Постанова

від 18.06.2012 по справі 2а-7476/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-7476/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  18 червня 2012 року           11:00           № 2а-7476/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Технотел” доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 31 травня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Технотел” (далі по тексту –позивач, ТОВ “Технотел”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 28 квітня 2012 року №00000072201. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-7476/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12 червня 2012 року. В судовому засіданні 12 червня 2012 року сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28 квітня 2012 року №00000072201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ТОВ “Технотел” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 953 869,90 грн., в тому числі за основним платежем –763 095,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –190 774,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 20 березня 2012 року №23/22-1/32979916 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Технотел” (код ЄДРПОУ 32979916) з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ “Бета Трейдінг”, ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Прістекс ЛТД”, ТОВ “Профіткомпані”, ТОВ “Профінком”, ТОВ “Екобудтехнолоджі”, ТОВ “Трейд-Фокс”, ТОВ “Корнест”, ТОВ “Корон-Інвестгруп”, ТОВ “ТС-Альянс”, ТОВ “Тібурон”, ТОВ “Профіт Голд”, ТОВ “Вестком-Груп”, ТОВ “РМА-Груп”, ТОВ “Сана Групп”, ТОВ “Амброзисс”, ТОВ “Косметик”, ТОВ “Андрія плюс”, ТОВ “Артус”, ТОВ “Дах майстер плюс”, ТОВ “Транс Ко Багіра”, ТОВ “Легран” за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р.” (далі по тексту –Акт перевірки). У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 763 095,90 грн., в тому числі за: березень 2009 року – 3 782,50 грн., квітень 2009 року –19 187,00 грн., травень 2009 року –3 895,40 грн., червень 2009 року –18 669,00 грн., липень 2009 року –65 404,00 грн., серпень 2009 року –36 359,00 грн., вересень 2009 року –21 970,00 грн., жовтень 2009 року –35 341,00 грн., листопад 2009 року –36 171,00 грн., грудень 2009 року –44 987,00 грн., січень 2010 року –41 487,00 грн., лютий 2010 року –40 269,00 грн., березень 2010 року –19 603,00 грн., квітень 2010 року –44 098,00 грн., травень 2010 року –43 609,00 грн., червень 2010 року –46 057,00 грн., липень 2010 року –72747,00 грн., серпень 2010 року –78 379,00 грн., вересень 2010 року –53 874,00 грн., жовтень 2010 року –37 207,00 грн. Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані тим, що згідно протоколів допиту керівники та засновники контрагентів - ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Екобудтехнолоджі”, ТОВ “Трейд-Фокс”, ТОВ “Корнест”, ТОВ “ТС-Альянс”, ТОВ “Тібурон”, ТОВ “Вестком-Груп”, ТОВ “Косметик” та ТОВ “Дах майстер плюс” не мають відношення до фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств; деякі з цих контрагентів не подавали податкову звітність за відповідні періоди та не декларували податкові зобов'язання з податку на додану вартість; не знаходяться за юридичними адресами. Наведене, на думку відповідача, свідчить, що відбулися правочини, які носять нікчемний характер. Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: в момент нарахування податкового кредиту контрагенти були юридичними особами та платниками податку на додану вартість; податковий кредит по спірним господарським операціям підтверджений первинними документами та податковими накладними; послуги, роботи і товари контрагентів використані у власній господарській діяльності позивача; висновки Акта перевірки про нікчемність правочинів не підтверджуються доказами. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ТОВ “Технотел”, керуючись наступним. Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Екобудтехнолоджі”, ТОВ “Трейд-Фокс”, ТОВ “Корнест”, ТОВ “ТС-Альянс”, ТОВ “Тібурон”, ТОВ “Вестком-Груп”, ТОВ “Косметик” та ТОВ “Дах майстер плюс”, обставини використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість). Як підтверджують матеріали справи, 21 січня 2010 року між ТОВ “Технотел”, (замовник) та ТОВ “Преображеніє” (виконавець) укладено договір на технічне обслуговування та монтаж кондиціонерів та договір про виконання робіт та надання послуг щодо кліматичної техніки на об'єктах ЗАТ “УМЗ”, за умовами яких виконавець виконав роботи з технічного обслуговування та ремонту обладнання (кондиціонерів) та з підтримки температурного режиму. Згідно з актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними, датованих лютим-травнем 2010 року ТОВ “Преображеніє” виконало робіт на загальну суму 679 452, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість –113 242,00 грн. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи. 17 вересня 2010 року між ТОВ “Технотел”, (замовник) та ТОВ “Екобудтехнолоджи” (виконавець) укладено договір з надання послуг з чищення, технічного обслуговування, ремонту кондиціонерів, монтаж чи демонтаж обладнання, у тому числі надання комплексу послуг з підтримання температурного режиму в приміщеннях та станціях. Згідно з актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними від жовтня 2010 року ТОВ “Екобудтехнолоджи” виконало робіт на загальну суму 223 242,00 грн., у тому числі податок на додану вартість –37 207,00 грн. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи. За видатковими накладними від 16 березня, 23 квітня, 18 травня, 22 травня 2009 року ТОВ “Трейд-Фокс” поставило ТОВ “Технотел” товар для ремонту та обслуговування кондиціонерів (фреон, фільтри, масло тощо) та виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 98 832, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість –16 472,14 грн. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи. 02 червня та 04 червня 2009 року між ТОВ “Технотел”, (замовник) та ТОВ “Корнест” (виконавець) укладено договори з монтажу та сервісу кліматичної техніки. Згідно з актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними від червня-грудня 2009 року, січня 2010 року ТОВ “Корнест” виконало роботи з підтримання температурного режиму, проведення технічного обслуговування та ремонту кондиціонерів на загальну суму 1 324 331,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 220 721,80 грн. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи. За рахунками та видатковими накладними від 01 липня, 20 серпня, 21 вересня, 19 жовтня 2009 року ТОВ “ТС Альянс” поставило ТОВ “Технотел” товар для ремонту та обслуговування кондиціонерів (фреон, фільтри, масло тощо) та виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 111 859,58 грн., у тому числі податок на додану вартість –18 643,26 грн. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи. 23 та 26 березня 2009 року між ТОВ “Технотел”, (замовник) та ТОВ “Тібурон” (виконавець) укладено договори з технічного обслуговування та ремонту кліматичної техніки (кондиціонерів, вентиляційного, обігрівального обладнання). Згідно з актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними від квітня та червня 2009 року, ТОВ “Тібурон” виконало роботи з цілодобового підтримання температурного режиму, проведення технічного обслуговування та ремонту на загальну суму 174 367, 80 грн., у тому числі податок на додану вартість –29 061,30 грн. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи. За рахунками та видатковими накладними від листопада та грудня 2009 року, березня, квітня, травня 2010 року ТОВ “Вестком-Груп” поставило ТОВ “Технотел” товар для ремонту та обслуговування кондиціонерів (фреон, фільтри, масло тощо) та виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 460 132,54 грн., у тому числі податок на додану вартість –76 688,75 грн. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи. 06 липня, 05 серпня, 09 серпня та 15 вересня 2010 року між ТОВ “Технотел”, (покупець) та ТОВ “Косметик” (постачальник) укладено договори на поставку кліматичного обладнання, матеріалів та комплектуючих для його монтажу. Згідно видаткових накладних та податкових накладних від липня, серпня, вересня 2010 року, ТОВ “Косметик” поставило товару на загальну суму 540 807,02 грн., у тому числі податок на додану вартість - 90 134,51 грн. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи. 26 травня 2010 року між ТОВ “Технотел”, (замовник) та ТОВ “Дах майстер плюс” (виконавець) укладено договір, за умовами якого виконавець надає послуги з чищення, технічного обслуговування та ремонту кондиціонерів. Згідно з актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними від червня - вересня 2010 року, ТОВ “Дах майстер плюс” виконало робіт на загальну суму 965 532,00 грн., у тому числі податок на додану вартість –160 922,00 грн. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи. Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7). Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень, листопад, грудень 2010 року, березень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Екобудтехнолоджі”, ТОВ “Трейд-Фокс”, ТОВ “Корнест”, ТОВ “ТС-Альянс”, ТОВ “Тібурон”, ТОВ “Вестком-Груп”, ТОВ “Косметик” та ТОВ “Дах майстер плюс”, у зв'язку з придбанням робіт, послуг та товарів щодо обслуговування та ремонту кліматичного обладнання. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Екобудтехнолоджі”, ТОВ “Трейд-Фокс”, ТОВ “Корнест”, ТОВ “ТС-Альянс”, ТОВ “Тібурон”, ТОВ “Вестком-Груп”, ТОВ “Косметик” та ТОВ “Дах майстер плюс” - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки зернових культур та питання придбання товару з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Основним видом діяльності ТОВ “Технотел” є монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, що підтверджується, зокрема, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Як пояснив представник позивача, діяльність з монтажу систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря є регулярною та суттєвою для позивача. Судом встановлено, що придбані у ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Екобудтехнолоджі”, ТОВ “Трейд-Фокс”, ТОВ “Корнест”, ТОВ “ТС-Альянс”, ТОВ “Тібурон”, ТОВ “Вестком-Груп”, ТОВ “Косметик” та ТОВ “Дах майстер плюс” послуги та товари щодо