Постанова

від 20.06.2012 по справі 4/603

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2012 № 4/603

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Рєпіної Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник за дов. б/н від 11.11.2011р.;

від відповідача 1 не з'явився;

від відповідача 2 не з'явився;

від третьої особи не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 20.03.2012р. (дата підписання повного тексту рішення 23.03.2012р.)

справа №4/603 (головуючий суддя Борисенко І.І., судді Сташків Р.Б., Літвінова М.Є.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до 1. Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг"

третя особа Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра"

про визнання додаткової угоди №3 до додатку №4 до договору недійсним

Встановив

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) в грудні 2011 року звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" (далі відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" (далі - відповідач 2) про визнання додаткової угоди №3 від 10.01.2011р., додаток №4 (редакція від 10.01.2011р.) до договору фінансового лізингу від 17.12.2007р. № LA 07000487 укладену між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та акт повернення предмету лізингу від 20.10.2011р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 - недійсними. Стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 941,00 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2012р. у справі №4/603 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012р. у справі №. Постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012р. у справі №4/603, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Відповідачі письмовий відзив на апеляційну скаргу заявника не надали, що відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення (ухвали) місцевого господарського суду.

Представники відповідачів та третьої особи в засідання Київського апеляційного господарського суду 20.06.2012р. не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовими повідомленнями №92229060, №92229086 та відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.12.2007 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Лізингоодержувачем) та Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" (первісний Лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу № LA 07000487 (далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є

є автобус Etalon БАЗ А079.24 ТАТА 697 TC55L EURO II, 5,675л дизель, 138 к.с. (номер кузова НОМЕР_1) державний номер НОМЕР_2.

Згідно акту приймання-передачі предмет лізингу був переданий ОСОБА_3 (позивачу).

10.01.2011 р., на підставі договору про відступлення права вимоги, відбулась заміна кредитора (лізингодавця) на нового - Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг".

Так, між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" (первісний Лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг"і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Лізингоодержувачем) було укладено додаткову угоду №3 до договору фінансового лізингу № LA 07000487.

Згідно п.1 додаткової угоди №3 до договору фінансового лізингу № LA 07000487 внесено зміни, а саме: Лізингодавцем за цим договором вважається Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", який приймає на себе всі права та обов'язки первісного Лізингодавця (п.4).

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 3 до договору фінансового лізингу № LA 07000487 усі лізингові платежі та заборгованість за ними з 10.01.2011р. підлягають сплаті на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" (нового лізингодавця).

Так, позивач просив суд першої інстанції визнати недійсними додаткову угоду від 10.01.2011р. №З з додатком № 4, а також Акт повернення предмета лізингу від 20.10.2011р. до договору у зв'язку з тим, що Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" навмисно ввели його в оману стосовно тієї обставини, що предмет лізингу перебуває в заставі у третьої особи Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", а також обманним шляхом примусили підписати Акт повернення предмета лізингу.

Позивач посилається на лист Третьої особи від 24.11.2011р. б/н, в якому зазначено, що предмет Договору фінансового лізингу від 17.12.2007р. № 07000487 - транспортний засіб "БАЗ А 079.24" (державний номер НОМЕР_3) було передано Закритому акціонерному товариству "Єврофінанс" в заставу третій особі згідно договору застави від 19.05.2008р. №V/21/2006.

