Рішення

від 18.06.2012 по справі 29/5014/1116/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.06.12 Справа № 29/5014/1116/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

«АІС - Лізинг», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

«Спрут», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про стягнення 373 593 грн. 32 коп.

Суддя Якушенко Р.Є.;

секретар судового засідання: Дохняк І.В.,

в присутності представників

сторін:

від позивача: Бесараб Р.В., директор, протокол загальних зборів

б/н від 27.07.2011;

від відповідача: повноважний представник у судове засіданні не

прибув .

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: 23.05.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС - Лізинг»(далі -ТОВ «АІС - Лізинг», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрут»(далі -ТОВ «Спрут», відповідача у справі) 373 593 грн. 32 коп., з яких: 314 609 грн. 02 коп. - заборгованість по простроченим лізинговим платежам з урахуванням валютного коригування; 32 263 грн. 23 коп. -пеня; 23 649 грн. 46 коп. 3 % річних; 3 071 грн. 61 коп. - інфляційні втрати за періоди прострочення з 27.12.2008 по 06.03.2012.

Позивач з посиланням на норми статей 526, 543, 611, 625, 629, 762, 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 193, 222, 229, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 7, 10, 11 Закону України від 16.12.1997 № 723 «Про фінансовий лізинг» обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з внесення лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 96 від 24.04.2007.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав клопотання від 25.08.2012 № 503 про залучення копії документів, а саме:

- два журнали оплат вартості майна та винагороди, видані з 1С бухгалтерії позивача, що підтверджують здійснені відповідачем платежів.

Клопотання позивача судом задовольняється.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спрут» (далі -ТОВ «Спрут») відповідач у справі, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвала суду направлялася за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Справа розглядалася судом неодноразово. Відповідачу надавалася можливість прийняти участь у судовому засіданні та надати витребувані судом матеріали.

До початку даного судового засідання будь-яких клопотань відповідач не надав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням поданих позивачем доказів, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника позивача у справі, суд

В С Т А Н О В И В:

24.07.2007 між сторонами у справі укладений договір фінансового лізингу № 96, згідно пункту 1.1 цього договору Лізингодавець, позивач у справі, надає у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу, відповідачу у праві, предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені у Специфікації (додаток № 2 до договору) (далі - «майно»або «предмет лізингу») для підприємницьких цілей Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (а.с.21-26).

В додатку № 2 до договору Специфікація сторони визначили найменування предмету лізингу і його технічні характеристики, а саме: два нові сідлові тягачі FAW CA 4252Р21К2Т1, 2005 року виробництва, вартістю 444 000,00 грн. (з ПДВ). Пробіг сідлових тягачів на момент придбання у Постачальника: до 1500 км (а.с.28).

В пункті 2.1 договору сторони встановили строк користування Лізингоодержувачем майном в 36 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання - передачі майна згідно п.4.3 цього договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Як встановлено у підпунктах 3.1.1-3.2.1 пункту 3.1 договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пункту 3.5 договору, при цьому лізингові платежі включають:

- винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригування, вказаного у пункті 3.5 договору;

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Загальна вартість майна на момент укладення договору становить 444 000,00 грн. (з ПДВ) (пункт 3.2 договору).

Загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане майно 94 409,78 грн. (без ПДВ), при умові дотримання Лізингоодержувачем встановленого договором Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Зазначена сума може бути збільшена з урахуванням умов пункту 3.5.2 цього договору (пункт 3.3 договору).

Усі платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок. Лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором в строки відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) (пункт 3.5 договору).

Пунктом 3.5.2 договору встановлено, що порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений підпунктом 3.1.5 пункту 3.5 цього договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, за яким Банк, по дорученню Лізингодавця, фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих Лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.

В інших випадках, Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі за Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до цього договору) без коригування на зміну курсу гривні до долару США.

До договору додається додаток № 1 Графік сплати лізингових платежів підписаний обома сторонами без заперечень, в якому визначений строк та порядок оплати лізингових платежів (а.с.27).

