Рішення

від 20.06.2012 по справі 5011-48/6408-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/6408-2012 20.06.12

За позовомКомунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рокла" простягнення 48 935,06 грн. та виселення Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Дмитренко В.А. від відповідача:Бойко Н.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі -"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рокла" (надалі -"Товариство") про стягнення 48 935,06 грн. та виселення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, спору, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва №715/3 від 01.04.2008 р. позивач передав у платне строкове користування нежиле приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі

48 935,06 грн., з яких орендна плата у розмірі 46 448,47 грн. та компенсація плати за землю у розмірі 2 489,59 грн. Крім того, у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди позивач просить виселити відповідача із орендованого приміщення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.06.2012 р.

В судовому засіданні 06.06.2012 р. оголошено перерву до 20.06.2012 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю, вказуючи на неправомірність нарахування позивачем заборгованості після припинення дії договору, а також на те, що позивач не має відношення до спірного майна.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 р. між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у місті Києві ради (після зміни найменування -Підприємство) (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва №715/3 (надалі -"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець та орендар на підставі розпоряджень Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації №2492 від 29.12.2007 р., №2296 від 14.12.2007 р. передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення для адміністративних та складських потреб за адресою: м. Київ, вул. А. Антонова, 4.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 147 кв.м. (цоколь) згідно з викопіювання з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом'янської районної в м. Києві радою від 20.12.2006 р. №101. орендна плата на момент укладання Договору встановлюється у розмірі 15; 12 % від вартості майна.

Відповідно до п. 3.5 Договору крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю.

Пунктом 3.8 Договору визначено, що орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до п. 9.1 Договору строк дії договору встановлено з 01.04.2008 р. до

14.11.2010 р., а пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що він припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Питання про надання дозволу на продовження строку договору оренди та його умови, вирішується на підставі письмового звернення орендаря до органу виконавчої влади (в копії орендодавцю), поданого не пізніше як за три місяці до закінчення строку його дії. Продовження терміну договору оформлюється письмовою угодою сторін, яка є додатком до цього договору оренди, або укладення нового договору.

На виконання умов Договору 01.04.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення площею 147 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.04.2008 р.

Листом №4515/57 від 15.11.2010 р. позивач вимагав від відповідача оплатити заборгованість з орендної плати та інших платежів, а також повернути орендоване приміщення у зв'язку із закінченням строку дії Договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів та компенсації податку за землю у період з грудня 2011 року по березень 2012 року на загальну суму 48 935,06 грн., а також підстав для виселення відповідача із займаних приміщень.

Договір є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 9.1 Договору строк його дії встановлено з 01.04.2008 р. по 14.11.2010 р.

Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що він припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Питання про надання дозволу на продовження строку дії договору оренди та його умови, вирішується на підставі письмового звернення орендаря до органу виконавчої влади (в копії орендодавцю), поданого не пізніше як за три місяці до закінчення строку його дії. Продовження терміну договору оформлюється письмовою угодою сторін, яка є додатком до цього договору оренди, або укладенням нового договору.

Отже, сторонами згідно ст.ст. 6, 628, 629 Цивільного кодексу України погоджено інший порядок пролонгації Договору, ніж визначений ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який залежить не від відсутності заяв однієї сторони, а пов'язаний із укладанням окремої угоди чи нового правочину. В розумінні ст. 204 Цивільного кодексу України положення п.9.2 Договору є чинними через відсутність судового рішення про визнання його недійсним.

Звернення відповідача до Солом'янської районної державної адміністрації у місті Києві та лист-відповідь №13822/01 від 23.11.2010 р. не є достатньою підставою для висновку про продовження дії Договору, адже як встановлено судом, сторонами погоджено продовження Договору за умови існування додаткової угоди чи договору. При цьому, якщо відповідач вважав відмову незаконною, він не позбавлений був звернутися до суду із вимогою про спонукання до укладання відповідного правочину.

Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами письмових угод про продовження терміну дії Договору чи укладання нового договору на користування майном після 15.11.2010 р, а тому суд приходить до висновку про припинення дії Договору з 15.11.2010 р.

Позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити орендну плату та компенсувати податок на землю за період користування майном з грудня 2011 року по березень 2012 року, тобто після припинення дії Договору (з 15.11.2010 р.).

Посилання відповідача на неправомірність нарахування позивачем орендної плати та інших платежів після закінчення терміну дії Договору судом відхиляються з огляду на таке.

