Постанова

від 12.06.2012 по справі 41/479

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. Справа № 41/479

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМирошниченка С.В., суддівБарицької Т.Л., Хрипуна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 р. у справі№ 41/479 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "3СТАР" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" простягнення 276 640,73 грн.

За участю представників: позивача:не з'явилися відповідача:Костенко М.І., Хороленко Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «3СТАР»звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп»про стягнення 225798, 22 грн. - основного боргу, 19652,21 грн. - штрафу, 15114, 59 грн. - пені, 5336, 78 грн. - трьох відсотків річних та 10738, 93 грн. - інфляційної складової боргу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 4 на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях від 01.04.2010 року (далі - Договір).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «3СТАР»зазначило, що на виконання умов Договору ТОВ «ЗСТАР»виконало зобов'язання в повному обсязі на загальну суму 1 747 480,08 грн. Проте, ТОВ «Поляна Україна Груп»свої зобов'язання щодо сплати вартості наданих послуг у строк, встановлений в пункті 4.2 Договору, виконало на суму 1 521 681,86 грн., що підтверджується копіями виписок банку по особовому рахунку ТОВ «ЗСТАР». Враховуючи вищевикладене, ТОВ «3СТАР»просило суд стягнути з ТОВ «Поляна Україна Груп»заборгованість, яка становить 225 798,22 грн., з яких 199 529,09 грн. - сума боргу згідно з актами резервування та 26 269,13 грн. - згідно з п.4.5. Договору.

У ході розгляду справи ТОВ «ЗСТАР»з урахуванням частково сплаченої суми боргу після порушення провадження просило стягнути з ТОВ «Поляна Україна Груп»197 177,84 грн. основного боргу, 19 652, 21 грн. - штрафу, 15 114,59 грн. - пені, а також 5 336, 78 грн. - три відсотки річних та 10 738, 93 грн. інфляційної складової боргу, в зв'язку з порушенням строків оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року (суддя Спичак О.М.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г. - головуючий, судді Дикунська С.Я., Алданова С.О.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Поляна Україна Груп»на користь ТОВ «3СТАР»197 177 грн. 84 коп. основного боргу, 19652 грн. 21 коп. штрафу, 15114 грн. 59 коп. пені, 10390 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 5336 грн. 78 коп. 3% річних, 2476 грн. 72 коп. - державного мита та 235 грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій ТОВ «Поляна Україна Груп»звернулась до Вищого господарського суду України с касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та постанову з даної справи і прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень місцевим та апеляційним судами з наданням неправильної юридичної оцінки обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

При цьому, скаржник зазначає, що судами було надано неправильне тлумачення ст. 901 ЦКУ, як такої що закріплює обов'язок оплатити не фактично наданні послуги, а лише рахунок за надання таких послуг, судами була надана неправильна юридична оцінка обставинам справи, так як ними було вказано, що факт надання послуг підтверджується актами резервування та було порушено норми процесуального права, тому що ТОВ «3СТАР»не надало доказів, які б підтверджували факт надання послуг.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішення Господарського суду м. Києва, постанови Київського апеляційного господарського суду з прийняттям нового рішення по справі з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніми судовими інстанціями, 01.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп»(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «3СТАР»(Виконавець) було укладено договір № 4 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, відповідно до пунктів 2.1.та 2.2. якого виконавець за дорученням замовника проводить рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з контрольними макетами рекламного сюжету згідно з додатками до цього договору, які є його невід'ємною частиною, а замовник в свою чергу, своєчасно та у повному обсязі проводить розрахунки з виконавцем згідно з умовами цього договору та додатками.

Пунктами 4.3 та 4.4 Договору встановлено, що вартість кожної рекламної кампанії залежить від кількості зарезервованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії і зазначається сторонами у додатках до договору до початку рекламної кампанії або до дати ротації реклами. Вартість послуг складається з розміщення (ротація один раз на місяць) рекламних матеріалів, надання фотозвіту один раз на місяць, експонування рекламних матеріалів на період проведення рекламної кампанії, демонтаж (заклейка) рекламних матеріалів після закінчення рекламної кампанії.

Додатково обговорюється вартість ротації та надання фото звітів, якщо останні проводяться та надаються частіше, ніж один раз на місяць, інших послуг виконавця (п.4.5. договору).

Згідно з п.4.1., 4.2 Договору загальна сума договору складається з сум за кожним додатком до останнього. Оплата проводиться замовником за кожний місяць проведення рекламної кампанії, але не пізніше 15 числа поточного місяця. Розрахунки проводяться в національній валюті України, безготівково за Договором (або за виставленим рахунком).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з Актами резервування сторони погодили надання послуг у майбутньому на загальну суму 1 747 480,08 грн., в свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості наданих послуг у передбачений Договором строк, виконав лише на суму 1 521 681,86 грн., що підтверджується копіями виписок банку по особовому рахунку ТОВ «ЗСТАР».

Після порушення провадження відповідач частково сплатив борг, відповідно до цього позивач просить стягнути з відповідача 197 177,84 грн. основного боргу, 19652, 21 грн. штрафу, 15114,59 грн. пені, 5336, 78 грн. три проценти річних та 10738, 93 грн. інфляційної складової боргу у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань Договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором з надання послуг.

Згідно з п.1 ст.901 ЦК України за договором з надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з Договором оплачується надання рекламних послуг Виконавцем Замовнику, підтвердженням надання послуг є фотозвіти, наданні Замовнику, та відповідні Акти, які підтверджують виконання Виконавцем зобов'язань за Договором та прийняття їх Замовником.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статей 4 3 , 33, 34 ГПК України:

- сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами;

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;

- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч.2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Належними доказами надання послуг є акт виконаних робіт, оформлений належним чином.

