Рішення

від 08.06.2012 по справі 14/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/244 08.06.12

За заявою Заступника прокурора міста Києва про перегляд Рішення

господарського суду м. Києва від 12.06.2009 р.

за нововиявленими обставинами у справі №14/244

За позовом Приватного підприємства "Продукти харчування"

До 1) Державного підприємства "Ресурспостач"

2) Державного агентства резерву України

Про визнання права власності на товар

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від прокуратуриШевченко О.В. - старший прокурор відділу прокуратури м. Києва (посв. № 6 від 12.01.2012 р.) від позивачане з'явився від відповідача 1ОСОБА_2 -представник (дов. № 303 від 15.06.2011 р.) від відповідача 2ОСОБА_3 -представник (дов. № 2536/0/4-12 від 01.06.2012 р.)

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство "Продукти харчування" (надалі - ПП "Продукти харчування") з позовною заявою до Державного підприємства "Ресурспостач" (надалі - ДП "Ресурспостач"), Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання право власності на м'ясо курей морожене блоки з напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн вартістю 1600106,20 грн. та м'ясо свинини морожене блоки із нежилованого м'яса (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн вартістю 236504,00 грн., яке знаходиться на складах ПП "Продукти харчування".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2009 р. порушено провадження у справі № 14/244.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2009 р. позов Приватного підприємства "Продукти харчування" задоволено повністю, визнано за Приватним підприємством "Продукти харчування" право власності на м'ясо курей морожене блоки із напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн вартістю 1600106,20 грн. (відповідно до договору № 1-2037 від 02.04.2009 р.) та м'ясо свинини морожене блоки із нежилованого м'яса (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн вартістю 236504,00 грн. (відповідно до договору № 1-2038 від 02.04.2009 p.), яке знаходиться на складах Приватного підприємства "Продукти харчування" відповідно до договору відповідального зберігання № 8 зб від 29.04.2008 р. Стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву, Державного підприємства "Ресурспостач" на користь Приватного підприємства "Продукти харчування" 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У листопаді 2010 р. Заступник прокурора міста Києва звернувся в суд з заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2009 р. за нововиявленими обставинами відповідно до якої просить суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2009 р. у справі № 14/244 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Як на нововиявлену обставину для перегляду рішення Заступник прокурора м. Києва посилається на рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2010 р. у справах № 30/391, №21/79, якими задоволено подання Генеральної прокуратури України про перегляд за нововиявленими обставинами рішень господарського суду м. Києва щодо задоволення позовів ПП "Продукти харчування" та ТОВ "Гранд" до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення плати за зберігання товарно -матеріальних цінностей. Зокрема на акт позапланової перевірки виконання ПП "Продукти харчування" умов договору №8 зб, проведеної контрольно-ревізійним відділом Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України від 13.02.2009 р., згідно якого фактично м'ясо, передане на відповідальне зберігання ПП "Продукти харчування", зберігалося в морозильних камерах пункту відповідального зберігання державної організації "Комбінат Новий", яка входить до системи держрезерву, на підставі Договору №3-08 КД про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2010 р. Заступнику прокурора міста Києва повернуто заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2009 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 р. у справі № 14/244 апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 18.11.2010 р. у справі №14/244 - скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 01.03.2011 р. прийнято заяву Заступника прокурора міста Києва про перегляд Рішення господарського суду м. Києва №14/244 від 12.06.2009 р. за нововиявленими обставинами, та призначено розгляд на 18.03.2011 р.

Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання 18.03.2011 р. не з'явились, вимог ухвали суду не виконали, причину неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні 18.03.2011 р. представник відповідача 2 подав клопотання про зупинення розгляду справи до закінчення процедури реорганізації Державного комітету України з державного матеріального резерву у Державне агентство резерву України, у підтвердження чого надав наступні докази: Указ Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 р., Розпорядження Кабінету Міністрів України № 2219-р від 10.12.2010 р., копію наказу держкомрезерву № 465 від 21.12.2010 р.

Представник від прокуратури проти задоволення клопотання не заперечив.

Згідно п.3 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

З огляду на викладене, суд задовольнив клопотання відповідача 2 та зупинив провадження у справі №14/244 до закінчення процесу реорганізації Державного комітету України з державного матеріального резерву, про що 18.03.2011 р. винесено відповідну ухвалу.