За системним аналізом ст. ст. 759, 762, 763 Цивільного кодексу України та ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата за договором найму сплачується за час дії відповідного договору, проте сторони не позбавлені можливості відступити від цього правила.

Частинами 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тобто, з урахуванням викладеного сторони не позбавлені можливості передбачити в договорі найму положення щодо обов'язку наймача сплачувати наймодавцю орендну плату після припинення дії договору найму до дня фактичного повернення майна за актом.

Таке право сторін повністю узгоджується із приписами глави 58 Цивільного кодексу України оскільки передбачає продовження обов'язку внесення плати за користування майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, будь-який рівнозначний пункт щодо обов'язку сплати орендних платежів після припинення дії договору найму до дня фактичного повернення майна в розумінні ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України є обумовленим договором відступом сторін від загального правила та свідчить про продовження існування зобов'язання наймача по сплаті орендної плати на користь наймодавця, який буде припинено в момент фактичного повернення майна.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 08.12.2011 р. у справі №37/121 та від 22.10.2009 р. у справі №26/399.

Відповідно до п. 3.9 Договору орендна плата нараховується до: дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві; дати складання акту державним виконавцем про виселення на підставі рішення суду.

Таким чином, сторонами погоджено, що обов'язок наймача сплачувати орендну плату та інші платежі не припиняється із припиненням Договору, а триває до фактичного повернення майна наймодавцю. Доказів визнання пункту 3.9 Договору недійсним сторонами не надано.

Посилання відповідача на постанови Вищого господарського суду України у справі №36/183 від 24.11.2011 р. та у справі №19/219 від 13.07.2010 р. не спростовують вказаних висновків суду, адже як встановлено судом можливість продовження існування прав та обов'язків після припинення дії Договору згідно ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України залежить від волі сторін (умов конкретного договору), а із змісту поданих відповідачем постанов суду касаційної інстанції не вбачається, що сторонами спірних правовідносин у вказаних справах в договорах погоджено умову щодо сплати платежів до дати фактичного повернення майна наймодавцю.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовується користування орендованим приміщенням у період з грудня 2011 року по березень 2012 року, а доказів повернення приміщення (підписаного акту прийому-передачі при поверненні приміщення) орендодавцеві сторонами не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та приписи пункту 3.8 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату та інші платежі щомісячно до 1-го числа місяця, наступного за звітним.

Проте відповідач свого обов'язку у встановлений Договором строк не виконав, доказів погашення заборгованості у розмірі у розмірі 48 935,06 грн. (з яких орендна плата у розмірі

46 448,47 грн. та компенсація плати за землю у розмірі 2 489,59 грн.) не надав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів та компенсації податку за землю у розмірі 48 935,06 грн. за період користування спірним приміщенням з грудня 2011 року по березень 2012 року на підставі Договору та настання строку виконання такого зобов'язання. В той же час, відповідачем не надано доказів на спростування наявності заборгованості чи доказів її погашення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 48 935,06 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Також позивачем заявлено вимогу про виселення відповідача із орендованих ним приміщень.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З припиненням Договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідачем не надано, то вимога позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення за Договором є обґрунтованою.

Твердження відповідача про те, що позивач не має відношення до спірного майна, а тому не має права звертатися до суду з вимогами про виселення Товариства із займаних приміщень, судом відхиляються з огляду на таке.

По-перше, положення чинного законодавства України, зокрема ст. 785 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пов'язують обов'язок орендаря повернути майно у разі припинення договору оренди саме орендодавцю (наймодавцю) .

Відповідно до преамбули до Договору орендодавцем за договором є позивач, а тому його вимога про повернення орендованих приміщень ґрунтується на вимогах закону.

По-друге, із п.1.1 Статуту позивача вбачається, що позивач є правонаступником Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, у якої на моменту укладання Договору майно перебувало у господарському віданні. Доказів припинення такого права сторонами не надано, а тому посилання відповідача на не закріплення майна на праві господарського відання за позивачем згідно із п.6.2 рішення Київської міської ради №607/6843 від 10.11.2011 р. є хибним, з огляду на неможливість повторного закріплення майна на праві господарського відання особою, яка вже володіє таким правом.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рокла" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; ідентифікаційний код 23703230) на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6; ідентифікаційний код 35756919) заборгованість у розмірі 48 935 (сорок вісім тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 06 коп. та судовий збір у розмірі 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. Видати наказ.

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рокла" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; ідентифікаційний код 23703230) із зайнятого ним приміщення загальною площею 147 кв.м. (цоколь) згідно з викопіювання з поверхового плану, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. А. Антонова, 4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -25.06.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко