Рішення

від 18.06.2012 по справі 2-65/12

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-65/12

18.06.2012

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.

за участю секретаря Тичковської Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про розподіл майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя та усунення перешкод у користуванні квартирою, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що з 22 червня 2002 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 Шлюб було зареєстровано у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва за актовим записом № 1077. За час подружнього життя вони жили однією сім'єю, вели спільне господарство та мали єдиний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_1 року від шлюбу у них народився син ОСОБА_3.

Проте, у 2009 році їх сім'я розпалась за ініціативи ОСОБА_2 Рішенням Києво-Святошинського районного суд Київської області від 16 квітня 2009 року за позовом ОСОБА_2 шлюб між ними розірвано.

На даний час сторони не дійшли згоди щодо розподілу спільного майна.

За період зареєстрованого з відповідачем шлюбу було придбано: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1; ? частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6; земельну ділянку площею 0,10 га, цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_5, кадастровий номер 3221484000:07:013:0183; однокімнатну квартиру АДРЕСА_2; нежитлове офісне приміщення АДРЕСА_4; автомобіль марки «Хонда»модель «Акорд», державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_4; автомобіль марки «Хюндай»модель і10, державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3.

З огляду на наведене та посилаючись на норми закону, позивач просила суд: поділити майно, що є спільною сумісною власністю сторін; визнати за нею право власності на: ? частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, 1/4 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6; ? частину земельної ділянки площею 0,10 га, цільове призначення - для будівництва та jбслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_5, кадастровий номер 3221484000:07:013:0183; ? частину однокімнатної квартири АДРЕСА_2; ? частину автомобіля марки «Хонда»модель «Акорд», державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_4; ? частину автомобіля марки «Хюндай»модель і10, державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3; ? частину нежилого офісного приміщення АДРЕСА_4; визнати за відповідачем право власності на ? частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, 1/4 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, ? частину земельної ділянки площею 0,10 га, цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_5, кадастровий номер 3221484000:07:013:0183, ? частину однокімнатної квартири АДРЕСА_2, ? частину автомобіля марки «Хонда»модель «Акорд», державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_4, ? частину автомобіля марки «Хюндай»модель і10, державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3, ? частину нежилого офісного приміщення АДРЕСА_4.

В подальшому позивач свої позовні вимоги неодноразово уточнювала, остаточно просила суд: поділити майно, що є спільною сумісною власністю сторін; визнати за нею право власності на ? частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 площею 55,6 кв. м; ? частину гаражу АДРЕСА_7; ? частину земельної ділянки площею 0,10 га, цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_5, кадастровий номер 3221484000:07:013:0183; ? частину автомобіля марки «Хонда»модель «Акорд», державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_4; ? частину однокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 31 кв. м; ? частину земельної ділянки площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, кадастровий номер 3221455500:01:054:0042, цільове призначення -для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0728 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, кадастровий номер 3221455500:01:054:0042, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства; 1/4 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, загальною площею 48,6 кв. м; ? частину автомобіля марки «Хюндай»модель і10, державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3; ? частину нежитлового офісного приміщення АДРЕСА_4; ? частину матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, які були використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_5 з будівельною готовністю 87 % згідно з висновком № 7309/11-43 судової будівельно-технічної експертизи від 17 квітня 2012 року; визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на ? частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 площею 55,6 кв. м; ? частину гаражу АДРЕСА_7; ? частину земельної ділянки площею 0,10 га, цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_5, кадастровий номер 3221484000:07:013:0183; ? частину автомобіля марки «Хонда»модель «Акорд», державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_4; ? частину однокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 31 кв. м; ? частину земельної ділянки площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, кадастровий номер 3221455500:01:054:0042, цільове призначення -для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0728 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, кадастровий номер 3221455500:01:054:0042, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства; 1/4 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, загальною площею 48,6 кв. м; ? частину автомобіля марки «Хюндай»модель і10, державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3; ? частину нежитлового офісного приміщення АДРЕСА_4; ? частину матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, які були використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_5 з будівельною готовністю 87 % згідно з висновком № 7309/11-43 судової будівельно-технічної експертизи від 17 квітня 2012 року; витрати покласти на відповідача.

