Постанова

від 13.06.2012 по справі 3/291-30/141

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 3/291-30/141 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиЗакритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтий завод", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Морячок-М", м. Запоріжжя до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвікорсервіс", м. Київ 2. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівКиївської міської ради, м. Київ за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет споруЗакритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтий завод", м. Київ за участюПрокуратури міста Києва провизнання права власності та зобов'язання зареєструвати право власності

за участю представників

прокуратури: Рудак О.В., посвідчення ГПУ № 72 від 14.04.2008 року,

позивача: не з'явився,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився,

третьої особи з самостійними вимогами: ОСОБА_5,

третьої особи без самостійних вимог: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "Юнга" (далі за текстом -ТОВ "Юнацький клуб "Юнга") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвікорсервіс" (далі за текстом -ТОВ "Укрвікорсервіс") та комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (далі за текстом -КП "Київське МБТІ") про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання зареєструвати право власності.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року позов ТОВ "Юнацький клуб "Юнга", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Морячок-М", залишено без розгляду, а в задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтий завод" -відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Морячок-М" (далі за текстом -ТОВ "Морячок-М") без поважних причин тричі не подало витребуваних господарським судом першої інстанції документів, що перешкодило розгляду спору по суті, а ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтий завод" не було подано суду належних і допустимих доказів того, що воно є законним користувачем земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, і йому передавалась земельна ділянка під спорудами, право власності на які товариство просило визнати за ним.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтий завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтий завод", скасувати постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивачем, відповідачами та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів відзивів на касаційну скаргу подано не було.

ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтий завод" було подано заяву про відвід головуючому судді Божок В.С., яку ухвалою Вищого господарського суду України від 13.06.2012 року залишено без задоволення.

ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтий завод" було подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу технічними засобами, яке колегією суддів Вищого господарського суду України задоволено.

Запис розгляду справи здійснювався за допомогою системи технічної фіксації судових процесів.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, просив касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтий завод" та постанову апеляційного господарського суду -скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги, а прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій -без змін.

Позивача, відповідачів та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.12.2004 року Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" (орендар) на підставі рішення Київської міської ради „Про оформлення права користування земельними ділянками" від 24.06.2004 року № 335/1545 було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 1,23 га для експлуатації та обслуговування водної станції на Жуковому острові у Голосіївському районі міста Києва строком на 2 роки.

Рішенням Київської міської ради від 21.12.2006 року № 492/549 вищезазначений Договір оренди земельної ділянки було поновлено ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" строком на 25 років, починаючи з 11.01.2007 року за умови виконання п. 3 вказаного рішення щодо обмежень, встановлених для використання даної земельної ділянки.

Таким чином, земельну ділянку в межах прибережних захисних смуг було надано в користування без права будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних ті лінійних) відповідно до вимог ст. ст. 60, 61 Земельного кодексу України та ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України.

Проте, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" в порушення вимог чинного законодавства та рішення Київської міської ради від 21.12.2006 року № 492/549 на наданій земельній ділянці було збудовано частину спірного нерухомого майна.

Під час нового розгляду справи господарським судом першої інстанції з урахуванням обов'язкових вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2010 року, було зобов'язано ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" надати суду відповідні докази, а саме: належним чином засвідчений проект та докази, які підтверджують відсутність порушень будівельних норм і правил, зокрема, додержання з боку позивача архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також дотримання вимог використання земельної ділянки за адресою: м. Київ, Голосіївський район, Жуків Острів, 16-й кілометр Обухівського шосе за її цільовим призначенням при будівництві та реконструкції спірного нерухомого майна; первинні документи, які підтверджують факт здійснення проектування, реконструкцію існуючої будівлі і споруд водної станції та будівництво навчально-спортивних корпусів на Жукововому острові.

