Рішення

від 14.12.2011 по справі 62/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/57 14.12.11

за позовом: Клишкань Тамари Іванівни, м.Київ, код 1682203629

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс», м.Київ, ЄДРПОУ 33738751

до відповідача 2: Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», м.Київ, ЄДРПОУ 20034231

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066», ЄДРПОУ 05475179

про визнання недійсними договорів та рішення

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Підченко Ю.О.

Суддя Пригунова А.Б .

Представники:

від позивача: Гладун А.І. -по дов.

від відповідача 1: Сільвестров О.Д. -по дов.

від відповідача 2: Голанова Д.В. -заст. дир.

від третьої особи: не з'явився

Клишкань Тамара Іванівна, м.Київ, звернулась до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс», м.Київ, відповідача 2, Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», м.Київ, про:

- визнання недійсним договору застави цінних паперів №3/07-71/К від 14.12.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс»та Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний комерційний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»;

- визнання недійсним договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс»та Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний комерційний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»;

- визнання недійсним рішення правління Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»про прийняття у власність акцій Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»в кількості 5922410 штук, оформленого протоколом засідання правління Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»№71/2/10-К від 31.10.2008р.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав заяву від 18.10.2011р., відповідно до якої уточнив позовні вимоги і заявив про:

- визнання недійсним з моменту укладання договору застави цінних паперів №3/07-71/К від 14.12.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс»та Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний комерційний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»;

- визнання недійсним з моменту укладання договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс» та Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний комерційний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»;

- визнання недійсним з моменту укладання рішення правління Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»про прийняття у власність акцій Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»в кількості 5922410 штук, оформленого протоколом засідання правління Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»№71/2/10-К від 31.10.2008р.

- застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс»прості іменні акції документарної форми існування (код ЦП UA3054751791) емітента Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05475179) в кількості 5922410 штук, номінальною вартістю 1 акції -025 грн., шляхом переказу акцій з рахунку у цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс» №001105, відкритого у зберігача Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», 04070, Україна, м.Київ, Контрактова площа, 4, ліцензія №АВ 520522 на рахунок у цінних паперах Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»№004089, відкритий у зберігача Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», 04070, Україна, м.Київ, Контрактова площа, 4, ліцензія №АВ 520522.

Судом розглядаються остаточні позовні вимоги Клишкань Тамари Іванівни з урахуванням змісту заяви від 18.10.2011р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на відчуження відповідачем 1 на користь відповідача 2 простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»в кількості 5922410 шт., що порушує права позивача, як акціонера Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»на переважне придбання акцій зазначеного товариства, оскільки положеннями статуту Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»передбачено таке право.

Відповідач 1 письмово відзиву на позовну заяву не представив, у судових засіданнях 30.11.2011р., 14.12.2011р. проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання договорів недійсними.

Відповідач 2 надав заяви №1873/09-ІІІ від 06.09.2011р., б/н від 19.10.2011р., за змістом яких позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2011р. до участі у розгляді справи було залучено Відкрите акціонерне товариство «Автотранспортник 13066»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1.

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала, в судове засідання 14.12.2011р. не з'явилась.

За змістом п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги, що ухвала господарського суду про відкладення розгляду справи від 30.11.2011р. направлялась на адресу третьої особи, яка зазанчена у матеріалах справи, зокрема, статуті, враховуючи наявність на процесуальному документі штампу канцелярії господарського суду про відправку останнього учасникам судового процесу, суд дійшов висновку про належне повідомлення вказаної юридичної особи про час і місце розгляду справи.

Одночасно, згідно із п.3.6 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.12 Закону України «Про заставу»у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Виходячи зі змісту розділу VІІ вказаного Закону України предметом договору застави можуть бути цінні папери.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Одним із видів цінних паперів згідно із ст.3 вказаного нормативно-правового акту є акція.