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя та усунення перешкод у користуванні квартирою.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 22 червня 2002 року він зареєстрував з ОСОБА_1 шлюб у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї за актовим записом № 1077. Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 16 квітня 2010 року шлюб між сторонами було розірвано. За час цього шлюбу ним було набуто у власність наступне майно:

- 02 квітня 2003 року -за рахунок коштів, які були отримані ним від продажу квартири, що була набута ним ще до шлюбу з ОСОБА_1 і знаходилась за адресою: АДРЕСА_3, він придбав за 54 600 грн. двокімнатну квартиру АДРЕСА_1;

- 18 листопада 2005 року -за кошти, які йому повернули товариші ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до боргових розписок, у сумі 21 635 грн. він придбав гараж АДРЕСА_7;

- 25 січня 2006 року -за гроші, які йому повернув ОСОБА_4 відповідно до боргової розписки, він купив за 42 000 грн. земельну ділянку площею 0,10 га, цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_5, кадастровий номер 3221484000:07:013:0183;

- 15 лютого 2006 року -за гроші, які йому повернув ОСОБА_4 відповідно до боргової розписки, та коштів, отриманих в кредит на його ім'я, придбав за 169 950 грн. автомобіль марки «Хонда»модель «Акорд», державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_4. Всі платежі по вказаному кредиту він сплачував за кошти, які повертали йому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно з борговими розписками;

- 16 липня 2007 року -він придбав за 158 000 грн. за рахунок коштів, які йому повернув ОСОБА_5 відповідно до боргової розписки у сумі 30 000 грн., та отриманих в кредит у АКІБ «УкрСиббанк»на його ім'я, однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Всі платежі по вказаному кредиту в дарунок йому сплачувала і сплачує його мати ОСОБА_6 переважно в м. Ніжині Чернігівської області, де вона проживає;

- 26 жовтня 2007 року -він придбав в рівних частинах разом з другом ОСОБА_4 (в рахунок його боргової розписки) за грошові кошти, які він взяв у кредит, у загальній сумі 35 429 грн. житловий будинок, земельну ділянку площею 0,15 га, цільове призначення -для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221455500:01:054:0041, земельну ділянку площею 0,0728 га, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221455500:01:054:0042, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6;

- 13 вересня 2008 року -за гроші, які йому повертав ОСОБА_4 відповідно до боргової розписки, він придбав за 74 900 грн. автомобіль марки «Хюндай»модель і10, державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3;

- 16 липня 2009 року -він набув шляхом інвестування будівництва відповідно до договору № 10/06 від 10 січня 2006 року у сумі 115 800 грн. за рахунок коштів, які йому відповідно до боргових розписок повертав ОСОБА_4 та ОСОБА_5, нежиле офісне приміщення АДРЕСА_4.

Також зазначив, що він ще у 2001 році позичив своїм друзям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 особисті грошові заощадження у сумі відповідно 350 000 гривень та 180 000 гривень, про що були складені відповідні боргові розписки. Вони зобов'язувалися в строк до 31 грудня 2011 року повернути цей борг, що і виконували. Повернуті грошові кошти він вкладував у придбання нерухомого майна та транспортних засобів. Оскільки зазначене майно було набуте ним у шлюбі, проте за кошти, що належали особисто йому, або були набуті ним у дар від матері, він змушений просити суд визнати перелічене майно його особистою приватною власністю.

Перелічене вище майно не було набуте, на думку позивача ОСОБА_2, ним в результаті спільної праці з відповідачкою та за спільні з нею грошові кошти, а тому не може відноситись до спільної сумісної власності.

Також відповідачка ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у користуванні його квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, змінила замки, не допускає його до неї.

Посилаючись на викладене та норми закону, позивач просив суд: визнати його особистою приватною власністю наступне майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1; гараж АДРЕСА_7; земельну ділянку площею 0,10 га, цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_5, кадастровий номер 3221484000:07:013:0183; автомобіль марки «Хонда»модель «Акорд», державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_4; однокімнатну квартиру АДРЕСА_2; ? частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6; ? частину земельної ділянки площею 0,15 га, цільове призначення -для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221455500:01:054:0041, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6; ? частину земельної ділянки площею 0,0728 га, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221455500:01:054:0042, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6; нежиле офісне приміщення АДРЕСА_4; автомобіль марки «Хюндай»модель і10, державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3; усунути перешкоди, що чинить ОСОБА_1 по відношенню до нього, у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вселення його до цієї квартири; стягнути з відповідачки на його користь витрати, понесені ним в ході судового розгляду.

