ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
УХВАЛА
"18" червня 2012 р. Справа № Б21/230-10/8
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В . у відкритому судовому засіданні, розглянувши матеріали справи
до боржника, - приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР», ідентифікаційний код: 31739690, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 39 В;
про банкрутство,
учасники провадження у справі про банкрутство:
розпорядник майна Боржника: арбітражний керуючий Кіцул Сергій Богданович, який діє на підставі ліцензії державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_3, виданої 11 липня 2011 року та ухвали господарського суду Київської області від 27 жовтня 2010 року;
ОСОБА_2 (власник Боржника ), місце проживання: 09100, АДРЕСА_2,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 09100, АДРЕСА_6 ( «Заявник 1»);
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» , ідентифікаційний код юридичної особи: 00039002, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12 ( «Заявник 2»);
Приватне підприємство «Агроцентр», ідентифікаційний код юридичної особи: 30797840, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, буд. 39в («Заявник 3»);
ОСОБА_5, ідентифікаційний код: НОМЕР_2, місце проживання: 09100, АДРЕСА_3 («Заявник 4»);
За участю представників учасників провадження у справі про банкрутство:
Від ініціюючого кредитора: не з'явився;
Від Боржника: Абрамович А.А., який діє на підставі статуту, рішення засновника від 04 серпня 2006 року, наказу приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР»№50 від 04 серпня 2006 року ;
Від розпорядника майна боржника: арбітражний керуючий Кіцул Сергій Богданович ;
Від ОСОБА_2 : не з'явився;
Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (Заявника 1) : не з'явився;
Від Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Заявника 2): не з'явився;
Від приватного підприємства «Агроцентр» (Заявника 3): не з'явився;
Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (Заявника 4): не з'явився, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні господарського суду Київської області (суддя Скутельник П.Ф.) перебуває справа № Б21/230-10/8 за заявою приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»(ідентифікаційний код: 32643308, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 60 років Жовтня, буд. 7, кв. 52) (надалі за текстом: «Кредитор»/ «ініціюючий кредитор» ) про банкрутство боржника -приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР»(ідентифікаційний код: 31739690, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 39 В) (надалі за текстом: «Боржник»), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 27 жовтня 2010 року (суддя Ярема В.А) якою, також було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Боржника, розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича (ліцензія Міністерства економіки України серії НОМЕР_4, видана 26 квітня 2006 року (чинна до 25 квітня 2011 року), розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 22 листопада 2010 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22 листопада 2010 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 06 грудня 2010 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року зобов'язано розпорядника майна Боржника - Кіцула С.Б. у десятиденний строк опублікувати у офіційному друкованому органі України -газетах «Голос України»або «Урядовий кур'єр»оголошення про порушення справи про банкрутство приватного підприємства «Хімагроцентр»; зобов'язано розпорядника майна Боржника разом з керівником Боржника розглянути у місячний строк з моменту публікації оголошення вимоги кредиторів, повідомити кредиторів про результати розгляду заявлених вимог, скласти реєстр вимог кредиторів та не пізніше 31 січня 2011 року надати суду реєстр вимог кредиторів на затвердження; зобов'язано розпорядника майна Боржника виконати всі обов'язки, передбачені п. 9 ст. 13, п. 5 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та надати у попереднє засідання суду аналіз фінансової, господарської та інвестиційної діяльності Боржника, його положення на товарному ринку на час проведення попереднього засідання суду; зобов'язано розпорядника майна надати пропозиції щодо призначення перших загальних зборів кредиторів та письмово повідомити кредиторів про час і місце проведення зборів, у триденний строк після проведення зборів кредиторів надати суду протокол зборів кредиторів; призначено попереднє засідання суду на 02 лютого 2011 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06 січня 2011 року виправлено описку, допущену в п. 1 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року та зобов'язано Заявника у десятиденний строк з дня прийняття даної ухвали опублікувати в офіційному друкованому органі України -газетах «Голос України»або «Урядовий кур'єр»оголошення про порушення справи про банкрутство приватного підприємства «Хімагроцентр».
Ухвалами господарського суду Київської області від 02 лютого 2011 року та 02 березня 2011 року розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 02 березня 2011 року та на 28 березня 2011 року відповідно.
Відповідно до даних Інформаційно-аналітичного центру «ЛІГА»(ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2011») 19 лютого 2011 року в газеті «Голос України»№ 32 було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника.
18 березня 2011 року публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(ідентифікаційний код: 00039002, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12) подано заяву б/н б/дати (вх. №3683 від 18 березня 2011 року) кредитора з вимогами до боржника, забезпеченими заставою, в якій просить: 1) визнати його кредитором у справі №Б21/230-10 про банкрутство приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР», яке знаходиться за адресою: 09100, Київська область, вул. Січневий прорив, буд. 39-В, код ЄДРПОУ 3173960 з загальною сумою вимог 9 744 764,92 грн. (дев'ять мільйонів сімсот сорок чотири тисячі сімсот шістдесят чотири гривні 92 коп.), в тому числі: 9 744 639,92 (дев'ять мільйонів сімсот сорок чотири тисячі шістсот тридцять дев'ять гривень 92 коп.) -вимоги першої черги задоволення, забезпечені заставою; 125,00 грн. (сто двадцять п'ять гривень 00 коп.) -вимоги першої черги задоволення, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
21 березня 2011 року відкритим акціонерним товариством «Будматеріали»(ідентифікаційний код: 00290995, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 52) подано заяву б/н від 17 березня 2011 року (вх. №3797 від 21 березня 2011 року), в якій заявник просить: 1) визнати його кредитором Боржника у справі №Б21/230-10 про банкрутство останнього з вимогами в сумі 3 729,64 грн. (три тисячі сімсот двадцять дев'ять гривень 64 коп.) (в тому числі: 3 604,64 грн. (три тисячі шістсот чотири гривні 64 коп.) основного боргу (4 черга), 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита (1 черга), та 40,00 грн. (сорок гривень 00 коп.) витрат за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог (1 черга) на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу) та включити їх до реєстру вимог кредиторів; 2) покласти на Боржника витрати пов'язані зі сплатою судових витрат.