Як свідчать матеріали справи, 14.12.2007р. між відповідачем 1 (заставодавець) та відповідачем 2 (заставодержатель) було укладено договір застави цінних паперів №З/07-71/К, за змістом п.1.1 якого зазначений договір забезпечує вимогу заставодержателя, яка випливає з кредитного договору №К/07-43 від 13.12.2007р. та додаткових угод до нього, укладеного між заставодержателем (банк за кредитним договором) та заставодавцем (позичальник за кредитним договором), за умовоми якого позичальник (заставодавець) зобовязаний повернути банку (заставодержателю) кредитні кошти в сумі 6550000 доларів США, надані на термін по 13.12.2014р., а також всі інші суми (проценти, пеня, штрафи), в тому числі -за користування кредитом 12% річних, підтверджені кредитним договором та додатковими угодами до нього в строки, визначені кредитним договором та додатковими угодами до нього, що можуть бути укладені між сторонами в майбутньому.

Одночасно, 14.12.2007р. між відповідачами було укладено договір про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості. Згідно із п.1.1 цей договір укладено з відкладальною умовою, а саме: у випадку прострочення боржником на строк, що перевищує 30 календарних днів виконання зобов?язань за кредитним договором №К/07-43 від 13.12.2007р. та додатковими угодами до нього, укладеними між кредитором (банк за кредитним договором) та боржником (позичальник за кредитним договором), за умовами якого боржник (позичальник) зобов?язаний повернути кредитору (банку) кредитні кошти в сумі 6550000 доларів США, надані на термін по 13.12.2014р., а також всі інші суми (проценти, пеня, штрафи), в тому числі -за користування кредитом 12% річних, підтверджені кредитним договором та додатковими угодами до нього, в строки, визначені кредитним договором та додатковими угодами до нього, що можуть бути укладені між сторонами в майбутньому, боржник передає, а кредитор приймає у власність в рахунок погашення (часткового погашення) такої заборгованості цінні папери -прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»в кількості 5922410 штук, що є предметом застави згідно договору застави цінних паперів №З/07-71/К від 13.12.2007р., укладеного між кредитором та боржником.

За таких обставин, внаслідок укладання вказаних договорів у відповідачів виникли взаємні цивільні права та обов?язки, зокрема, у відповідача 1 виник обов?язок передати відповідачу 2 цінні папери -прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»в кількості 5922410 штук у разі наявності порушення умов кредитного договору №К/07-43 від 13.12.2007р.

За поясненнями сторін, відповідач 1 обов?язок по поверненню коштів, отриманих за кредитним договором №К/07-43 від 13.12.2007р., не виконав, внаслідок чого рішенням правління Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», оформленим протоколом засідання правління Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»№71/2/10-К від 31.10.2008р., прийнято у власність відповідача 2 акції Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»в кількості 5922410 штук.

Відповідно до п.п.2.2.3, 7.3 договору застави цінних паперів №З/07-71/К від 14.12.2007р. заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави при невиконанні позичальником своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та цього договору застави. Звернення стягнення на предмет застави та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або згідно з домовленістю сторін на підставі договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007р., укладеного між банком та заставодавцем, або на підставі іншої цивільно-правової угоди. Право вибору способу звернення стягнення на предмет застави, належить заставодержателю.

Приймаючи до уваги невиконання відповідачем 1 умов кредитного договору №К/07-43 від 13.12.2007р., 31.10.2008р. рішенням правління Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», яке оформлено протоколом засідання правління Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»№71/2/10-К, прийнято у власність акції Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»в кількості 5922410 штук.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою законодавства, яке полягає у наданні особі, що вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб, встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідно до приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто, важливою умовою застосування судом певного способу захисту права або інтересу є його належність - встановлення судом тих обставин, що вжиття саме обраного позивачем способу захисту спроможне поновити порушені права особи, що звертається до суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладення договору застави цінних паперів №3/07-71/К від 14.12.2007р. та договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007р.

За змістом позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачами вимог п.5.4, п.4.13 статуту Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066».

Пунктом 4.13 статуту третьої особи визначено, що акції товариства не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства. Порядок реалізації переважного права на придбання акцій товариства визначається відповідним положенням, яке затверджується загальними зборами.