Вказані позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були об'єднані в одне провадження ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 січня 2011 року.

У судовому засіданні 19 липня 2011 року до участі у справі у якості третьої особи було притягнуто ПАТ «УкрСиббанк».

ОСОБА_2 в судове засідання з'явився, свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

ОСОБА_1 та її представник в судове засідання з'явилися, свої позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові, позовні вимоги ОСОБА_2 не визнали, просили відмовити в їх задоволенні.

Третя особа ПАТ«УкрСиббанк»в судове засідання свого представника не направила, звернулась до суду із заявою про слухання справи у відсутність її представника, проте просила при вирішенні спору право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 залишити за ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні 27 липня 2011 року суду пояснила, що являється кумою сторін, має гарні відносини з ОСОБА_1, відносин з ОСОБА_2 на час розгляду справи не підтримує, знає сторін з 2000 року, саме з цього часу сторони почали жити разом, у 2002 році вони одружилися, згодом у них народилась дитина, часто спілкувалася зі сторонами, бувала у них на свята вдома, також їй відомо зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що вони придбали квартиру у м. Вишневому, машини, гараж тощо, проте ніякої конкретної інформації щодо того, де саме знаходиться спірне майно, за чиї саме гроші воно придбане, вона вказати суду не змогла. На питання представника ОСОБА_1 вона повідомила, що вважає, що у 2001 році ОСОБА_2 не міг дозволити собі позичити суму у 540 000 грн., так як тоді вони жили досить скромно.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні 27 липня 2011 року суду пояснила, що має гарні відносини з ОСОБА_1, відносин з ОСОБА_2 на час розгляду справи не підтримує, знає сторін з 2002 року, часто спілкувалася з ними, бувала у них на свята вдома, також їй відомо зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що вони придбали квартиру у м. Вишневому, машини, гараж тощо, планували будувати будинок, проте обґрунтовано не змогла вказати, за чиї саме гроші було придбане зазначене майно.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні 27 липня 2011 року суду пояснила, що має гарні відносини з ОСОБА_1, відносин з ОСОБА_2 на час розгляду справи не підтримує, знає сторін давно, часто спілкувалася з ними, бувала у них на свята вдома, їй відомо зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що вони придбали квартиру у м. Вишневому, машини, гараж, земельну ділянку тощо. На питання представника ОСОБА_1 вона повідомила, що вважає, що у 2001 році ОСОБА_2 не міг дозволити собі позичити суму у 540 000 грн., так як тоді вони жили досить економно.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 27 липня 2011 року суду пояснила, що вона являється матір'ю ОСОБА_2, на час розгляду справи відносин з ОСОБА_1 не підтримує, у 2001 році, коли син після розлучення з першою жінкою залишився ні з чим і розвивав бізнес, вона з чоловіком віддала всі свої грошові збереження, накопичені за життя шляхом праці за основним місцем роботи та торгівлі, в тому числі і за кордоном, у сумі близько 400 000 грн. сину ОСОБА_2, якими він розпорядився на власний розсуд, але яким чином вона точно не знає, щодо квартири в смт. Дослідницьке Васильківського району Київської області вказала, що кредит по цій квартирі оплачує саме вона в м. Ніжині Чернігівської області, оскільки за домовленістю із сином в подальшому дана квартира перейде її доньці, сестрі ОСОБА_2, інформацію щодо того, чи придбавав ОСОБА_2 за гроші, які йому вона дала, майно, відповісти суду не змогла, зазначивши, що грошима він розпоряджався на власний розсуд.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні 27 липня 2011 року суду пояснив, що являється давнім знайомим ОСОБА_2, з ОСОБА_1 у нього немає ніяких відносин, у 2001 році він звернувся до ОСОБА_2 з проханням позичити йому гроші, в результаті чого останній позичив йому по розписці 220 000 грн., вказані гроші він повертав йому частинами, на підтвердження чого ОСОБА_2 писав йому розписки, на даний час він повністю розрахувався з ОСОБА_2 за борг, зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що той за гроші, які він йому повертав, купував машину, гараж, квартиру, офіс, проте конкретнішу інформацію щодо купівлі майна суду не зміг надати.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні 27 липня 2011 року суду пояснив, що являється товаришем, колегою та бізнесовим партнером ОСОБА_2, на даний час відносин з ОСОБА_1 не підтримує, у 2001 році позичив у ОСОБА_2 грошову суму в 320 000 грн., які на даний час повернув, йому відомо, що ОСОБА_2 купував нерухоме майно, так як той хвалився про це перед ним, показував йому документи, також вони святкували разом ці покупки.

