Постанова

від 13.06.2012 по справі 52/165

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 № 52/165

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

при секретарі: Рибаруку М.М.

за участю представників:

позивача: Петрик О.В. - виконавчий директор;

відповідача: ОСОБА_3 - дов. №132/11.5.2 від 13.03.2012р.;

третьої особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій

побутового обслуговування населення

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.07.2011р.

у справі №52/165 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій

побутового обслуговування населення

до Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк"

третя особа Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.

Києва

про стягнення 10 445,91 грн.

ВСТАНОВИВ :

Український союз об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" (далі - відповідач) штрафних санкцій у розмірі 10 445,91 грн., нарахованих позивачу Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва внаслідок того, що відповідачем не було проведено (виконано) платіжне доручення позивача №180 від 25.06.2008р. на сплату 3 045,95 грн. податку на землю за червень 2008р.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на безпідставності та непідтвердженості позовних вимог належними і допустимими доказами. Зокрема, відповідач зазначав, що позивач не залишив в банку перший примірник платіжного доручення №180 від 25.06.2008р., на підставі якого і повинно було здійснюватись списання коштів. Окрім того, на думку відповідача, позивачем не доведено, що штрафні санкції, про стягнення яких заявлено позов, нараховані саме за ненадходження до бюджету 3 045,95 грн. податку на землю за червень 2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2011р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Державну податкову інспекцію в Голосіївському районі м. Києва (далі - третя особа).

Представник третьої особи в судове засідання місцевого господарського суду не з'явився, письмових пояснень по суті спору не надав, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. у справі №52/165 в позові було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. у справі №52/165 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи, зокрема, щодо підстав нарахування позивачу санкцій, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011р. апеляційну скаргу було повернуто на підставі п.2 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. у справі №52/165 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011р. апеляційну скаргу було повернуто на підставі п.4 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив суд скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду у справі №52/165 від 03.10.2011р. та зобов'язати Київський апеляційний господарський суд прийняти до розгляду апеляційну скаргу позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. у справі №52/165.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2012р. касаційну скаргу позивача було задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду у справі №52/165 від 03.10.2011р. скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.06.2012р.

В судовому засіданні 13.06.2012р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 24.05.2012р., а також підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. у справі №52/165 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 13.06.2012р. представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник третьої особи в судове засідання 13.06.2012р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, пояснення по суті апеляційної скарги не надав.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 10 445,91 грн. ґрунтуються на тому, що внаслідок невиконання відповідачем платіжного доручення позивача №180 від 25.06.2008р. на суму 3 054,95 грн. з призначенням платежу „податок на землю в червні 2008 року" позивачу було завдано майнової шкоди (збитки) у вигляді нарахованих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва штрафних санкцій у сумі 10 445,91 грн.

Позивач стверджує, що вищезгадане платіжне доручення було прийнято та проведено відповідачем 25.06.2008р., про що безпосередньо свідчить штамп „Проведено банком" та підписом операціоніста банку на платіжному дорученні, однак згідно з листом третьої особи вих.№17795/19-210 від 12.08.2010р. платіжне доручення №189 від 25.06.2008р. на суму 3 045,95 грн. не надходило на розрахунковий рахунок по сплаті земельного податку з юридичних осіб.

Місцевий господарський суд відмовив у позові повністю, зазначивши про непідтвердженість позовних вимог належними і допустимими доказами. При цьому, суд першої інстанції наголошував на тому, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували застосування до платника податків штрафних санкцій у розмірі 10445,91 грн. саме у зв'язку з ненадходженням до бюджету платежу по земельному податку за червень 2008 року у розмірі 3 054,95 грн. Тобто, позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позові обставини, не підтвердив підстави для покладення обов'язку по відшкодуванню збитків за заявленими вимогами саме на відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції у розмірі 10 445,91 грн., про стягнення яких заявлено позов, були нараховані позивачу третьою особою податковими повідомленнями-рішеннями від 03.09.2009р. №0017011530/0, від 03.09.2009р. №0017001530/0 та від 19.11.2010р. №0032861530/0.

В своїй апеляційній скарзі позивач зазначав про те, що поза увагою місцевого господарського суду залишились підстави та строки затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку.

Однак колегія суддів вважає такі доводи позивача необґрунтованими. Зокрема, судом було встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2009р. №0017011530/0 за затримку на 24 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку у розмірі 25 699,64 грн. позивачу було нараховано до сплати штраф у сумі 2 570,00 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2009р. №0017001530/0 за затримку 38 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку у розмірі 2 252,28 грн. нараховано штраф у сумі 450,46 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 19.11.2010р. №0032861530/0 за затримку на 88 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку у розмірі 37 127,22 грн. нараховано штраф у сумі 7 425,45 грн.

Підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень рішень стали акт №568/15-30/00017437 від 30.06.2009р. „Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань Українським союзом об'єднань підприємств та організацій побутового обслуговування населення „Укрсоюзсервіс" за період з 30.01.2008р. по 30.06.2009р." (том справи - 1, аркуш справи - 42) та акт №1684/15-30/00017437 від 04.11.2010р. „Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань УСОП „Укрсоюзсервіс" за період з 01.09.2009р. по 04.11.2010р." (том справи - 1, аркуш справи - 41).

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, суми земельного податку, вказані в актах перевірки та в податкових повідомленнях-рішеннях, які не були своєчасно сплачені позивачем до бюджету, у зв'язку з чим до нього і були застосовані штрафні санкції, є значно більшими за суму платежу, вказаного в спірному платіжному дорученні №189 від 25.06.2008р.

Окрім того, з актів перевірки №568/15-30/00017437 від 30.06.2009р. та №1684/15-30/00017437 від 04.11.2010р. вбачається, що позивачем систематично порушувались законодавчо встановлені строки для сплати земельного податку за перевіряємі періоди.

В жодному з актів перевірки та податкових повідомлень-рішень не зазначено, що підставою для нарахування санкцій стало саме ненадходження від позивача оплати земельного податку за червень 2008 року. До того ж, як уже зазначалось вище, санкції за податковими повідомленнями-рішеннями від 03.09.2009р. №0017011530/0 та від 03.09.2009р. №0017001530/0 нараховані за результатами перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку за період з 30.01.2008р. по 30.06.2009р., а санкції за податковим повідомленням-рішенням від 19.11.2010р. №0032861530/0 - за період з 01.09.2009р. по 04.11.2010р.

В позовній заяві вказано, що внаслідок дій відповідача позивачу було завдано матеріальних збитків.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вини відповідача. При цьому обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і збитками покладено на позивача.

В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем не доведено повний склад цивільного правопорушення, зокрема, не надано доказів на підтвердження того, що штрафні санкції у розмірі 10 445,91 грн. були застосовані до позивача саме внаслідок ненадходження до бюджету 3 054,95 грн. оплати земельного податку за червень 2008 року, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. у справі №52/165 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для зміни чи скасування вказаного судового рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-35, 43, 49, 75, 77, 86, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. у справі №52/165 - без змін.

2. Матеріали справи №52/165 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.