Постанова

від 06.11.2012 по справі 2а-7476/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7476/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Технотел», Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технотел»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Технотел»(далі -Позивач, ТОВ «Технотел») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва (далі -Відповідач, ДПІ в Оболонському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000072201 від 28 квітня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2012 року позов задоволено частково -визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі від 28 квітня 2012 року №00000072201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 933 279,76 грн., у тому числі за основним платежем на 746 623,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 186 656,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту 746 623,76 грн. податку на додану вартість, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано доказів фіктивності контрагентів Позивача, а останні на момент надання ТОВ «Технотел»податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ у встановленому законом порядку. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції зауважив, що рішенням суду було встановлено факт фіктивності ТОВ «Трейд-Фокс», а тому правових підстав для включення до податкового кредиту сплачених останньому сум податку на додану вартість у Позивача не було.

Вважаючи вказану постанову суду необґрунтованою в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва частково в частині відмови у задоволенні позову, а в іншій частині останню залишити без змін. В обґрунтування власних доводів наголошував на тому, що судом першої інстанції не були у повній мірі досліджені всі фактичні обставини справи та наявні у матеріалах справи докази.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було взято до уваги факти та докази, на які посилався Відповідач у ході розгляду справи по суті.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Позивача необхідно задовольнити, апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у березні 2012 року посадовими особами ДПІ в Оболонському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Технотел»з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Бета Трейдінг», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профіткомпані», ТОВ «Профінком», ТОВ «Екобудтехнолоджі», ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «Корнест», ТОВ «Корон-Інвестгруп», ТОВ «ТС-Альянс», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Профіт Голд», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Сана Групп», ТОВ «Амброзисс», ТОВ «Косметик», ТОВ «Андрія плюс», ТОВ «Артус», ТОВ «Дах майстер плюс», ТОВ «Транс Ко Багіра», ТОВ «Легран»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за березень 2009 року по жовтень 2010 року в розмірі 763 095,90 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 20 березня 2012 року №23/22-1/32979916. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року №0000072201, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 953 869,90 грн. (у тому числі за основним платежем -763 095,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 190 774,00 грн.).

Вирішуючи питання про реальність укладених між контрагентами договорів, а також відповідність останніх приписам чинного законодавства, суд першої інстанції встановив наступне.

Між Позивачем та ТОВ «Преображеніє»21 січня 2010 року було укладено договір на технічне обслуговування та монтаж кондиціонерів та договір про виконання робіт та надання послуг щодо кліматичної техніки на об'єктах ЗАТ «УМЗ», за умовами яких виконавець виконав роботи з технічного обслуговування та ремонту обладнання (кондиціонерів) та з підтримки температурного режиму.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними, датованих лютим-травнем 2010 року, ТОВ «Преображеніє»виконало робіт на загальну суму 679 452, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 113 242,00 грн. Крім того, на обґрунтовану думку суду першої інстанції реальність виконання вказаних договорів підтверджується також наявними у матеріалах справи виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи.

17 вересня 2010 року між ТОВ «Технотел»та ТОВ «Екобудтехнолоджи»було укладено договір з надання послуг з чищення, технічного обслуговування, ремонту кондиціонерів, монтаж чи демонтаж обладнання, у тому числі надання комплексу послуг з підтримання температурного режиму в приміщеннях та станціях.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними від жовтня 2010 року ТОВ «Екобудтехнолоджи»виконало робіт на загальну суму 223 242,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -37 207,00 грн. Факт оплати послуг, як вірно зазначив суд, підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи.

У ході розгляду справи судом першої інстанції було, поряд з іншим встановлено, що 02 червня та 04 червня 2009 року між Позивачем та ТОВ «Корнест»були укладені договори з монтажу та сервісу кліматичної техніки.

Згідно актів здачі-прийняття робіт та податкових накладних від червня-грудня 2009 року, січня 2010 року ТОВ «Корнест»виконало роботи з підтримання температурного режиму, проведення технічного обслуговування та ремонту кондиціонерів на загальну суму 1 324 331,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -220 721,80 грн. При цьому, як вірно зауважив суд, розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи.

