Постанова

від 05.06.2012 по справі 2а-5526/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 червня 2012 року 08:35 № 2а-5526/12/2670

За позовом Державної митної служби України

до Повного товариства «Гарант-транзит»за участю ТОВ «Навчально-консультаційний центр Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України»та ПРАТ Страхова компанія «Перша»

про стягнення суми митного боргу у розмірі 2 113 746, 72 грн.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 11.1/1-14/17195 від 26.12.2011 р.)

від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 11.05.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.06.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Державна митна служба України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України»та ПРАТ Страхова компанія «Перша»про визнання нечинним рішення про стягнення суми митного боргу у розмірі 2 113 746, 72 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-5526/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 05.06.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- стягнути з Повного товариства «Гарант-транзит»за участю ТОВ «Навчально-консультаційний центр Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України»та ПРАТ Страхова компанія «Перша»(код ЄДРПОУ 36387338) суму митного боргу у розмірі 2 113 746, 72 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем було надано п'ять гарантійних документів, відповідно до кожного з яких відповідач гарантував сплату митних платежів у випадку невиконання компаніями-перевізниками зобов'язань з транзитного перевезення п'яти вантажів територією України. Оскільки перевізниками не були виконані зобов'язання з транзитного перевезення вантажів, кожний з п'яти вантажів до митниць призначення доставлений не був, а відповідно позивач заявляє вимоги про сплату відповідачем митних платежів у відповідності до виданих гарантійних документів (стягнення суми митного боргу).

Представник відповідача проти позову заперечив та зазначив, про необґрунтованість та протиправність заявлених позовних вимог відносно стягнення з позивача суми митного боргу у розмірі 2 113 746, 72 грн. з підстав відсутності гарантійного зобов'язання як такого, не відповідності заявлених позивачем вимог умовам гарантії, а також наявності вини самого митного органу в утворені митного боргу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до п.п.2.3.1 п.2.3 Генеральної угоди № 21 про надання фінансових гарантій митним органам щодо обов'язкової доставки товарів в митницю призначення від 07.05.2009 року, укладеної між позивачем та відповідачем, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо надання фінансових гарантій митним органам України в кожному, передбаченому нормативно-правовими актами, випадку, та відшкодовувати митним органам суми митного боргу в разі невиконання перевізниками зобов'язань про доставку товарів до митниць призначення відповідно до розділу 5 цієї угоди.

Під гарантійним випадком згідно з п.1.3. генеральної угоди сторони визначили факт порушення перевізником взятих на себе зобов'язань щодо обов'язкової доставки товару до митниці призначення без зміни його кількості, найменування, на умовах і в строк, що встановлюється митним органом відправлення, з додержанням установленого порядку перевезення вантажів між митними органами на території України, у зв'язку з настанням якого відповідач зобов'язується сплатити кошти в сумі митного боргу за відповідним гарантійним документом.

З метою виконання генеральної угоди № 21 від 07.05.2009 р. між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал-Груп»було укладено договір доручення від 10.03.2010 р. № 02/03-2010, згідно з п.1 якого відповідач доручив ТОВ «Кристал-Груп»здійснювати від імені відповідача представництво його інтересів в зоні діяльності митниць та пунктах пропуску через державний кордон, а ТОВ «Кристал-Груп»зобов'язалося, зокрема, видавати від імені відповідача митним органам України і третім особам (сторонам угоди) гарантійні документи відповідача в порядку, погодженому сторонами даного договору.

На підставі вказаного договору доручення ТОВ «Кристал-Груп»здійснювало представництво інтересів відповідача в міжнародному пункті пропуску Одеський морський торговельний порт Південної митниці та видавало від імені відповідача гарантійні документи щодо гарантування доставки перевізниками вантажів, які надходили в цю митну зону, для транзитного перевезення територією України в митниці призначення, які підлягали оплаті у разі настання гарантійного випадку.

В липні 2011 року до ТОВ «Кристал-Груп»звернулося ТОВ «Морські перевезення», яке виступало морським агентом - експедитором у сфері надання послуг з перевезення вантажів, щодо видачі гарантій доставки в митні органи призначення 5 вантажів, які надійшли до Одеського морського торговельного порту з Китаю для доставки на територію Росії. Оформлення і подачу документів щодо декларування цих вантажів від імені і в інтересах ТОВ «Морські перевезення»здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю «Південьавтотранс», яке виконувало обов'язки митного брокера на підставі договору доручення № ОП-16//02/2010 про надання послуг митного брокера від 16.02.2010 р., укладеного між ним та ТОВ «Морські перевезення».

