Рішення

від 25.06.2012 по справі 5008/467/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.06.2012 Справа № 5008/467/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Синтез -центр", м. Ужгород

до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Ужгород

про витребування майна

та за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Ужгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Синтез -центр", м. Ужгород

про стягнення суми 113 520,90 грн. заборгованості по орендній платі,

Суддя господарського суду -Кривка В.П.

представники:

Позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) -ОСОБА_2, представник за довіреністю, Цьока В.В. директор ТОВ;

Відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) -ОСОБА_4 адвокат, приватний підприємець ОСОБА_1;

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Синтез -центр", м. Ужгород заявлено позов до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Ужгород про витребування майна. Ухвалою господарського суду від 11.06.2012 року судом прийнято зустрічну позовну заяву Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю „Синтез -центр", м. Ужгород про стягнення суми 113 520,90 грн. заборгованості по орендній платі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.12.2007 року між сторонами був укладений договір оренди нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 170,80 кв. м. для організації підприємства громадського харчування (кафе-бар, ресторан). При цьому стверджує, що на виконання умов даного договору позивачем було проведено ряд покращень об'єкту оренди для забезпечення його функціонального використання, а також завезено та встановлено торгове та кухонне обладнання, побутова техніка, посуд, тощо для здійснення господарської діяльності та забезпечення функціонування ресторану. Між тим, після закінчення строку дії договору оренди відповідач створив йому перешкоди у вивезенні належного позивачу майна з території орендованого позивачем об'єкту, тому просить суд зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 повернути позивачу із незаконного володіння майно ТОВ „Синтез -центр", згідно переліку та в кількості предметів по окремих найменуваннях (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, поданої в процесі вирішення спору).

Дана справа судами розглядалась неодноразово. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.06.2011 року позов було задоволено частково. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року зазначене рішення було скасовано. Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011 року було скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 20.06.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області. Ухвалою господарського суду Закарпатської області провадження у справі було припинено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 року зазначену ухвалу було скасовано, а справу передано на розгляд господарського суду Закарпатської області. На підставі повторного автоматичного розподілу дану справу № 5008/467/2011 передано на розгляд судді Кривка В.П.

За клопотанням сторін у судових засіданнях 06.06.2012 року, 18.06.2012 року судом оголошувались перерви в порядку ст. 77 ГПК України, з метою надання додаткового часу для можливого врегулювання спору в позасудовому порядку.

Під час судового розгляду уповноважений представник позивача позов підтримав покликаючись на долучені до матеріалів справи докази, та додаткові письмові пояснення по суті спору (долучено до матеріалів справи). Зокрема стверджує, що з урахуванням вартості здійснених відповідно до умов договору та прийнятих відповідачем згідно акту прийому-передачі виконаних робіт з покращення орендованого майна від 01.07.2008 року, а також сплачених за весь період оренди майна сум орендної плати -у позивача відсутня заборгованість з орендних платежів. В підтвердження вказаних обставин покликається на узгоджений відповідачем акт прийому-передачі виконаних робіт з покращення орендованого майна від 01.07.2008 року на загальну суму 367 589,46 грн. (Т-1, а.с. 16-17), розписку відповідача про отримання коштів в рахунок орендної плати у період з 23.05.2008 року по 23.07.2009 року (Т-1, а.с. 94), а також платіжні доручення про перерахування орендної плати з березня 2009 року по червень 2010 року. Поряд з цим, представник позивача заперечив факт домовленості сторін про передачу майна у погашення боргу по орендній платі і достовірність поданих відповідачем документів, вважають їх сфальсифікованими.

Заперечуючи проти зазначених доводів заявника відповідач подав додаткові письмові пояснення по суті позову (долучено до матеріалів справи). Зокрема вказав, що акт прийому-передачі виконаних робіт з покращення орендованого майна від 01.07.2008 року на загальну суму 367 589,46 грн., на який заявник покликається як на підставу своїх вимог в підтвердження виконання п.п. 7.1.3., 5.1. Договору оренди, ним взагалі не підписувався і не міг підписуватись, оскільки у вказаний період (з 25.05.2008 року по жовтень 2008 року) він перебував поза межами України -в м. Лондон, Англія. Викладені в ньому обставини щодо понесених затрат на загальну суму 367 589,46 грн. є явно надуманими та в дійсності значно завищеними, при цьому всупереч п. 7.1.3. договору не доведені кошторисом, який позивачем так і не було представлено для затвердження, тому акт взагалі не може братись судом до уваги як доказ виконання позивачем умов договору. Більше того вказує, що навіть при простому підрахунку зазначених в акті затрат, загальна їх вартість є арифметично хибна. Водночас зазначає, що підпис на акті не його, а є сфальсифікованим і клопоче щодо призначення почеркознавчої експертизи. Вказане клопотання судом відхилено, виходячи з суті та предмету спору та заявлених вимог.

