 261,50 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування транспортного засобу у заставі ДСТЗ/21 № А 0160654 від 08.07.2010 р., на підставі заяви страхувальника від 19.10.2010 р., звіту № 2106 від 17.11.2010 р. про визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, розрахунку суми страхового відшкодування від 26.11.2010 р., а також на підставі страхового акту № 26345В/40/2010 від 26.11.2010 р. позивач виплатив власнику застрахованого автомобіля страхове відшкодування в розмірі 34886,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50834 від 02.12.2010. Крім того, виплата страхового відшкодування позивачем саме страхувальнику ОСОБА_4 підтверджується довідкою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 08.06.2012 № 43-8-3-00/83, яка надана позивачем на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012.

Суд першої інстанції безпідставно, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не витребував докази та не дослідив обставини виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику за договором добровільного страхування транспортного засобу у заставі ДСТЗ/21 № А 0160654 від 08.07.2010.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом згідно ч. 2 ст.1187 ЦК України.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, який визнаний винним у вчиненні ДТП, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП застрахована відповідачем згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/1800839.

Ліміт відповідальності страховика (відповідача) згідно Полісу № ВЕ/1800839 становить 35000,00 гривень, а розмір франшизи - нуль гривень.

Таким чином, до позивача як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування транспортного засобу у заставі ДСТЗ/21 № А 0160654 від 08.07.2010, перейшло право вимоги до відповідача в межах фактичних затрат, але не більше розміру відповідальності, передбаченої Полісом № ВЕ/1800839.

Як підтверджено матеріалами справи сума страхового відшкодування розрахована згідно страхового акту та складає 39761,50 грн.

При цьому, страхувальник ОСОБА_4 мав заборгованість зі сплати страхових платежів у розмірі 4875,00 грн., що підтверджується довідкою про надходження страхових платежів від 01.09.2011, у зв'язку з чим страховик (позивач) зарахував частину суми страхового відшкодування в рахунок несплачених страхових платежів. У зв'язку з наведеним страхувальнику фактично було виплачено страхове відшкодування у розмірі 34886,50 грн. (39761,50 - 4875,00).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 35000,00 грн., тобто в межах установлених Полісом № ВЕ/1800839.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів відзначає, що місцевим господарським судом в порушення норм процесуального права безпідставно не встановлено вину завдавача шкоди на підставі обставин, які були установлені Державною автомобільною інспекцією, докази чого містяться у адміністративній справі Шевченківського районного суду міста Києва, також не прийнято та не надано належної оцінки всім зібраним у справі доказам у їх сукупності щодо виплати страховиком страхового відшкодування, обмежившись лише констатацією про недостатність поданих доказів позивачем.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що визнається беззаперечною підставою для його скасування відповідно до вимог ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в загальному розмірі 1291,75 грн. (350,00 - витрати по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 705,75 грн. - витрат по сплаті судового збору).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 у справі № 26/269 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити повністю.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (код 00034186, 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (код 30115243, 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65) 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн. майнової шкоди в порядку регресу, 1291 (одна тисяча двісті дев'яносто одна) грн. 75 коп. судових витрат.

6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 26/269 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Сотніков С.В.

Судді Дзюбко П.О.

Разіна Т.І.