Постанова

від 18.06.2012 по справі 62/57

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2012 р. № 62/57 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4, представник за дов. від 11.06.2012 року,

від відповідача 1: не з'явились,

від відповідача 2: не з'явились,

від третьої особи: ОСОБА_5, представник за дов. від 01.08.2011 року,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року

у справі № 62/57 господарського суду міста Києва

за позовом ОСОБА_7, м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Моторс", м. Київ

2. Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ", м. Київ

третя особа -Відкрите акціонерне товариство "Автотранспортник 13066", м. Київ

про визнання недійсними договорів та рішення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року (складене 19.12.2011 року), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, у справі № 62/57 відмовлено в задоволені позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладання договору застави цінних паперів № 3/07-71/К від 14.12.2007 року, укладеного між відповідачами; визнання недійсним з моменту укладання договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007 року, укладеного між відповідачами із застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання другого відповідача повернути першому відповідачу прості іменні акції документарної форми існування (код ЦП UA3054751791) емітента ВАТ "Автотранспортник 13066" в кількості 5 922 410 штук, номінальною вартістю 1 акції -0, 25 грн., шляхом переказу акцій з рахунку у цінних паперах ТОВ "Дельта Моторс" № 001105, відкритого у зберігача ПАТ "Піреус Банк МКБ" на рахунок у цінних паперах ПАТ "Піреус Банк МКБ" № 004089, відкритий у зберігача ПАТ "Піреус Банк МКБ". Припинено провадження по справі по п. 1 ст. 80 ГПК України в частині визнання недійсним з моменту прийняття рішення правління Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про прийняття у власність акцій ВАТ "Автотранспортник 13066" в кількості 5 922 410 штук, оформленого протоколом засідання правління Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" № 71/2/10-К від 31.10.2008 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року, рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року (складене 19.12.2011 року) залишено без змін.

Другий відповідач, не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року у справі № 62/57, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального права.

Позивач у заяві про підтримання касаційної скарги та позовних вимог, зазначає, що судові акти попередніх інстанцій є незаконними і необґрунтованими, прийняті на підставі неправильного застосування норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2012 року касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 18.06.2012 року.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 14.06.2012 року № 03.07-05/424 в зв'язку з відпусткою судді Євсікова О.О., справа № 62/57 була передана наступній колегії суддів: Прокопанич Г.К. -головуючий, Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 18.06.2012 року представник позивача підтримав доводи та вимоги касаційної скарги. Представник третьої особи заперечував проти задоволення касаційної скарги, вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою.

Представники відповідачів в судове засідання 18.06.2012 року не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

15.06.2012 року від представника ПАТ "Піреус Банк МКБ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України. Вказане клопотання мотивовано тим, що представник ПАТ "Піреус Банк МКБ" не може прийняти участі в судовому засіданні 18.06.2012 року, оскільки в цей день буде перебувати за межами міста Києва.

Колегія суддів касаційної інстанції вказані клопотання вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України, представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Другий відповідач не був позбавлений права уповноважити іншу особу на представлення інтересів в суді.

Крім того, ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а тому колегія суддів касаційної інстанції, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників відповідачів.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування судових рішень з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та як було встановлено попередніми судовими інстанціями, 14.12.2007 року між першим відповідач (заставодавець) та другим відповідач (заставодержатель) укладено договір застави цінних паперів № З/07-71/К.

За умовами вказаного договору, останній забезпечує вимогу заставодержателя, яка випливає з кредитного договору № К/07-43 від 13.12.2007 року та додаткових угод до нього, укладеного між заставодержателем (банк за кредитним договором) та заставодавцем (позичальник за кредитним договором), за умовами якого позичальник (заставодавець) зобовязаний повернути банку (заставодержателю) кредитні кошти в сумі 6 550 000 доларів США, надані на термін до 13.12.2014 року, а також всі інші суми (проценти, пеня, штрафи), в тому числі -за користування кредитом 12 % річних, підтверджені кредитним договором та додатковими угодами до нього в строки, визначені кредитним договором та додатковими угодами до нього, що можуть бути укладені між сторонами в майбутньому.