25 березня 2011 року до господарського суду Київської області від приватного підприємства «Агроцентр»(ідентифікаційний код: 30797840, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, буд. 39 в) надійшла заява б/н, б/д (вх. №4142 від 25 березня 2011 року) (потенційного інвестора) санатора, в якій заявник заявляє своє бажання взяти участь у санації Боржника.
25 березня 2011 року до господарського суду Київської області від приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»(ідентифікаційний код: 32643308) надійшла заява б/н, б/д (вх. № 4149 від 25 березня 2011 року) (потенційного інвестора) санатора, в якій заявлено бажання приватним підприємством «ТЕХМАШ-ТМ»взяти участь у санації Боржника.
25 березня 2011 року до господарського суду Київської області від фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2, місце проживання: 09100, АДРЕСА_4) надійшла заява б/н, б/д (вх. №4153 від 25 березня 2011 року), в якій він просить визнати його кредитором з грошовими вимогами до Боржника в сумі 1 990 868,00 грн. (один мільйон дев'ятсот дев'яносто тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 00 коп.).
25 березня 2011 року до господарського суду Київської області від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 09100, АДРЕСА_6) надійшла заява б/н, б/д (вх. №4152 від 25 березня 2011 року), в якій він просить визнати його кредитором з грошовими вимогами до Боржника в сумі 6 400,00 грн. (шість тисяч чотириста гривень 00 коп.).
25 березня 2011 року до господарського суду Київської області від приватного підприємства «Агроцентр»(ідентифікаційний код: 30797840, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, буд. 39 в) надійшла заява б/н, б/д (вх. №4155 25 березня 2011 року) про визнання кредитором з вимогами до Боржника, забезпеченими заставою, в якій просить визнати його кредитором з грошовими вимогами до Боржника забезпеченими заставою в сумі 23 609 828,92 грн. (двадцять три мільйони шістсот дев'ять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 92 коп.).
25 березня 2011 року від приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»надійшла заява б/н, б/д (вх. №4168 від 25 березня 2011 року) про визнання кредитором з вимогами до Боржника в якій просить визнати його кредитором в сумі 1 415 063,48 грн. (один мільйон чотириста п'ятнадцять тисяч шістдесят три гривні 48 коп.).
25 березня 2011 року від публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»надійшла апеляційна скарга на ухвалу підготовчого засідання господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року у справі №Б21/230-10 з виправленнями, внесеними ухвалою господарського суду Київської області від 06 січня 2011 року (вх. №20103 від 25 березня 2011 року), в якій апелянт просить: 1) відновити публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»пропущений процесуальний строк подачі апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року з виправленнями, внесеними 06 січня 2011 року ухвалою господарського суду Київської області у справі №Б21/230-10; 2) скасувати ухвалу підготовчого засідання господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року з виправленнями, внесеними 06 січня 2011 року ухвалою господарського суду Київської області у справі №Б21/230-10 про банкрутство приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР»; 3) прийняти нове рішення, яким провадження по справі №Б21/230-10 про банкрутство приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР»припинити. Вказану скаргу вмотивовано наступним: апелянт посилаючись на норми ст. 1, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі за текстом «Закон про банкрутство» ) вважає, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими, порушення справи про банкрутство можливо лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою; відлік тримісячного терміну, по закінченню якого може бути порушено справу про банкрутство, починається з дати відкриття виконавчого провадження, - вказує апелянт (а.с. 22 Т. ІІІ); публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» вказує, що з його позиції тримісячний термін, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, при порушенні справи №Б21/230-10 не пройшов та ініціюючим кредитором суду не надано доказів відкриття виконавчого провадження. Поряд з цим, апелянт посилаючись на ст. 1 Закону про банкрутство, вказує, що «до кола зобов'язань, які не включаються до складу грошових зобов'язань, входять: неустойка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду»(а.с. 22 Т. ІІІ), при цьому апелянт вказує, що як вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 1 124 743,92 грн. складаються із: 269 800,00 грн. -борг визнаний рішенням суду, 2 934,00 судові витрати, 806 702,00 грн. -штрафні санкції та 45 307,92 грн. -пеня; за розрахунками апелянта, основні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника становлять менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати (300 х 907= 272 100, 00 грн.), а основні вимоги ініціюючого кредитора становлять 269 800,00 грн. Як випливає з апеляційної скарги, судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) з позиції апелянта не відносяться до сум грошових вимог, які можуть бути включені до безспірних при вирішенні питання про порушення справи про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28 березня 2011 року провадження у справі №Б21/230-10 зупинено до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»на ухвалу підготовчого засідання господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року у справі №Б21/230-10 з виправленнями, внесеними ухвалою господарського суду Київської області від 06 січня 2011 року.
30 березня 2011 року матеріали справи №Б21/230-10 направлені до Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2011 року відновлено публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»строк для подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»до провадження; призначено розгляд скарги на 26 квітня 2011 року.
21 квітня 2011 року до Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від директора приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ», в якій останній просить ухвалу підготовчого засідання господарського суду Київської області від 06 грудня 2011 року у справі №Б21/230-10 залишити без змін. У вказаному відзиві ініціюючого кредитора (Заявника) зазначено, що: виконавче провадження відкрито постановою державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 26 лютого 2010 року; з моменту, коли настав строк для погашення Боржником безспірних вимог ініціюючого Кредитора, до моменту, коли ініціюючий Кредитор звернувся до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство минуло більше восьми місяців, долучено копії постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 39, Т. ІІІ); ініціюючий кредитора заперечує доводи апелянта щодо грошових вимог, що включаються до безспірних грошових вимог при вирішенні судом питання про порушення справи про банкрутство та вважає, що розмір безспірних вимог ініціюючого Кредитора, відображений в наказі господарського суду Київської області від 22 лютого 2010 року у справі №21/010-10, що становить 272 734,00 грн., що включає суму боргу 269 800,00 грн. та 2 934,00 грн. судових витрат, - перевищує розмір суми трьохста розмірів мінімальної заробітної плати на день подання заяви ініціюючим кредитором, що становила 272 100,00 грн. (а.с. 36, Т. ІІІ).