Відповідач також вказує, що не погоджується і з доводами заявника щодо проведення ним належних платежів за оренду майна, зокрема за період (з 23.05.2008 року по 23.07.2009 року), який ТОВ „Синтез -центр" підтверджує - розпискою про отримання коштів в рахунок орендної плати. Згідно вказаної розписки ним було дійсно отримано тільки зазначений в ній перший платіж, а саме датований отриманням 06.01.2009 року в сумі 520 Євро, що візуально видно вчиненим підписом та підведеною рискою, решту зазначених сум ним не отримувалось, і не могли отримуватись, оскільки перебував поза межами країни і він фізично не міг отримувати зазначені в цій розписці кошти у вказані календарні дати. Доводи позивачки щодо вручення цих сум його мамі за місцем її проживання вважає надуманими, безпідставними та жодним чином не підтвердженими. Решту представлених позивачем доказів проведення платежів за оренду майна вважає частковими, несистематичними та такими, що сплачені не у відповідності до визначеного договором розміру орендної плати та порядку сплати. Стверджує, що в зв'язку з неспроможністю орендаря своєчасно і повністю сплачувати орендну плату ним приймались всі платежі, які той міг оплачувати. Надалі сторонами було узгоджено питання про передачу орендарем в рахунок боргу по орендній платі обладнання для ресторану; ця домовленість оформлена підписанням двох документів: додатку № 1 до листа № 40 від 12.10.2009 року з переліком обладнання, що передається ОСОБА_1 в рахунок боргу, та додатком № 2 до листа № 40 від 12.10.2009 року -актом прийому-передачі обладнання, що передається ОСОБА_1 в рахунок боргу по орендній платі; факт передачі майна підтверджено підписом директора ТОВ „Синтез-Центр" Цьока В.В. та відтиском печатки товариства у додатках № 1 і № 2. Зазначив, що майно відповідно до акту та переліку було прийнято відповідачем та згодом відчужено третім особам. На вимогу суду надати оригінали зазначених документів пояснив, що він передав їх директору товариства Цьока В.В. на її прохання, яка їх не повернула. Надав суду нотаріально завірені копії додатків. Доповненням до відзиву інформував, що готовий передати наявне на об'єкті майно: альтанку 1 шт., копіювальний апарат 1 шт., настільну лампу 1 шт., посуд (бокали, рюмки). Щодо решти майна стверджує, що воно було вивезено Цьока В.В.; з майна, що було передано відповідно до додатків до листа, ОСОБА_1 отримав і реалізував тільки два столи та вісім стільців.

Поряд з цим, суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 до початку нового розгляду справи по суті було подано до Товариства з обмеженою відповідальністю „Синтез -центр" зустрічний позов про стягнення суми 113 520,90 грн. заборгованості по орендній платі. Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ „Синтез -центр" не належним чином, а саме не систематично та не в повному обсязі виконував свої зобов'язання згідно договору оренди нежитлової будівлі від 01.12.2007 року та допустив заборгованість з орендної плати за період з липня 2009 року по жовтень 2010 року на загальну суму 113 520,90 грн.

Представник ТОВ „Синтез -центр" проти зустрічних позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у письмових поясненнях на зустрічний позов.

Під час вирішення спору по суті за клопотанням сторін розгляд справи судом неодноразово відкладався, зокрема, також з метою надання сторонам додаткового часу для забезпечення реалізації їх процесуальних прав, в т. ч. для можливого врегулювання спору в позасудовому порядку, між тим, сторонами такої домовленості досягнуто не було, тому суд вирішує спір за наявними у справі матеріалами з урахуванням доводів та заперечень сторін та дійсних обставин справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення

представників сторін,

суд встановив:

За первісним позовом.

01.12.2007 року між гр. ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ „Синтез -центр" (орендар) було укладено договір оренди нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 170,80 кв. м. (Т-1, а.с. 12-14), об'єкт оренди належить гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності (п.1.1.11 договору, довідка БТІ, Т-1, а.с. 117).