обслуговування та ремонту кліматичного обладнання замовлялись позивачем з метою виконання господарських зобов'язань за договорами монтажу, демонтажу та ремонту систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, укладених з ПАТ “МТС”, Києво-Святошинською районною лікарнею ветеринарної медицини, ВАТ “Готель Дніпро”, ВАТ “Укртелеком”, ДП “Поліграфічний комбінат “Україна”, ТОВ “Компанія “Конфіденційні комунікації”, Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у місті Києві, ЗАТ “Український мобільний зв'язок”. На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивач надав в матеріали справи наступні докази: копії господарських договорів із замовниками послуг, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних, виписок банку, ліцензій виконавців робіт на здійснення будівельної діяльності. Таким чином, суд приходить до висновку, що операції ТОВ “Технотел” з у ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Екобудтехнолоджі”, ТОВ “Корнест”, ТОВ “ТС-Альянс”, ТОВ “Тібурон”, ТОВ “Вестком-Груп”, ТОВ “Косметик” та ТОВ “Дах майстер плюс” здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження того, що ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Екобудтехнолоджі”, ТОВ “Корнест”, ТОВ “ТС-Альянс”, ТОВ “Тібурон”, ТОВ “Вестком-Груп”, ТОВ “Косметик” та ТОВ “Дах майстер плюс” не мали можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань відповідачем до суду не надано. Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем, у ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Екобудтехнолоджі”, ТОВ “Корнест”, ТОВ “ТС-Альянс”, ТОВ “Тібурон”, ТОВ “Вестком-Груп”, ТОВ “Косметик” та ТОВ “Дах майстер плюс” суд звертає увагу на наступне. Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету. Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем, у ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Екобудтехнолоджі”, ТОВ “Корнест”, ТОВ “ТС-Альянс”, ТОВ “Тібурон”, ТОВ “Вестком-Груп”, ТОВ “Косметик” та ТОВ “Дах майстер плюс”, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій у ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Екобудтехнолоджі”, ТОВ “Трейд-Фокс”, ТОВ “Корнест”, ТОВ “ТС-Альянс”, ТОВ “Тібурон”, ТОВ “Вестком-Груп”, ТОВ “Косметик” та ТОВ “Дах майстер плюс” були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “Технотел” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Екобудтехнолоджі”, ТОВ “Корнест”, ТОВ “ТС-Альянс”, ТОВ “Тібурон”, ТОВ “Вестком-Груп”, ТОВ “Косметик” та ТОВ “Дах майстер плюс”, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в цій частині є помилковими. Разом з тим, на думку суду, формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ “Трейд-Фокс” здійснено позивачем з порушенням норм Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2009 року в адміністративній справі №2а-13115/09/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва до ТОВ “Трейд-Фокс”, за участю третьої особи –Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, про припинення юридичної особи, яка набрала законної сили, встановлено наступне: “відповідач зареєстрований в якості юридичної особи з використанням документів особи, яка не мала наміру займатись підприємницькою діяльністю і якій нічого не відомо про заснування і господарську діяльність ТОВ “Трейд-Фокс”, що свідчить про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути. Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, обставини про непричетність засновника ТОВ “Трейд-Фокс” до фінансового господарської діяльності підприємства є встановленими та не потребують доказування. За таких підстав вбачається, що сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Трейд-Фокс” у розмірі 16 472,14 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту неправомірно, а тому висновки Акта перевірки у цій частині є обґрунтованими, а збільшення суми грошового зобов'язання на суму 16 472,14 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (25% суми визначеного податкового зобов'язання) на суму 4 118,00 грн. є правомірним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 28 квітня 2012 року №00000072201 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 933 279,76 грн., у тому числі за основним платежем на 746 623,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 186 656,00 грн. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва частково доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Технотел” підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Технотел” задовольнити частково. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 28 квітня 2012 року №00000072201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 933 279,76 грн., у тому числі за основним платежем на 746 623,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 186 656,00 грн. 3. В іншій частині адміністративного позову відмовити. 4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Технотел” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 099,64 грн. (дві тисячі дев'яносто дев'ять гривень шістдесят чотири копійки). Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                     В.А. Кузьменко