Постанова

від 13.06.2012 по справі 31/3

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 № 31/3

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. №13 від 07.09.2011);

ОСОБА_3 (дов. №12 від 07.09.2011);

Від відповідача: ОСОБА_4 (дов. б/н від 03.01.2012);

ОСОБА_5 (дов. б/н від 03.01.2012);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Факро Орбіта"та Державного проектного інституту «Діпроверф»

на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2012

у справі № 31/3 (Качан Н.І.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Факро Орбіта"

до Державний проектний інститут "Діпроверф"

про стягнення боргу в сумі 440914 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 30.03.2012р. у справі № 31/3 позов задоволено частково: стягнуто з Державного проектного інституту «Діпроверф» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факро Орбіта» 200745,45 грн. - боргу та судовий збір.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Державний проектний інститут «Діпроверф» (відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факро Орбіта» (позивач) звернулися з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду.

Так, позивач у своїй апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2012р. у справі № 31/3 частково скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі ТОВ «Факро Орбіта» наголошує на тому, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором підряду №23 від 05.08.2004р.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2012р. у справі № 31/3 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі ДПІ «Діпроверф» наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про не застосування позовної давності до заявленого позову.

ДПІ «Діпроверф» наполягає на тому, що позивачем було порушено умови Договору №23 від 05.08.2004р., а саме, позивач не виконав умови спірного договору щодо забезпечення проведення робіт ІІ етапу.

В свою чергу, ТОВ «Факро Орбіта» надало відзив на дану апеляційну скаргу ДПІ «Діпроверф» в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки викладені в ній обставини не відповідають матеріалам справи.

ДПІ «Діпроверф» у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Факро Орбіта» повністю заперечує проти доводів апеляційної скарги.

Ухвалами від 18.04.2012 та 23.04.2012 апеляційні скарги прийняті до провадження та було призначено справу до розгляду на 23.05.2012р.

Ухвалою від 23.05.2012 розгляд справи було відкладено на 13.06.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 №01-22/1/19 введено до складу судової колегії замість судді Калатай Н.Ф. суддю Ропій Л.М.

В судове засідання 13.06.2012 представники сторін з'явилися.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м.Києва звернулося з позовом ТОВ «Факро Орбіта» про стягнення з ДПІ «Діпроверф» 440914,00 грн., у зв'язку з неповерненням залишку безпідставно утриманого відповідачем авансу.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань за Договором підряду № 23 від 05.08.2004р., зокрема, у визначені Договором строки не здійснив поставку обладнання та хімічної продукції для монтажу і реконструкції гальванічного цеху у смт. Шкло.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, позивач уточнив розмір позовних вимог, та просив суд стягнути з відповідача на його користь 364556,40 грн. - основного боргу.

Відповідач надав відзив, в якому проти позову про стягнення 440914,00грн. заперечує та просить відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на сплив позовної давності, але в контррозрахунку ціни позову зазначає, що грошові кошти, які не були використані та мають бути повернуті позивачу складають -200 480,00 грн. (а.с.29, том 3), які суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів частково підтримує правову позицію суду першої інстанції з наступних підстав:

Між ТОВ «Факро Орбіта» та ДПІ «Діпроверф» було укладено Договір підряду №10 від 08.04.2004р. (далі - Договір №10).

Відповідно до умов Договору №10 предметом є підготовка документів та виконання розрахунків для отримання дозволу на початок проведення будівельних робіт з реконструкції гальванічного цеху ТОВ "Факро Орбіта" в смт. Шкло. Календарний план робіт передбачав: отримання дозволу на початок проведення проектних робіт - термін виконання квітень-травень 2004р.; отримання дозволу на початок будівельних робіт термін травень-липень 2004р.

За виконані роботи за цим договором позивач, як замовник, зобов'язався перерахувати відповідачу, як виконавцеві 12 600 грн. за узгодженою сторонами схемою.

В подальшому, між сторонами було укладено Договір № 23 від 05.08.2004р. на проектування виготовлення, монтаж та пусконалагоджувальні роботи автоматичної лінії цинкування в барабанах та на підвісках, а також системи очищення стічних вод з гальванічної лінії (далі - Договір №23).

