Постанова

від 20.06.2012 по справі 23/5005/15117/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 23/5005/15117/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. -головуючого,

Кочерова Н.О.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 березня 2012 року у справі № 23/5005/15117/2011 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", м. Дніпропетровськ; 2) Приватного підприємства "Саміт", Київська область, про стягнення заборгованості у загальному розмірі 95 111,17 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився;

відповідача-1 -не з'явився;

відповідача-2 -ОСОБА_4 (дов. від 27.02.12),

встановив:

У листопаді 2011 року позивач ПАТ КБ "Приватбанк" пред'явив у господарському суді позов до відповідачів ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" та ПП "Саміт" про стягнення 95 111,17 грн.

Вказував, що 14.02.08 між ним (кредитором) та ПП "Саміт" (позичальником) була укладена кредитна угода № 66-мікро-ку, згідно якої він зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 110 000 грн., а позичальник -повернути суму кредиту та проценти за користування кредитом у строки та на умовах, визначених даною угодою.

Зазначав, що 27.05.11 в забезпечення виконання зобов'язань за вказаною кредитною угодою, між ним (кредитором) та ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" (поручителем) був укладений договір поруки № 17/05/11, яким поручитель поручився перед кредитором за виконання ПП "Саміт" (боржником) зобов'язань за кредитною угодою № 66-мікро-ку від 14.02.08.

Посилаючись на порушення відповідачем-2 строку повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, позивач, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 13.01.12, просив стягнути з ПП "Саміт" 8 236,39 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом та 1 980,90 грн. пені, а всього - 10 217,29 грн., а також стягнути солідарно з відповідачів 28 600 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2012 року (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ПП "Саміт" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 8 236,39 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом та 1 980,90 грн. пені., а також стягнути солідарно з ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" та ПП "Саміт" 28 600 грн. штрафу та судові витрати.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем-2 строків повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті процентів за користування кредитом та пені.

Рішення в частині задоволення вимог про стягнення солідарно з відповідачів штрафу, обґрунтоване порушенням останніми п.п. 2.2.7, 2.2.8 кредитної угоди щодо надання позичальнику фінансової інформації про хід виконання кредитної угоди та цільове використання кредитних коштів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 березня 2012 року (колегія суддів у складі: Голяшкін О.В. -головуючий, Мороз В.Ф., Науменко І.М.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про часткове задоволення позову.

Постановлено стягнути з ПП "Саміт" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 6 511,17 грн. заборгованості із простроченого кредиту, а також стягнути солідарно з ПП "Саміт" та з ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 2 860 грн. штрафу.

Постанова мотивована порушенням місцевим судом встановленого ст. 534 ЦК України та п. 4.8 кредитної угоди порядку черговості погашення вимог кредитора, згідно яких в першу чергу підлягає погашенню сума пені, в другу -сума процентів за користування кредитом, а в третю -сума заборгованості за кредитом.

Постанова в частині часткового задоволення вимог про стягнення солідарно з відповідачів штрафу за порушення п.п. 2.2.7, 2.2.8 кредитної угоди, обґрунтована тяжким фінансовим станом відповідача-2, а також тим, що характер порушень є незначним, а наслідки зазначених порушень не спричинили будь-яких збитків позивачу, що відповідно до приписів ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України надає суду право до зменшення розміру штрафу на 10 %.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 526, 549, 551, 610, 611 ЦК України та ст. 83 ГПК України, просить змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу та постановити в цій частині нове рішення про задоволення його вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права, при винесенні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 14.02.08 між ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитором) та ПП "Саміт" (позичальником) була укладена кредитна угода № 66-мікро-ку, згідно якої кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 110 000 грн., а позичальник -повернути суму кредиту та проценти за користування кредитом у строки та на умовах, визначених даною угодою.

14.02.08 між ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитором) та ПП "Саміт" (позичальником) укладений договір про видачу траншу № 66/1-мікро-ку в сумі 110 000 грн.

На виконання умов кредитної угоди № 66-мікро-ку банк надав ПП "Саміт" кредит в сумі 110 000 грн., що підтверджується ордером-розпорядженням від 14.02.08.

Пунктом 4.1 договору про видачу траншу сторони погодили, що за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення траншу кредиту позичальник сплачує проценти у розмірі 22 % річних.

Строк повернення кредиту і окремих частин -траншей кредиту, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, процентів і винагород, які є невід'ємними додатками до договору про видачу траншу, але не пізніше 15 лютого 2010 року (п. 1.3 кредитної угоди).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач-2, в порушення зазначених норм матеріального права та умов договорів, не повністю погасив заборгованість та проценти за користування кредитом, в зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитом в сумі 27 702,25 грн. та заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 26 575,05 грн.

Водночас судами встановлено та зі змісту позовної заяви вбачається, що звертаючись з позовом позивач просив стягнути з ПП "Саміт" 27 702,25 грн. заборгованості за кредитом, 26 575,05 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та 12 233,87 грн. пені.