Відповідно, для задоволення позову про стягнення заборгованості за зазначеним договором Позивач повинен надати належні докази надання послуг за Договором.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт надання ТОВ «3СТАР»послуг та виконання зобов'язань, що є предметом укладеного між сторонами договору та їх прийняття ТОВ «Поляна Україна Груп»(зокрема, відсутній акт виконаних робіт, передбачений пунктом 3.4.7 Договору). Також відсутні акти виконаних робіт, які б свідчили, що такі послуги фактично були надані саме позивачем.

Місцевий та апеляційний суди встановили у рішенні та постанові факт наявності актів резервування за Договором та факт відсутності підписання актів виконаних робіт. Встановивши факти наявності актів резервування суди вказали, що наявність таких актів є підставою для задоволення позову. Відповідно до умов Договору акт резервування є додатком до договору, який включає лише адресну програму з конкретним сюжетом реклами в період її розміщення, вартість рекламної кампанії, її терміни, кількість рекламних поверхонь, їх формат.

Відповідно, щодо оплати послуг акт резервування виконує функцію рахунку -лише фіксує конкретну ціну за майбутні послуги, яка визначається відповідно до домовленості сторін. А підтвердити факт надання послуг акт резервування не може, особливо з огляду на те, що акт був складений у жовтні, а послуги повинні були бути наданні у листопаді. Таким чином, акт резервування підтверджує готовність надати послугу, а не сам факт надання цієї послуги. Отже, суди попередніх інстанцій, вказавши, що акти резервування є належними доказами підтвердження вимог позивача, надали неправильну юридичну оцінку дослідженим доказам.

Попередніми судовими інстанціями було встановлено факт відсутності підписання актів виконаних робіт, отже, з огляду на відсутність належних доказів наданих послуг за Договором суди прийняли неправомірне рішення про задоволення заявленого позову.

Крім того, попередніми судовими інстанціями було надано неправильне тлумачення ст. 901 ЦК України. Частина перша статті 901 ЦК України встановлює, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно, стаття 901 ЦК України вказує, що замовник зобов'язаний оплатити фактично надану виконавцем послугу. Попередні судові інстанції, витлумачивши дану норму так, що оплаті підлягають замовленні та погодженні, але фактично не надані послуги, що суперечить закладеному законодавцем змісту, неправильно застосували норми матеріального права.

Відповідно до вищевикладеного не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних збитків за вказаними вище актами резервування.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, штрафних санкцій (штрафу та пені) за оплачені з порушенням строків відповідачем послуги відповідно до Додатків № № 21, 41, 45 до договору колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2.2 договору сторони домовились, що при порушенні Замовником зобов'язань по оплаті Рекламної кампанії, Виконавець вправі стягнути з Замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача розмір пені складає 2 094,82 грн. за період з 16.10.2010 р. по 15.04.2011 р. за Додатком №41 до Договору та 409,5 грн. за період з 16.10.2010 р. по 15.04.2011 р. за Додатком №45 до Договору.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Поміж тим, за правилами частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дана правова норма кореспондується із статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з якою розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розрахунок пені, складений позивачем з посиланням на пункт 6.2.2 договору, відповідає діючому законодавству України.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли законного і обґрунтованого висновку у частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені на суму 2 504,32 грн.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 3 241,45 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Крім сплати пені відповідно до п.6.2.3 Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі 10% від вартості розміщення Реклами, по якій оплата прострочена, якщо прострочення

оплати наданих Виконавцем послуг триває більше 20 банківських днів. Сума штрафу згідно з розрахунком позивача складає 2 711,25 грн. згідно з Додатком №41 до Договору та 530,2 грн. згідно з Додатком №45 до Договору.

За правилами частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з місцевим та апеляційним судами у частині задоволення законної та обґрунтованої вимоги ТОВ «ЗСТАР»про стягнення з ТОВ «Поляна Україна Груп»штрафу за порушення умов договору в сумі 3 241,45 грн. та відкидає доводи ТОВ «Поляна Україна Груп»про закінчення строку позовної давності для стягнення штрафу, так як перебіг строку позовної давності для стягнення штрафу і для стягнення основного зобов'язання не співпадають.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 101,57 грн. за наданні послуги згідно з Додатком № 21 до Договору, у сумі 779,95 грн. за наданні послуги згідно з Додатком № 41 до Договору, у сумі 152,52 грн. за наданні послуги згідно з Додатком № 45 до Договору та стягнення збитків від інфляції у сумі 289,23 грн. за наданні послуги згідно з Додатком № 21 до Договору, у сумі 1 534,04 грн. за наданні послуги згідно з Додатком № 41 до Договору, у сумі 299,99 грн. за наданні послуги згідно з Додатком №45 до Договору.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат зроблений позивачем відповідає чинному законодавству України.

Колегія судів погоджується з місцевим та апеляційним судами у частині задоволення законної та обґрунтованої вимоги ТОВ «ЗСТАР» про стягнення з ТОВ «Поляна Україна Груп» 3% річних, інфляційних втрат в сумі 3 157,3 грн.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши законність стягнення штрафу, пені, 3 відсотків річних та інфляційних витрат за оплачені ТОВ «Поляна України Груп»послуги з простроченням, погоджується з попередніми судовими інстанціями.

На підставі статті 49 ГПК України (чинної на момент відкриття провадження у справі) судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

Поряд з цим, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування в цій справі, але допущено помилку в наданні юридичної оцінки цим обставинам, застосуванні норм матеріального та процесуального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року у справі № 41/3479 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про задоволення позовних вимог частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р. у справі № 41/479 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Головуючий С.В. Мирошниченко СуддіТ.Л. Барицька О.О. Хрипун