Постанова

від 19.06.2012 по справі 14/351

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 14/351

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л. за участю представників: Генеральної прокуратури України Тов "А.М. Олімпік Інвестмент" ДП "Дирекція з реконструкції спортивних споруд" Міністерства України з питань сім"ї, молоді та спорту розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1. ОСОБА_2. ОСОБА_3. ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М. Олімпік Інвестмент" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року у справі№ 14/351 господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства України з питань сім"ї, молоді та спорту до Державного підприємства "Дирекція з реконструкції спортивних споруд" Національного олімпійського комітету України Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М. Олімпік Інвестмент" провизнання недійсним додаткових угод до інвестиційного договору В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.10.2011 р. (суддя Мельник С.М.) в позові про визнання недійсними додаткових угод № 1/86 від 31.03.2009 р. та № 245 від 29.11.2007 р. до інвестиційного договору № 01-2006 від 10.10.2006 р. відмовлено.

Суд, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, дійшов висновку, що питання перевищення повноважень та зловживання службовим становищем посадових осіб не можуть бути встановлені господарським судом в межах розгляду господарської справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 р. (судді: Кондес Л.О., Ропій Л.М., Рябуха В.І.) рішення господарського суду м. Києва від 14.10.2011р. скасовано та прийнято нове рішення.

Позов задоволено в понову обсязі.

Визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду від 29.11.2007 № 245 між Державним підприємством "Дирекція з реконструкції спортивних споруд", Національним олімпійським комітетом України та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.М. Олімпік Інвестмент"до Інвестиційного договору від 10.10.06 № 01-2006, укладеного між Державним підприємством "Дирекція з реконструкції спортивних споруд"та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.М. Олімпік Інвестмент".

Визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду від 31.03.09 № 1/86 між Державним підприємством "Дирекція з реконструкції спортивних споруд", Національним олімпійським комітетом України та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.М. Олімпік Інвестмент" до Інвестиційного договору від 10.10.06 № 01-2006, укладеного між Державним підприємством "Дирекція з реконструкції спортивних споруд"та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.М. Олімпік Інвестмент".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Договір та Додаткові угоди до нього, повинні погоджуватись Міністерством України з питань сім'ї, молоді та спорту в особі уповноваженої посадової особи, однак як вбачається з матеріалів справи, Додаткову угоду № 245 від 29.11.07 від імені Міністерства України з питань сім'ї, молоді та спорту погоджено заступником міністра Миленьким В.М., Додаткову угоду від 31.03.09 № 1/86 від імені Міністерства України з питань сім'ї, молоді та спорту погоджено заступником міністра Кондратюком Т.В., тоді як заступником міністра Миленьким В.М. не був наділений відповідними повноваженнями з огляду на норми наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 20.04.07 № 1225 "Про затвердження розподілу обов'язків між першим заступником та заступниками Міністра", заступник міністра Кондратюк Т.В. також не був наділений відповідними повноваженнями згідно наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 30.12.08 № 5098 "Про затвердження нової редакції тимчасового розподілу обов'язків між заступниками міністра", відтак, погодження зазначеними посадовими особами вказаних Додаткових угод від імені Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту не мають юридичної сили. Враховуючи це, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсними Додаткових угод до Інвестиційного договору на підставі ст.ст. 203, 215 та 217 ЦК України є обґрунтованими.

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.М. Олімпік Інвестмент" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав невірного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить, що судом апеляційної інстанції порушено норми ст.ст. 6 та 627 Цивільного кодексу України безпідставно застосовано норми ст. 648 Цивільного кодексу України, оскільки розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. №939-р було передбачено лише умови розподілу корисної площі об'єкту та мінімум, що повинен залишитись у власності держави за результатами реконструкції, але цим актом не врегульовано умови розподілу основної кількісної характеристики об'єкту нерухомості - загальної площі будівель, тому спірними угодами сторонами було врегульовано умови розподілу загальної площі та корисної площі майбутньої будівлі відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 р. №939-р.; колегія судів невірно застосувала норм матеріального права ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України, не врахувала положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України та порушила норми 34 ГПК України, оскільки висновок колегії судів стосовно того, що у заступників Міністра Миленького В.М. та Кондратюк Т.В. не було повноважень на погодження Додаткових Угод не відповідає вимогам ст. 34 Господарського процесуального Кодексу так як судом взято уваги, як доказ - лише припущення Позивача, не вказуючи ні на документ на підставі якого зроблений такий висновок, ні на компетентний орган повноважний встановлювати дані факти.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору є визнання недійсними Додаткових угод № 245 від 29.11.07 р. та № 1/86 від 31.03.09 р. до Інвестиційного договору № 01-2006 від 10.10.06 р. з підстав їх суперечності Розпорядженню Кабінету Міністрів України № 407-р від 19.07.06 р. зі змінами, внесеними Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 939-р від 31.10.07 р., а також відсутності відповідного погодження Міністерством України з питань сім'ї, молоді та спорту в особі уповноваженої посадової особи.