Заявлені вантажі, згідно з поданими митним брокером ТОВ «Південьавтотранс»ОСОБА_5 даними, підлягали транзитному перевезенню територією України для прямування до кінцевого пункту в Російській Федерації, чотири вантажі - компанії «Брянская магистральная сетевая компания», один вантаж - компанії «Сейф Кеп».

На підставі отриманих від ТОВ «Південьавтотранс»даних ТОВ «Кристал-Груп»було видано:

- гарантійний документ № 1170/11/07/15 від 15.07.2011 р. на суму 450 000 грн. за перевізника ФОП ОСОБА_6, водій якого, ОСОБА_7, мав здійснити перевезення товару: штанів трикотажних для жінок, чоловіків та хлопців (код товару 6103, 6104), на автомобілі НОМЕР_1/НОМЕР_4 на підставі товаротранспортної накладної № 0144623 від 15.07.2011 р., ВМД № 500060703/2011/002021, маршрутом: Одеський морський торговельний порт - Бачівськ, терміном до 21.07.2011 р.;

- гарантійний документ № 1184/11/07/18 від 19.07.2011 р. на суму 1 200 000 грн. за перевізника ПП «РЕФТРАНС», водій якого, ОСОБА_8, мав здійснити перевезення товару: одяг та додаткові речі текстильні, крім трикотажних, туфлі кімнатні та інше домашнє взуття (код товару 6204, 6202, 6201, 6403), на автомобілі РЕНО НОМЕР_5/НОМЕР_6 на підставі товаротранспортної накладної № 991 від 19.07.2011 р., ВМД № 500060703/2011/002063, маршрутом: Одеса - Бачівськ, терміном до 24.07.2011 р.;

- гарантійний документ № 1185/11/07/19 від 20.07.2011 р. на суму 135 000 грн. за перевізника ФОП ОСОБА_6, водій якого, ОСОБА_10, мав здійснити перевезення товару: панчішно-шкарпеткові вироби (код товару 6115), на автомобілі НОМЕР_2/НОМЕР_7 на підставі товаротранспортної накладної № 0144629 від 20.07.2011 р., ВМД № 500060703/2011/002072, маршрутом: Одеський морський торговельний порт - Бачівськ, терміном до 25.07.2011 р.;

- гарантійний документ № 1186/11/07/21 від 21.07.2011 р. на суму 280 000 грн. за перевізника ТОВ «ТТС ЛТД», водій якого, ОСОБА_11, мав здійснити перевезення товару: светри жіночі (код товару 6110), на автомобілі Мерседес НОМЕР_8/НОМЕР_9 на підставі товаротранспортної накладної № 112 від 22.07.2011 р., ВМД № 500060703/2011/002104, маршрутом: Одеський морський торговельний порт - Бачівськ, без зазначення терміну транзиту;

- гарантійний документ № 1270/11/07/27 від 27.07.2011 р. на суму 170 000 грн. за перевізника МПКП «ЕЛІС», водій якого, ОСОБА_12, мав здійснити перевезення товару: взуття на підошві та з верхом з ПВХ: туфлі та чоботи жіночі (код товару 6402), на автомобілі НОМЕР_10/НОМЕР_11 на підставі товаротранспортної накладної № 601 від 27.07.2011 р., ВМД № 500060703/2011/002161, маршрутом: Одеський морський торговельний порт - Гремяч, без зазначення терміну транзиту.

Однак, як видно з наявних матеріалів справи, в зазначених гарантійних документах не були визначені строки дії гарантійних зобов'язань, а тому вони не були погоджені відповідачем та підписані уповноваженою особою останнього.

В зв'язку з зазначеним, відповідач наголосив на тому, що вважав себе вільним від вказаних гарантійних зобов'язань.

В подальшому, згідно з актами Південної митниці №№ 1, 2, 3, 4, 5 від 16.08.2011 року, зареєстрованими в Південній митниці 28.09.2011 року, було встановлено, що товари, які повинні були бути доставленими в митниці призначення Сумську та Чернігівську митниці згідно з ВМД № 500060703/2011/002021, № 500060703/2011/002063, № 500060703/2011/002072, № 500060703/2011/002104, №5 00060703/2011/002161, доставлені в митниці призначення не були.