При цьому, за змістом ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правовий аналіз чинного законодавства свідчить про те, що обман - це активна поведінка сторони правочину, яка проявляється в запереченні обставин, або пасивна поведінка, яка полягає в тому, що особа замовчує існування істотних обставин. При цьому, визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину. Необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те, щоб приховувані (шляхом заперечення чи замовчування) обставини могли перешкодити вчиненню правочину, якби особа дізналася про їх існування. При цьому, неправильне уявлення стосовно правочину, яке сформувалося у сторони під впливом обману, стосується більш широкого кола обставин, ніж у випадку застосування положень ст.229 ЦК України. Так, обман може стосуватися насамперед як елементів та обставин самого правочину, що мають істотне значення, так і обставин, що знаходяться за межами правочину.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Згідно п. 3.1. договору право власності на транспортний засіб, що передається у фінансовий лізинг згідно договору фінансового лізингу, належить Лізингодавцю. Лізингодавець має право вчиняти щодо транспортного засобу будь-які дії, що не суперечать нормам закону та положенням Договору фінансового лізингу, у тому числі надавати у заставу, відчужувати право власності на транспортний засіб третім особам тощо.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Лізингодавця щодо передачі в заставу предмета лізингу третім особам відповідають умовам договору. Обов'язку повідомляти Лізингоодержувача про те, що предмет лізингу передано в заставу, у Лізингодавця немає.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що постановою Господарського суду Запорізької області від 29.12.2010р. № 26/413/10 Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс" визнано банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.01.2011р. № 26/413/10 скасовано всі обмеження по розпорядженню майном банкрута Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", а також знято всі обтяження (застави) та заборони відчуження нерухомого та рухомого майна, що належить банкруту - Закритому акціонерному товариству "Єврофінанс".

Тобто, судом першої інстанції правомірно встановлено, що на момент підписання додаткової угоди до договору фінансового лізингу від 10.01.2011р. № 3 предмет лізингу не перебував в обтяженні у третьої особи, а твердження позивача щодо навмисного приховування цього факту з боку Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг"є безпідставними.

Крім того, право власності Товариства з обмеженою відповідальінстю "Н-Лізинг" на зазначений предмет лізингу - транспортний засіб "БАЗ А 079.24" (державний номер НОМЕР_3) підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 22.01.2011р.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що Лізингодавець зобов'язаний звільнити транспортний засіб від будь-яких обтяжень та зобов'язань перед третіми особами на дату передачі у власність Лізингоодержувачу згідно договору фінансового лізингу.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належні вимоги скаржника щодо визнання недійсним акту повернення предмета лізингу від 20.10.2011р. до договору фінансового лізингу на підставі того, що він був підписаний під впливом обману з боку Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 11 додаткової угоди від 10.01.2011р. № 3 позивач і відповідач затвердили розмір щомісячних лізингових платежів, а п. 12 затвердили графік їх погашення на період із 01.01.2011р. по 19.03.2013р., підписавши додаток № 4 до договору фінансового лізингу у новій редакції від 10.01.2011р.

Згідно п. 13 цієї додаткової угоди було викладено в новій редакції п. 8.2. додатку № 2 до договору фінансового лізингу, а саме: Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі протягом 5 (п'яти) днів з дати виставлення відповідних рахунків Лізингодавцем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно договору фінансового лізингу.

Згідно п. 10.2. додатку № 2 до договору фінансового лізингу і ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п. 10.3. договору у разі дострокового припинення договору Лізингоодержувач зобов'язаний власними силами та за власний рахунок повернути предмет лізингу в стані з урахуванням нормального зносу за адресою, вказаною Лізингодавцем, крім випадків, коли відбулася крадіжка або знищення транспортного засобу. Стан транспортного засобу визначається спеціалістами Лізингодавця та вказується в Акті повернення транспортного засобу.

Згідно ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку із порушеннями позивачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів і його зростаючою заборгованістю останній повернув предмет лізингу відповідачу, що підтверджується п. 1 акту повернення предмета лізингу від 20.10.2011р. У свою чергу відповідач повідомив позивача про односторонню відмову від договору фінансового лізингу листом від 31.10.2011р. № 2011/10-011.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що акт повернення предмета лізингу від 20.10.2011р. до договору фінансового лізингу від 17.12.2007р. № 07000487 був підписаний під впливом обману. Крім того, дане твердження не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, натомість згода позивача на повернення предмета лізингу є документально підтвердженою, оскільки вона закріплена в п. 1 цього акту.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012р. у справі №4/603 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №4/603 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Корсакова Г.В.

Рєпіна Л.О.