20.04.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника прокуратури міста Києва клопотання про поновлення провадження у справі. Дане клопотання обґрунтовано тим, що обставини які зумовили зупинення провадження у справі №14/244 усунуті, оскільки закінчено процес реорганізації Державного комітету України з державного матеріального резерву.

За таких обставин, суд ухвалою від 27.04.2012 р. поновив провадження у справі № 14/244 та призначив розгляд на 14.05.2012 р.

Представники позивача та відповідача 2 в судове засідання 14.05.2012 р. не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

20.04.2012 р. до відділу діловодства суду представником прокуратури м. Києва надано документи в підтвердження реорганізації Державного комітету України з державного матеріального резерву, зокрема, надано копію Указу Президента України від 09.12.2010 р. № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", копію Указу від 13.03.2011 р. № 463/2011 "Про затвердження Положення про Державне агентство резерву України", копію листа державного реєстратора Шевченківської районної і м. Києві державної адміністрації від 29.09.2011 р. № 267, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Державного агентства резерву України, положення про Державне агентство резерву України" та заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача на його правонаступника Державне агентство резерву України.

Клопотання представника прокуратури задоволено та у відповідності до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, суд, замінив відповідача 2 Державний комітет України з державного матеріального резерву його процесуальним правонаступником -Державним агентством резерву України.

В судовому засіданні 14.05.2012 р. представник відповідача 1 надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання задоволено.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 14.05.2012 р. представника позивача, залученням до участі у справі правонаступника відповідача 2, відповідно до ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд на 28.05.2012 р.

Представник позивача в судове засідання 28.05.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представники відповідачів в судовому засіданні 28.05.2012 р. подали письмові пояснення, відповідно до яких відповідачі заяву прокуратури міста Києва підтримують, просять задовольнити дану заяву, в позові ПП "Продукти харчування" відмовити повністю.

Судом із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що станом на 18.05.2012 р. позивач знаходиться за адресою, яка відрізняється від зазначеної у заяві Заступника прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2009 р. за нововиявленими обставинами, а саме: 83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 28.05.2012 р. представника позивача, з метою повідомлення позивача за належною адресою згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, необхідністю надання додаткових доказів, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд заяви Заступника прокурора міста Києва про перегляд Рішення господарського суду м. Києва №14/244 від 12.06.2009 р. за нововиявленими обставинами на 08.06.2012 р.

Представник позивача в судове засідання 08.06.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду заяви в судовому засіданні 08.06.2012 р.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.06.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідачів та від прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до Закону України "Про державний матеріальний резерв" та Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 25.08.2004 р. (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 26.03.2008 р.) Державним комітетом України з державного матеріального резерву був проведений аукціон з реалізації матеріальних цінностей державного резерву.

За результатами проведеного аукціону, оформленого Протоколом засідання конкурсної комісії Державного комітету України з державного матеріального резерву № 90/прод від 30.03.2009 р., переможцем по лотам № 263 (м'ясо курей морожене блоки із напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн) та № 265/2 (м'ясо свинини морожене блоки із нежилованого м'яса) (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн) визнано ПП "Продукти харчування".

Між ПП "Продукти харчування"(покупець) та ДП "Ресуспостач" (продавець), який діяв від імені відповідача 2 на підставі договору доручення № юр -234/2006 від 10.02.2006 р., були укладені договори купівлі -продажу матеріальних цінностей державного резерву № 1-2037 від 02.04.2009 р. та № 1-2038 від 02.04.2009 р., а саме: м'ясо курей морожене блоки із напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн на загальну суму 1600106,20 грн. та м'ясо свинини морожене блоки із нежилованого м'яса) (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн на загальну суму 236504,00 грн.

Відповідно до предмету вищезазначених договорів купівлі -продажу м'яса курей та м'яса свинини відповідач 1, який діє від імені відповідача 2 на підставі договору доручення продає, а ПП "Продукти харчування" купує матеріальні цінності державного резерву на умовах EXW "Франко -склад" відповідно до ІНКОТЕРМС-2000.

В свою чергу, Приватне підприємство "Продукти харчування", відповідно до умов договорів купівлі -продажу м'яса курей та м'яса свинини зобов'язане було сплатити на користь відповідача 1, який діє від імені відповідача 2 на підставі договору доручення, вартість переданого товару.