Відповідно до п.1.1 Договору №23 замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) зобов'язується виконати: проектування, виготовлення, монтаж та пусконалагоджувальні роботи автоматичної лінії цинкування в барабанах та підвісках, а також установки знесоленої води згідно з технічними вимогами, вказаними у додатках № №1, 2; проектування, виготовлення, монтаж та пусконалагоджувальні роботи системи очищення стічних вод з гальванічної лінії згідно з технічними вимогами, вказаними у додатках № 3, 4: узгоджену з відповідними службами технічну документацію (в т.ч. технічний паспорт виробу й інструкцію по обслуговуванню), технологічну документацію, навчання працівників замовника правилам використання лінії та системи очищення стічних вод, вказаних в п. 1.1. а та 1.1.б; узгоджений з відповідними службами проект прив'язки лінії та системи очистки до приміщення замовника.

В п. 2.2 Договору №23 сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний був - до 31.10.2004р. (протягом 3-х місяців з дня отримання першого авансу) - надати та узгодити з відповідними службами конструкторсько-технологічну документацію на предмет даної умови; до 31.12.04р. (протягом 5-ти місяців з дня отримання першого авансу) - надати проектно-будівельну документацію, погоджену з відповідними службами; до 15.05.2005р. (протягом 9,5 місяців з дня отримання першого авансу) - лінія цинкування, система очищення з гальванічної лінії. За умови виконання будівельних та сантехнічних робіт до 31.03.2005р., а також наявності підйомно-транспортних механізмів замовника, монтаж лінії очисних споруд та пусконалагоджувальні роботи виконуються виконавцем протягом одного місяця. Прийомка-передача предмету Договору та отримання необхідних дозволів мала відбутися до 20.06.2005р. протягом 10.5 місяців з дня отримання першого авансу.

Пунктом 4.3 Договору №23 встановлено, що замовник виконує під'єднання змонтованої системи очищення до гальванічної лінії, сантехнічні роботи, будівельні роботи та роботи з та енергозабезпечення згідно з виданою виконавцем технічною документацією.

Відповідно до п.3.7 Протоколу розбіжностей до Договору №23 виконавець робить монтаж та пусконалагоджувальні роботи в приміщеннях замовника на власний ризик за кошти, що передбачені цим договором.

Виконавець постачає хімікати для первинного заповнення ванн та на тримісячний режим роботи, а п.4.6 - виконавець постачає охолоджуючу рідину для випрямлячів (п. 4.4 Договору №23).

В п. 6.3 Договору №23 сторони узгодили, що кінцевий розрахунок згідно Договору проводиться по факту виконання робіт на підставі підписання акту прийомки-передачі та накладних протягом 14 календарних днів: після поставки, монтажу та пусконаладки гальванічної лінії цинкування. всіх очисних споруд, монтажу та наладки установки знесолення води, а також виконання проектних робіт і отримання прав на введення лінії та очисних споруд в експлуатацію.

Згідно із Додатком № 11 до Договору №23 календарний план робіт строк виконання договору становить: надання проектно-будівельної документації, погодженої з відповідними службами, часткове виготовлення лінії та очисних споруд - серпень-грудень 2004р. Вартість етапу робіт - 270 180,00 грн.; поставка, монтаж, пусконаладка гальванічної лінії цинкування, всіх очисних споруд, монтаж та наладка установки знесолення води, а також виконання проектних робіт і отримання прав на введення лінії та очисних в експлуатацію - січень червень 2005р. Вартість етапу робіт - 585 390,00 грн.; виконання гарантійних зобов'язань червень 2005р. - червень 2006р. Вартість етапу робіт - 45 030,00грн.

Відповідно до п.5.1 Договору №23 загальна вартість робіт за договором, що виконуються виконавцем складає 900 600,00 грн., в т.ч. - 45 030 грн. - гарантійне обслуговування.

Додатком № 7 до Договору №23 техніко-економічні характеристики обладнання, передбачено специфікацією обладнання, що поставляється, в тому числі: - для гальванічної лінії - 26 найменувань; для станції знесолення (демінералізації) води - 6 найменувань, для системи очищення стічних вод - 15 найменувань; всього - 47 найменувань.

Додатком № 8 до Договору №23 протокол поставки імпортних комплектуючих для виконання договору передбачено 25 найменувань.

Згідно із протоколом розбіжностей до Договору підписаного сторонами, Календарним планом робіт, поставка, монтаж пуско-наладка гальванічної лінії цинкування, всіх очисних споруд, монтаж та наладка установки знесолення води, а також виконання проектних робіт, отримання прав на введення лінії та очисних споруд в експлуатацію - 630 420 грн. Етап виконання гарантійних зобов'язань виключено. За терміном виконання визначалося - серпень 2004 - червень 2005 року.