Встановлені обставини свідчать, що 12.05.06 р. Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту видало наказ №1506 "Про передачу нерухомого майна", за яким будівлю, розташовану за адресою: вул. Велика Васильківська, 50/23 (попередня назва -вул.. Червоноармійська,50/23) у м. Києві безоплатно передано з балансу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту на баланс Державного підприємства "Дирекція з реконструкції спортивних споруд" та закріплено за вказаним підприємством на праві повного господарського відання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 407-р "Про завершення реконструкції з розширенням комплексу будівель по вул. Червоноармійській, 50/23, у м. Києві" від 19.07.06 р. підтримано пропозицію Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту щодо завершення реконструкції з розширенням комплексу будівель для розміщення Національного олімпійського комітету України по вул. Червоноармійській, 50/23 в м. Києві за рахунок коштів інвестора, визначеного Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту на конкурсних засадах та доручено цьому міністерству передбачити в умовах конкурсу з відбору інвестора для проведення робіт з реконструкції з розширенням Об'єкта та в договорі, який укладається з інвестором, вимоги щодо залишення у державній власності не менш як Ѕ корисної площі будівель (споруд) і не менш, як 3522 кв. м з урахуванням цілісності їх розташування.

Між Державним підприємством "Дирекція з реконструкції спортивних споруд" (замовник) та TOB "А.М. Олімпік Інвестмент" (генеральний інвестор) укладено Інвестиційний договір № 01- 2006 від 10.10.2006 (далі - Договір) щодо інвестування у завершення реконструкції з розширенням об'єкту для розміщення Національного олімпійського комітету України.

В подальшому, 31.10.07 р. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 939-р внесено зміни до Розпорядження КМУ № 407-р від 19.07.06 р., доручено Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту передбачити у договорі, який укладається з інвестором та Національним олімпійським комітетом України, вимогу щодо залишення після реконструкції з розширенням у власності держави та Національного олімпійського комітету України Ѕ корисної площі будівель (споруд), в тому числі із закріпленням у державній власності не менш як 3 522 кв. м, з урахуванням цілісності їх розташування та стовідсоткової готовності до експлуатації.

29.11.07 р. між Державним підприємством "Дирекція з реконструкції спортивних споруд", TOB "А.М. Олімпік Інвестмент" та Національним олімпійським комітетом України було укладено Додаткову угоду № 245 про зміни та доповнення до Інвестиційного договору № 01-2006 від 10.10.06 р.

31.03.09 р. між Державним підприємством "Дирекція з реконструкції спортивних споруд", TOB "А.М. Олімпік Інвестмент" та Національним олімпійським комітетом України укладено Додаткову угоду № 1/86.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" , зі змінами та доповненнями).

В постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними"зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи вищезазначене, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В свою чергу, згідно із вимог ч. 1 ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.07.06 №407-р "Про завершення реконструкції з розширенням комплексу будівель по вул. Червоноармійській (Велика Васильківська), 50/23, у м. Києві" підтримано пропозицію Мінсім'ямолодьспорту щодо завершення реконструкції з розширенням комплексу будівель для розміщення Національного олімпійського комітету України по вул. Червоноармійській, 50/23 в м. Києві за рахунок коштів інвестора, визначеного Мінсім'ямолодьспортом на конкурсних засадах та доручено Мінсім'ямолодьспорту передбачити в умовах конкурсу з відбору інвестора для проведення робіт з реконструкції з розширенням Об'єкта та в договорі, який укладається з інвестором, вимоги щодо залишення у державній власності не менш як Ѕ корисної площі будівель (споруд) і не менш як 3522 кв. м з урахуванням цілісності їх розташування та 100-відсоткової готовності до експлуатації у строки, встановлені у затвердженому проекті реконструкції та договорі, укладеному з інвестором.