Заслухавши пояснення сторін та покази свідків, дослідивши матеріали справи, наявні письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 повинні бути задоволені, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 березня 2001 року Шевченківським відділом рацс м. Києва за актовим записом № 177 було зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_10, про що свідчить відмітка в паспорті ОСОБА_2 (а.с. 235).

22 червня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї за актовим записом № 1077, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_5 від 10 листопада 2009 року (т. 1 а.с. 12, 66).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народився син ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_6 від 01 березня 2003 року (т. 1 а.с. 13).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 16 квітня 2010 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами було розірвано (т. 1 а.с. 65). У рішенні встановлено, що протягом року сторони не підтримують шлюбні стосунки, не ведуть спільного господарства, кожен з них живе самостійним життям.

Розірвання шлюбу між сторонами було зареєстровано відділом рацс Києво-Святошинського РУЮ Київської області за актовим записом № 539 від 07 грудня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_7 від 07 грудня 2010 року (т. 1 а.с. 67).

03 березня 2001 року ОСОБА_2 позичив ОСОБА_4 320 000 грн. в строк до 31 грудня 2011 року, про що останній склав відповідну розписку (т. 1 а.с. 183).

27 березня 2001 року ОСОБА_2 також позичив ОСОБА_5 220 000 грн. в строк до 31 грудня 2011 року, про що теж було складено розписку (т. 1 а.с. 198).

11 листопада 2001 року ОСОБА_4 повернув ОСОБА_2 5 000 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 184).

28 березня 2001 року ОСОБА_5 повернув ОСОБА_2 3 000 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 199).

05 квітня 2002 року ОСОБА_4 знову повернув ОСОБА_2 5 000 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 185).

09 вересня 2002 року ОСОБА_5 повернув ОСОБА_2 4 500 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 200).

07 березня 2003 року ОСОБА_4 повернув ОСОБА_2 4 000 грн., про що знову було складено розписку (т. 1 а.с. 186).

25 травня 2003 року ОСОБА_5 повернув ОСОБА_2 2 000 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 201).

01 квітня 2003 року ОСОБА_2 продав на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за реєстровим № 703 (т. 1 а.с. 69), за 63 600 грн. однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, яку він придбав 21 лютого 2001 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за реєстровим № 514 (т. 1 а.с. 82).

02 квітня 2003 року ОСОБА_2 придбав на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_14 за реєстровим № 1750 (т. 1 а.с. 15, 81), за 54 600 грн. двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

11 грудня 2004 року ОСОБА_5 повернув ОСОБА_2 2 500 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 202).

15 січня 2004 року ОСОБА_4 знову повернув ОСОБА_2 6 000 грн., про що було складено відповідну розписку (т. 1 а.с. 187), 15 листопада 2005 року -15 000 грн., про що теж було складено розписку (т. 1 а.с. 188).

16 листопада 2005 року ОСОБА_5 повернув ОСОБА_2 10 000 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 203).

18 листопада 2005 року ОСОБА_2 придбав на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_15 за реєстровим № 3285 (т. 1 а.с. 79-80), за 21 635 грн. гараж АДРЕСА_7.

10 січня 2006 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Євразіябуд»договір № 10/06-Ц (т. 1 а.с. 93-94) інвестування будівництва нежитлового приміщення площею 40 кв. м на цокольному поверсі в будинку АДРЕСА_8. Станом на 10 травня 2007 року ОСОБА_2 розрахувався повністю по зазначеному договору інвестування, що підтверджується відповідної довідкою ТОВ «Євразіябуд»від 11 грудня 2007 року (т. 1 а.с. 96). 11 грудня 2007 року ТОВ «Євразіябуд»по акту прийому-передачі (т. 1 а.с. 95) було передано ОСОБА_2 вказане нежитлове приміщення вартістю 115 800 грн. загальною площею 43,20 кв. м. 16 липня 2009 року за ОСОБА_2 було зареєстровано КП Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації»на праві власності дане приміщення як офісне на підставі свідоцтва про право власності Серії САС № 313986 від 16 липня 2009 року (т. 1 а.с. 91), що підтверджується відповідним витягом (т. 1 а.с. 92).