26 квітня 2011 року Київський апеляційний господарський суд у складі колегії судів: головуючого Дзюбка П.О., суддів Сотнікова С.В. та Суліма В.В., розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»на ухвалу господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року та на ухвалу господарського суду Київської області від 06 січня 2011 року у справі № Б21/230-10, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року у цій справі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»задоволено, ухвали господарського суду Київської області від 27 жовтня 2010 року, 06 грудня 2010 року та 06 січня 2011 року скасовано, провадження у справі №Б21/230-10-б припинено. В ході провадження Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що ухвалою підготовчого засідання господарського суду Київської області від 06 грудня 2011 року з виправленнями, внесеними 06 січня 2011 року ухвалою господарського суду Київської області по справі № 21/230-10 було визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 1 124 743,92 грн.; апеляційний суд не погодився з судом першої інстанції та вважає, що оскаржувана ухвала від 06 грудня 2010 з виправленнями, внесеними ухвалою від 06 січня 2011 року підлягає скасуванню, у тому числі, з причин, що «судом першої інстанції було в неповній мірі досліджено докази надані на підтвердження безспірності і обґрунтованості кредиторських вимог та обставин справи, які підтверджують неплатоспроможність Боржника. Так, Ініціюючим кредитором до заяви не додано постанову про відкриття виконавчого провадження та довідку про хід виконання рішення та наказу суду органом державної виконавчої служби або відповідний документ, який би свідчив про стан виконавчого провадження на день звернення з заявою про порушення справи про банкрутство. Натомість, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що відповідно до матеріалів справи тримісячний термін, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника (ч. 3 ст. 6 Закону), не пройшов, оскільки, згідно постанови районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 12.03.2010 року наказ у справі № 21/010-10 про примусове виконання рішення по стягненню з Боржника боргу в сумі 269 800,00 грн. повернуто стягувачеві без виконання згідно п. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження"»(а.с. 48, Т. ІІІ).
05 травня 2011 року до Київського апеляційного господарського суду від Заявника надійшла касаційна скарга від 05 травня 2011 року на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року в якій ініціюючий кредитор просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року у справі №Б21/230-10 про банкрутство приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР» скасувати; справу направити до господарського суду Київської області для розгляду по суті. У вказаній скарзі ініціюючий кредитор зазначає, що вважає, що його вимоги є безспірними, посилається на докази, що підтверджують таке (судове рішення та наказ господарського суду Київської області); посилаючись на п.п. 31, 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15, вказує на позицію Пленуму Верховного Суду України стосовно строку з якого має обчислюватись мінімальний тримісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання, - в тому числі за правилами ст. 530 Цивільного кодексу України (а.с. 56, Т. ІІІ).
05 липня 2011 року від публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»до Вищого господарського суду України надійшов відзив від 04 липня 2011 року на касаційну скаргу б/н, в якому він просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року у справі №Б21/230-10 про банкрутство приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»без змін, касаційну скаргу ініціюючого кредитора приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»без задоволення. У вказаному відзиві публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»повторно посилається на те, що виходячи зі ст. 1 Закону про банкрутство, вважає, що порушення справи про банкрутство можливе після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою, а відлік тримісячного терміну, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, починається з дати відкриття виконавчого провадження (а.с. 60 Т. ІІІ). Скаржник вказує, що «згідно доказів наданих ініціюючим кредитором в обгрунтування своїх вимог, а саме наказ у справі № 21/010-10 про примусове виконання рішення по стягненню з Боржника боргу в сумі 269 800,00 грн., був виданий господарським судом Київської області 22 лютого 2010 року, а 12 березня 2010 року згідно постанови районного відділену державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції зазначений наказ повернуто ініціюючому кредитору без виконана згідно п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»і вважає, що тримісячний термін, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, не пройшов. Також вказує, що Боржником не надано суду доказів відкриття виконавчого провадження. Поряд з цим, скаржник підтримує свою позицію викладену в своїй апеляційній скарзі стосовно того, що вимоги ініціюючого кредитора є меншими розміру трьохсот мінімальних розмірів заробітних плат і не відповідають встановленому розміру (а.с. 61 Т. ІІІ).
07 червня 2011 року ухвалою Вищого господарського суду України прийнято касаційну скаргу приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року по справі №Б21/230-10 до провадження; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 05 липня 2011 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 05 липня 2011 року у цій справі частково задоволено касаційну скаргу приватного підприємства «Техмаш-ТМ», постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року, ухвали господарського суду Київської області від 06 грудня 2010 року та 06 січня 2011 року скасовано, справу №Б21/230-10 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області на стадію підготовчого засідання .
Зокрема, в постанові Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: головуючого Ткаченко Н.Г., суддів Катеринчук Л.Й. та Коробенка Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року по справі №Б21/230-10 за заявою приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»про банкрутство приватного підприємства «ХІМАГРОЦЕНТР»суд дійшов низки висновків, в тому числі: за результатом проведеного дослідження, суд касаційної інстанції не погодився повністю з висновками як суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції, зокрема колегія суду касаційної інстанції вказує, що суми недоїмки (пені та штрафу) не можуть входити до складу основних грошових вимог ініціюючого кредитора, вносяться до реєстру вимог кредиторів окремо та відповідно не можуть впливати на розмір вимог при порушенні справи про банкрутство боржника, а господарським судом першої інстанції в порушення вимог Закон про банкрутство, в тому числі ст. 1, порушена справа про банкрутство ПП «Хімагроцентр»за грошовими вимогами в сумі 1 124 743,92 грн., яка включає суми неустойки (пені, штрафу) (а.с. 71 Т. ІІІ); резолютивна частина ухвали підготовчого засідання не містить даних про визнання грошових вимог ініціюючого кредитора (а.с. 71 Т. ІІІ); крім того, стосовно відліку тримісячного терміну, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство, суд касаційної інстанції вказав, що «порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою, оскільки відповідно до чинного законодавства списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою. Відлік тримісячного терміну, по закінченню якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, починається з дати відкриття виконавчого провадження»(а.с. 72 Т. ІІІ).
