Постанова

від 19.06.2012 по справі 10/472

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 10/472

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіМуравйов О. В. Полянський А. Г. Яценко О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 14.03.2012 року у справі№ 10/472 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Еліт Комфорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" простягнення коштів За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 -дов. від 10.08.11р. ОСОБА_5 -дов. від 27.12.11р.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Еліт Комфорт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення 183 678,28 грн. заборгованості за надані відповідачу послуги по прибиранню приміщення згідно укладеного сторонами договору № ЕД1 від 01.05.2011 року, 7 456,10 грн. пені, 1 736,26 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року (суддя Котков О. В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року у справі № 10/472 (головуючий суддя Синиця О. Ф., судді Зеленін В. О., Іоннікова І. А.) рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі № 10/472 скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на користь Приватного підприємства "Еліт Комфорт" 183 678,28 грн. заборгованості за надані позивачем послуги з прибирання, 7 456,10 грн. пені, 1 736,26 грн. 3% річних, 1 929,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на користь Приватного підприємства "Еліт Комфорт" 1 929,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 506, 613, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", ст. ст. 32, 33, 38, 43 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену постанову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні 19.06.2012 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111 7 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 01.05.2011 року між ПП "Еліт Комфорт" (виконавець) та ТОВ "Дієса" (замовник) укладено договір про надання послуг по прибиранню приміщення №, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання по наданню послуг з комплексного прибирання офісних приміщень. Адреса приміщень, площа та вартість послуг визначена в додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору. Фактично відносини сторін тривають з 14.12.2008 року, проте в зв'язку зі зміною назви сторін договір №ОР/09-777 від 14.12.2008 року переукладено 01.05.2011 року.

Відповідно до п. 2.2 договору вартість послуг за один місяць з обслуговування офісних приміщень (об'єктів), зазначених в додатку № 1 розраховано в гривнях та включає в себе ПДВ. Згідно з п. 2.3 договору сторони домовились, що вартість робіт, вказана в п. 2.2 договору, включає в себе витрати: на проведення самих робіт, витратні матеріали, доставку обладнання, зберігання обладнання.

Пунктом 3.1 договору сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату виконаних робіт позивачем щомісяця на підставі рахунка-фактури та акта здачі-прийняття робіт, наданих позивачем. Оплата рахунку здійснюється відповідачем до 15-го числа календарного місяця на протязі якого ці послуги надаються. Відповідач протягом 5 (п'яти) робочих днів має підписати акт здачі-прийняття робіт або повернути акт з мотивованою відмовою від прийняття послуг, вказавши недоліки.

Сторонами 01.05.2011 року підписано додатки № 1 та № 2 до вищевказаного договору, якими погоджено адреси приміщень, їх площу, площу прилеглої території, вид послуг, їх періодичність та ціну.

На виконання умов договору позивачем виконані, в період з 01.05.2011 року по 15.07.2011 року, а відповідачем прийняті послуги з прибирання об'єктів, що повністю сплачені відповідачем.

15.07.2011 року позивач звернувся до відповідача з листом № 44 в якому повідомив, що в зв'язку з неоплатою наданих послуг та неповерненням акта наданих послуг № 40 позивач згідно з п. 3.1 умов договору припиняє надання послуг з 16.07.2011 року.

21.07.2011 року позивач надіслав на адресу відповідача довідку про те, що станом на 21.07.2011 року у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 183 678,28 грн., а також надіслав відповідачу додаток № 1 взаєморозрахунків, які останній отримав 28.07.2011 року.

ПП "Еліт Комфорт" звернулось до суду з позовом, стверджуючи, що відповідачем не оплачено виконані позивачем роботи згідно укладеного договору за період з 01.06.2011 року по 15.07.2011 року в сумі 183 678,28 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав того, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження факту надсилання та вручення відповідачу відповідно до вимог п.п. 3.1, 4.6 договору актів наданих послуг № 40 від 30.06.2011 року, № 56 від 30.06.2011 року, № 62 від 15.07.2011 року та рахунків-фактур, що свідчить про недоведеність позивачем прострочення відповідача щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки договір про надання послуг від 01.05.2011 року та додатки №№ 1, 2 до нього, в якому сторони погодили адреси приміщень, їх площу, площу прилеглої території, вид послуг, їх періодичність та ціну, підписано сторонами та скріплено їх печатками, наявність в матеріалах справи актів щоденно виконаних робіт складених по кожному об'єкту, якими прийнято надані позивачем послуги без зауважень, у суду відсутні підстави для відмови в позові.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно ст. 903 цього Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, які безпосередньо і щоденно складались на кожному об'єкті на якому надавались позивачем послуги, які підписано представником відповідача та скріплено його печаткою з відміткою "зауважень не має", що є переконливим доказом факту виконання робіт передбачених укладеним сторонами договором.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що позивач направляв на адресу відповідача довідку від 21.07.2011 року в якій вказано про неповернення акта, про наявність заборгованості в сумі 183 678,28 грн., також, надіслано додаток № 1 взаєморозрахунків в якому зазначені всі акти наданих послуг.

13.10.2011 року відповідачу надіслано акт звіряння та 23.01.2012 року відповідачу надіслано лист за № 02, до якого додано акти наданих послуг та рахунки-фактури.

Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, що відповідач висловлював позивачу заперечення проти довідок, акта звіряння розрахунків, заперечував факт надання послуг в спірних періодах.

Оскільки апеляційним господарським судом встановлено доведеність надання послуг позивачем за спірний період, існування заборгованості в сумі 183 678,28 грн., колегія суддів погоджується з висновком про задоволення про стягнення боргу за договором.

З урахуванням положень ст. 625 ЦК України та п. 5.2 договору підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 7 456,10 грн. пені, та 1 736,26 грн. 3% річних.

Доводи відповідача щодо невизначеності умов договору про ціну не заслуговують на увагу, виходячи з приписів ст. 637 ЦК України та враховуючи тривалість відносин сторін за договором.

Доводи про порушення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у зв'язку з відсутністю підписаного акта виконання робіт відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції дана оцінка наявним в справі доказам в їх сукупності, що дозволили апеляційному господарському суду зробити обгрунтованим висновок про факт надання послуг позивачем в спірних періодах, повідомлення позивачем відповідача про надання послуг та безпідставне ухилення відповідача від оплати отриманих за договором послуг. Переоцінка доказів, встановлення обставин справи, які не були встановлені судами першої або апеляційної інстанцій в силу положень ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України не належить до пованожень касаційної інстанції.

Підлягають відхиленню доводи скаржника про порушення судом положень ст. ст. 38, 43 ГПК України, оскільки вони ґрунтуються на переоцінці обставин, встановлених апеляційним судом, що у відповідності до ст. 111 7 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

З аналогічних мотивів не заслуговують на увагу посилання відповідача на неповноту дослідження обставин, щодо належного виконання позивачем обов'язку з надання послуг за спірний період.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року у справі № 10/472 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді А. Г. Полянський

О. В. Яценко