В свою чергу, 12.10.2004р. платіжним дорученням №1628 позивачем було перераховано відповідачу аванс у розмірі - 270 180,00 грн. та 25.03.2005р. платіжним дорученням № 379 позивачем було перераховано відповідачу аванс у розмірі - 450 300,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2005р. між сторонами було підписано Акт здачі - прийняття першого етапу робіт на суму 270 180,00 грн.

30.11.2005р. представниками сторін складено накладну без номера, згідно з якою відповідач відпустив, а позивач отримав 8 шт. вузлів металоконструкцій, 9 шт. стійок, 19 шт. стяжок різних найменувань, 164 шт. скоб опорних, 2 шт. балок їздових різних найменувань, 8 шт. опор, 8 шт. настилів, всього - 9 найменувань.

09.12.2005р. представниками сторін складено накладну без номера, згідно з якою відповідач відпустив, а позивач отримав 1 ящик метизів для металоконструкцій, 46 шт. кронштейнів. 1 ящик комплектації для блоків гальванізації, 1 комплект мідних шин (22 шт.), 16 шт. коліс для візка, 18 кронштейнів підвіски кабеля, 10 шт. стійок, 1 шт. нагрівач для блоків гальванізації, 8 шт. анодів, 1 візок-відстійник, комплект площадки обслуговування ОПР, всього -15 найменувань.

14.12.2005р. представниками сторін складено накладну без номера, згідно з якою відповідач відпустив, а позивач отримав оливу трансформаторну, цинк хлористий, калій хлористий, борну кислоту, соляну кислоту, азотну кислоту, натрій їдкий, залізний купорос, поліакріамід, всього -10 найменувань.

12.07.2006р. представниками сторін складено накладну без номера, згідно з якою відповідач відпустив, а позивач отримав лінію гальванопокриття: шафи управління та силові з системою управління - 5 шт.; очисні споруди до лінії гальванопокриття - 5 шаф, корзини титанові - 20 шт., всього 3 найменування.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору №23 відповідач не поставив такі комплектуючі та складові предмету Договору, вартість яких була оплачена позивачем відповідачу, а саме, шафу управління автоматичною лінією цинкування; хімікатів на тримісячний режим роботи згідно розрахунку виконавця (відповідача) в робочому проекті "Оцінка впливу на навколишнє середовище 3385-05-ОВНС"; в повному обсязі охолоджувальну рідину для випрямлячів гальванічної лінії; машину для приготування розчину ПА А, двотавр 140 х 140 = 2030 кг. на несучі конструкції до гальванічної лінії, мідні шини для підведення струму до гальванічних ванн; постійні магніти 120x80x16 на реактор-феретизатор - 96 шт.; кабельні жолоби, фітинги (коліна, муфти, зажими, з'єднання, трійники) для монтажу поліпропіленових труб.

Так, позивач отримав за накладною б/н від 14.12.2005р. 1 620 кг оливи трансформаторної Т-1500. Згідно документації - мастила (оливи) на один випрямляч (по проекту 3 шт.) іде близько 710 кг. 710 х 3 =2 130 кг. 2 130-1620 = 510 кг, тобто, відповідачем недопоставлено 510 кг. мастила.

Відповідачем не впроваджено програмування керування автоматичним процесом гальванопокриття; в шафі управління очисними спорудами відсутнє програмне забезпечення на базі процесора Р84-201 ~ 90 000 грн. - специфікація обладнання, що поставляється для системи нищення стічних вод.

Відповідачем не виконані та не проведені монтаж та пусконаладка гальванічної лінії цинкування, всіх очисних споруд, монтаж та наладка установки знесолення води, а також виконання проектних робіт і отримання прав на введення лінії та очисних споруд в експлуатацію.

Відповідач супровідним листом № 307 направив 17.10.2007р. позивачу для підписання 2 примірника Акту звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує загальну договірну ціну - 900 600,00 грн.; перераховано 720 480,00 грн.; виконано робіт на суму - 270 180,00 грн.; залишок робіт до виконання -630 420,00 грн.; - залишок авансу - 450 300,00 грн. Зазначений Акт звіряння підписаний головними бухгалтерами сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Відповідач не заперечує проти тих обставин, що на виконання умов Договору свої зобов'язання не виконав у повному обсязі, роботи не закінчив.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами велися переговори і листування щодо закінчення робіт та фактичного виконання взятих на себе за договором зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У 2008 році ДПІ "Діпроверф" (відповідач) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до ТОВ "Факто Орбіта" (позивач) про розірвання Договору підряду №23 від 05.08,2004р. та стягнення боргу в сумі 232 160.52 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2008р. по справі № 11/21 позовні вимоги задоволені частково: Договір підряду № 23 від 08.08.2004р. розірвано, щодо стягнення грошових коштів в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2008р. по справі № 11/21 частково задоволено касаційну скаргу ДПІ «Діпроверф»; рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2008р. по справі № 11/21 скасовано лише в частині відмови у позові щодо стягнення грошових коштів, справу в цій частині направлено на новий розгляд. В частині розірвання Договору підряду №23 від 05.08.2004р. рішення залишено без змін.

Враховуючи зазначене, Договір підряду № 23 є розірваним в судовому порядку.

В свою чергу, на новому розгляді справи №11/21 рішенням Господарського суду Львівської області від 23.03.2010р. по справі №6/23 (11/21) відмовлено ДПІ "Діпроверф" в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу за їх безпідставністю та недоведеністю. Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.

Вказаними судовими рішеннями було встановлено факт того, що відповідач не виконав повністю свої договірні зобов'язання.

При розгляді даної справи, суд першої інстанції встановив, що деяке поставлене обладнання не було визначено по вартості, але враховано у розрахунках сторін, залишилось у позивача і було ним використано для закінчення робіт за участю іншого виконавця, а тому було зобов'язано сторони зробити розрахунок вказаного обладнання.

Так, за уточненим розрахунком позивача (від 07.03.2012р. вих. № 48), вартість виконаних робіт, поставленого обладнання і хімікатів складає -355 923,60 грн. Враховуючи аванс у розмірі 720 480,00 грн., відповідач має повернути позивачу грошові кошти у розмірі - 364 556,40грн.

Відповідач надав власний контррозрахунок, з якого вбачається, що вартість виконаних, робіт, поставленого обладнання і хімікатів складає в зазначеній сумі 519 734,60 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить лише -200 745,40 грн.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що вірним є контррозрахунок відповідача, з огляду на наступне:

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна позиція міститься у ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підряднику обумовлену ціну після здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Матеріалами справи доведено, що в порушення умов Договору №23 відповідач не поставив позивачу комплектуючі та складові предмету договору, вартість яких була сплачена авансовано позивачем відповідачу, а тому в подальшому, позивач змушений був за власні додаткові кошти придбати їх та укласти договори з іншим виконавцем.

Вказані факти підтверджені наявними у справі доказами та направленим 17.10.2007р. самим же відповідачем - ДПІ «Діпроверф» на адресу позивача разом із супровідним листом №307 Акт взаєморозрахунків для підписання, згідно з яким: загальна договірна ціна - 900 600,00 грн.; перераховано позивачем 720 480,00 грн.; виконано відповідачем роботи на суму - 270 180,00 грн.; залишок робіт до виконання -630 420,00 грн.; - залишок авансу - 450 300,00 грн. Вказаний Акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Акт звірки розрахунків є результатом перевірки підприємствами достовірності відображення або підтвердження в бухгалтерському обліку дебіторської та кредиторської заборгованості.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012р. було зобов'язано сторони провести звірку взаєморозрахунків по первинним бухгалтерським документам за Договором підряду № 23 від 05.08.2004 р. щодо стану взаєморозрахунків сторін на день пред'явлення позову, а саме, щодо суми заборгованості відповідача перед позивачем за Договором підряду №23 від 05.08.2004р.

В судове засідання 13.06.2012р. позивачем було надано оригінал двохстороннього Акту звірки розрахунків від 08.06.2012р., який підписаний Головними бухгалтерами та затверджений директорами сторін, скріплений печатками. Відповідно до вказаного Акту за ДПІ «Діпроверф» рахується дебіторська заборгованість перед ТОВ «Факро Орбіта» у розмірі 450300,00 грн., тобто, бухгалтерські дані обох Актів взаємозвірки за 2007р. та 2012р. підтверджують дебіторську заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 450300,00 грн.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги з врахуванням уточнення позивачем розміру позовних вимог від 07.03.2012р. (а.с. 130, том 2), підлягають задоволенню у повному обсязі, як такі, що доведені матеріали справи і не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 364556,40 грн. - безпідставно утримуваний відповідачем аванс.

