Постанова

від 14.06.2012 по справі 18/142-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. Справа № 18/142-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М., суддя Россолов В.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача -ОСОБА_1 (дов. №201-03 від 04.01.2012 р.)

третьої особи - не з'явився

відповідача -ОСОБА_2 (дов. б/н від 11.06.2012 р.), ОСОБА_3 (дов. б/н від 30.05.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 1525С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від 27 лютого 2012 року по справі

за позовом Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Пустовійтівська сільська рада, с. Пустовійтівка, Роменський район, Сумська область

до Роменського дочірнього агролісогосподарського підприємства "Роменський агролісгосп", с. Андріяшівка, Роменський район, Сумська область

про стягнення 50496,95 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом та після остаточних уточнень просив суд стягнути з Роменського ДАП "Роменський агролісгосп" завдану шкоду за самовільний поруб дерев в доход місцевого бюджету Пустовійтівської сільської ради в сумі 50496,95 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.02.2012 р. по справі № 18/142-10 (суддя Заєць С.В.) позов задоволено повністю.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні всіх обставин справи. Просить рішення господарського суду скасувати та в позові відмовити.

Державна екологічна інспекція в Сумській області проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає, що суд всебічно та повно з'ясував фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази, що мали юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і на підставі встановленого, правильно визначив та застосував норми матеріального та процесуального права, прийняв обґрунтоване, законне рішення. Зокрема зазначає, що позивач не повинен доводити вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у його діях чи діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.

Третя особа вимоги ухвали від 03.05.2012 р. не виконала, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надала, в судове засідання свого представника не направила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення 08.05.2012 р.

Колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання третьої особи не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 7 вересня 2010 р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Сумській області Шимком О.І. та Ярмаком М.А., в присутності головного лісничого ДП "Роменський агролісгосп" Похила М.І. та інженера по захисту лісу ДП "Роменський агролісгосп" Ігнатенка О.В. проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при використанні лісових ресурсів ДП "Роменський агролісгосп".

За результатами перевірки складено акт, в якому зафіксовано, що на території Пустовійтівської сільської ради на землях лісогосподарського призначення, які надані в користування ДП "Роменський агролісгосп" в кварталі 124, таксаційний виділ 17, здійснено самовільну рубку дерев без виписки лісорубного квитка на цю ділянку (т.1 а.с.6). На зазначеній ділянці зрубано 17 (сімнадцять) дерев вільхи, чим згідно розрахунку розміру шкоди, проведеного відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. за №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" з урахуванням індексації, було нанесено шкоду навколишньому природному середовищу в особі держави на суму 50 496,95 грн. (т.1 а.с.7).

Не погодившись із результатами перевірки відповідач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції в Сумській області про визнання дій Інспекції щодо проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при використанні лісових ресурсів протиправними та про скасування акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 07.09.2010 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 р. у справі № 2а-9571/10/1870 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 р. у справі №2а-9571/10/1870 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2011р. залишено без змін (т.1 а. с. 79-80).

Відповідно до вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про законність проведення позивачем перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства при використанні лісових ресурсів та складення по її результатах акту перевірки від 07.09.2010 р.

Згідно норм статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами та доповненнями) порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема в порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів та самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природно-ресурсного, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки необхідна наявність таких умов, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. При цьому, чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди).

За приписами п. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідачем не було надано доказів, які свідчили б про відсутність у його діях чи діях його працівників вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу. При цьому, факт здійснення незаконного порубу дерев підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства 07.09.2010 р., польовою переліковою відомістю пнів (т.1 а.с.8) та розрахунком розміру шкоди.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідно до вимог чинного законодавства він не повинен нести відповідальність за незаконну вирубку дерев на зазначеній ділянці є безпідставними, необґрунтованими та такими, що виникли з довільного тлумачення відповідачем правових норм.

Статтею 6 Лісового кодексу України передбачено, що усі ліси в Україні є власністю держави.

Згідно ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Статтею 69 Лісового кодексу України унормовано, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом (лісорубним квитком). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на момент перевірки даний дозвільний документ на вище зазначені виділи у відповідача був відсутній.

Відповідно до приписів ст. 86 Лісового кодексу України забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Пунктом 3 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 25.03.2009 р. за №04-06/44 передбачено: обов'язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісу відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, а відповідно і відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, покладаються на постійних лісокористувачів.

Згідно ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що необхідності встановлення ким саме було здійснено самовільну вирубку лісу чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те що, позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача в доход місцевого бюджету Пустовійтівської сільської ради в сумі 50 496,95 грн.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Сумської області.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 27.02.2012 р. у справі №18/142-10 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 27.02.2012 р. у справі №18/142-10 залишити без змін.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Россолов В.В.

Повний текст постанови по справі № 18/142-10 складено та підписано 14.06.2012 р.