18.11.11 після порушення провадження у справі місцевим судом, ПП "Саміт" платіжним дорученням № 84 перерахував на рахунок ПАТ КБ "Приватбанк" 60 000 грн.

В зв'язку зі сплатою відповідачем-2 вказаних коштів, позивач 10.01.12 та 13.01.12 звернувся до суду з заявами про зменшення позовних вимог та просив стягнути з ПП "Саміт" 8 236,39 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом та 1 980,90 грн. пені.

Приписами ст. 534 ЦК України встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом п. 4.8 кредитної угоди сторони визначили, що зобов'язання за даною угодою виконуються в наступній послідовності: витрати банку, пов'язані з виконанням угоди (по заставі, витрати на оплату послуг адвокатів); неустойка (штраф, пеня); прострочена винагорода; винагорода; прострочені відсотки; відсотки; прострочений кредит; кредит.

З правового аналізу вказаної норми та пункту угоди слідує, що сплачені ПП "Саміт" в погашення заборгованості за кредитним договором 60 000 грн. підлягають зарахуванню в наступному порядку: в першу чергу -пені, нарахованої за прострочку виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів в сумі 12 233,87 грн., в другу чергу -в погашення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 26 575,05 грн. та в третю чергу - в погашення заборгованості з повернення кредиту.

Таким чином, враховуючи зазначений порядок погашення заборгованості, непогашеною залишилась частка заборгованості за кредитом в сумі 6 511,17 грн.

З вказаних обставин правильно виходив суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення з врахуванням порядку черговості погашення вимог кредитора, встановленого ст. 534 ЦК України та п. 4.8 кредитної угоди.

Крім того, апеляційним судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні уточнених вимог про стягнення 1 980,90 грн. пені, оскільки остання нарахована позивачем на суму заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, яка відповідно до ст. 534 ЦК України та п. 4.8 кредитної угоди є погашеною, та заявлена до стягнення після порушення провадження у справі та без подання заяви про збільшення позовних вимог.

Також судами встановлено, що 27.05.11 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою № 66-мікро-ку від 14.02.08, між ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитором) та ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" (поручителем) був укладений договір поруки № 17/05/11, яким поручитель поручився перед кредитором за виконання ПП "Саміт" (боржником) зобов'язань за кредитною угодою № 66-мікро-ку від 14.02.08.

Положеннями ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 2.2.7 кредитної угоди позичальник зобов'язався щоквартально, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати банку фінансову інформацію (баланс, форма 2, сумарні надходження на всі належні позичальнику рахунки за три останніх місяця, у розрізі кожного місяця, звіт про власний капітал, примітки до звітів у обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб'єктів господарської діяльності), а також іншу інформацію на вимогу банка, в тому числі про належні позичальнику на праві власності або повного господарського відання майна. Письмові документи від імені позичальника повинні бути підписані уповноваженими особами позичальника.

Пунктом 2.2.8 кредитної угоди позичальник зобов'язався інформувати банк про хід виконання даної угоди: цільовому використанні кредитних коштів по кожному траншу кредиту, з наданням відповідної документації; повідомляти банк про обставини, що свідчать про наявність прав і вимог третіх осіб на предмет застави протягом трьох днів з моменту, коли вказані обставини стали відомі позичальнику.

За порушення позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.8 кредитної угоди позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф у розмірі 2 % від суми отриманого кредиту. Сплата штрафу здійснюється в гривні (п. 6.2 кредитної угоди).

Посилаючись на порушення відповідачем-2 пунктів 2.2.7 та 2.2.8 кредитної угоди позивач просив стягнути з відповідачів солідарно 26 400 грн. штрафу за ненадання позивачу фінансової інформації передбаченої п. 2.2.7 угоди та 2 200 грн. штрафу за ненадання банку інформації про хід виконання кредитної угоди передбаченої п. 2.2.8 зазначеної угоди.

Згідно приписів ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України закріплено, що уразі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасниками господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Встановивши, що характер порушення зобов'язання щодо надання позивачу встановленої п.п. 2.2.7 та 2.2.8 кредитної угоди інформації є незначним та не спричинив ніяких негативних наслідків для позивача, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про наявність правових підстав до зменшення розміру штрафу на 10 % та його стягнення з відповідачів, як солідарних боржників.

Зазначеним обставинам в їх сукупності, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, місцевим господарським судом відповідна правова оцінка не надавалась, що вплинуло на правильність визначення порядку черговості погашення вимог кредитора, застосування штрафних санкцій та вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги про безпідставне зменшення судом апеляційної інстанції розміру штрафу та наявність правових підстав до його стягнення в заявленому позивачем розмірі, не заслуговують на увагу суду, оскільки зменшення розміру штрафних санкцій у встановлених законом випадках, які наявні у даній справі та вказані апеляційним судом в оскаржуваній постанові, є правом суду, тому дані доводи слід залишити поза увагою суду.

Суд апеляційної інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства,

доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 березня 2012 року у справі № 23/5005/15117/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.О. Кочерова

О.А. Подоляк