Ухвала

від 12.09.2012 по справі 2а-5526/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5526/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименною Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Державної митної служби України на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012 року у справі за позовом Державної митної служби України до Повного товариства «Гарант-транзит»за участю ТОВ «Навчально-консультаційний центр Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України»та ПРАТ Страхова компанія «Перша»про стягнення суми митного боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року Державна митна служба України звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Повного товариства «Гарант-транзит», в якому просили суд стягнути з відповідача суми митного боргу в розмірі 2113746,72 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012 року в задоволені адміністративного позову -відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем 07.05.2009 р. та Державною митною службою України було укладено Генеральну угоду про надання фінансових гарантій митним органам щодо обов'язкової доставки товарів в митницю призначення. Предметом даної угоди є надання фінансових гарантій митним органам щодо обов'язкової доставки товарів в митницю призначення відповідно до Митного кодексу України та Положення про надання фінансових гарантій митним органам належними фінансовими посередниками щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначень (затверджено постановою KM України від 4 жовтня 1996 № 1216). За наслідком вказаних взаємовідносин на підставі договору відповідачем було вчинено дії по складанню акту про настання гарантійного випадку № 1,2,3,4,5 від 16 серпня 2011 року та вимоги про сплату коштів за гарантійними документами.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того що заявлені позовні вимоги є необґрунтовані та безпідставні відносно стягнення з відповідача суми митного боргу у розмірі 2113746,72 грн., а саме з підстав відсутності гарантійного зобов'язання як такого, та не відповідності заявлених позивачем вимог умовам гарантії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1996 p. № 1216 Положенням визначаються умови та загальний порядок надання фінансових гарантій митним органам незалежними фінансовими посередниками щодо обов'язкової доставки товарів, на які встановлено акцизний збір, до митниць призначення, заявлених як транзитні (далі - товари), під час ввезення на митну територію України в частині отримання передбачених законодавством обов'язкових платежів (пункт 1).

Відносини і порядок взаємодії Держмиткому та гаранта визначаються генеральною угодою (пункт 4 Положення).

Повідомлення про відправлення товарів до митниці призначення негайно надсилається митницею відправлення каналами електронного зв'язку. Інформація про такі вантажі є першочерговою і пріоритетною перед всіма іншими відомостями. Якщо у встановлений термін вантаж не прийшов до митниці призначення, остання негайно надсилає митниці відправлення каналами електронного зв'язку повідомлення про ненадходження вантажу та після уточнення відповідних обставин передає інформацію про порушення зобов'язання про транзит управлінню по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Держмиткому. Останнє протягом трьох робочих днів від моменту отримання такої інформації надсилає гарантові повідомлення про необхідність сплати гарантійних коштів згідно з умовами відповідних договорів (пункт 17, 18 Положення).

Згідно положень п. 1.3. договору під гарантійним випадком розуміється факт порушення взятих на себе зобов'язань щодо обов'язкової доставки до митниці призначення без зміни його кількості, найменування, на умовах і в строк, що встановлюється митним органом відправлення. Гарантійний документ - це документ визначеної форми, відповідно до якого незалежний фінансовий посередник, бере на себе зобов'язання, у разі настання гарантійного випадку, сплатити на визначений Держмитслужбою рахунок кошти в розмірі митного боргу.

Згідно з положеннями п.5.1. Договору якщо у встановлений строк товар або його частина на який була надана фінансова гарантія не прибув до митниці призначення митний орган відправлення вживає заходи для з'ясування обставин не доставки та уточнення обставин випадку. При неотриманні об'єктивних даних про місцезнаходження вантажу та за відсутності обставин що не є гарантійним випадком митний орган відправлення протягом трьох робочих днів складає акт про настання гарантійного випадку. Разом з актом складається вимога про сплату коштів за гарантійним документом (п.5.3. Договору).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в липні 2011 року ПТ «Гарант-транзит»було оформлено та надано Південній митниці гарантійні документи №№ 1170/11/07/15, 1184/11/07/18, 1185/11/07/19, 1186/11/07/21, 1270/11/07/27 щодо сплати суми митного боргу в разі порушення перевізниками зобов'язання про доставку в митниці призначення товарів, оформлених згідно з вантажними митними деклараціями №№ 500060703/2011/002021 від 16.07.2011, № 500060703/2011/002063 від 19.07.2011, № 500060703/2011/002072 від 20.07.2011, № 500060703/2011/002104 від 22.07.2011, № 500060703/2011/002161 від 28.07.2011 у митний режим «транзит».