22 січня 2006 року ОСОБА_4 знову повернув ОСОБА_2 45 000 грн., про що було складено відповідну розписку (т. 1 а.с. 189).

25 січня 2006 року ОСОБА_2 придбав на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_17 за реєстровим № 99 (т. 1 а.с. 86-89) за 42 000 грн. земельну ділянку площею 0,10 га, цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_5, кадастровий номер 3221484000:07:013:0183. На дану земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 25 вересня 2006 року (т. 1 а.с. 90).

28 січня 2006 року ОСОБА_5 повернув ОСОБА_2 3 500 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 204).

12 лютого 2006 року ОСОБА_4 повернув ОСОБА_2 20 000 грн., про що знову було складено розписку (т. 1 а.с. 190).

15 лютого 2006 року ОСОБА_2 уклав з АКІБ «УкрСиббанк»кредитний договір № 8-6UC/02-2006Ав на суму 169 950 грн. для купівлі автомобіля марки «Хонда»модель «Акорд», державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 9), і в цей ще дань придбав вказаний автомобіль (т. 1 а.с. 83-85).

10 березня 2006 року ОСОБА_4 знову повернув ОСОБА_2 30 000 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 191), 08 квітня 2006 року -15 000 грн. (т. 1 а.с. 192), 01 квітня 2007 року -60 000 грн. (т. 1 а.с. 193).

11 березня 2006 року ОСОБА_5 повернув ОСОБА_2 40 000 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 205), 15 травня 2006 року -10 000 грн. (т. 1 а.с. 206), 20 червня 2006 року -35 000 грн. (т. 1 а.с. 207), 01 березня 2007 року -60 000 грн. (т. 1 а.с. 208).

Згідно з довідкою № 1092 від 15 грудня 2010 року (а.с. 135) ПАТ «Промінвестбанк»ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євразіябуд»по договору № 10/06-Ц від 10 січня 2006 року за інвестування в будівництво нежилого офісного приміщення в будинку АДРЕСА_8 було здійснено наступні платежі: 01 березня 2007 року -30 000 грн., 05 березня 2007 року -30 000 грн., 02 квітня 2007 року -20 000 грн., 10 травня 2007 року -35 800 грн.

15 липня 2007 року ОСОБА_5 повернув ОСОБА_2 30 000 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 209).

16 липня 2007 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_18 за реєстровим № 2-1258 (т. 1 а.с. 97-99) придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 за 158 000 грн., які частково отримав в кредит у АКІБ «УкрСиббанк»за договором про надання споживчого кредиту № 11183271000 від 16 липня 2007 року на суму 23 400 доларів США (т. 1 а.с. 100-102), що по курсу НБУ на вказану дату складало 118 170 грн. Вказана квартира на підставі договору іпотеки від 16 липня 2007 року знаходиться в іпотеці у АКІБ «УкрСиббанк»(т. 1 а.с. 103, 243-246). За період з 16 липня 2007 року по 16 квітня 2009 року (час фактичного припинення шлюбних стосунків між сторонами згідно з рішенням Києво-Святошинського районного суду від 16 квітня 2010 року) від імені ОСОБА_2 було по згаданому кредитному договору проплачено АКІБ «УкрСиббанк»175 962,09 грн. (т. 1 а.с. 104-111, 119-122) у відділеннях №№ 830 та 834 в м. Ніжині Чернігівської області (т. 1 а.с. 134).

26 жовтня 2007 року ОСОБА_4 знову повернув ОСОБА_2 18 000 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 194).

26 жовтня 2007 року ОСОБА_2 в рівних частинах разом з ОСОБА_4 у загальній сумі 35 429 грн. придбав на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_19 за реєстровими №№ 3296, 3300, 3304 (т. 1 а.с. 71-76), житловий будинок, земельну ділянку площею 0,15 га, цільове призначення -для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221455500:01:054:0041, земельну ділянку площею 0,0728 га, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221455500:01:054:0042, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6.

01 серпня 2008 року ОСОБА_5 повернув ОСОБА_2 5 000 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 210).

13 вересня 2008 року ОСОБА_4 повернув ОСОБА_2 78 000 грн., про що було складено відповідну розписку (т. 1 а.с. 195).