Також, попередніми судовими інстанціями було встановлено, що 14.12.2007 року між відповідачами було укладено договір про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості. Даний договір було укладено з відкладальною умовою, а саме: у випадку прострочення боржником на строк, що перевищує 30 календарних днів виконання зобов'язань за кредитним договором № К/07-43 від 13.12.2007 року та додатковими угодами до нього, укладеними між кредитором (банк за кредитним договором) та боржником (позичальник за кредитним договором), за умовами якого боржник (позичальник) зобов'язаний повернути кредитору (банку) кредитні кошти в сумі 6 550 000 доларів США, надані на термін до 13.12.2014 року, а також всі інші суми (проценти, пеня, штрафи), в тому числі -за користування кредитом 12 % річних, підтверджені кредитним договором та додатковими угодами до нього, в строки, визначені кредитним договором та додатковими угодами до нього, що можуть бути укладені між сторонами в майбутньому, боржник передає, а кредитор приймає у власність в рахунок погашення (часткового погашення) такої заборгованості цінні папери -прості іменні акції ВАТ "Автотранспортник 13066" в кількості 5 922 410 штук, що є предметом застави згідно договору застави цінних паперів № З/07-71/К від 13.12.2007 року, укладеного між кредитором та боржником.

Водночас, судовими інстанціями було встановлено, що у зв'язку з невиконанням першим відповідачем обов'язку по поверненню коштів, отриманих за кредитним договором № К/07-43 від 13.12.2007 року, другий відповідач прийняв рішення, яке оформлене протоколом засідання правління Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" від 31.10.2008 року № 71/2/10-К, про прийняття у власність банку акції Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортник 13066" в кількості 5 922 410 штук.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при відчужені першим відповідачем на користь другого відповідача простих іменних акцій ВАТ "Автотранспортник 13066" в кількості 5 922 410 штук, відбулось порушення прав позивача, як акціонера ВАТ "Автотранспортник 13066" на переважне придбання акцій, оскільки положеннями Статуту товариства "Автотранспортник 13066" передбачено таке право.

Відповідно до п. 4.13 Статуту ВАТ "Автотранспортник 13066", акції товариства не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства. Порядок реалізації переважного права на придбання акцій товариства визначається відповідним положенням, яке затверджується загальними зборами акціонерів.

Як вже зазначалось, перехід права власності на акції ВАТ "Автотранспортник 13066" від першого відповідача до другого відповідача відбувся внаслідок невиконання першим відповідачем власних боргових зобов'язань згідно вимог договору застави цінних паперів № 3/07-71/К від 14.12.2007 року та договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007 року.

Судовими інстанціями встановлено, що будь-яких застережень стосовно попереднього повідомлення акціонерів товариства про укладання договору застави або договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості, статутом ВАТ "Автотранспортник 13066" не визначено.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначено ч. 2 ст. 16 ЦК України, зокрема визнання правочину недійсним. Аналогічне положення міститься і в ст. 20 ГК України.

За умовами приписів ст. 1 ГПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності відповідних елементів, а саме: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) права відповідачем; належність обраного способу судового захисту.

Важливою умовою застосування судом певного способу захисту права або інтересу є його належність, тобто встановлення судом тих обставин, що вжиття саме обраного позивачем способу захисту спроможне поновити порушені права особи, що звертається до суду з відповідним позовом.

При встановленні попередніми судовими інстанціями обставинам справи та наданні юридичної оцінки доказам наявним у матеріалах справи, господарськими судами першої та апеляційної інстанції, не було встановлено які саме корпоративні права або охоронювані законом інтереси позивача, внаслідок укладення спірних договорів порушено, а позивачем висновки господарських судів не спростовані.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. В силу ст. 204 вказаного кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарський суд відповідно до приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, перевіривши застосування ними норм матеріального права, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору застави цінних паперів № 3/07-71/К від 14.12.2007 року, договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007 року та відмови в задоволені позову щодо застосування наслідків недійсності правочину.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо припинення провадження у справі в частині визнання недійсним з моменту прийняття рішення правління Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про прийняття у власність акцій ВАТ "Автотранспортник 13066" в кількості 5 922 410 штук, оформленого протоколом засідання правління Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" від 31.10.2008 року № 71/2/10-К, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином, учасником (стороною) корпоративного спору завжди є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, в тому числі, який вибув.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 року № 13, при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1 ГПК господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Рішення правління Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про прийняття у власність акцій ВАТ "Автотранспортник 13066" було прийнято другим відповідачем.

Попередніми судовими інстанціями було зроблено вірний висновок, що позивачем недоведена наявність корпоративних зв'язків між позивачем та другим відповідачем.

З врахуванням викладеного колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та апеляційної інстанції про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, в частині позовних вимог щодо визнання недійсним з моменту прийняття рішення правління Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" про прийняття у власність акцій ВАТ "Автотранспортник 13066" в кількості 5 922 410 штук, оформленого протоколом засідання правління Акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" від 31.10.2008 року № 71/2/10-К.

Вищевикладене в сукупності підтверджує, що доводи касаційної скарги не являються обґрунтованими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року у справі № 62/57 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 -111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року у справі № 62/57 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" -без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя (доповідач) І.В. Алєєва

Суддя Н.В. Акулова