Справа №Б21/230-10 передана для подальшого розгляду судді господарського суду Київської області Скутельнику П.Ф. Ухвалою господарського суду Київської області від 27 липня 2011 року справу №Б21/230-10 прийнято до провадження суддею Скутельником П.Ф. та присвоєно їй №Б21/230-10/8, витребувано у учасників провадження низку доказів по справі, пояснення; залучено у якості учасника провадження у справі власника Боржника - ОСОБА_2.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13 вересня 2011 року визнано безспірні вимоги приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»(ідентифікаційний код: 32643308); зобов'язано Кредитора - приватне підприємство «ТЕХМАШ-ТМ»здійснити публікацію оголошення про порушення судом справи про банкрутство Боржника.
Публікація оголошення про порушення провадження у цій справі про банкрутство здійснена в газеті «Голос України»№ 186 (5186) від 06 жовтня 2011 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18 квітня 2012 року продовжено строки, встановлені абз. 3-6 п. 11 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в зв'язку з перебуванням матеріалів справи в апеляційній та касаційній інстанціях; попереднє засідання у справі, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21 травня 2012 року, призначено на 18 червня 2012 року.
10 листопада 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(ідентифікаційний код юридичної особи: 00039002, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12) (надалі за текстом: «Заявник 2») надійшла заява № 39(5)-8/4014 від 03 листопада 2011 року (вх. № 15356 від 10 листопада 2011 року) кредитора з вимогами до боржника, забезпеченими заставою, в якій заявлено вимоги до Боржника, а саме Заявник 2 просить: визнати Заявника 2 кредитором в справі про банкрутство Боржника з загальною сумою вимог 9 744 679,92 грн., в тому числі: 9 744 639,92 грн. -вимоги першої черги задоволення, забезпечені заставою; 40,00 грн. -вимоги першої черги задоволення, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, розгляд якої, ухвалою господарського суду Київської області від 28 травня 2012 року призначено на 11 червня 2012 року та розгляд заяви було відкладено ухвалою господарського суду Київської області від 11 червня 2012 року на 18 червня 2012 року.
14 листопада 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 09100, АДРЕСА_6) (надалі за текстом: «Заявник 1») надійшла заява б/№ від 05 листопада 2011 року (вх. № 15504 від 14 листопада 2011 року) про визнання кредитором, в якій заявлено вимоги до Боржника, а саме, Заявник 1 просить суд визнати його кредитором з грошовими вимогами до Боржника в сумі 6 400,00 грн., розгляд якої, ухвалою господарського суду Київської області від 25 квітня 2012 року призначено на 28 травня 2012 року.
14 листопада 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»(ідентифікаційний код: 32643308, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 60 років Жовтня, буд. 7, кв. 52) (Кредитора ) надійшла заява № 187 від 04 листопада 2011 року про визнання кредитором (вх. № 15500 від 14 листопада 2011 року), в якій заявлено вимоги до Боржника, зокрема, Кредитор просить визнати його кредитором з грошовими вимогами до Боржника в сумі 1 415 063,48 грн., розгляд якої, ухвалою господарського суду Київської області від 25 квітня 2012 року призначено на 28 травня 2012 року, та розгляд заяви було відкладено ухвалою господарського суду Київської області від 28 травня 2012 року на 11 червня 2012 року.
14 листопада 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2, місце проживання: 09100, АДРЕСА_3) (надалі за текстом: «Заявник 4») надійшла заява б/н від 05 листопада 2011 року (вх. № 15506 від 14 листопада 2011 року) про визнання кредитором, в якій заявлено вимоги до Боржника, зокрема Заявник 4 просить: визнати Заявника 4 кредитором з грошовими вимогами до боржника в сумі 1 990 868,00 грн., розгляд якої, ухвалою господарського суду Київської області від 28 травня 2012 року призначено на 11 червня 2012 року.
14 листопада 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Приватного підприємства «Агроцентр»(ідентифікаційний код юридичної особи: 30797840, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, буд. 39в) (надалі за текстом: «Заявник 3») надійшла заява б/н від 04 листопада 2011 року (вх. № 15503 від 14 листопада 2011 року) про визнання кредитором з вимогами до боржника, забезпеченими заставою, в якій заявлено вимоги до Боржника: визнати Заявника 3 кредитором з грошовими вимогами до боржника забезпеченими заставою в сумі 23 609 828,92 грн., розгляд якої, ухвалою господарського суду Київської області від 28 травня 2012 року призначено на 11 червня 2012 року.
18 червня 2012 року в судове засідання (попереднє) з'явились Боржник, розпорядник майна Боржника на виконання вимог ухвал суду у справі частково надали документи у справі, надали пояснення у справі; розпорядник майна, Боржник підтримали поданий ними реєстр вимог кредиторів Боржника. Інші учасники провадження у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що наявних матеріалів справи достатньо для проведення попереднього засідання у справі та для затвердження реєстру вимог кредиторів Боржника.
Провадження знаходиться в процедурі розпорядження майном боржника на стадії попереднього засідання.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Порядок та строки подачі конкурсними кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника регулюється положеннями ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до яких копія заяви і матеріалів направляються боржнику та розпоряднику майна.
Відповідно до ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство, після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Згідно абз. абз. 1-4 ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; за результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів . У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).
Частиною 2 п. 46 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року (надалі за текстом «Постанова № 15») визначено, що відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону заяви цих кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з підсудністю, що встановлена Законом, тобто тим господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. За змістом абзацу третього частини шостої статті 14 Закону вимоги цих кредиторів встановлюються згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.
Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 3 ст. 14 вказаного Закону, боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.