13 вересня 2008 року ОСОБА_2 придбав за 74 900 грн. автомобіль марки «Хюндай»модель і10, державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 8), що підтверджується згідно з рахунком на оплату за замовлення № Х00429 від 13 вересня 2008 року на підставі договору № Х0913-8 від 13 вересня 2008 року (т. 1 а.с. 70).

15 січня 2009 року ОСОБА_5 повернув ОСОБА_2 7 000 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 211).

18 лютого 2009 року ОСОБА_4 знову повернув ОСОБА_2 10 000 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 196), 19 червня 2010 року -9 000 грн. (т. 1 а.с. 197).

02 лютого 2010 року ОСОБА_5 повернув ОСОБА_2 7 500 грн., про що було складено розписку (т. 1 а.с. 212).

01 червня 2010 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Бутек», яка має право на здійснення діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (т. 1 а.с. 231-234), договір № 01/06 (т. 1 а.с. 232) підряду на будівництво житлового будинку на земельній ділянці за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Київська, 75.

Також ОСОБА_2 надав суду фінансово-платіжні документи (т. 1 а.с. 213-230, 240-242), відповідно до яких він з 20 травня 2010 року закуповував будівельні матеріали.

20 листопада 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Вишнівського МВМ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області із заявами про неправомірні дії один на одного: ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 забрав 4 шини «Нокіан», а ОСОБА_2 зазначав, що ОСОБА_1 чинить йому перешкоди в користуванні його квартирою, де зараз проживає вона із сином. 27 листопада 2010 року постановою дільничного інспектора Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області (т. 1 а.с. 137-138) було відмовлено ОСОБА_1 в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2, а ОСОБА_2 було рекомендовано звернутися до районного суду в порядку приватного обвинувачення.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7309/11-43 від 17 квітня 2012 року (т. 2 а.с. 44-57), призначеної ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2011 року (т. 1 а.с. 264): будівельна готовність незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_5 на час складання висновку становить 87 %; загальний технічний стан будинку по АДРЕСА_5 оцінюється як добрий -«пошкоджень і деформації немає. є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елемента і усуваються під час ремонту; надати варіанти розподілу житлового будинку по АДРЕСА_5 між співвласниками у співвідношенні ? та ? частка на час складання висновку не вбачається можливим в зв'язку з ненаданням на дослідження необхідних додаткових документів.

Також у справі відповідно до ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2011 року (т. 1 а.с. 265-266) було призначено судову технічну експертизу документів, а точніше розписок ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, проте дана експертиза не була виконана (т. 2 а.с. 18-19) у зв'язку з неможливістю надати зразки документів ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 23).

Для вирішення спору суд приходить до висновку про необхідність проаналізувати наступні правові норми.

Зважаючи на ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Виходячи зі змісту ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист його прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Частинами 3 та 4 ст. 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, а також майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 22 КпШС УРСР майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Виходячи з вимог ст. 24 КпШС УРСР, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

У ст. 28 КпШС УРСР зазначено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Статтею 29 КпШС УРСР передбачено, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.ч. 1 та 6 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто та інше. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зважаючи на вимоги ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до абз. 2 п. 24 цієї ж Постанови Пленуму Верховного суду України не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто, аналізуючи вище перелічені правові норми в розрізі наданих суду матеріалів, суд приходить до наступних висновків.

Зважаючи на рішення Києво-Святошинського районного суду від 16 квітня 2010 року, яке набрало законної сили, (т. 1 а.с. 65) сторони перестали підтримувати шлюбні стосунки, вести спільне господарство, стали самостійним життям з 16 квітня 2009 року, тобто рік назад до дня ухвалення цього рішення. А отже, на підставі ч. 6 ст. 57 СК України суд вважає, що майно набуте ОСОБА_2 або оплачене після цієї дати не являється спільним майном колишнього подружжя ОСОБА_2.