Тобто, зазначеним Розпорядженням Кабінету Міністрів України встановлено дві обов'язкові умови для Інвестиційного договору з приводу реконструкції Об'єкта, а саме: у державній власності повинно залишитись не менш, як Ѕ корисної площі будівель (споруд) завершеного реконструкцією Об'єкта та у державній власності повинно залишитись не менш як 3522 кв. м загальної площі завершеного реконструкцією об'єкту.

Отже, Інвестиційний договір з реконструкції Об'єкта в обов'язковому порядку має містити відповідні істотні умови щодо розподілу як загальної, так і корисної площі Об'єкта, і за його умовами у державній власності не може залишатись менше ніж Ѕ корисної площі будівель (споруд) завершеного реконструкцією Об'єкта.

Згідно п. 4.2 Інвестиційного договору № 01-2006 від 10.10.2006 р. після завершення робіт з реконструкції Об'єкта у державній власності (в господарському віданні ДП "Дирекція") залишається не менш як Ѕ корисної площі Об'єкта та не менш, як 8 000 кв. м загальної площі Об'єкта з урахуванням цілісності їх розташування та 100-відсоткової готовності до експлуатації, як це передбачено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.07.06 № 407-р "Про завершення реконструкції з розширенням комплексу будівель по вул. Червоноармійській, 50/23, у м. Києві".

Враховуючи зазначене, Інвестиційний договір у своїй первинній редакції відповідав Розпорядженню Кабінету Міністрів України від 19.07.06 № 407-р, оскільки містив умови щодо розподілу як загальної, так і корисної площі завершеного реконструкцією Об'єкта, і за його умовами у державній власності залишалось не менше ніж Ѕ корисної площі будівель (споруд) завершеного реконструкцією Об'єкта.

Крім того, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.10.07 № 939-р внесено зміни до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.07.06 № 407-р та доручено Мінсім'ямолодьспорту передбачити у договорі, який укладається з інвестором та Національним олімпійським комітетом України, вимогу щодо залишення після реконструкції з розширенням у власності держави та Національного олімпійського комітету України Ѕ корисної площі будівель (споруд), в тому числі із закріпленням у державній власності не менш, як 3522 кв. м, з урахуванням цілісності їх розташування та 100-відсоткової готовності до експлуатації.

Тобто, внесені до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.07.06 №407-р зміни стосувалися виключно того, що Ѕ корисної площі будівель (споруд) завершеного реконструкцією Об'єкта залишається не лише у власності держави, але й у власності Національного олімпійського комітету України.

Відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди від 29.11.07 № 245 (оспорювана угода) предметом цього договору є інвестиційна діяльність сторін, пов'язана із завершенням реконструкції з розширенням Об'єкта для розміщення Національного олімпійського комітету України та національних федерацій з олімпійських видів спорту.

Згідно із п. 4.2 цієї ж Додаткової угоди після завершення робіт з реконструкції Об'єкта у власності держави (балансоутримувач - ДП "Дирекція") та Національного олімпійського комітету України залишається Ѕ частина загальної площі Об'єкта, в тому числі із закріпленням у державній власності не менш, як 3 522 кв. м загальної площі Об'єкта, з урахуванням цілісності їх розташування та 100-відсоткової готовності до експлуатації.

Крім того, у п. 3 Додаткової угоди від 31.03.09 № 1/86 (оспорювана угода) сторони здійснили попередній розподіл та закріплення за собою площі Об'єкта по проекту "Реконструкція з розширенням комплексу будівель по вул. Червоноармійській, 50/23 в м. Києві для розміщення Національного олімпійського комітету України" із зазначенням їх функціонального призначення.

