Постанова

від 18.06.2012 по справі 2а-1670/7895/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2012 р. Справа № 2а-1670/7895/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ПАТ "Комсомольський хлібзавод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р. по справі № 2а-1670/7895/11

за позовом ПАТ "Комсомольський хлібзавод"

до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Комсомольський хлібозавод» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.05.2011 року № 0000322301/1726, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 115 267,0 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011року в задоволенні адміністративного позову ПАТ "Комсомольський хлібозавод" відмовлено.

ПАТ «Комсомольський хлібозавод», не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову скасувати, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Кременчуцька ОДПІ в Полтавській області заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає постанову суду обґрунтованою, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в справі доказами та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем правомірно встановлено факт порушення позивачем п.1 ст. 201 та ст. 198 Податкового кодексу України, ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині заниження ПДВ на загальну суму 115 267 ,0 грн. в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 115 267,0 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається , що посадовими особами Кременчуцької ОДПІ проведено документальну виїзну позапланову перевірку ВАТ "Комсомольський хлібозавод" з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Дельфін - 2005" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт від 29.04.2011 року № 2651/23-209/00384093 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1 ст. 201 та ст. 198 Податкового кодексу України, ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині заниження ПДВ на загальну суму 115 267,0 грн. в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 115 267,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки позивача, Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.05.2011 року № 0000322301/1726 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 115 267,0 грн.

Підставою для збільшення грошового зобов'язання з ПДВ слугувало те, що в перевіряє мий період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Дельфін - 2005" з поставки товару , однак транспортування товару не проводилось, тому що між ними укладено договір зберігання , розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар (сою) у перевіряємому періоді не проводились, згідно інформаційної довідки, наданої ДПІ у м. Кіровограді, при проведенні документальної перевірки ТОВ "Дельфін-2005" не була надана інформація про наявність офісних та складських приміщень у підприємства. Місцезнаходження підприємства відповідно до акту обстеження не встановлено. Згідно акту планової виїзної перевірки ТОВ "Дельфін-2005" з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року в акті від 29.04.2010 року № 39/23-00/13759643 Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією визнано нікчемними правочини по взаємовідносинам між ТОВ "Дельфін-2005" та ВАТ "Комсомольський хлібозавод".

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період підприємство позивача здійснювало господарські операції з ТОВ "Дельфін-2005".

Між ВАТ "Комсомольський хлібозавод"та ТОВ "Дельфін-2005" укладено договір купівлі - продажу № 2 від 28.02.2011 року про поставку сої .

Відповідно до умов договору ТОВ "Дельфін-2005" зобов'язується передати у власність ВАТ "Комсомольський хлібозавод" сою в кількості 184 т. по ціні 3760,00 грн. за одну тону з ПДВ, а ВАТ "Комсомольський хлібозавод" зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Загальна сума договору з урахуванням ПДВ становить 691600,00 грн. Оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця у термін 1095 календарних днів.

Між ТОВ "Дельфін-2005" та ВАТ "Комсомольський хлібозавод" укладено договір зберігання від 28.02.2011 року, згідно якого ВАТ "Комсомольський хлібозавод" передає на зберігання сою в кількості 184 т загальною вартістю 691600,00 грн. ТОВ "Дельфін-2005". За передану на зберігання сою замовник за даним договором відшкодовує зберігачу витрати у розмірі 100 грн. щомісяця.

Факт передачі товару на зберігання підтверджується актом прийму-передачі від 28.02.2011р.

Відповідно до договору оренди виробничих приміщень від 01.12.2008 р. між ВАТ "Кіровоградське АТП 13555"(Орендодавець) та ТОВ "Дельфін -2005"(Орендар), згідно якого Орендар передає в оренду, а Орендар приймає виробничі приміщення загальною площею 250 кв.м. розташовані за адресою: м Кіровоград, вул. Аерофлотська, 13. В подальшому цим же представником суду надано копію договору оренди того ж приміщення між тими ж сторонами від 01.11.2011 р., яким продовжено термін оренди до 31.10.2013 р.