Частиною 48 Постанови № 15 встановлено, що відповідно до частини третьої статті 14 Закону боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна письмово повідомляє заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до п.п. 8.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №04-5/1193 від 04 квітня 2004 року (надалі за текстом «Рекомендації») передбачено, боржник разом з розпорядником майна розглядає копії заяв кредиторів, які надійшли на їх адресу. Боржник може визнати вимоги повністю, частково або відхилити. Якщо вимоги боржником визнаються повністю, то вони включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Завдання розпорядника майна полягає в перевірці обґрунтованості визнання боржником грошових вимог. Розпоряднику майна не надано право самостійно включати до реєстру вимоги кредиторів, за виключенням випадків, коли керівник боржника ухиляється від розгляду вимог кредиторів або взагалі відсутній і місцезнаходження його невідоме. Про наслідки розгляду заяв розпорядник майна письмово повідомляє заявників та господарський суд. Якщо боржник не визнає вимоги кредитора або визнає частково, він зобов'язаний письмово обґрунтувати свої заперечення з посиланням на відповідні докази і норми закону, та подати ці докази і заперечення до господарського суду.
Відповідно до п.п. 8.10. Рекомендацій, вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог. Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково.
Частиною 1 п. 29 Постанови №15 передбачено, що згідно з частиною шостою статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів, у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство.
Згідно з п. 74 зазначеної Постанови № 15, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути скарги усіх кредиторів, щодо вимог яких були заперечення боржника та які не були включені розпорядником майна до реєстру, і за результатами їх розгляду вирішити питання про включення або не включення цих вимог до реєстру з визначенням їх розміру. За результатами попереднього засідання господарський суд виносить ухвалу про розмір визнаних судом вимог кожного із кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначає дату проведення зборів кредиторів. За змістом припису частини другої статті 14 Закону цією ж ухвалою господарський суд затверджує реєстр вимог кредиторів.
Відповідно до абз. 2 п. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Зазначена норма передбачає механізм задоволення та захисту майнових інтересів заставодержателя, у разі порушення провадження у справі про банкрутство майнового поручителя, а саме - у випадку реалізації ліквідатором майна, що є предметом застави (іпотеки), отримані від реалізації кошти спрямовуються виключно для задоволення вимог заставодержателя.
Як встановлено судом, публікація оголошення про порушення провадження у цій справі про банкрутство здійснена в газеті «Голос України»№ 186 (5186) від 06 жовтня 2011 року. На підставі ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, з урахуванням ч. 3 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що граничною датою подачі заяв кредиторів з вимогами до Боржника є 07 листопада 2011 року.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що у термін визначений ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, враховуючи положення ст. 51 Господарського процесуального кодексу України, після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника до господарського суду надійшло п'ять заяв з кредиторськими вимогами до Боржника, - від Заявників 1-4 та від Ініціюючого кредитора у справі. Інших заяв з вимогами до Боржника, до суду не надходило.
16 травня 2012 року до господарського суду Київської області від розпорядника майна Боржника Кіцула С.Б. надійшло клопотання № 1 від 15 травня 2012 року (вх. №8014) про затвердження реєстру вимог кредиторів з долученим Реєстром вимог кредиторів Боржника, документами та відзивами на заяви що надійшли з кредиторськими вимогами до Боржника, складені розпорядником майна за участю Боржника та докази направлення відзивів Заявникам 1-4 та ініціюючому кредитору. В судовому засідання 18 червня 2012 року розпорядник майна заявив про уточнення раніш поданого реєстру вимог кредиторів Боржника.
Відповідно до Реєстру вимог кредиторів розпорядника майна складеного за результатами розгляду розпорядником майна разом з Боржником заяв кредиторів (з урахуванням уточнень наданих розпорядником майна в судовому засіданні), які надійшли, - розпорядником майна боржника визнано та включено до реєстру вимог кредиторів вимоги:
- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, ідентифікаційний код: НОМЕР_2, місце проживання: 09100, АДРЕСА_3, - 1 490 868,00 грн., що включено до 4 черги задоволення вимог кредиторів; 500 000,00 грн., що включено до 6-ї черги;
- приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ», ідентифікаційний код: 32643308, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 60 років Жовтня, буд. 7, кв. 52, - 272 734,00 грн., що включено до 4 черги задоволення вимог кредиторів; Окремо до реєстру включено:
1. Вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна Боржника:
- Приватного підприємства «Агроцентр», ідентифікаційний код юридичної особи: 30797840, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, буд. 39в, - 23 396 716,59 грн., що включено до 1 черги задоволення вимог кредиторів;
2. Відомості про майно Боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав зазначені нижче -відомості відсутні.
3. Інші відомості, які окремо зазначаються:
- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 09100, АДРЕСА_6, - 500 000,00 збитки, що включено до 6 черги задоволення вимог кредиторів;
- приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ», ідентифікаційний код: 32643308, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 60 років Жовтня, буд. 7, кв. 52, - 852 009,92 грн. штрафу та пені, що включено до 6 черги задоволення вимог кредиторів;
4. Окремо внесені відомості щодо вимог кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян: заборгованість по заробітній платі відсутня, інші відомості відсутні.
Згідно поданого реєстру вимог кредиторів Боржника, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до витягу №36016068 від 14 травня 2012 року (копія долучена) наявні:
запис № 1 про заставу рухомого майна згідно договору застави № 1/10 від 05 жовтня 2010 року, обтяжувач ПП «Техмаш-ТМ», запис нечинний;
запис № 2 про заставу рухомого майна згідно договору застави № 1/08 від 10 грудня 2008 року, обтяжувач ПП «Агроцентр»;
запис № 3 про заставу рухомого майна згідно договору застави № 1/07 від 02 серпня 2007 року, обтяжувач ПП «Агроцентр»;
запис № 4 про заставу рухомого майна згідно договору застави майнових прав № 1 від 06 лютого 2008 року, обтяжувач ПП «Агроцентр»;
запис № 5 про заставу рухомого майна згідно договору застави 1/06 від 29 грудня 2006 року, обтяжувач ПП «Агроцентр».
В єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна згідно з витягом № 35947534 від 08 травня 2012 року (копія долучена) наявні:
Запис № 1 про заборону на нерухоме майно (нежитлову будівлю) згідно іпотечного договору, реєстраційний запис № 3302, від 14 серпня 2007 року. Згідно підстав, які зазначені боржником у відзиві зазначений договір припинив свою дію.
Запис № 2 про заборону на нерухоме майно (земельну ділянку) згідно іпотечного договору, реєстраційний запис № 3302 від 14 серпня 2007 року. Згідно підстав, які зазначені боржником у відзиві, зазначений договір припинив свою дію.
Запис № 3 про заборону на нерухоме майно (нежитлову будівлю) згідно іпотечного договору, реєстраційний запис № 5279 від 26 грудня 2007 року. Згідно підстав, які зазначені боржником у відзиві та наявності судового рішення про припинення правовідносин по договору іпотеки, зазначений договір припинив свою дію.
Запис № 4 про заборону на нерухоме майно (земельну ділянку) згідно іпотечного договору, реєстраційний запис № 5279 від 26 грудня 2007 року. Згідно підстав, які зазначені боржником у відзиві, та наявності судового рішення про припинення правовідносин по договору іпотеки, зазначений договір припинив свою дію.
Запис № 5 про арешт нерухомого майна згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 26 лютого 2010 року, обтяжувач: РВ ДВС Білоцерківського Міськрайонного управління юстиції;
Запис № 6 про арешт нерухомого майна згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 26 лютого 2010 року, обтяжувач: РВ ДВС Білоцерківського Міськрайонного управління юстиції;
Запис №7 про арешт нерухомого майна згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 26 лютого 2010 року, обтяжувач: РВ ДВС Білоцерківського Міськрайонного управління юстиції;
Запис № 8 про арешт нерухомого майна згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 26 лютого 2010 року, обтяжувач: РВ ДВС Білоцерківського Міськрайонного управління юстиції;
Запис № 9 про арешт нерухомого майна згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 26 лютого 2010 року, обтяжував: РВ ДВС Білоцерківського Міськрайонного управління юстиції.
За результатом розгляду у судових засіданнях під час яких здійснювався розгляд заяв Заявників 1-4, ініціюючого кредитора з кредиторськими вимогами до Боржника, розглянувши перелічені вимоги заявників з долученими доказами, дослідивши позиції Заявників, Боржника, розпорядника майна Боржника, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.
Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1, ч. 2, абз. 1 ч. 3 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство , протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.
Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Як зазначено, абз. 4 ч. 2 ст. 15 Закону України про банкрутство встановлено, що у реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).
Визначення терміну «кредитор»надається в ст. 1 вказаного Закону, гідно якої, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника . Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами та такими, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство Боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Дослідивши відзиви подані арбітражним керуючим разом з Боржником складені за результатом спільного розгляду вимог заявників, що заявили свої вимоги до Боржника №№1-5 від 10 травня 2012 року, наданий реєстр вимог кредиторів Боржника, судом встановлено наявність заперечення Боржником частини вимог заявників у справі, а вимог Заявників 1, 2, -в повному обсязі.
При прийнятті рішення щодо визначення кредиторів Боржника суд бере до уваги судову практику застосування норм процесуального права з питання повноважень господарського суду на стадії проведення попереднього засідання у провадженнях справ про банкрутство.
Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 14 квітня 2009 року у справі № 9/83, колегія суддів Вищого господарського суду України вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. Виходячи з вимог вказаної статті спеціального Закону, на господарський суд у попередньому засіданні покладається обов'язок розглянути реєстр вимог кредиторів, а також вимоги кредиторів, які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог, щодо яких були заперечення боржника. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правову оцінку грошовим вимогам кредиторів, в процедурах банкрутства, виходячи з наданих повноважень, може надати лише господарський суд, який розглядає в попередньому засіданні поданий розпорядником майна реєстр вимог кредиторів боржника у повному обсязі .
В постанові Вищого господарського суду України від 08 квітня 2009 року у справі №Б11/314-07, суд вказує на те, що згідно із ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Отже, незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора .
В постанові Вищого господарського суду України від 27 червня 2007 року у справі № 7/4-4/2 Вищий господарський суд України вказує, що в силу ч. 2 вказаної статті господарський суд у попередньому засіданні розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Таким чином, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути грошові вимоги кредиторів, перевірити обґрунтованість цих вимог до боржника та надати їм належну правову оцінку. В залежності від встановленого господарський суд має визнати (частково або повністю) або відхилити вимоги кредитора до боржника. Отже, відхиляючи частково чи повністю вимоги кредитора до боржника, суд в ухвалі зобов'язаний вказати підстави невизнання цих вимог.
В зв'язку з наявністю заперечень розпорядника майна, невизнання Боржником низки заявлених вимог Заявників у справі, відповідно наявності спору, на підставі та керуючись вищенаведеними правовими нормами, абз. абз. 1, 2 ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство, ч. 2 ст. 4 1 , ч.ч. 2-3 ст. 4 3 , ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність всебічного, повного розгляду та перевірки в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, детального розгляду реєстру вимог кредиторів.
В ході розгляду вимог Заявника 1 судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що заява з вимогами до Боржника Заявником 1 подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство.
Як зазначено, від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 09100, АДРЕСА_6) надійшла заява б/№ від 05 листопада 2011 року (вх. № 15504 від 14 листопада 2011 року) про визнання кредитором, в якій заявлено вимоги до Боржника, а саме, Заявник 1 просить суд визнати його кредитором з грошовими вимогами до Боржника в сумі 6 400,00 грн., розгляд якої ухвалою господарського суду Київської області від 25 квітня 2012 року призначено на 28 травня 2012 року.
28 травня 20112 року Заявник 1 в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 25 квітня 2012 року не виконав, документів не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В зв'язку з невиконанням Заявником 1 вимог суду, суд розглядає заяву Заявника 1 виходячи з наявних матеріалів справи.
В ході дослідження вимог Заявника 1, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих Заявником 1 до господарського суду письмової заяви з вимогами до Боржника та документів на їх підтвердження, та наявних матеріалів справи , суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до відзиву на заяву про визнання кредитором розпорядника майна та Боржника № 4 від 10 травня 2012 року (а.с. 29 Т. 7), з позиції розпорядника майна та Боржника вимоги Заявника 1 відхилено з причин, що такі вимоги належать до поточних вимог кредиторів, які згідно ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, не належать до осіб наділених правом на даній стадії провадження у справі про банкрутство подавати заяви з вимогами до Боржника.
В ході розгляду заяви Заявника 1 з долученими документами судом встановлено наступне. Від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надійшла заява б/№ від 05 листопада 2011 року про визнання кредитором, в якій заявлено вимоги до Боржника в сумі 6 400,00 грн. Заявлені вимоги мотивовано тим, що між Боржником та Заявником 1 01 лютого 2011 року було укладено договір № 02-11, відповідно до якого Заявник 1 зробив попередню оплату в сумі 6 400,00 грн. за борошно, а Боржник був зобов'язаний поставити товар, який Боржником так і не був поставлений.
Дослідивши долучені до заяви Заявника докази, судом встановлено, що договір на підставі якого заявлено вимоги до Боржника - купівлі-продажу № 02-11 був укладений 01 лютого 2011 року , оплата за борошно на підставі вказаного договору проведена 04 лютого 2011 року .
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство , протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Відповідно до матеріалів справи, провадження у даній справі про банкрутство порушено ухвалою господарського суду Київської області 27 жовтня 2010 року (суддя Ярема В.А). Виходячи з того, що договір на підставі якого заявлено вимоги Заявником 1 до Боржника був укладений 01 лютого 2011 року (кошти на виконання договору було сплачені 04 лютого 2011 року), - тобто після порушення провадження у даній справі про банкрутство, виходячи з чого, такі вимоги Заявника 1 належать у відповідності до ст. 1 Закону про банкрутство, до конкурсних вимог кредиторів . В свою чергу правом заявляти грошові вимоги до Боржника на даній стадії провадження у справі про банкрутство наділено виключно конкурсних кредиторів, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, в той час як вимоги Заявника 1 є вимогами поточного кредитора, виходячи з чого, такі вимоги не підлягають задоволенню. Проте суд звертає увагу Заявника 1 на те, що відповідно до п.п. 11. 5 Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів.
Таким чином, детально дослідивши вимоги Заявника 1 з долученими документами, матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що суд відмовляє Заявнику 1 в задоволенні заяви б/№ від 05 листопада 2011 року в зв'язку з тим, що його вимоги не належать до конкурсних та є поточними.
Відповідно до абз. абз. 1, 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись абз. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що Заявнику 1 відмовлено у задоволенні заявлених вимог, судові витрати у сумі 40,00 грн. - витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по цій справі про банкрутство та 85,00 грн. державного мита, покласти на Заявника 1.
В ході розгляду вимог Заявника 2 судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що заява з вимогами до Боржника Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 00039002, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12 («Заявник 2»), подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство.
Як зазначено, 10 листопада 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 2 надійшла заява № 39(5)-8/4014 від 03 листопада 2011 року кредитора з вимогами до боржника, забезпеченими заставою, в якій заявлено вимоги до Боржника: визнати Заявника 2 кредитором в справі про банкрутство Боржника з загальною сумою вимог 9 744 679,92 грн., в тому числі: 9 744 639,92 грн. -вимоги першої черги задоволення, забезпечені заставою; 40,00 грн. -вимоги першої черги задоволення, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, розгляд якої (заяви) ухвалою господарського суду Київської області від 28 травня 2012 року призначено на 11 червня 2012 року. 11 червня 2012 року Заявник 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, жодної з вимог ухвал суду не виконав, витребуваних документів суду не надав. Ухвалою господарського суду Київської області від 11 червня 2012 року розгляд заяви Заявника 2 відкладено на 18 червня 2012 року. В судове засідання (18 червня 2012 року) Заявник 2 вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; жодних документів на виконання вимог ухвал суду у справі від 28 травня 2012 року, від 11 червня 2012 року, суду не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В зв'язку з невиконанням Заявником 2 вимог суду викладених в ухвалах господарського суду Київської області від 28 травня 2012 року, від 11 червня 2012 року, суд розглядає вимоги Заявника 2 виходячи з наявних матеріалів справи.
В ході дослідження вимог Заявника 2, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих Заявником 2 до господарського суду письмової заяви з вимогами до Боржника та документів на їх підтвердження, та наявних матеріалів справи , суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 18 березня 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(ідентифікаційний код: 00039002, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12) надійшла заява б/н б/дати (вх. №3683 від 18 березня 2011 року) «з вимогами до боржника, забезпеченими заставою», № бланка 139834; заява складена від імені публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»В.о. голови правління Юткіним В.М.
Відповідно до відзиву на заяву про визнання кредитором розпорядника майна та Боржника № 5 від 10 травня 2012 року (а.с. 30, Т. 7), з позиції розпорядника майна та Боржника вимоги Заявника 2 не підлягають розгляду з причин, що відповідно до рішення господарського суду Київської області від 27 жовтня 2010 року по справі № 21/218-10 припинені господарські правовідносини між ПП «Хімагроцентр»та ПАТ «Промінвестбанк»за іпотечним договором № 324 від 26 грудня 2006 року, і відповідно до рішення господарського суду Київської області від 23 листопада 2011 року по справі № 26/063-11/14 іпотечний договір № 223 від 14 серпня 2007 року є припиненим в силу ст. 609 Цивільного кодексу України та ст. 17 «Закону про іпотеку». Тобто, з позиції Боржника, Заявник 2 не є кредитором Боржника на підставі вищезазначених судових рішень. Таким чином, вказують розпорядник майна та Боржник, оскільки кредиторські вимоги Заявника 2 до Боржника ґрунтуються виключно на іпотечних договорах № 324 від 26 грудня 2006 року та № 223 від 14 серпня 2007 року, за якими правовідносини припинені, то згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, Заявник 2 не є кредитором у справі про банкрутство Боржника. Крім того, на підтвердження своєї позиції Боржник та розпорядник майна у відзиві вказують на те, що постановою Вищого господарського суду України від 03 квітня 2012 року у справі № Б21/230-10/8 підтверджено викладене ними та встановлено статус банку як такого, що не є учасником справи про банкрутство та кредитором.