Однак, незважаючи на відсутність гарантійних зобов'язань, на підставі вищевказаних актів митним органом було виставлено відповідачу вимоги про сплату митного боргу по кожному з гарантійних документів, в сплаті якого відповідачем було відмовлено.

Також, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ТОВ «Морські перевезення»та його митний брокер ТОВ «Південьавтотранс»надали відповідачеві та митному органу недостовірні дані щодо отримувачів вантажів, умов постачання вантажів, митного режиму, умов декларування та перевезення вантажів, на які гарантія відповідача не розповсюджується за загальним правилом, а митний орган здійснив митні процедури з порушенням законодавства України, дозволив ввезення вантажів на митну територію України в режимі імпорту без належного контролю сплати митних платежів. А оскільки відповідач не мав доступу до всіх товарно-супровідних документів експедитора та митного брокера, не мав відношення до оформлення вантажів в митних органах України, тому висновки робив на підставі аналізу законодавства та отриманих від митниці та перевізників документів.

Зокрема, як підтверджується наявними матеріалами справи, для повного і всебічного розгляду претензій митного органу відповідачем від Південної митниці було отримано засвідчені копії наступних документів:

1) щодо гарантійного документу № 1170/11/07/15 на суму 450 000 грн. за перевізника ФОП ОСОБА_6, водій якого, ОСОБА_7, мав здійснити перевезення товару: штанів трикотажних для жінок, чоловіків та хлопців (код товару 6103, 6104), на автомобілі НОМЕР_1/НОМЕР_4:

1.1. коносамент № NGKJ4TJ00 від 14.06.2011 р., де отримувачем зазначена «ОАО skaya setevaya kompania»Росія;

1.2. додаток до коносаменту № NGKJ4TJ00 від 14.06.2011 р. на 2 аркушах - де отримувачем вантажу зазначена фізична особа ОСОБА_20, телефон в Україні НОМЕР_12, НОМЕР_13, адреса доставки - Одеса;

1.3. інвойс від 28.05.2011 р.: поставка для Magistralnaya senevay сompany», адреса доставки: Одеса, Україна;

1.4. наряд № 1632 від 13.07.2011 р. щодо переміщення вантажу на склад тимчасового зберігання, де отримувачем вантажу визначено ТОВ «УКРПРОМТРАНС», Україна;

1.5. вантажну митну декларацію № 500060703/2011/002021 від 15.07.2011 р.;

1.6. міжнародну товарно-транспортну накладну № 0144623 від 15.07.2011 р., отримувач ОАО «Брянская магистральная сетевая компания»Росія;

1.7. видаткову накладну № 523 від 15.07.2011 р., що надає право на ввезення вантажу на територію України, де отримувачем вантажу визначено ТОВ «УКРПРОМТРАНС», Україна;

2) щодо гарантійного документу № 1184/11/07/18 на суму 1 200 000 грн. за перевізника ПП «РЕФТРАНС», водій якого, ОСОБА_8, мав здійснити перевезення товару: одяг та додаткові речі текстильні, крім трикотажних, туфлі кімнатні та інше домашнє взуття (код товару 6204, 6202,6201, 6403), на автомобілі РЕНО НОМЕР_5/НОМЕР_6:

2.1. коносамент № 564316270 від 27.05.2011 р., де отримувачем зазначена «ОАО kaya Magistralnaya setevaya kompania»Росія, контейнер MSKU660991;

2.2. додаток до коносаменту № 564316270 від 27.05.2011 р., де отримувачем вантажу зазначена фізична особа ОСОБА_1: АДРЕСА_1, телефон в Україні НОМЕР_14, адреса доставки - Одеса;

2.3. супровідний лист компанії постачальника HEIHE YULONG ECONOMIC TRADE CO., від 27.05.2011 р., згідно з яким отримувачем товару, який надходитиме в контейнері MSKU4660991, bill of lading (коносамент) 564316270, є українська компанія UKRPROMTRANS LTD (ТОВ «УКРПРОМТРАНС»): Україна, Одеська область, Іванівський район, смт. Радісне, вул. Садова, 7);

2.4. інвойсвід 30.05.2011 р.: поставка для Magistralnaya senevay сompany», адреса доставки: Одеса, Україна;

2.5. наряд № 1633 від 13.07.2011 р. щодо переміщення вантажу на склад тимчасового зберігання, де отримувачем вантажу визначено ТОВ «УКРПРОМТРАНС»Україна;

2.6. вантажну митну декларацію № 500060703/2011/002063 від 19.07.2011 р.;

2.7. міжнародну товарно-транспортну накладну № 991 від 19.07.2011 р., отримувач ОАО «Брянская магистральная сетевая компания» Росія;

2.8. видаткову накладну № 527 від 19.07.2011 р., що надає право на ввезення вантажу на територію України, де отримувачем вантажу визначено ТОВ «УКРПРОМТРАНС»Україна;

3) щодо гарантійного документу № 1185/11/07/19 на суму 135 000 грн. за перевізника ФОП ОСОБА_6, водій якого, ОСОБА_10, мав здійснити перевезення товару: панчішно-шкарпеткові вироби (код товару 6115), на автомобілі НОМЕР_2/НОМЕР_7:

3.1. коносамент № NGKJ70000 від 14.06.2011 р., де отримувачем є ОАО Magistralnaya setevaya kompania»Росія;

3.2. додаток до коносаменту № NGKJ70000 від 14.06.2011 р., де на 1 аркуші зазначено: отримувач вантажу TRAN COMPANY, Україна, м. Одеса, вул. Нова, 48, телефони в Україні 00380482686517, 00380674842332, адреса доставки - Одеса; на 2 аркуші отримувачем вантажу зазначена фізична особа ОСОБА_13, АДРЕСА_2, телефон в Україні НОМЕР_15, НОМЕР_19;

3.3. інвойсвід 12.06.2011 р.: поставка для Magistralnaya senevay сompany», адреса доставки: Одеса, Україна;

3.4. наряд № 1650 від 18.07.2011 р. щодо переміщення вантажу на склад тимчасового зберігання, де отримувачем вантажу визначено ТОВ «УКРПРОМТРАНС»Україна;

3.5. вантажну митну декларацію ВМД № 500060703/2011/002072 від 20.07.2011 р.;

3.6. міжнародну товарно-транспортну накладну № 0144629 від 20.07.2011 р., отримувач ОАО «Брянская магистральная сетевая компания»Росія;

3.7. видаткову накладну № 530 від 20.07.2011 р., що надає право на ввезення вантажу на територію України, де отримувачем вантажу визначено ТОВ «УКРПРОМТРАНС»Україна;

4) щодо гарантійного документу № 1186/11/07/21 на суму 280 000 грн. за перевізника ТОВ «ТТС ЛТД», водій якого, ОСОБА_11, мав здійснити перевезення товару: светри жіночі (код товару 6110), на автомобілі Мерседес НОМЕР_8/НОМЕР_9:

4.1. коносамент № NDICB6D00 від 18.06.2011 р., де отримувачем є ОАО Magistralnaya setevaya kompania»Росія, контейнер № TGHU8944112;

4.2. додаток до коносаменту № NDICB6D00 від 18.06.2011 р., де на 1 та 2 аркушах отримувачем вантажу зазначено фізичну особу ОСОБА_18, Україна, passport НОМЕР_16, АДРЕСА_3, телефони в Україні НОМЕР_17, адреса доставки - Одеса;

4.3. супровідний лист компанії постачальника T.B.L. (SHENZHEN) від 18.06.2011 р., згідно з яким отримувачем товару, який надходитиме в контейнері TGHU8944112, bill of lading (коносамент) NDICB6D00, є українська компанія UKRPROMTRANS LTD (ТОВ «УКРПРОМТРАНС»): Україна, Одеська область, Іванівський район, смт. Радісне, вул. Садова, 7);

4.4. інвойсвід 15.06.2011 р.: поставка для Magistralnaya senevay сompany», адреса доставки: Одеса, Україна;

4.5. наряд №1650 від 20.07.2011 р. щодо переміщення вантажу на склад тимчасового зберігання, де отримувачем вантажу визначено ТОВ «УКРПРОМТРАНС»Україна;

4.6. вантажну митну декларацію ВМД № 500060703/2011/002104 від 22.07.2011 р.;

