Постанова

від 06.06.2012 по справі 5/220

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 5/220

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіМирошниченка С.В., суддівБарицької Т.Л., Хрипуна О.О. (доповідача), розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф" на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 господарського суду міста Києва від 27.12.2011 у справі господарського суду№ 5/220 міста Києва за позовомКомунального підприємства "Київжитлоексплуатація" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Комунальний заклад "Концертний заклад культури "Муніципальна академічна хорова капела ім. Л.М.Ревуцького" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво Івана Малковича "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Управління Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки ГУ МНС України в місті Києві 2. Головне управління з питань надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прозобов'язання вчинити дії за участю представників позивачаЖидейкіна Н.Д., відповідача Булгакова Л.А., третьої особи-1Петренко Л.М., третьої особи-2не з'явилися, третьої особи-1не з'явилися, третьої особи-2не з'явилися,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2011 у справі № 5/220 (суддя Ломака В.С.) задоволено позов КП "Київжитлоексплуатація", зобов'язано ТОВ "Трігліф" припинити проведення ремонтних робіт в нежилому приміщенні на другому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Печерський район, вулиця Басейна, 1/2, літ. "А"; зобов'язано ТОВ "Трігліф" привести в первинний стан нежиле приміщення будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Печерський район, вулиця Басейна, 1/2, літ. "А"; з ТОВ "Трігліф" на користь позивача стягнуто судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Алданова С.О., Сітайло Л.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 у справі № 5/220 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Трігліф" -без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ТОВ "Трігліф" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 у справі № 5/220 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову КП "Київжитлоексплуатація" відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач є співвласником нежитлових приміщень в нежилому будинку № 1/2 літера "А" по вул. Басейній, інша частина якого знаходиться у власності територіальної громади м. Києва. Будівля віднесена до пам'ятки культурної спадщини (Охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 1194 від 31.10.2005).

Під час проведення на виконання припису Управління державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки ГУ МНС України в м. Києві від 17.08.2011 та відповідно до розробленого інститутом "НДІпроектреконструкція" проекту ремонтних (протиаварійних) робіт відповідачем демонтовано частину міжповерхового перекриття між першим та другим поверхами. Наведене зафіксовано в акті від 30.08.2011.

Позивачем надіслано відповідачу претензію про припинення ремонтних робіт та відновлення демонтованого перекриття, яку залишено без задоволення.

Отже, спір у даній справі виник внаслідок спричинення діями відповідача збитків пам'ятці культурної спадщини, співвласником якої є територіальна громада м. Києва.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків наступає лише у випадку наявності складу правопорушення, до якого входять: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, вина.

Статтею 27 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що у разі, коли пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані привести цю пам'ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються відповідно до ст. 26 вказаного Закону за наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції та погодженої з ними науково-проектної документації. Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, в тому числі археологічних і геологічних. Роботи із збереження об'єктів культурної спадщини проводяться згідно реставраційних норм та правил, погоджених центральним органом виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини. Будівельні норми та правила застосовуються у разі проведення робіт із збереження об'єкта культурної спадщини лише у випадках, що не суперечать інтересам збереження цього об'єкта.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основні вимоги до реставрації, консервації та ремонтно-відновлювальних робіт на об'єктах культурної спадщини визначено ДБН В.3.2-1-2004 "Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам'ятках культурної спадщини" (далі - ДБН В.3.2-1-2004), які затверджено наказом Держбуду України № 173 від 13.09.2004 і введено в дію з 1 січня 2005 р. з урахуванням зміни № 1 до ДБН В.3.2-1-2004 за наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 453 від 17.11.2010.

Відповідно до п. 1.15 ДБН В.3.2-1-2004 протиаварійні (або невідкладні) роботи -це комплекс робіт із ліквідації аварійного стану конструкцій або споруди пам'ятки. ДБН В.3.2-1-2004 не містять жодних дозвільних приписів щодо можливості проведення протиаварійних робіт без погодження відповідної проектної документації, а єдиною їх відмінністю від інших видів робіт з консервації та реставрації пам'яток культури є те, що відповідно до п. 4.16 для ведення протиаварійних робіт дозволяється розробка тільки необхідної документації. Питання щодо розроблення та погодження науково-проектної документації для реставрації об'єктів нерухомої культурної спадщини врегульовано ДБН А.2.2-6-2008 "Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвердження науково-проектної документації для реставрації об'єктів нерухомої культурної спадщини" (далі - ДБН А.2.2-6-2008), які затверджено наказом Мінрегіонбуду України № 262 від 23.06.2008 (чинні з 01.01.2009 р.).

Згідно із п. 1.1 ДБН А.2.2-6-2008 об'єктом його нормування є загальні вимоги до складу, змісту, порядку розроблення, оформлення, погодження та затвердження науково-проектної документації на реставрацію об'єкта культурної спадщини, науково-технічного супроводу та авторського нагляду за реставрацією пам'ятки. У відповідності до преамбули цих держаних будівельних норм, їх вимоги є обов'язковими для застосування юридичними та фізичними особами - суб'єктами господарської діяльності в сфері об'єктів культурної спадщини, незалежно від їх форми власності. Дані норми встановлюють склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації на проведення консервації, реставрації, реабілітації, ремонту та пристосування (далі - реставрація) об'єктів культурної спадщини (крім пам'яток археології і монументальних пам'яток) на підставі Законів України "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологічної спадщини" та міжнародних конвенцій, ратифікованих Україною, - "Конвенції з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини", "Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини", "Конвенції з охорони архітектурної спадщини Європи". Відповідно до п. 6.3 ДБН А.2.2-6-2008 науково-проектну документацію на протиаварійні та невідкладні консерваційні роботи віднесено до погоджувальних та затверджувальних частин науково-проектної документації. Зокрема, п. 6.1 ДБН А.2.2-6-2008 передбачено, що науково-проектна документація на реставрацію затверджується замовником і погоджується на пам'ятки місцевого значення та щойно виявлені об'єкти культурної спадщини -місцевим органом охорони культурної спадщини та місцевим спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури.

Науково-проектна документація на протиаварійні та невідкладні консерваційні роботи в залежності від стану пам'ятки має включати на підставі п. 2.3.4 ДБН А.2.2-6-2008:

- висновки та рекомендації щодо проведення протиаварійних і невідкладних консерваційних робіт;

- проектну документацію в обсязі, необхідному для забезпечення проведення протиаварійних та невідкладних робіт (в тому числі робочу документацію або окремі робочі креслення на виконання протиаварійних робіт);

- локальні кошториси на проведення протиаварійних та невідкладних робіт.

Реставрація пам'ятки без погодженої та затвердженої науково-проектної документації не дозволяється (п. 6.8 ДБН А.2.2-6-2008).

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача з приводу відсутності законодавчих вимог щодо необхідності погоджування відповідної проектної документації на протиаварійні роботи з органом охорони культурної спадщини. Водночас, згідно наданого відповідачем суду робочого проекту "Протиаварійно-відновлювальні роботи у нежитловому будинку № 1/2 по вул. Басейна/Крутий Узвіз у Печерському районі міста Києва" № 0344211, його погоджено лише відділом містобудування та архітектури Печерської районної у м. Києві державної адміністрації.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника та погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності протиправності в діях відповідача та складу правопорушення як підстави для покладання на нього цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 47 Закону України "Про охорону культурної спадщини" юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов'язані відновити пам'ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе- відшкодувати шкоду відповідно до закону.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трігліф" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2011 у справі № 5/220 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко Судді Т.Л. Барицька О.О. Хрипун