За рахунками та видатковими накладними від 01 липня, 20 серпня, 21 вересня, 19 жовтня 2009 року ТОВ «ТС Альянс»поставило ТОВ «Технотел»товар для ремонту та обслуговування кондиціонерів (фреон, фільтри, масло тощо) та виписало Позивачу податкові накладні на загальну суму 111 859,58 грн., у тому числі податок на додану вартість -18 643,26 грн. Реальність здійснення операцій, на думку суду першої інстанції, підтверджується у тому числі виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи.

23 та 26 березня 2009 року між Позивачем та ТОВ «Тібурон»були укладені договори з технічного обслуговування та ремонту кліматичної техніки (кондиціонерів, вентиляційного, обігрівального обладнання).

Згідно з актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними від квітня та червня 2009 року, ТОВ «Тібурон»виконало роботи з цілодобового підтримання температурного режиму, проведення технічного обслуговування та ремонту на загальну суму 174 367, 80 грн., у тому числі податок на додану вартість -29 061,30 грн. При цьому розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи.

За рахунками та видатковими накладними від листопада та грудня 2009 року, березня, квітня, травня 2010 року ТОВ «Вестком-Груп» поставило ТОВ «Технотел»товар для ремонту та обслуговування кондиціонерів (фреон, фільтри, масло тощо) та виписало Позивачу податкові накладні на загальну суму 460 132,54 грн., у тому числі податок на додану вартість -76 688,75 грн. Факт оплати товару Позивачем підтверджується, зокрема, виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи.

06 липня, 05 серпня, 09 серпня та 15 вересня 2010 року між ТОВ «Технотел»та ТОВ «Косметик»укладено договори на поставку кліматичного обладнання, матеріалів та комплектуючих для його монтажу.

Згідно видаткових накладних та податкових накладних від липня, серпня, вересня 2010 року, ТОВ «Косметик»поставило товар на загальну суму 540 807,02 грн., у тому числі податок на додану вартість -90 134,51 грн. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що, як вірно зазначив суд першої інстанції, підтверджується виписками банку.

Між Позивачем та ТОВ «Дах майстер плюс»26 травня 2010 року укладено договір, за умовами якого виконавець надає послуги з чищення, технічного обслуговування та ремонту кондиціонерів.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними від червня - вересня 2010 року, ТОВ «Дах майстер плюс»виконало робіт на загальну суму 965 532,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -160 922,00 грн. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 203, 228 ЦК України дійшов до обґрунтованого висновку, що підстав для визнання недійсними укладених Позивачем з ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджі», ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС-Альянс», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Косметик», ТОВ «Дах майстер плюс»договорів немає. Крім того, суд вірно наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції з приводу постачання товарів та надання послуг є фіктивними або безтоварними, а також не доведено недобросовісності Позивача. При цьому, доказів визнання нікчемними угод, укладених між контрагентами суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Крім того, що суд першої інстанції наголосив на тому, що основним видом діяльності ТОВ «Технотел»є монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, що підтверджується, зокрема, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому судом встановлено, що придбані у ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджі», ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС-Альянс», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Косметик», ТОВ «Дах майстер плюс»послуги та товари щодо обслуговування та ремонту кліматичного обладнання замовлялись позивачем з метою виконання господарських зобов'язань за договорами монтажу, демонтажу та ремонту систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, укладених з ПАТ «МТС», Києво-Святошинською районною лікарнею ветеринарної медицини, ВАТ «Готель Дніпро», ВАТ «Укртелеком», ДП «Поліграфічний комбінат «Україна», ТОВ «Компанія «Конфіденційні комунікації», Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у місті Києві, ЗАТ «Український мобільний зв'язок». А на підтвердження реальності спірних господарських операцій Позивачем були надані копії господарських договорів із замовниками послуг, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних, виписок банку, ліцензій виконавців робіт на здійснення будівельної діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що операції Позивача з ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджі», ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС-Альянс», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Косметик», ТОВ «Дах майстер плюс»здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Щодо правомірності включення Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум за результатами господарських відносин з ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджі», ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС-Альянс», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Косметик», ТОВ «Дах майстер плюс», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази анулювання свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість контрагентів Позивача до моменту видання останніх ТОВ «Технотел»податкових накладних, то не може ставитися під сумнів правомірність формування податкового кредиту Позивачем.