В свою чергу, слід визнати необґрунтованими посилання відповідача на те, що саме позивачем було порушено умови Договору №23, що саме, позивач не виконав умови спірного договору щодо забезпечення проведення робіт ІІ етапу, оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 23.03.2010р. у справі №6/23 (11/21), яке набрало чинності, встановлено, що ДПІ «Діпроверф» лише частково виконано взяті на себе за договором зобов'язання, про що свідчать підписані сторонами Акт здачі-прийняття першого етапу робіт за договором № 23 від 05.08.2004р. на суму 270180,00 грн. від 11.03.2005р., та накладні без номерів від 30.11.2005р. 05.12.2005р., 14.12.2005р., 12.07.2006р. про передачу позивачем і прийняття відповідачем обладнання.

Лист позивача №307 від 17.10.2007р., додатком до якого є Акт звірки взаєморозрахунків від 17.10.2007р. за Договором від 05.08.2004р. № 23, відповідно до якого ДПІ «Діпроверф» зазначено що, вартість залишку робіт до виконання становить 630420грн. а залишок авансу, перерахованого ТОВ «Факро Орбіта», становить 450300грн. Вказаний акт підписаний сторонами.

Відповідно до п.6.3 договору кінцевий розрахунок проводиться по факту виконання робіт, на підставі підписання акту приймання-передачі та накладних протягом 14-ти календарних днів. Однак, документального підтвердження факту виконання робіт за Договором, що слугувало б підставою для кінцевого розрахунку, ДПІ «Діпроверф» суду не надав.

Тобто, ДПІ «Діпроверф» не були виконані роботи другого етапу, що він сам визнає у своєму відзиві на позовну заяву, але посилається при цьому на вину ТОВ «Факро Орбіта», не надавши достатніх й належних доказів на підтвердження цього, а наявні у матеріалах справи докази свідчать про протилежне.

Стосовно посилань ДПІ «Діпроверф» на пропуск позовної давності, то вони є недоведеними, оскільки позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу ДПІ «Діпроверф» вказує, що, оскільки справа №11/21 розглядалася у Господарському суді Львівської області, Вищому господарському суді України та Верховному Суді України, з подальшим новим розглядом у Господарському суді Львівської області, то перебіг позовної давності має здійснюватись з дати набрання законної сили рішення Господарському суді Львівської області від 23.03.2010 у справі №6/23 (11/21).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Крім того, необґрунтованим є посилання відповідача на факт укладання договору з підрядником - ТОВ НВП «Львівтеплоенергозбут», оскільки ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012р. було зобов'язано відповідача надати додаткові докази, а саме: Договір, який укладений між відповідачем та ТОВ НВП «Львівтеплоенергозбут», щодо виконання якого складено Акт №02-27/12 від 27.12.2004; повний перелік і найменування обладнання, яке виготовлялось ТОВ НВП «Львівтеплоенергозбут» на замовлення Державного проектного інституту «Діпроверф» та вартість кожної одиниці обладнання; платіжні документи, які підтверджують оплату ДПІ «Діпроверф» виготовлення ТОВ НВП «Львівтеплоенергозбут» вищевказаного обладнання; проектну документацію (технічну), якщо така виготовлялась ТОВ НВП «Львівтеплоенергозбут» на замовленні відповідача для позивача; Акт №02-27/12 від 27.12.2004; докази передачі відповідачем позивачу обладнання (проектної чи технічної документації) за Договором між відповідачем та ТОВ НВП «Львівтеплоенергозбут».

На виконання вказаної ухвали суду відповідачем було надано лише Договір від 06.09.2004р., який укладений між відповідачем та ТОВ НВП «Львівтеплоенергозбут», в якому відсутнє будь - яке посилання на спірний Договір №23 від 05.08.2004р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 43 ГПК України), та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України), колегія суддів вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та документально доведеними, тому підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 364556,40 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ТОВ «Факро Орбіта», підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ДПІ «Діпроверф» є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2012р. у справі № 31/3 підлягає зміні.

Відповідно до ст..49 України ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного проектного інституту «Діпроверф» залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факро Орбіта» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2012р. у справі № 31/3 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2012р. у справі № 31/3 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Державного проектного інституту "Діпроверф" (03110, м. Київ, вул. І.Клименка, 25, код ЄДРПОУ 14311465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факро Орбіта» (81050, Львівська область, Яворівський район, смт. Шкло, вул. Сагайдачного, 48, код ЄДРПОУ 31754918), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі - 364556 (триста шістдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 40 коп., судовий збір у розмірі 7291 (сім тисяч двісті дев'яносто одну) грн. 13 коп. за подання позовної заяви та 3645 (три тисячі шістсот сорок п'ять) грн.. 56 коп. за подання апеляційної скарги. Видати наказ».

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м.Києва.

5. Матеріали справи № 31/3 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Рябуха В.І.

Ропій Л.М.