Суд вважає доведеним, що 02 квітня 2003 року ОСОБА_2 було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за рахунок особистих коштів, які були отримані ним від продажу квартири, що була набута ним ще до шлюбу з ОСОБА_1 і знаходилась за адресою: АДРЕСА_3. У зв'язку з цим дана двокімнатна квартира являється особистим майном ОСОБА_2

Також в ході судового розгляду було доведено, що дійсно 18 листопада 2005 року ОСОБА_2 придбав гараж АДРЕСА_7 саме за особисті кошти, які йому повернули ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до боргових розписок (т. 1 а.с. 188, 203). Тому зазначений гараж теж являється особистою власністю ОСОБА_2

Судом було встановлено, що 25 січня 2006 року ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 0,10 га, цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_5, кадастровий номер 3221484000:07:013:0183, теж за особисті гроші, які йому повернув ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 189). Зважаючи на це, земельна ділянка є особистою власністю ОСОБА_2

Також 15 лютого 2006 року ОСОБА_2 придбав автомобіль марки «Хонда»модель «Акорд», державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_4 за особисті гроші, так як кредит, по якому він брав ці кошти, він сплачував за рахунок грошей, які йому повертали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно з борговими розписками (т.1 а.с. 190-192, 204-207). На цій підставі зазначений транспортний засіб є особистою власністю ОСОБА_2

Суд визнає, що 16 липня 2007 року ОСОБА_2 придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 частково за рахунок власних коштів у сумі 30 000 грн., які йому повернув ОСОБА_5 відповідно до боргової розписки (т. 1 а.с. 209), та частково за рахунок коштів, отриманих в кредит у АКІБ «УкрСиббанк»на його ім'я, платежі по якому від його імені сплачувала і далі сплачує його мати ОСОБА_20 в м. Ніжині Чернігівської області (т. 1 а.с. 104-111, 119-122, 134), де вона проживає, як це було встановлено у судовому засіданні за її паспортними даними, коли вона давала покази у якості свідка і підтвердила факт сплати від імені сина кредиту за квартиру. По даному кредиту кошти і далі після 16 квітня 2009 року продовжують сплачувати від імені ОСОБА_2 в м. Ніжині (т. 1 а.с. 111-118). У зв'язку з цим у суду відсутні підстави вважати, що вказана квартира була придбана за спільні кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_1, тобто дане нерухоме майно є особистою власністю ОСОБА_2

До того ж, 26 жовтня 2007 року ОСОБА_2 придбав в рівних частинах разом з ОСОБА_21 житловий будинок, земельну ділянку площею 0,15 га, цільове призначення -для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221455500:01:054:0041, земельну ділянку площею 0,0728 га, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221455500:01:054:0042, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6, - за особисті грошові кошти, які йому повернув по борговій розписці ОСОБА_21 (т 1 а.с. 194). Тобто і дані нерухомі об'єкти являються особистим майном ОСОБА_2

13 вересня 2008 року знову ж таки за особисті гроші, які йому повертав ОСОБА_4 відповідно до боргової розписки (т. 1 а.с. 195), ОСОБА_2 придбав автомобіль марки «Хюндай»модель і10, державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3. У зв'язку з цим суд вважає, що зазначений транспортний засіб теж відноситься до особистої власності ОСОБА_2

16 липня 2009 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на нежиле офісне приміщення АДРЕСА_4, яке набув шляхом інвестування будівництва відповідно до договору № 10/06 від 10 січня 2006 року за рахунок коштів, які йому відповідно до боргових розписок повертали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 193, 208). Дані факти також підтверджуються і графіком проплат ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євразіябуд», що відображений у довідці ПАТ «Промінвестбанк»(т. 1 а.с. 135), що співпадає з часом повернення позичених грошових коштів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Вказане означає, що згадане офісне приміщення є особистою власністю ОСОБА_2

Покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 суд не може прийняти до уваги як беззмістовні, оскільки їх покази стосувались лише факту купівлі спірного майна, що і не заперечувалось сторонами, проте дані свідки не змогли обґрунтовано відповісти суду, за чиї саме грошові кошти набувалось це майно, що має першочергове значення для вирішення даних спорів.

Покази ж свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 суд сприймає як додаткове підтвердження достовірності наявних у справі розписок (т. 1 а.с. 183-212) та квитанцій (т. 1 а.с. 104-122), які є підтвердженням того, що спірне майно було набуте не за рахунок спільних коштів колишнього подружжя ОСОБА_6.

Щодо матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, які були використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_5 з будівельною готовністю 87 % згідно з висновком № 7309/11-43 судової будівельно-технічної експертизи від 17 квітня 2012 року, то у суду відсутні докази того, що будівництво вказаного будинку було розпочато і проводилось в період шлюбу, коли сторони вели спільне господарство і проживали разом. Навпаки, суду було надано договір № 01/06 (т. 1 а.с. 232), відповідно до якого будівництво житлового будинку на земельній ділянці за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Київська, 75, було розпочато не раніше 01 червня 2010 року, а також фінансово-платіжні документи (т. 1 а.с. 213-230, 240-242), згідно з яких ОСОБА_2 з 20 травня 2010 року закуповував будівельні матеріали. Протилежних доказів ОСОБА_1 суду не надала.