4.7. міжнародну товарно-транспортну накладну № 112 від 22.07.2011 р., отримувач ОАО «Брянская магистральная сетевая компания»Росія;

4.8. видаткову накладну № 544 від 22.07.2011 р., що надає право на ввезення вантажу на територію України, де отримувачем вантажу визначено ТОВ «УКРПРОМТРАНС»Україна;

5) щодо гарантійного документу № 1270/11/07/27 на суму 170 000 грн. за перевізника МПКП «ЕЛІС», водій якого, ОСОБА_12, мав здійснити перевезення товару: взуття на підошві та з верхом з ПВХ: туфлі та чоботи жіночі (код товару 6402), на автомобілі НОМЕР_10/НОМЕР_11:

5.1. коносамент від 18.06.2011 р., де отримувачем є KEP»Росія, контейнер № MSKU4673601;

5.2. додаток до коносаменту від 18.06.2011 р., де отримувачем вантажу зазначено ОСОБА_19, АДРЕСА_4, телефон в Україні НОМЕР_18, адреса доставки - Одеса, контейнер № MSKU4673601;

5.3. інвойс від 12.06.2011 р.: поставка для SAFE KAP», адреса доставки: Одеса, Україна;

5.4. наряд № 1686 від 26.07.2011 р. щодо переміщення вантажу на склад тимчасового зберігання, де отримувачем вантажу визначено ТОВ «УКРПРОМТРАНС»Україна;

5.5. вантажну митну декларацію ВМД № 500060703/2011/002161 від 28.07.2011 р.;

5.6. міжнародну товарно-транспортну накладну №601 від 27.07.2011 р., отримувач «Селф Кеп»Росія;

5.7. видаткову накладну № 564 від 27.07.2011 р., що надає право на ввезення вантажу на територію України, де отримувачем вантажу визначено ТОВ «УКРПРОМТРАНС»Україна.

Таким чином, з огляду зазначених документів вбачається, що в морських коносаментах щодо кожного з вантажів значаться різні отримувачі (власники) товару: фізичні особи або юридичні особи в Україні та юридична особа в Росії.

З аналізу морських перевізних документів, які є правовстановлюючими документами на вантажі, вбачається, що вантажі спрямовувалися не для доставки в Російську Федерацію, а для імпорту в Україну, для чого в них зазначені найменування і адреси отримувачів фізичних і юридичних осіб в Україні, їхні телефони та адреси в Україні. Супровідні документи китайських компаній - відправників на 2 та 4 вантаж прямо визначають постачання товару отримувачу в Україні.

Згідно з інвойсами товар також призначався для імпорту в Україну, однак не для фізичних осіб або резидентів, а для компанії нерезидента.

Згідно з ч.ч.1, 5 п.4.1.7 Тимчасової технологічної схеми здійснення митного контролю водних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними через державний кордон України в пункті пропуску «Одеський морський торговельний порт», затвердженої наказом Південної митниці від 29.04.2011 р. № 460, документом, який дозволяє завантаження контейнеру на транспортний засіб є наряд, який виписується в шістьох примірниках експедитором товару.

Посадова особа ВМО здійснює оформлення нарядів на товари, які надійшли на митну територію України у контейнерах. Під час перевірки документів, які надані на момент оформлення нарядів, посадова особа ВМО проводить звірку даних наведених в наряді з даними занесеними до Журналу обліку товарів, при цьому заповнює його наступні графи: експедитор; перевізник; одержувач; місцезнаходження (місце проживання) одержувача.

У відповідності до п.4.1.9 Тимчасової технологічної схеми визначено, що переміщення товарів у контейнерах на транспортних засобах до зон митного контролю, які розташовані у пункті пропуску «Одеського морського торговельного порту»або на СТЗ та МЛС для проведення митних процедур, здійснюється на підставі наряду, на якому проставлений штамп ПМК посадової особи ВМО, та видаткового ордеру.

Як вбачається з нарядів ТОВ «Морські перевезення», після прибуття в Одеський морський торгівельний порт кожний з контейнерів був вивантажений у спеціально пристосовану для зберігання контейнерів зону митного контролю - контейнерний термінал портового оператора Дочірнього підприємства «ГПК Україна», що було зроблено у відповідності до п.4.1.5, 4.1.7 Тимчасової технологічної схеми.