Факт прийняття перевізниками товарів до перевезення підтверджується виданими ними міжнародними товаротранспортними накладними № 991 від 19.07.2011 (ПП «Рефтранс»), № 0144623 від 15.07.2011, № 0144629 від 20.07.2011 (ФОП «ОСОБА_1»), № 112 від 22.07.2011 (TOB ЛТД»), № 601 від 27.07.2011 (МВКП «Еліс»).

Проте, в зазначених гарантійних документах не були визначені строки дії гарантійних зобов'язань, а тому вони не були погоджені відповідачем та підписані уповноваженою особою останнього.

В подальшому, відповідно до розділу 5 Угоди, 16.08.2011 року Південною митницею було складено Акти про настання гарантійного випадку №№ 1,2,3,4,5 та Вимоги про сплату коштів за гарантійними документами №№ 1,2,3,4,5.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в морських коносаментах щодо кожного з вантажів значаться різні отримувачі (власники) товару: фізичні особи або юридичні особи в Україні та юридична особа в Росії.

Крім того, вантажі спрямовувалися не для доставки в Російську Федерацію, а для імпорту в Україну, для чого в них зазначені найменування і адреси отримувачів фізичних і юридичних осіб в Україні, їхні телефони та адреси в Україні. Супровідні документи китайських компаній - відправників на 2 та 4 вантаж прямо визначають постачання товару отримувачу в Україні.

Згідно з інвойсами товар також призначався для імпорту в Україну, однак не для фізичних осіб або резидентів, а для компанії нерезидента.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з нарядів ТОВ «Морські перевезення», після прибуття в Одеський морський торгівельний порт кожний з контейнерів був вивантажений у спеціально пристосовану для зберігання контейнерів зону митного контролю - контейнерний термінал портового оператора Дочірнього підприємства «ГПК Україна»у відповідності до п.4.1.5, 4.1.7 Тимчасової технологічної схеми.

Після вивантаження контейнерів згідно з нарядами кожний з контейнерів був відвантажений внутрішньо портовим перевізником Дочірнім підприємством «ГПК Україна»на територію складу міжнародного експедитора Дочірнього підприємства «СОВМОРТРАНС ОДЕСА»(представник порту) на підставі договорів з ДП «Одеський морський торговельний порт»№ КД-13094 від 09.04.2009 р., з ДП «ГПК Україна»№ 09588/К від 01.04.2009 р., та довіреності ДП «Совмортранс-Одеса».

Посадова особа ВМО має здійснити оформлення нарядів на товари, які надійшли на митну територію України у контейнерах. Під час перевірки документів, які надані на момент оформлення нарядів, посадова особа ВМО має проводити звірку даних наведених в наряді з даними занесеними до Журналу обліку товарів, при цьому заповнює його наступні графи: експедитор; перевізник; одержувач; місцезнаходження (місце проживання) одержувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 МК України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Отримуючи митні декларації, морські перевізні документи, інвойси, митний орган у відповідності до своїх повноважень мав перевірити ці документи на їх відповідність, з'ясувати осіб, які мають право на отримання вказаних вантажів, їх декларування та сплату відповідних платежів, здійснити контроль за тим, щоб вантажі надійшли вказаним в коносаментах отримувачам.

Отже, відповідно до нарядів та журналу обліку, митний орган здійснили оформлення вантажів не для російських компаній ООО «Брянская магистральная сетевая компания»або ООО «Сейф Кеп», а для української компанії ТОВ «Укрпромтранс», яка визначена отримувачем і в супровідних листах китайських компаній - відправників щодо 2 та 4 вантажів, тобто ввіз товар у вільний обіг на територію України. В супровідних документах на товар вказано отримувача товарів: суб'єкти господарювання та фізичні особи, які є резидентами України, а не резидентами іншої країни (Росії).

Згідно зі ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 565 Цивільного кодексу України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Як встановлено судом першої інстанції, водіями перевізників не було заповнено і проставлено підписи щодо отримання товару для перевезення, тобто митне оформлення товару не було закінченим, а вантажні митні декларації не оформлені.

Колегія суддів приходить до висновку, що митний орган не мав права ставити на митних декларація відповідні відтиски номерної печатки і дозволяти ввозити вантажі на митну територію України.

Крім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідача, не може нести відповідальності за порушення відповідних норм митного законодавства, які були допущені працівниками митного органу (які були притягнуті до дисциплінарної відповідальності Державною митною службою України, та звільнені із займаних посад) при здійсненні розмитнення товару.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що умови гарантійних зобов'язань змінились, гарантійний випадок не настав, а тому позивач безпідставно заявив вимоги про стягнення митного боргу.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Державної митної служби України на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012 року -залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.