На думку колегії суддів, така позиція суду першої інстанції є обґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі -Закон про ПДВ) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ).

Приписи пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи податковим накладним, виписаним Позивачу його контрагентами, а також перевіривши останні на відповідність вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що виписані контрагентами ТОВ «ТД «Пелікан»податкові накладені оформлені належним чином.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Приписи абз. 1 пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ визначають, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Надаючи оцінку наявності у контрагентів ТОВ «ТД «Пелікан»права складати податкові накладні, Окружний адміністративний суд м. Києва вірно наголосив на тому, що на момент виписування Позивачу ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджі», ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС-Альянс», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Косметик», ТОВ «Дах майстер плюс»податкових накладних, останні відповідали вимогам ст. 9 Закону про ПДВ, а тому мали право видавати податкові накладні.

Таким чином, враховуючи, що єдиною законною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість є підтвердження останнього належним чином оформленими податковими накладеними, виписаними уповноваженими на те суб'єктами господарювання -платниками ПДВ, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про правомірність включення Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплаченої на підставі виписаних ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Екобудтехнолоджі», ТОВ «Корнест», ТОВ «ТС-Альянс», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Косметик», ТОВ «Дах майстер плюс» податкових накладних.

Крім того, судова колегія критично оцінює позицію Відповідача щодо того, що встановлення факту недобросовісності контрагентів суб'єктів господарювання як платника податку є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «ТД «Пелікан», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість викладеної судом першої інстанції позиції про необхідність задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Оцінюючи твердження суду першої інстанції про відсутність у Позивача правових підстав для включення до податкового кредиту сум, сплачених згідно виписаних ТОВ «Трейд-Фокс»податкових накладних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції, за видатковими накладними від 16 березня, 23 квітня, 18 травня, 22 травня 2009 року ТОВ «Трейд-Фокс»поставило ТОВ «Технотел»товар для ремонту та обслуговування кондиціонерів (фреон, фільтри, масло тощо) та виписало Позивачу податкові накладні на загальну суму 98 832, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість -16 472,14 грн. При цьому розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості виконаних робіт, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи.

Разом з тим, суд наголосив на тому, що згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2009 року в адміністративній справі №2а-13115/09/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва до ТОВ «Трейд-Фокс», за участю третьої особи -Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, про припинення юридичної особи, яка набрала законної сили, встановлено, що ТОВ «Трейд-Фокс»зареєстрований в якості юридичної особи з використанням документів особи, яка не мала наміру займатись підприємницькою діяльністю і якій нічого не відомо про заснування і господарську діяльність ТОВ «Трейд-Фокс», що свідчить про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

З наведеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Трейд-Фокс»у розмірі 16 472,14 грн. віднесена Позивачем до складу податкового кредиту неправомірно.

З таких висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому, на думку колегії суддів, помилковим є висновок судів про те, що Позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом фіктивності одного з контрагентів Позивача, який видали податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими його контрагентами.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 січня 2009 року за результатами розгляду за винятковими обставинами скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл ю Джей-Херсон».

Враховуючи, що податкові накладні були виписані ТОВ «Трейд-Фокс»Позивачу у період з 16 березня 2009 року по 22 червня 2009 року (т. 6 а.с. 142, 144, 146, 148), а свідоцтво останнього як платника ПДВ (№100150243) було анульовано 21 липня 2009 року, факт здійснення господарської операції підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, колегія приходить до висновку про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо протиправності включення Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених останнім на підставі виписаних ТОВ «Трейд-Фокс»податкових накладних.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, однак, при винесенні оскаржуваного рішення допустив не вірне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було допущено порушення норм матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Позивача -задовольнити, апеляційну скаргу Відповідача -залишити без задоволення, а постанову суду -скасувати.

Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технотел»- задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технотел»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва №00000072201 від 28 квітня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Технотел»судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.