Після вивантаження контейнерів згідно з нарядами кожний з контейнерів був відвантажений внутрішньо портовим перевізником Дочірнім підприємством «ГПК Україна»на територію складу міжнародного експедитора Дочірнього підприємства «СОВМОРТРАНС ОДЕСА»(представник порту) на підставі договорів з ДП «Одеський морський торговельний порт»№ КД-13094 від 09.04.2009 р., з ДП «ГПК Україна»№ 09588/К від 01.04.2009 р., та довіреності ДП «Совмортранс-Одеса».

Отже, оскільки експедитор та митний орган здійснили оформлення вантажів згідно з нарядами та журналом обліку митного органу не для російських компаній ООО «Брянская магистральная сетевая компания»або ООО «Сейф Кеп», а для української компанії ТОВ «Укрпромтранс»за адресою: Україна, Одеська область, Іванівський район, смт. Радісне, вул. Садова, 7, яка визначена отримувачем і в супровідних листах китайських компаній - відправників щодо 2 та 4 вантажів, то з наведеного судом вбачається наявність наміру ввезення товару у вільний обіг на територію України.

Як також видно з наявних матеріалів справи, протягом кількох днів після отримання кожного з вантажів на свій склад в Одеському морському торговельному порту ДП «СОВМОРТРАНС ОДЕСА»передало вантажі для їх перевезення в режимі імпорту вантажоотримувачу ТОВ «УКРПРОМТРАНС»:

- згідно з видатковою накладною № 523 від 15.07.2011 р. водієві перевізника ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_7, на автомобілі НОМЕР_1/НОМЕР_4 з контейнера SAXU8104788 вагою 12 000 кг;

- згідно з видатковою накладною № 527 від 19.07.2011 р. водієві перевізника ПП «РЕФТРАНС», ОСОБА_8, на автомобілі НОМЕР_5/НОМЕР_6 з контейнера MSKU4660991, вагою 15 000 кг;

- згідно з видатковою накладною № 530 від 20.07.2011 р. водієві перевізника ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_10, на автомобілі НОМЕР_3/НОМЕР_7 з контейнера TCNU9686411 вагою 13 050 кг;

- згідно з видатковою накладною № 544 від 22.07.2011 р. водієві перевізника ТОВ «ТТС ЛТД», ОСОБА_11, на автомобілі Мерседес НОМЕР_8/НОМЕР_9 з контейнера TGHU8944112 вагою 12 500 кг;

- згідно з видатковою накладною № 564 від 27.07.2011 р. водієві перевізника МПКП «ЕЛІС», ОСОБА_12, на автомобілі НОМЕР_10/НОМЕР_11 з контейнера MSKU4673601 вагою 12 349 кг.

Згідно з п.3.1.7 Тимчасової технологічної схеми вивезення товарів за межі зони митного контролю і пункту пропуску Одеського морського торговельного порту, дозволяється у разі, зокрема, потреби розміщення на складах тимчасового зберігання для зберігання під митним контролем за умови подання заяви підприємства з позитивною резолюцією керівництва Південної митниці, і наявності в ЄАІС Держмитслужби України попереднього повідомлення (попередньої декларації) відповідним чином оформленого структурним підрозділом Південної митниці, у зоні діяльності якого розташовано склад тимчасового зберігання.

Пунктом 3.1.9 Тимчасової технологічної схеми визначено, що для вивезення товару за межі пункту пропуску автотранспортом, у випадках зазначених у пункті 3.1.7 ТС, представниками порту або ВАТ «Одеський портовий холодильник», оформляється видатковий ордер, на якому проставляється відтиск особистої номерної печатки посадової особи ВМО, відповідно до розподілу функцій та завдань між ВМО Поста.

Враховуючи зазначене, вантажі були вивезені за межі зони митного контролю на склад тимчасового зберігання ДП «СОВМОРТРАНС ОДЕСА», відповідно, вантаж 1 -13.07.2011 р., вантаж 2 - 13.07.2011 р., вантаж 3 - 18.07.2011 р., вантаж 4 - 20.07.2011 р., вантаж 5 - 26.07.2011 р. для подальшої передачі ТОВ «УКРПРОМТРАНС»Україна, які, відповідно, вантаж 1 - 15.07.2011 р., вантаж 2 - 19.07.2011 р., вантаж 3 - 20.07.2011 р., вантаж 4 - 22.07.2011 р., вантаж 5 - 27.07.2011 р., були відпущені митним органом для ввезення у вільний обіг на територію України для доставки ТОВ «УКРПРОМТРАНС»за адресою: Україна, Одеська область, Іванівський район, смт. Радісне, вул. Садова, 7.