Попередня оплата ПП "Продукти харчування" вартості м'яса курей мороженого та м'яса свинини мороженого була зроблена на підставі листа ПП "Продукти харчування" № 107 (вих) від 02.04.2009 р., яким проведено зарахування оплати по договору № 1-2557 від 27.10.2008 р. (платіжне доручення № 16 від 01.12.2008 р.) в рахунок оплати договорів № 1-2038 від 02.04.2009 р. та № 1-2037 від 02.04.2009 р. Вказаний факт не заперечується відповідачем 1 у наданому ним відзиві на позовну заяву, а також підтверджується платіжним дорученням № 16 від 01.12.2008 р. та виписками ТОВ КБ "Арма" по особовим рахункам за період 26.11.2008 р. по 18.03.2009 р. копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 4.4 договорів купівлі-продажу № 1-2037 від 01.04.2009 р. та № 1-2038 від 01.04.2009 р. передбачено, що право власності на матеріальні цінності переходить до покупця з моменту передачі йому розпорядження Держкомрезерву України.

Так, позивач вважає, що у зв'язку з тим, що відповідач 1 не перерахував відповідачу 2 кошти, які отримані ним від позивача згідно вищевказаних договорів, Державне агентство резерву України відмовляється видавати розпорядження, чим порушує права щодо володіння, користування, розпорядження належного йому майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2009 р. у справі №14/244 позов задоволено повністю, визнано за Приватним підприємством "Продукти харчування" право власності на м'ясо курей морожене блоки із напівфабрикатів (тушки) у кількості 519,515 тонн вартістю 1600106,20 грн. (відповідно до договору № 1-2037 від 02.04.2009 р.) та м'ясо свинини морожене блоки із нежилованого м'яса (грудинка свиняча б/к) у кількості 39,950 тонн вартістю 236504,00 грн. (відповідно до договору № 1-2038 від 02.04.2009 p.), яке знаходиться на складах Приватного підприємства "Продукти харчування" відповідно до договору відповідального зберігання № 8 зб від 29.04.2008 р. Стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву, Державного підприємства "Ресурспостач" на користь Приватного підприємства "Продукти харчування" 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи вказане судове рішення суд виходив з того, що між позивачем та відповідачем-1, який діяв від імені відповідача-2, згідно договору доручення № юр-234/2006 від 10.02.2006 р., виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладених договорів купівлі-продажу матеріальних цінностей державного матеріального резерву № 1-2037 від 02.04.2009 р., № 1-2038 від 02.04.2009 р., за наслідками проведеного 30.03.2009 р. аукціону, оформленого протоколом № 90.

На виконання умов договорів купівлі-продажу позивачем здійснено оплату товару, що підтверджено платіжними дорученнями та виписками банку по особовим рахункам позивача, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до вищезазначених договорів купівлі-продажу, поставка м'яса здійснюється на умовах EXW "Франко-склад" відповідно до ІНКОТЕРМС-2000.

Судом враховано, що оскільки товар вже знаходився на складах позивача, відповідно до договору зберігання від 29.04.2008 р. № 8зб та приймальних актів форми Р-16, тому в порядку статті 334 Цивільного кодексу України та правил ІНКОТЕРМС, позивач набув право власності на спірний товар.

За таких обставин, судом визнано за позивачем право власності на товар відповідно до договорів купівлі -продажу № 1-2037 від 02.04.2009 р., № 1-2038 від 02.04.2009 р.

Однак, як вказує заявник -заступник прокурора м. Києва у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, фактично м'ясо, передане на відповідальне зберігання ПП "Продукти харчування", зберігалося в морозильних камерах пункту відповідального зберігання державної організації "Комбінат Новий". При цьому він посилається на акт позапланової перевірки виконання ПП "Продукти харчування" умов договору №8 зб, проведеної контрольно-ревізійним відділом Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України від 13.02.2009 р.

Так, Контрольно-ревізійним відділом Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України проведено позапланову перевірку наявності, якісного стану, обліку та звітності, умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ПП "Продукти харчування", про що складено Акт від 13.02.2009 р.

Як вбачається з Акту від 13.02.2009 р., в ході перевірки встановлено укладення Договору №8зб відповідального зберігання м'яса державного резерву між ПП "Продукти харчування" та ДП "Ресурспостач". Зберігання м'яса державного резерву було організовано на одному пункті зберігання.

Згідно Акту від 13.02.2009 р. фактично м'ясо держрезерву зберігається в морозильній камері №3-1 ДО "Комбінат "Новий" згідно Договору №3-08 КД про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей.