Згідно із п.5.4 статуту товариства акціонери товариства зобов'язані, зокрема, при відчуженні акцій товариства в першу чергу запропонувати їх для продажу всім акціонерам товариства.

Одночасно, перехід права власності на акції Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»від відповідача 1 до відповідача 2 відбувся внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс»власних боргових зобов'язань згідно вимог договору застави цінних паперів №3/07-71/К від 14.12.2007р. та договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007р.

При цьому, будь-яких застережень стосовно попереднього повідомлення акціонерів товариства про укладання договору застави або договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості статут Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»не містить.

Наразі, договір купівлі-продажу та договір застави не є тотожними за своїм змістом, мають різну правову природу та регламентуються окремими нормами законодавства України.

Одночасно, ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст.319 вказаного Кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Як свідчать матеріали справи, організаційно-правовою формою третьої особи на момент укладання спірних договорів було - відкрите акціонерне товариство.

За змістом ст.25 Закону України «Про господарські товариства» до акціонерних товариств належать, зокрема, відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.

За змістом ст.4 Закону України «Про господарські товариства»акціонерні товариства створюються і діють на підставі статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.2 ст.81 Господарського кодексу України (в редакції, яка діяла на момент реєстрації статуту третьої особи та укладання між відповідачами спірних договорів) акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

За приписами п.3.11 рекомендацій №04-5/14 від 28.12.2007р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»господарські суди, застосовуючи норму ст.81 Господарського кодексу України у вирішенні спорів, повинні враховувати, що переважне право поширюється лише на випадки продажу акцій закритого акціонерного товариства, але не на інші випадки їх відчуження.

За таких обставин, визначені у п.5.4, п.4.13 статуту Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»положення щодо переважного права на придбання акцій іншими учасниками товариства не відповідають юридичній природі організаційно-правової форми третьої особи та вимогам ст.81 Господарського кодексу України, внаслідок чого недодержання під час підписання спірних договорів умов п.5.4, п.4.13 статуту у будь-якому разі не може бути підставою для визнання договору застави цінних паперів №3/07-71/К від 14.12.2007р. та договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007р. недійсними.

За висновками суду, належних та допустимих доказів, що підтверджували б, які саме передбачені законом та статутом корпоративні права або охоронювані законом інтереси позивача порушені внаслідок укладання спірних договорів та яким чином обраний позивачем спосіб захисту спроможний усунути порушення та поновити (захистити) право або інтерес Клишкань Тамари Іванівни, позивачем не надано, а судом не встановлено.

Крім того, виходячи зі змісту наведених вище норм ст.215 Цивільного кодексу України, невідповідність правочину вимогам статуту не визначено законодавчо в якості підстави для визнання правочину недійсним.

Жодних доказів або належного правового обґрунтування на підтвердження викладених позивачем обставин щодо порушення його переважного права на купівлю акцій, як акціонера Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066», суду не представлено.

Таким чином, беручи до уваги викладені вище обставини, господарський суд дійшов висновку про відсутність порушення прав або охоронюваних законом інтересів Клишкань Тамари Іванівни внаслідок укладання оспорюваних договорів.

Наразі, за висновками суду, визнання недійсними договору застави цінних паперів №3/07-71/К від 14.12.2007р. та договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007р. не є належним (з точки зору можливості поновлення прав) способом захисту прав Клишкань Тамари Іванівни у даному випадку, внаслідок чого застосування обраного позивачем способу захисту суперечить змісту ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги Клишкань Тамари Іванівни про визнання договорів недійсними підлягають залишенню без задоволення.

Позовні вимоги про застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс»прості іменні акції документарної форми існування (код ЦП UA3054751791) емітента Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05475179) в кількості 5922410 штук, номінальною вартістю 1 акції -025 грн., шляхом переказу акцій з рахунку у цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс» №001105, відкритого у зберігача Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», 04070, Україна, м.Київ, Контрактова площа, 4, ліцензія №АВ 520522 на рахунок у цінних паперах Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»№004089, відкритий у зберігача Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», 04070, Україна, м.Київ, Контрактова площа, 4, ліцензія №АВ 520522, не підлягають задоволенню як похідні, враховуючи висновки суду відносно відмови у задоволенні позову в частині визнання недійсними спірних договорів.

Стосовно вимог про визнання недійсним рішення правління Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»про прийняття у власність акцій Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066», слід зазначити про наступне:

Пунктом 4 ст.12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, які виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані з створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Тобто, учасником (стороною) корпоративного спору завжди є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства , в тому числі, який вибув.

За змістом п.п.2, 3 постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч.1 ст.167 Господарського кодексу України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним п.4 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст.167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами розуміються відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, відповідно до зазначених приписів законодавства суб'єктом корпоративних прав господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) такого товариства.

Як вбачається з позову та додатків до нього, рішення правління Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»про прийняття у власність акцій Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»було прийнято відповідачем 2.

При цьому, будь-які докази наявності корпоративних зв'язків між Клишкань Тамарою Іванівною та Публічним акціонерним товариством «Піреус Банк МКБ» до матеріалів справи не представлено, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині не мають ознак корпоративного спору, який підвідомчий господарському суду.

Таким чином, спір по справі №62/57 у вказаній частині не підлягає вирішенню в господарських судах України через невідповідність суб'єктного складу його учасників.

За приписом п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, провадження по справі підлягає припиненню.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що Клишкань Тамара Іванівна не є учасником відповідача 2, про визнання недійсним рішення правління якого заявлено позов, враховуючи вимоги ст.ст.1, 12, 21, п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, провадження по справі №62/57 в частині вимог про визнання недійсним з моменту укладання рішення правління Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»про прийняття у власність акцій Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»в кількості 5922410 штук, оформленого протоколом засідання правління Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»№71/2/10-К від 31.10.2008р., підлягає припиненню внаслідок непідвідомчості спору господарському суду.

При цьому, заяви відповідача 2 №1873/09-ІІІ від 06.09.2011р., б/н від 19.10.2011р. про визнання позовних вимог у повному обсязі, судом до уваги не приймаються, враховуючи наступне:

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Одночасно, в силу ч.6 ст.22 вказаного нормативно-правового акту господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Як було встановлено вище, наявність підстав для задоволення вимог про визнання спірних правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності, позивачем доведено не було. Крім того, провадження по справі №62/57 в частині визнання недійсним рішення правління відповідача 2 взагалі не підлягає розгляду у господарських судах. Тобто, заяви відповідача 2 №1873/09-ІІІ від 06.09.2011р., б/н від 19.10.2011р. про визнання позовних вимог у повному обсязі суперечать законодавству, внаслідок чого не можуть бути прийняті судом.

Згідно із ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Клишкань Тамари Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс», Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»про:

- визнання недійсним з моменту укладання договору застави цінних паперів №3/07-71/К від 14.12.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс»та Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний комерційний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»;

- визнання недійсним з моменту укладання договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс» та Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний комерційний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»;

- застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс»прості іменні акції документарної форми існування (код ЦП UA3054751791) емітента Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05475179) в кількості 5922410 штук, номінальною вартістю 1 акції -025 грн., шляхом переказу акцій з рахунку у цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс» №001105, відкритого у зберігача Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», 04070, Україна, м.Київ, Контрактова площа, 4, ліцензія №АВ 520522 на рахунок у цінних паперах Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»№004089, відкритий у зберігача Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», 04070, Україна, м.Київ, Контрактова площа, 4, ліцензія №АВ 520522.

Припинити провадження по справі в частині визнання недійсним з моменту укладання рішення правління Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»про прийняття у власність акцій Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»в кількості 5922410 штук, оформленого протоколом засідання правління Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»№71/2/10-К від 31.10.2008р.

У судовому засіданні 14.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Підченко Ю.О.

Суддя Пригунова А.Б .

Повне рішення складено 19.12.2011р.