Також місцевим господарським судом ухвалою від 31.08.2010 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зобов'язано ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" забезпечити оплату зазначеної експертизи, проте вказану ухвалу суду було залишено без виконання, а матеріали справи -повернуто до суду з огляду на те, що попередня оплата від позивача за проведення експертизи не надійшла.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалами господарського суду міста Києва від 19.10.2011 року, від 15.11.2011 року та від 01.12.2011 року явку в судове засідання повноважного представника ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" для дачі пояснень та надання витребуваних вищевказаними ухвалами господарського суду документів було визнано обов'язковою.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що представник ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" в судові засідання неодноразово не з'являвся, вимоги вищевказаних ухвал господарського суду міста Києва не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" не було надано суду необхідних для вирішення справи доказів та представник позивача тричі не з'явився в судові засідання, хоча його явка господарським судом першої інстанції була визнана обов'язковою, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність залишення позову без розгляду на законних підставах.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтий завод" колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих „Про висновки обміру земель, що знаходяться у користуванні підприємства, організацій та установ м. Києва" від 12.01.1960 року № 50 було вирішено затвердити матеріали обміру земель, що знаходяться у користуванні підприємств, організацій і установ міста Києва та зареєструвати загальну площу землі 1 536,7 га по угіддях згідно з додатком № 1 (п. 1 рішення), а також вирішено видати акт на право користування землею землекористувачам згідно з додатком № 2 (п. 2 рішення).

В додатку № 1 до вищевказаного рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих, зокрема, зазначено, що у Київської ремонтно-експлуатаційної бази перебуває в користуванні 167,46 га землі.

В додатку № 2 до вищевказаного рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих Київська ремонтно-експлуатаційна база також зазначена серед землекористувачів, яким вирішено видати акт на право користування землею.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, третьою особою з самостійними вимогами не було надано належних доказів на підтвердження того, що ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" є правонаступником Київської ремонтно-експлуатаційної бази, зокрема, акт на право користування землею площею 167,46 га, який мав бути виданий Київській ремонтно-експлуатаційній базі у відповідності до вищевказаного рішення Київської міської ради депутатів трудящих ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" суду також не надано.

Згідно з п. 2 рішення Київської міської ради VII сесії XXIII скликання „Про оформлення права користування земельними ділянками" від 08.06.2000 року № 155/876 вирішено оформити ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 14,81 га без права капітального будівництва, для обслуговування та експлуатації будівель та споруд ремонтної бази флоту на острові Водників у Харківському районі міста Києва у зв'язку з переходом права власності на майно цілісного майнового комплексу за рахунок частини земель, відведених згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих „Про висновки обміру земель, що знаходяться у користуванні підприємства, організацій та установ м. Києва" від 12.01.1960 року № 50.

Проте, договору оренди земельної ділянки площею 14,81 га, який необхідно було укласти з Київською міською радою на підставі п. 2 рішення Київської міської ради „Про оформлення права користування земельними ділянками" від 08.06.2000 року № 155/876, ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" господарському суду також подано не було.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що саме з договору оренди достовірно можливо встановити місцезнаходження земельної ділянки, яка надавалась ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" у короткострокову оренду на 5 років, її межі та кадастровий номер.

Також ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" не було подано судам і доказів чинності вищевказаного договору оренди земельної ділянки площею 14,81 га на момент звернення до господарського суду з позовом.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на самочинно побудовані об'єкти нерухомого майна на острові, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Основного закону та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, наведеною правовою нормою передбачено право власника (користувача) земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, заявляти вимоги про визнання за ним права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Проте, колегія судів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що суд може визнати таке право лише за законним власником (користувачем) земельної ділянки, на якій розміщене самочинно збудоване нерухоме майно, та лише за умови, що це не порушує права інших осіб.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України, який кореспондується з положеннями п. 4 ч. 2 ст. 89 Водного кодексу України, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

З урахуванням вищезазначених правових приписів за договірних положень господарськими судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що спірна земельна ділянка відводилась без права будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), а тому і не могла бути відведена під будівництво вищезазначених об'єктів нерухомого майна, які, більш того, були побудовані ТОВ "Юнацький клуб "Юнга", а не ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод".

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" є законним користувачем земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво спірних об'єктів нерухомого мана, а тому господарськими судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод", викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення норм права та не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 3/291-30/141 -залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга