Ухвала

від 05.06.2012 по справі 2а/0270/1070/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1070/12

Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Швандер В.О.

за участі представників сторін:

представника позивача Парухи В.В.

представника відповідача Лучинського П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Домінанта-конст" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Домінанта-конст" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.04.2012 року позов було задоволено повністю та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003902330 від 15.11.2011 року.

Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог ПП "Домінанта-конст" .

Зокрема, апелянт вказує на те, що з огляду на обставини викладені в апеляційній скарзі, оскаржувана постанова прийнята Вінницьким окружним адміністративним судом без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, податковим органом було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Домінанта-конст» з питань достовірності нарахування сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Акордбуд» за серпень, жовтень 2010р., з ТОВ «Іртас» за серпень 2010р., ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» за березень 2011р. у період з 17.05.2011 року по 21.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 4235/2330/34272548 від 28.10.2011р, яким зафіксовано ряд допущених позивачем в процесі власної діяльності порушень норм права, зокрема:

- ст.ст. 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання їх вимог у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по операціях з ТОВ «Акордбуд» за серпень, жовтень 2010р., ТОВ «Іртас» за серпень 2010р., ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» за березень 2011р.,

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за серпень 2010 р. на суму 43333 грн., за жовтень 2010р. на суму 30000 грн.,

- п.198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за березень 2011р. на суму 72827 грн.

На підставі даних висновків, викладених в акті перевірки та в листі від 10.11.2011року, Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003902330 від 15.11.2011 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання ПДВ у розмірі 164494,00 грн., з яких 146160,00 грн. за основним платежем, 18334,00 грн. за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПП "Домінанта-конст" та скасовуючи податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби № 0003902330 від 15.11.2011 року, виходив з того, що висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів та порушення контрагентами позивача податкового законодавства у зв'язку з неподанням відповідної звітності, що позбавляє позивача права на отримання податкового кредиту є неправомірними та спростовуються матеріалами справи.

До такого висновку, суд першої інстанції дійшов в результаті встановлення наступних обставин справи.

Між ПП «Домінанта-Конст» та ТОВ «Акордбуд» було укладено договір на виконання робіт по будівництву від 10.08.2010р. № 17/08/10, між ПП «Домінанта-Конст» та ТОВ «Іртас» - договір від 18.05.2010р. №01/18 та додаткову угоду № 1 від 10.08.2010р. до даного договору, між ПП «Домінанта-конст» та ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» - договори від 01.03.2011р. № 010311, № 0210311 та № 0310311. Відповідно до даних договорів Замовник передає, а Підрядник приймає до виконання власними силами згідно переданої проектної документації та діючих норм виконання робіт із будівництва.

Твердження відповідача щодо нікчемності вищезазначених правочинів через безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами є не обґрунтованим, оскільки факт реальності господарських операцій та справжність товарних операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами прийняття будівельних робіт, актами послуг, понесених для ведення спільної діяльності та актами оприбуткування виробленої продукції, погодженими учасниками договору, які відповідачем при перевірці не досліджувались.

Згідно статті 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правочини, в даному випадку договори укладені ПП «Домінанта-Конст» з ТОВ «Акордбуд», ТОВ «Іртас», ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» не можуть бути визнані в розумінні ст.203 ЦК України, як нікчемні, так як їх зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства, укладені виходячи із волевиявлення і відповідають внутрішній волі його учасників та спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Щодо посилань представників відповідача на порушення контрагентами позивача податкового законодавства, зокрема неподання відповідної звітності, а також щодо порушень при складанні первинних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Підпунктом 7.2.1. п.7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену в статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено норми, яка б установлювала обов'язковість застосування державної української мови при заповненні податкової накладної. Враховуючи те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який застосовується в податковому обліку як підстава для нарахування податкових зобов'язань продавця та відповідного кредиту у покупця, то за наявності у продавця податкових зобов'язань у покупця такі зобов'язання відносяться до податкового кредиту незалежно від того, якою мовою заповнено податкову накладну (російською чи українською).

Відповідно до наявних в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів вбачається, що суб'єктами господарювання ПП «Домінанта-Конст», ТОВ «Акордбуд», ТОВ «Іртас» та ПП «Дніпрорембуд-Сервіс» зазначено всі реквізити та дотримано порядок складання документів, які обумовлені вимогами вищевказаних нормативно-правових актів, тому посилання відповідача на те, що в податкових накладних присутні слова на російській мові, відсутнє прізвище особи, яка підписала (склала) податкову накладну, а також те, що в довідках про вартість виконаних підрядних робіт у верхньому правому куті документа зазначено скасований наказ Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. № 237/5 та відсутня дата складання (підпису) документу, спростовуються вищенаведеним.

Окрім того, невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України 31.01.2011р. у справі № 21-47а10 чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам. Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 червня 2012 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.