Із вищезазначеного вбачається, що в супровідних документах на товар не вказано іншого отримувача товарів, ніж суб'єкти господарювання та фізичні особи, які є резидентами України, а не резидентами іншої країни (Росії) .

Дозвіл на ввезення вантажів в режимі імпорту на митну територію України підтверджується нарядами та видатковими накладними, на яких містяться відбитки особистої номерної печатки інспектора митного органу та підписи водіїв про отримання кожного з вантажів для перевезення.

Згідно зі ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 565 Цивільного кодексу України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Таким чином, вказані вище обставини за умови дійсності гарантійних зобов'язань виключали б сплату митного боргу відповідачем на підставі гарантійних листів, оскільки останні не розповсюджувалися б на такі умови перевезення, зміна яких відбулася при безпосередній участі і за згодою митного органу.

Також, суд вважає, що відсутність правових підстав для сплати митного боргу відповідачем підтверджується зокрема тими обставинами, що перевізники, за яких мали намір видаватися гарантії відповідачем щодо транзитного перевезення вантажів, як було наголошено відповідачем та не було допустимими доказами заперечено позивачем, взагалі заперечують факт перевезення вказаних вантажів, заперечують підписання їхніми водіями товарно-супровідних документів щодо переміщення вантажів в режимі транзиту.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 1 МК України визначено, що митні процедури - операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Під митним контролем у відповідності до п. 15 ч. 1 ст. 1 МК України розуміється сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 1 МК України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

У відповідності до ст. 45 МК України, особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 МК України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Згідно з Переліком документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 р. № 80, обов'язковими для подання митному органу є митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення (коносамент (bill of lading), зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), рахунок (invoice) або інший документ, який визначає вартість товару.

Таким чином, отримуючи митні декларації, морські перевізні документи, інвойси, митний орган у відповідності до своїх повноважень мав перевірити ці документи на їх відповідність, з'ясувати осіб, які мають право на отримання вказаних вантажів, їх декларування та сплату відповідних платежів, здійснити контроль за тим, щоб вантажі надійшли вказаним в коносаментах отримувачам.

Згідно з п. 4 Положення «Про вантажну митну декларацію», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 574 (в редакції від 02.03.2010 р.), митний орган відмовляє у прийнятті ВМД для оформлення з таких підстав:

- декларація подана без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення;

- декларація подана з порушенням вимог Митного кодексу України та цього Положення;

- наведений у декларації перелік відомостей не відповідає переліку відомостей, визначених Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації;

- електронна ВМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;

- ВМД на паперовому носії заповнена з виправленнями, крім змін та доповнень, внесених до декларації у порядку, встановленому Держмитслужбою.

Оскільки товарно-супровідні документи оформлені для перевезення товарів в режимі імпорту для внутрішніх українських споживачів, митний орган повинен був відмовити в митному оформленні вантажів до надання належним чином оформлених документів. В такому ж порядку митний орган мав отримати від експедитора належним чином оформлені гарантійні зобов'язання або докази внесення митних платежів.

Зважаючи на таке, суд погоджується з позицією відповідача, що прийняття від ТОВ «Південьавтотранс»вантажних митних декларацій, дані в яких не відповідають даним визначеним в морських перевізних документах є порушенням мети митного оформлення, якою у відповідності до ч. 1 ст. 70 МК України є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

Згідно з п. 8 цього Положення, факт виконання окремої митної процедури під час митного контролю та оформлення підтверджується в разі оформлення:

- ВМД на паперовому носії - шляхом внесення до декларації (та/або її електронної копії за допомогою автоматизованої системи митного оформлення) відповідної відмітки, засвідченої підписом (електронним цифровим підписом в електронній копії ВМД на паперовому носії) посадової особи митного органу, яка здійснила таку митну процедуру;

- електронної ВМД - шляхом внесення до декларації за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відповідної відмітки, засвідченої електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка здійснила таку митну процедуру.