Згідно пункту 3.1 Договору строк оренди встановлений до 01.11.2010 року.

Договором передбачено (п.5.1) що розмір орендної плати за весь об'єкт що орендується, у цілому складає 1110 євро за місяць, починаючи із 181 дня з моменту прийнята об'єкту орендарем (позивачем), у гривні України за комерційним курсом продажу на момент оплати. Орендна плата передбачає, щомісячне відшкодування 1/35 затрат понесених позивачем згідно пункту 7.1.3 Договору у розмірі 590 євро. Тому, кінцева орендна плата, що підлягає виплаті орендодавцю становить 520 євро за місяць (18 200 євро за весь термін оренди).

Пунктом 7.1.3 передбачено, що протягом 4 місяців з дня підписання акту здачі -приймання об'єкту, позивач повинен зробити власним коштом покращення об'єкту оренди в розмірі 20 650 євро. Кошторис представити Орендодавцю на затвердження протягом 20 днів після прийняття об'єкту Орендарю. П. 7.1.3.1 сторони визначили, що у випадку, якщо для здійснення діяльності згідно п. 2.1., витрати Орендаря на покращення об'єкту оренду будуть менші за витрати згідно п. 7.1.3., розмір орендної плати та умови дострокового розірвання даного договору коригуються згідно Додатку №2, який є невід'ємною часиною договору.

Як вказує позивач, на виконання умов даного договору позивачем було проведено ряд покращень об'єкту оренди для забезпечення його функціонального використання, а також завезено та встановлено торгове та кухонне обладнання, побутова техніка, посуд, тощо для здійснення господарської діяльності та забезпечення функціонування ресторану. Поряд з цим, після закінчення строку дії договору оренди відповідач створив йому перешкоди у вивезенні належного позивачу майна з території орендованого позивачем об'єкту, тому просить суд зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 повернути позивачу із незаконного володіння майно ТОВ „Синтез -центр", згідно переліку та в кількості предметів по окремих найменуваннях (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, поданої в процесі вирішення спору). Заперечуючи проти доводів заявника відповідач стверджує, що зазначене майно за домовленістю сторін було передано позивачем в рахунок погашення заборгованості по орендній платі.

За таких обставин даний спір випливає та тісно пов'язаний з виконанням договору оренди нежитлової будівлі від 01.12.2007 року, на що також було вказано і в постанові касаційної інстанції з розгляду даного спору (Т-2, а.с. 85-88).

Між тим, вказаний договір оренди нежитлової будівлі від 01.12.2007 року було укладено з ОСОБА_1 як фізичною особою - громадянином. Вказані обставини також додатково обумовлено сторонами і п.11.7 договору.

У подальшому гр. ОСОБА_1 набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності -підприємця, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця від 16.03.2009 року (Т-1, 38).

У ході судового розгляду обидві сторони вказали, що змін до узгоджених умов укладеного 01.12.2007 року договору оренди нежитлової будівлі ними у установленому порядку не вносились , в т.ч. і у зв'язку з набуттям гр. ОСОБА_1 статусу підприємця.

Аналізуючи правовідносини сторін та встановлюючи дійсні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору суд дійшов наступних висновків.

Статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації ), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у цій справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтез-центр"(Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №385855 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтез-центр", дата проведення реєстрації -16.02.2006р., номер запису про державну реєстрацію 13241020000001976, а.с.15).

Відповідачем у цій справі позивачем зазначено Фізичну особа - підприємця ОСОБА_1 (Свідоцтво про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 № НОМЕР_1, дата проведення реєстрації -16.03.2009р. номер запису в ЄДР ЮО та ФОП 23240000000012775), а.с.38).

Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

З наведеного вбачається, що за станом на день звернення позивача з позовом 14.04.2011р., відповідач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності -Фізична особа підприємець, а отже відповідно до вимог ст.ст.1, 21 ГПК України міг бути відповідачем у цій справі.

Поряд з цим, суд відзначає, що господарські відносини - це відносини що виникають між суб'єктами господарювання у процесі організації і здійснення господарської діяльності. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому, суб'єктами господарювання, зокрема є: юридичні особи, громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ст. 55 ГК України). Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ст.ст. 3, 179 ГК України) .

Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам зокрема підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів , у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, при цьому критерієм визначення підвідомчості справи виступає характер спірних правовідносин з врахуванням суб'єктного складу учасників (сторін).

У ході судового розгляду справи, виходячи з наданих судом доказів та наведених обставин, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, судом достовірно встановлено, що даний спір виник та тісно пов'язаний з виконанням цивільно-правової угоди (а не господарського договору), яку укладено між фізичною особою та юридичною особою. Набуття стороною угоди статусу підприємця під час виконання цивільно-правової угоди не змінює її умов та правового становища сторін за договором, без внесення відповідних змін до договору, який сторонами у встановленому порядку не укладався, при цьому суд констатує, що законодавцем не заборонено господарюючим суб'єктам -підприємцям поряд із здійсненням господарської діяльності мати права та нести обов'язки за цивільно-правовими угодами, укладеними ними як фізичною особою.

За таких обставин, виходячи з суті та предмету спору, заявлених вимог та дійсних обставин справи, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Синтез -центр" до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 слід відмовити повністю, оскільки спір між сторонами пов'язаний з виконанням цивільно-правової угоди, укладеної з відповідачем як з фізичною особою. Такої ж правової позиції притримується і Львівський апеляційний господарський суд на яку вказано, при розгляді вказаної справи (постанова від 16.01.2012 року №5008/467/2011).

Посилання позивача на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15.12.2010 року по справі №22 - 6458 не заслуговують на увагу, оскільки вирішуваний апеляційною інстанцією спір заявлений з інших правових підстав та має інший предмет заявлених вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первинним позовом покласти на позивача.

По зустрічному позову.

Оцінюючи обґрунтованість зустрічної вимоги суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 з урахуванням обставин встановлених та зазначених судом за первинним позовом та поданих сторонами доказів суд проаналізував наявність дійсних обставин справи, з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків і встановив наступне.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ „Синтез -центр" не належним чином, а саме не систематично та не в повному обсязі виконував свої зобов'язання згідно договору оренди нежитлової будівлі від 01.12.2007 року та допустив заборгованість з орендної плати за період з липня 2009 року по жовтень 2010 року на загальну суму 113 520,90 грн., які заявник і просить стягнути з ТОВ „Синтез -центр".

01.12.2007 року між гр. ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ „Синтез -центр" (орендар) було укладено договір оренди нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 170,80 кв. м. (Т-1, а.с. 12-14), об'єкт оренди належить гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності (п.1.1.11 договору, довідка БТІ, Т-1, а.с. 117). Вказаний договір оренди нежитлової будівлі від 01.12.2007 року було укладено з ОСОБА_1 як фізичною особою - громадянином. Вказані обставини також додатково обумовлено сторонами і п.11.7 договору.

У подальшому гр. ОСОБА_1 набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності -підприємця, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця від 16.03.2009 року (Т-1, 38).

У ході судового розгляду обидві сторони вказали, що змін до узгоджених умов укладеного 01.12.2007 року договору оренди нежитлової будівлі ними у установленому порядку не вносились , в т.ч. і у зв'язку з набуттям гр. ОСОБА_1 статусу підприємця.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації ), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Заявлені суб'єктам підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 зустрічні вимоги про стягнення сум заборгованості з орендної плати випливають з виконанням цивільно-правової угоди (а не господарського договору), яку ним укладено з відповідачем як фізичною особою. Набуття стороною угоди статусу підприємця під час виконання цивільно-правової угоди не змінює її умов та правового становища сторін за договором, без внесення відповідних змін до договору, який сторонами у встановленому порядку не укладався, при цьому суд констатує, що законодавцем не заборонено господарюючим суб'єктам -підприємцям поряд із здійсненням господарської діяльності мати права та нести обов'язки за цивільно-правовими угодами, укладеними ними як фізичною особою.

За таких обставин, виходячи з суті та предмету спору, заявлених зустрічних вимог та дійсних обставин справи, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в задоволенні зустрічного позову суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Синтез -центр" слід відмовити повністю, оскільки спір між сторонами пов'язаний з виконанням цивільно-правової угоди, укладеної позивачем за зустрічним позовом як фізичною особою, тому відповідач не порушував прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1, як суб'єкта господарювання -підприємця.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за зустрічним позовом покладаються на суб'єкта підприємницької діяльності фізичну ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 4 3 32, 33, 34, 43, 49, 60, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. У задоволенні первинного позову відмовити повністю.

2. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

В зв'язку складністю спору та виготовлення рішення, оголошенням в судовому засіданні 25.06.2012 року лише вступної і резолютивної частини, рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 27.06.2012 року.

Суддя В.Кривка