Факт передачі приміщення в оренду підтверджується атом прийому-передачі об'єкту , що орендується від 01.12.2008р.

За ініціативою суду направлено запити до ВАТ «Кіровоградське АТП 13555», щодо підтвердження укладення договору оренди виробничих приміщень із ТОВ «Дельфін 2005» від 01.11.2011 року та до Кіровоградського обласного бюро технічної інвентаризації щодо наявності у ВАТ «Кіровоградське АТП 13555» виробничих приміщень.

В підтвердження виконання зазначеного договору надано прибуткову накладну № 0-00055432 від 28.02.2011 року; накладну №2 від 28.02.2011 року; податкову накладну № 2 від 28.02.2011 року; акт прийому- передачі на відповідальне зберігання від 28.02.2011 року; аналіз рахунка 631 по ТОВ Дельфін - 2005; журнал проводок по ТОВ Дельфін - 2005, реєстр податкових накладних , журналом видачі довіреностей, довіреності на отримання товару тощо.

Колегія суддів зазначає , що вказані первинні документи містять усі вищезазначені реквізити,жодних зауважень до них в акті не міститься, оскільки вони оформлені без порушень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договору, укладених з ТОВ "Дельфін-2005".

Податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

В бухгалтерському обліку відповідні операції по взаємовідносинах з ТОВ "Дельфін-2005", ВАТ "Комсомольський хлібозавод" було відображено наступними проводками: Дт 283 (товари на зберігання) Кт 631 на суму 576 333,33 грн., крім того ПДВ 115 266,67 грн (всього К-ве сальдо за лютий 2011 року по журналу - ордеру 631 становить 691 600,00 грн.). Станом на 01.02.2011 року по журналу - ордеру рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по позиції підприємства ТОВ "Дельфін-2005" значиться Кредиторська заборгованість в сумі 2 462 139,02 грн., в т.ч. ПДВ 410 356,50 грн. ВАТ "Комсомольський хлібозавод" в лютому 2011 року не здійснювало оплату товару.

В податковому обліку вказана операція відображена в складі податкового кредиту в декларації з ПДВ за лютий 2011р. в сумі 115 266,67 грн.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи вказана спірна поставка від ТОВ "Дельфін-2005" не була єдиною, але ж зауваження у податкового органу лише до спірної поставки.

Колегія суддів зазначає , що податкова накладна оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначеної податкової накладної позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість, копія якої наявна у матеріалах справи.

Тобто, з наведеного вбачається , що господарські операції позивача з ТОВ "Дельфін-2005" проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне отримання товару та розрахунки з постачальниками таких товарів, таким чином податковий кредит правомірно відображено в податковій декларації з ПДВ.

ТОВ "Дельфін-2005" на момент здійснення господарських операцій зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем ТОВ "Дельфін-2005" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "Дельфін-2005" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено податковою накладною, а тому підлягає включенню до складу податкового кредиту.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при ненаданні інформації про наявність офісних та складських приміщень у продавця, не встановлення місцезнаходження продавця , оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Факт поставки , зберігання товару підтверджується і контрагентом позивача ТОВ "Дельфін-2005" згідно наданих пояснень та документів наданих суду, які безпідставно не взяті до уваги судом першої інстанції (а.с. 88-95).

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень п.1 ст. 201 та ст. 198 Податкового кодексу України та ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області від 24.05.2011 року № 0000322301/1726 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вищевказане не було враховано судом першої інстанції , що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, тому відповідно п.4 ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нової постанови, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ "Комсомольський хлібзавод" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р. по справі № 2а-1670/7895/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ПАТ "Комсомольський хлібозавод" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області від 24.05.2011 року № 0000322301/1726 про визначання податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 115 267,0 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,0 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст постанови виготовлений 25.06.2012 р.