На виконання умов договору позивач придбав та передав, а відповідач прийняв в лізинг з 23.05.2007 майно, загальною вартістю 444 000 грн.00 коп. (з ПДВ), що підтверджується відповідним актом прийому - передачі майна від 23.05.2007, який підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств, а саме:

- сідловий тягач FAW CA 4252Р21К2Т1 новий, 2005 року виробництва, пробіг на момент придбання у Постачальника: до 1500 км, одна одиниць, номер кузова (рама, шасі) LFWSRXNJ351A09003, реєстраційний номер АА4201СР, за ціною 185 000,00 грн. (без ПДВ);

- сідловий тягач FAW CA 4252Р21К2Т1 новий, 2005 року виробництва, пробіг на момент придбання у Постачальника: до 1500 км, одна одиниць, номер кузова (рама, шасі) LFWSRXNJ951A09006, реєстраційний номер АА4204СР, за ціною 185 000,00 грн. (без ПДВ) (а.с.29).

07.07.2008 сторони за договором уклали додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № 96 від 24.04.2007, згідно якій виклали в новій редакції:

- пункт 3.3 договору: «Загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане майно 96 758,60 грн. (без ПДВ), при умові дотримання Лізингоодержувачем встановленого договором Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Зазначена сума може бути збільшена з урахуванням умов пункту 3.5.2 цього договору»;

- додаток № 1 до договору Графік сплати лізингових платежів, в якому визначений строк та порядок оплати лізингових платежів (а.с.31).

Відповідно до Графіку сплати лізингових платежів та пункту 3.5.1 договору Лізингоодержувач здійснює платежі з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Сума Sn, що підлягає сплаті на користь Лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином:

So * Kn

Sn = --------------------

Ko

де Kn - курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату фактичного виконання лізингового платежу;

Ko -курс гривні до долару США, за яким фінансово -кредитна установа, що забезпечує Лізингодавця кредитними коштами щодо придбання предмета лізингу (далі - Банк) по дорученню Лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих Лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.

Сторони погодились, що зазначений курс гривні до долару США визначається за даними Банка, оформленими ним відповідною довідкою.

Лізингодавець письмово інформує Лізингоодержувача про такий курс протягом 3 робочих днів з моменту фактичного проведення Банком продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання від Банку вищезазначеної довідки.

* - знак множення;

____ - знак ділення;

So -сума платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

Відповідно до умов пункту 11.2.1 договору за порушення обов'язку зі своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 цього договору та Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), та інших платежів, передбачених договором -пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, та відшкодувати всі заборгованості за лізинговими платежами, понад зазначену пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі, пов'язані із збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, сплатою банку штрафних санкцій або інше), Лізингоодержувач протягом 5 банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від Лізингодавця.

Договір фінансового лізингу № 96 від 24.04.2007 припинив свою дію у травні 2010 року, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

09.09.2010 за актом примусового вилучення (повернення) автомобілів з лізингу предмет лізингу повернуто позивачеві (а.с.32), проте заборгованість зі сплати лізингових платежів, з урахуванням валютного коригування, за даними позивача, складає 314 609 грн. 02 коп., яку відповідач на даний час не сплатив, що і стало причиною виникнення даного спору та звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Крім того, внаслідок прострочення відповідачем сплати лізингових платежів позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 32 263 грн. 23 коп.

На підставі приписів статті 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 23 649 грн. 46 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3 071 грн. 61 коп.

Відповідач у справі відзив на позов та витребувані судом докази не надав, не спростував заявленої суми боргу.

Під час розгляду справи судом було досліджені надані позивачем:

- кредитний договір № 129 від 25.07.2006, за яким позивач отримав кредит у сумі 500 000 доларів США для оплати частини вартості транспортних засобів (об'єктів лізингу) з метою їх подальшого надання постачальником у фінансовий лізинг та оперативний лізинг юридичним особам - клієнтам «АІС-Лізинг»;

- договір поставки № АТ/П003-16 від 24.04.2007, відповідно до якого позивач отримав у власність товар -сідловий тягач FAW CA 4252Р21К2Т1 новий, 2005 року виробництва, у кількості 2 шт., вартістю 444 000,00 грн., які після придбання покупець, позивач у справі, зобов'язався передати його у фінансовий лізинг;

- два журнали оплати вартості майна та винагород, видані з 1С бухгалтерії позивача, що підтверджують здійснені відповідачем розрахунки;

- копія вимоги VAB банку № 31/2-6059 від 14.10.2009.

Вказані документи залучені до матеріалів справи.

Встановивши фактичні обставини, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору фінансового лізингу № 96 від 24.04.2007, до якого застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 розділу III Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), параграфом 5 розділу 6 Господарського кодексу України (далі -ГК України) та Законом України «Про фінансовий лізинг».

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) Лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника), відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, і передати її у користування Лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частинами 1, 2 статті 292 ГК України встановлено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»оплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду Лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

У відповідності з правилами статей 4 3 , 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріали справи свідчать, що договір № 96 від 24.04.2007, на підставі якого заявлено позов, є договором фінансового лізингу на виконання умов цього договору позивачем передано відповідачу відповідні предмети лізингу: два нові сідлові тягачі FAW CA 4252Р21К2Т1, 2005 року виробництва, вартістю 444 000,00 грн. (з ПДВ). Пробіг сідлових тягачів на момент придбання у Постачальника: до 1500 км, що підтверджується актом приймання -передачі майна від 23.05.2007, що не спростовано відповідачем.

Однак, в порушення умов договору фінансового лізингу та Графіку сплати лізингових платежів відповідач в строки обумовлені цим графіком та з урахуванням відповідного коригування, не оплатив, у зв'язку з чим створилася заборгованість за період з грудня 2008 року по травень 2010 року в сумі 314 609,02 грн., що складається: 200 191,49 грн. заборгованість згідно Графіку та 114 417,53 грн. - сума очікуваного валютного коригування.

Як вбачається із змісту статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь -які умови договору, що не суперечить законодавству.

Коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці, а саме -зміна курсу гривні по відношенню до долару США, прямо не заборонено та не суперечить чинному законодавству України, що підтверджується наступними нормами.

Згідно з частиною 1 статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина 2 статті 524 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативним правовим актом (частина 2 статті 533 ЦК України).

Таким чином, діюче законодавство обмежує застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами і не містить приписів щодо заборони на вираження грошових зобов'язань і визначення ціни продукції, робіт чи послуг в іноземній валюті.

Крім того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»від 18.12.1998 № 1998 встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Згідно з пунктом 1 Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34, валюта долар США, так само як і євро, віднесена до вільно конвертованої валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу і дозволяються для здійснення інвестицій в Україну, та банківські метали (1 група).

Проаналізувавши умови договору фінансового лізингу № 96 від 24.07.2007 та кредитного договору № 129 від 25.07.2006 суд вважає, що позивачем у повній відповідності до умов договору фінансового лізингу здійснювалось коригування проведених відповідачем платежів на момент їх перерахування, виходячи із розміру коефіцієнту коригування, тому сума валютного коригування в розмірі 114 417,53 коп. правомірно зарахована позивачем до заборгованості.

У зв'язку з викладеним вимога про стягнення заборгованості у сумі 314 609,02 грн. є обґрунтовано заявленою та такою, що підлягає до задоволення

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 32 263,23 грн., за період прострочення внесення лізингових платежів згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.16).

Згідно з положеннями частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 11.2.1 договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів встановлена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення.

Відповідач розрахунок пені здійснений позивачем не спростував.

Суд перевіривши розрахунок суми пені наданий позивачем вважає його правомірним.

У зв'язку з викладеним, вимоги про стягнення пені у сумі 32 263,23 грн. є обґрунтовано заявленими, вірно нарахованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 23 649,46 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 3 071,61 грн., згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.10,17,18).

Відповідно до пункту 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та арифметично вірно нарахованими.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 7 471,87 грн. сплачений позивачем за подання позову покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрут», кв. МЖК «Мрія», буд.5, кв.13, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93401, ідентифікаційний код 21772072 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», провулок Балтійський, буд.20, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 33635277 заборгованість у сумі 314 609,02 грн., пеню у сумі 32 263,23 грн., інфляційні нарахування у сумі 3 071,61 грн. та 3% річних у сумі 23 649,46 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 7 471,87 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення -22.06.2012.

Суддя Р.Є. Якушенко