Листи Васильківської філії по експлуатації газового господарства ВАТ «Київоблгаз»№ 661 від 25 травня (а.с. 172) та Васильківського РП ПАТ «Київоленерго»№ 30 від 30 травня 2011 року (а.с. 173) суд не може прийняти як докази, що за адресою: Київська обл., м. Васильків. вул. Київська, 75, з 2008 року вже був побудований житловий будинок, так як це спростовується іншими доказами у справі, а інформація в даних листах може свідчити, що у 2008 році було проведено газифікацію та електрифікацію земельної ділянки за вказаною адресою для забезпечення майбутнього будівництва житлового будинку на ній.

До того ж, від дня, коли ОСОБА_2 було набуто земельну ділянку по АДРЕСА_5, тобто 25 січня 2006 року та датою проведення судової будівельно-технічної експертизи, тобто 17 квітня 2012 року, пройшло більше 6 роки, а тому невідомо, коли саме і в які етапи було зведено спірний об'єкт нерухомості будівельною готовністю 87 %, та чи було вкладено в його будівництво спільні кошти колишнього подружжя ОСОБА_2.

Зважаючи на зазначене вище, суд не може визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 площею 55,6 кв. м; гараж АДРЕСА_7; земельну ділянку площею 0,10 га, цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_5, кадастровий номер 3221484000:07:013:0183; автомобіль марки «Хонда»модель «Акорд», державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_4; однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 31 кв. м; земельну ділянку площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, кадастровий номер 3221455500:01:054:0042, цільове призначення -для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку площею 0,0728 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, кадастровий номер 3221455500:01:054:0042, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства; житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, загальною площею 48,6 кв. м; автомобіль марки «Хюндай»модель і10, державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3; нежитлове офісне приміщення АДРЕСА_4; матеріали, конструктивні елементи та обладнання, які були використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_5.

Той факт, що квартира АДРЕСА_1 є особистою власністю ОСОБА_2, а ОСОБА_1, враховуючи зміст постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20 листопада 2010 року (т. 1 а.с. 137-138), чинить йому перешкоди в користуванні нею, змінивши замки у вхідних дверях та не пускаючи його до квартири, є порушенням ст. 41 Конституції України та ст.ст. 317, 321 ЦК України, у зв'язку з чим суд повинен відреагувати на ці порушення та захистити права власника ОСОБА_2, усунувши перешкоди, що чинить ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2, у користуванні спірною квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вселення ОСОБА_2 до цієї квартири.

А отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не довела законність своїх вимог, що є підставою для відмови у їх задоволенні, а ОСОБА_2, навпаки, обґрунтував свій позов належними доказами, у зв'язку з чим суд повинен задовольнити його.

Зважаючи на вищевикладене, відповідно до ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 321, 368, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 22, 24, 28, 29 КпШС УРСР, ст.ст. 7, 57, 60, 69-71 СК України, п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», керуючись ст. 3, 4, 10, 11, 15, 59, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя -відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя та усунення перешкод у користуванні квартирою задовольнити у повному обсязі.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 наступне майно:

двокімнатну квартиру АДРЕСА_1;

гараж АДРЕСА_7;

земельну ділянку площею 0,10 га, цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_5, кадастровий номер 3221484000:07:013:0183;

автомобіль марки «Хонда»модель «Акорд», державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_4;

однокімнатну квартиру АДРЕСА_2;

? частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6;

? частину земельної ділянки площею 0,15 га, цільове призначення -для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221455500:01:054:0041, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6;

? частину земельної ділянки площею 0,0728 га, цільове призначення -для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221455500:01:054:0042, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6;

нежиле офісне приміщення АДРЕСА_4;

автомобіль марки «Хюндай»модель і10, державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3.

Усунути перешкоди, що чинить ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2, у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вселення ОСОБА_2 до цієї квартири.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 700 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області протягом 10 днів, починаючи з дня наступного після його проголошення.

Суддя А.Я.Волчко