Вказана обставина щодо фактичного зберігача м'яса держкомрезерву не була відома заявнику на момент прийняття рішення від 12.06.2009 р. та є істотною для вирішення справи по суті.

У відповідності до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами зокрема є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Як встановлено статтею 114 ГПК України рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення. За результатами перегляду судового рішення приймаються:

1) рішення -у разі зміни або скасування рішення;

2) постанова -у разі зміни або скасування постанови;

3) ухвала -у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, можуть бути переглянуті на загальних підставах.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 р. № 17 необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Отже, нововиявленими обставинами є обставини, які існували на час розгляду справи; не були відомі заявникові на час розгляду справи і виявлені після прийняття судового рішення зі справи, мають істотне значення.

Акт Контрольно-ревізійного відділу Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України від 13.02.2009 р. суд приймає як нововиявлену обставину, так як він існував на час розгляду справи (Акт від 13.02.2009 р., а рішення прийняте 12.06.2009 р.), не був відомий заявнику -Заступнику прокурора м. Києва, виявлений після прийняття рішення по справі і має істотне значення, оскільки підтверджує факт зберігання м'яса Держкомрезерву не ПП "Продукти харчування", а ДО "Комбінат Новий".

За таких обставин, виходячи з наведених вище норм, суд приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2009 р. підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято на підставі того, що м'ясо держкомрезерву знаходилось на зберіганні ПП "Продукти харчування" та без врахування наявності фактичного зберігача - ДО "Комбінат "Новий".

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників відповідачів, представника від прокуратури, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до предмету договорів купівлі - продажу № 1-2037 від 02.04.2009 р., № 1-2038 від 02.04.2009 р., поставка м'яса здійснюється на умовах EXW "Франко -склад" відповідно до ІНКОТЕРСМС-2000.

Відповідно до Указу Президента України № 567/94 від 04.10.1994 р. суб'єкти підприємницької діяльності при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних контрактів, повинні забезпечувати додержання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС, підготовлених Міжнародною торговою палатою.

З 01.01.2000 р. Міжнародною торговою палатою були введені в дію Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (Видання Міжнародної Торгівельної Палати № 560).

Згідно правил ІНКОТЕРМС термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

В статті А.4.Розділу EXWEX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) правил ІНКОТЕРМС зазначається, що Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

В статті Б.5. "Перехід ризиків" Розділу EXWEX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) правил ІНКОТЕРМС вказується, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару: - з моменту, коли він є поставленим у відповідності з статтею А.4.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Таким чином, з системного аналізу даних положень Цивільного кодексу України та правил ІНКОТЕРМС вбачається, що право власності на товар, що поставляється на умовах EXWEX WORKS ФРАНКО-ЗАВОД, виникає у Покупця з моменту надання йому товару у розпорядження в визначеному місці.

В якості доказів передання відповідачем 1 майна згідно договорів у розпорядження позивача, позивачем надано до матеріалів справи договір відповідального зберігання № 8 зб від 29.04.2008 р. та приймальні акти форми Р-16.

Однак, суд не приймає дані документи до уваги, оскільки рішеннями господарського суду м. Києва від 01.07.2010 р. у справах № 30/391 та №21/79 встановлено, що м'ясо держрезерву фактично зберігається в морозильній камері №3-1 ДО "Комбінат "Новий" згідно Договору №3-08 КД про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також, факт зберігання даних матеріальних цінностей не позивачем, а ДО "Комбінат "Новий" підтверджує Акт Контрольно-ревізійного відділу Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України від 13.02.2009 р.

Таким чином, судом встановлено, що товар згідно договорів купівлі -продажу № 1-2037 від 02.04.2009 р., № 1-2038 від 02.04.2009 р., не був переданий позивачу, в розумінні статті 334 ГПК України, відповідно до умов даних договорів, а саме позивач фактично не отримував у своє розпорядження дані матеріальні цінності.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у позивача не виникло право власності на матеріальні цінності згідно договорів купівлі -продажу № 1-2037 від 02.04.2009 р., № 1-2038 від 02.04.2009 р., у відповідності з даними договорами та чинним законодавством, оскільки таке право у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вимоги позивача не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, 114 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Заступника прокурора м. Києва про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2009 р. у справі №14/244 за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2009 р. у справі №14/244 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 15.06.2012 р.

Суддя Ю.В. Картавцева