Постанова

від 21.06.2012 по справі 5004/2236/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р. Справа № 5004/2236/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Палій В.М.,

судді Васищака І.М.,

судді Цвігун В.Л.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"УКІО БАНК ЛІЗИНГ"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 02.04.2012р.

у справі господарського суду Волинської області № 5004/2236/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ"

до Підприємства "Сента"

про стягнення збитків в сумі 114 459,88 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -довіреність у справі,

від відповідача: ОСОБА_3 -довіреність у справі,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Підприємства "Сента" і просило суд стягнути з останнього 114 459,88 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані втратою відповідачем предмету лізингу.

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.12.2011р. (суддя Черняк Л.О.) позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з відповідача 114 459,88 грн. збитків.

Вказане рішення обґрунтовано недоведеністю відповідачем вжиття ним заходів щодо запобігання збиткам позивача у сфері господарської діяльності або щодо зменшення їх розміру, а також невідшкодуванням позивачу збитків у добровільному порядку.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.04.2012р. (головуючий, суддя Сініціна Л.М., судді Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 62 031,10 грн. та прийнято в цій частині нове рішення про відмову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин стосовно визначення належного до стягнення розміру збитків мають застосовуватися норми чинного законодавства щодо відшкодування збитків, а не умови розірваного договору фінансового лізингу, які встановлюють викупну вартість предмету лізингу.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 14.09.2007р. між сторонами укладено договір фінансового лізингу №KL 070982, відповідно до якого предметом лізингу є автонавантажувач Caterpillar DP 25 NT, ціна майна -96 791,67 грн., ПДВ -19 358,33 грн., ціна з ПДВ 116 150,0 грн.

Актом прийому-передачі предмету лізингу від 19.10.2007р. на підставі договору купівлі-продажу №КР 070982 від 26.09.2007р. та договору фінансового лізингу продавець передав у власність покупцю (позивачу), а лізингоодержувач (відповідач) прийняв предмет лізингу згідно специфікації всього на суму 116 150,0 грн. (а.с.27 т.1).

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо сплати лізингових платежів позивач в односторонньому порядку розірвав договір фінансового лізингу, про що надіслав відповідачу повідомлення 19.02.2009р. з вимогою не пізніше 13 березня 2009р. повернути предмет лізингу.

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.09.2010р. в іншій справі №02/98-44, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з відповідача 44 781,47 грн. боргу, відсотків, штрафу.

28.08.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис на повернення майна, а саме: автонавантажувач Caterpillar DP 25 NT, загальною вартістю 61 594,13 грн., який було передано відповідачу за договором фінансового лізингу.

31.08.2011р. державним виконавцем другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (позивачу), а саме виконавчий напис нотаріуса, у зв'язку з не виявленням на території відповідача автонавантажувача Caterpillar DP 25 NT (а.с.38 т.1).

13.09.2011р. позивач надіслав відповідачу вимогу про відшкодування збитків у розмірі не викупленої вартості предмету лізингу, що у гривневому еквіваленті складає 114 459,88 грн. відповідно до Уточненого графіку станом на 11.03.2009р. (дата розірвання договору лізингу) та пункту 3.9 договору.

Невиконання відповідачем у добровільному порядку вказаної вимоги стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір завданих ним позивачу збитків, необхідно застосовувати винятково норми чинного законодавства про відшкодування збитків без урахування умов договору лізингу, розірваного позивачем в односторонньому порядку, тобто без урахування ціни договору лізингу.

Так, відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст.2 названого закону встановлено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно частини 1 ст.13 закону, з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що лізингоодержувач (відповідач) з моменту прийняття предмету лізингу несе відповідальність за збереження предмету лізингу і за ризик його випадкової загибелі. Неможливість користування предметом лізингу (втрата, знищення або пошкодження) не звільняє лізингоодержувача від оплати лізингових платежів, за винятком випадків, які передбачені в цьому договорі.

Судами двох інстанцій наявність таких випадків не встановлена.

При цьому, згідно п.10.6 договору, незалежно від причин псування або втрати майна (включаючи і обставини непереборної сили), лізингоодержувач зобов'язаний вчасно виконувати зобов'язання за договором, тоді як лізингодавець не зобов'язаний відшкодовувати збиток, понесений лізингоодержувачем, або зменшувати розмір лізингових платежів.

Згідно ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до частини 3 статті 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно статті 16 Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Отже, під ціною договору лізингу розуміють лізингові платежі, особливістю яких є те, що вони сплачуються не лише за користування річчю, а й відшкодовують вартість предмета лізингу, який, передбачається, у майбутньому буде переданий у власність лізингоодержувачу за умови виконання ним свого зобов'язання зі сплати усіх визначених договором лізингових платежів.

Розірвання позивачем в односторонньому порядку договору фінансового лізингу №KL 070982 від 14.09.2007р. свідчить про припинення між сторонами лізингових правовідносин, але згідно ч.5 ст.653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Враховуючи наведене, розмір збитків, завданих відповідачем позивачу у зв'язку з неповерненням після розірвання договору фінансового лізингу предмету лізингу через його втрату, має встановлюватися як з врахуванням умов договору лізингу (ціни договору), так із застосуванням норм чинного законодавства про збитки.

Згідно ч.5 ст.226 ГК України, у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

В силу ст.ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи , які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтями 225 ГК України, 623 ЦК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором , враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Як встановлено судами, сума збитків позивачем обчислена на підставі п.3.9 договору, а саме виходячи із суми невикупленої вартості предмету лізингу, станом на березень 2009 року (дата розірвання договору лізингу) в гривневому еквіваленті, яка становить 114 459,86 грн. як зазначалося вище. Зазначена сума підтверджується і у рішенні господарського суду Волинської області у справі №02/98-44 між тими ж сторонами.

Матеріалами справи доведено, що склад правопорушення для настання відповідальності відповідача у формі відшкодування збитків є встановленим.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вбачає, що у апеляційної інстанції не було підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 12.12.2011р.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.04.2012р. у справі №5004/2236/11 скасувати, а рішення господарського суду Волинської області від 12.12.2011р. залишити в силі.

Головуючий, суддя Палій В.М.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Цвігун В.Л.