Відповідно до вказаного розподілу площ після реконструкції з розширенням Об'єкта у власності держави та Національного олімпійського комітету України залишається Ѕ загальної площі будівель (споруд), у тому числі площі конструктивних елементів та інженерних мереж.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції вважає правомірними висновки апеляційного господарського суду, що, укладаючи спірні Додаткові угоди, сторони безпідставно виключили з головного Інвестиційного договору таку істотну умову, обов'язковість якої встановлено актом органу державної влади, на підставі якого даний договір укладався, як розподіл корисної площі Об'єкта, а здійснили розподіл виключно загальної площі Об'єкта, що суперечить вимогам Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.10.07 № 939-р.

Як вбачається з "Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.01, ДБН В2.2-9-99 "Громадські будинки та споруди", загальна площа громадського будинку визначається як сума площ усіх поверхів (включаючи технічний, мансардний, цокольний та підвальний).

Аналізуючи поняття "корисна площа" громадського будинку з огляду на положення цієї ж Інструкції визначається, як суму площ усіх розташованих у ньому приміщень, а також балконів і антресолей в залах, фойє тощо, за винятком сходових кліток, ліфтових шахт та пандусів слід дійти висновку, що корисна площа будівлі і загальна площа будівлі є окремими різними категоріями обміру площ будівлі, основною різницею між якими є те, що загальна площа включає в себе повністю всю площу будівлі, а корисна площа - лише площі наявних в будівлі приміщень, за винятком сходових кліток, ліфтових шахт та пандусів.

Таким чином, включення у Ѕ частку площі Об'єкта, яка залишається у власності держави та Національного олімпійського комітету України, площі конструктивних елементів та інженерних мереж безпосередньо вказує на те, що через виключення відповідної обов'язкової істотної умови Договору вказані особи, всупереч Розпорядженню Кабінету Міністрів України від 31.10.07 № 939-р, одержують у власність менше від Ѕ корисної площі Об'єкта.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.07.06 № 407-р "Про завершення реконструкції з розширенням комплексу будівель по вул.Червоноармійській, 50/23, у м. Києві"встановлено, що проект реконструкції та договір з інвестором та Національним олімпійським комітетом України в обов'язковому порядку погоджуються з Мінсім'ямолодьспортом.

Тобто, Договір та Додаткові угоди до нього, повинні погоджуватись Міністерством України з питань сім'ї, молоді та спорту в особі уповноваженої посадової особи.

В п. 4 наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 20.04.07 № 1225 "Про затвердження розподілу обов'язків між першим заступником та заступниками Міністра" зазначено, що заступник міністра Миленький В.М. на день затвердження Додаткової угоди від 29.11.07 № 245 був наділений повноваженнями з управління майном, яке знаходиться в сфері управління Міністерства, за погодженням з міністром.

Крім того, Додаткову угоду від 31.03.09 № 1/86 від імені Міністерства України з питань сім'ї, молоді та спорту погоджено заступником міністра Кондратюком Т.В..

Відповідно до п. 34 вказаного наказу за дорученням міністра в межах своїх повноважень заступник веде переговори, укладає та підписує договори від імені Міністерства.

Вдповідно до інформації Державної служби молоді та спорту України (правонаступник Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту), за підписом голови служби Сафіулліна Р.С., відповідні доручення та погодження щодо укладання Додаткових угод від 29.11.07 та від 31.03.09 до Договору заступникам міністра Миленькому В.М. та Кондратюку Т.В. не надавались.

Тобто, слід визнати правомірними висновки суду апеляційної інстанції, що заступник міністра Миленький В.М. та заступник міністра Кондратюком Т.В. не були наділені відповідними повноваженнями.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають нормам наведеного законодавства, з огляду на встановлені обставини дають підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними Додаткових угод до Інвестиційного договору на підставі ст.ст. 203, 215 та 217 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст.111 5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ч.2 ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, касаційна інстанція вважає правові висновки господарського суду апеляційної інстанції вірними, такими, що відповідають встановленим фактичним обставинам, а посилання скаржника встановлених обставин не спростовують, неправильного застосування норм права не доводять, зводяться до суб'єктивної оцінки умов оспорюваних угод, що не відповідає їх змісту, тому підставами для скасування або зміни постанови апеляційного господарського суду бути не можуть.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 р. у справі № 14/351 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення .

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун

всього на 6 стор.