ВМД на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Електронна ВМД вважається оформленою за наявності внесеної до декларації за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення, засвідченої електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Інформація про оформлення електронної ВМД надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Крім того, порядок заповнення граф ВМД при декларуванні товарів, що переміщуються митною територією України транзитом визначений Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної Митної Служби України від 09.07.1997 р. № 307, згідно з частиною 3 розділу 2 якої визначено, що у графі 8 ВМД зазначаються відомості про одержувача, наведені в транспортних документах на товари.

У графі 50 ВМД наводяться відомості про перевізника (або експедитора) та персональні дані особи, що приймає задекларовані товари до перевезення та бере зобов'язання щодо доставки цих товарів у митницю призначення (на основі пред'явленого паспорта), крім випадків виконання перевезень залізничним транспортом. У доповненні наводиться письмове зобов'язання цієї особи про доставку товарів у митницю призначення у визначений митним органом строк.

Це зобов'язання засвідчується особистим підписом особи, що приймає задекларовані товари до перевезення та бере зобов'язання щодо доставки цих товарів у митницю призначення, на кожному аркуші доповнення форми МД-6 та особистою номерною печаткою посадової особи митного органу.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 МК України визначено, що перевізник - особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, яка в установленому законом порядку, з використанням належних їй або найманих нею транспортних засобів переміщує товари через митний кордон України або здійснює перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами на території України.

Згідно з ч. 1 ст. 200 МК України, транзит - митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Згідно з п. 35 ч. 1 ст. 1 МК України, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, під час розслідування зазначених подій, контролюючими правоохоронними органами було встановлено, що перевізники заперечують факт перевезення вказаних вантажів за їх участю, зазначають, що ВМД та міжнародні товарно-транспортні накладі їхні водії не підписували.

Оскільки водіями перевізників не було заповнено і проставлено підписи щодо отримання товару для перевезення, вважається, що митне оформлення товару не було закінченим, а вантажні митні декларації не оформлені, а тому митний орган не мав права ставити на них відповідні відтиски номерної печатки і дозволяти ввозити вантажі на митну територію України.

Зокрема, ТОВ «ТТС»ЛТД в своєму листі від 30.08.2011 року зазначає, водій ОСОБА_11 підпис на ВМД та ЦМР не ставив, керівництво компанії не підтверджувало заявку на виконання перевезення.

Таким чином, митний орган фактично засвідчив, що товари належать і російським компаніям і українській компанії, і товари відпущені у вільний обіг на території України. Зазначені обставини були також встановлені під час розслідування кримінальної справи, яка була порушена СБУ по факту контрабанди (відповідні документи містяться в матеріалах справи).

Крім того, як було наголошено відповідачем та підтверджується наявними матеріалами справи, працівники митниці, які приймали безпосередню участь у розмитнені вказаних товарів, були притягнуті до дисциплінарної відповідальності Державною митною службою України, та звільнені із займаних посад.

А саме, Наказом ДМСУ № 2130-к від 29.09.2011 р. за порушення присяги державних службовців, що проявилась у несумлінному виконанні службових обов'язків (не забезпечено дотримання вимог порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів за відповідними ВМД, що є предметом дослідження у даній справі) -припинено перебування на державній службі в митних органах України відповідних працівників: ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

З огляду на викладене, суд погоджується із посиланням відповідача, що останній не може нести відповідальності за порушення відповідних норм митного законодавства, які були допущені працівниками митного органу при здійсненні розмитнення товару.

Зважаючи на викладене вище, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми наведеного митного та іншого законодавства, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог відносно стягнення з позивача суми митного боргу у розмірі 2 113 746, 72 грн., а саме з підстав відсутності гарантійного зобов'язання як такого, та не відповідності заявлених позивачем вимог умовам гарантії.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності заявлених ним позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми митного боргу у розмірі 2 113 746, 72 грн., внаслідок не доведення допустимими доказами факту наявності такого боргу.

Натоміть позивач надав суду обґрунтовані пояснення, що підтверджуються допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, щодо протиправності заявлених позивачем позовних вимог відносно стягнення з відповідача суми митного боргу у розмірі 2 113 746, 72 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 86, 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 11.06.2012 р.