В ході розгляду вимог Заявника 2 до Боржника судом встановлено наступне. Судом встановлено, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. по справі № Б21/230-10/8 /судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В./ припинено апеляційне провадження у справі № Б21/230-10/8 з перегляду ухвали господарського суду Київської області від 13.09.2011 р. (за апеляційною скаргою ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") та у вказаній ухвалі судом встановлено, що Київський апеляційний господарський суду на виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 13.12.2011 у даній справі, -встановити правовий статус апелянта - ПАТ «Промінвестбанк»- в даній справі з урахуванням судових рішень у справах № 21/218-10 та № 26/063-11/14 та з метою визначення, чи має він право на апеляційне оскарження ухвали підготовчого засідання в даній справі (а.с. 38, Т. 5), було встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 27.10.2010 по справі № 21/218-10, яке набрало законної сили, припинені господарські правовідносини між ПП „Хімагроцентр" та ПАТ "Промінвестбанк" за іпотечним договором № 324 від 26.12.2006 р. В рішенні господарського суду Київської області від 23.11.2011 по справі № 26/063-11/14, яке набрало законної сили, зазначено, що іпотечний договір № 223 від 14.08.2007 є припинений в силу ст. 609 ЦКУ та ст. 17 ЗУ „Про іпотеку" та оскільки кредиторські вимоги ПАТ "Промінвестбанк" до боржника ґрунтуються виключно на іпотечних договорах - № 324 від 26.12.2006 та № 223 від 14.08.2007, за якими господарські правовідносини припинені, то згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - ПАТ "Промінвестбанк" не є кредитором у справі про банкрутство ПП „Хімагроцентр". Також встановлено, що за наведених обставин, оскільки ПАТ „Промінвестбанк" по даній справі не наділений процесуальним статусом - не є стороною, третьою особою чи іншою особою, яка бере участь у процесі (а.с. 38, Т. 5). В свою чергу, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 03 квітня 2012 року (а.с. 114-117, Т. 6) при розгляді касаційної скарги Заявника 2 у цій справі в постанові Вищого господарського суду України від 03 квітня 2012 року у цій справі, встановлено, що належним чином дослідивши обставини справи, виконавши вказівки, зазначені в постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2011 р., Київський апеляційний господарський суд, дійшов до обґрунтованого висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Промінвестбанк" на ухвалу господарського суду Київської області від 13.09.2011 р. підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України. За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. по справі про банкрутство ПП "Хімагроцентр" відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається (а.с. 116-117, Т. 6).
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони .
Дослідивши обидві подані Заявником 2 у справі заяви з вимогами до Боржника судом встановлено, що 18 березня 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»надійшла заява б/н б/дати «з вимогами до боржника, забезпеченими заставою»№ бланка 139834 , заява складена від імені публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»В.о. голови правління Юткіним В.М.; після публікації оголошення на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 13 вересня 2011 року, - 10 листопада 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»надійшла заява № 39(5)-8/4014 від 03 листопада 2011 року, № бланку 148199 (вх. № 15356 від 10 листопада 2011 року) «кредитора з вимогами до боржника, забезпеченими заставою»(заява подана від імені Заявника представником за довіреністю № 09-32/152 від 11 травня 2010 року ОСОБА_10), таким чином дані заяви є різними заявами, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність прийняття заяви № 39(5)-8/4014 від 03 листопада 2011 року Заявника 2 до розгляду у справі.
Розглянувши по суті заяву № 39(5)-8/4014 від 03 листопада 2011 року Заявника 2 судом встановлено, що вимоги Заявника 2 у сумі 9 744 692,92 грн. вмотивовані тим, що 09 серпня 2007 року між Заявником 2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська цегла»було укладено кредитний договір №172-2007 про відкриття кредитної лінії. Рішенням господарського суду Київської області від 07 серпня 2009 року з товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська цегла»стягнуто заборгованості за вказаним кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №172-2007 від 09 серпня 2007 року майновим поручителем - Боржником у справі було передано в заставу Заявнику 2 нерухоме майно (іпотечний договір № 223 від 14 серпня 2007 року, зареєстрований в реєстрі № 3302). 26 грудня 2007 року між Заявником 2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківська цегла»було укладено кредитний договір про надання кредиту №320-2007 згідно з яким ТОВ «Будматеріали»було надано кредит у сумі 12 000 000,00 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №320-2007 від 26 грудня 2007 року майновим поручителем - Боржником у справі було передано в заставу Заявнику 2 нерухоме майно (іпотечний договір № 324 від 26 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі № 5279). Крім того, Заявник 2 вказує на те, що ним було здійснено витрати пов'язані з провадженням у справі про банкрутство: 40,00 грн. витрат на оплату витрат за внесення до Єдиної бази даних щодо кредитора та його грошових вимог по справі.
Детально дослідивши заяву Заявника 2 з долученими до неї документами та матеріали справи судом встановлено, що інших підстав на яких заявлено вимоги до Боржника, немає. В свою чергу суд дійшов висновку про те, що незважаючи на те, що Заявником 2 подано заяву № 39(5)-8/4014 від 03 листопада 2011 року -як нову заяву з вимогами на суму 9 744 679,92 грн. (де сума вимог по основному боргу складає 9 744 639,92 грн. ), дослідивши її зміст та зміст попередньої заяви Заявника 2, що була подана у цій справі до господарського суду Київської області 18 березня 2011 року - б/№, б/дати, номер бланку 139834, що складена від імені Заявника 2 - В.о. Голови правління Юткіним В.М. на суму вимог 9 744 764,92 грн. (де сума вимог по основному боргу складає 9 744 639,92 грн. ) та за якою судами апеляційної та касаційної інстанції визначено правовий статус Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», - судом встановлено, що за змістом вказані дві заявви Заявника є ідентичними (в частині вимог, заявлених з посиланням на іпотечні догори ) , - вимоги в заяві № 39(5)-8/4014 від 03 листопада 2011 року заявлені у тому ж розмірі та на тих самих підставах , - на підставі двох іпотечних договорів - № 223 від 14 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 і зареєстрований в реєстрі за № 3302 та іпотечного договору № 324 від 26 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 і зареєстрований в реєстрі за № 5279. Як встановлено на початку, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. по справі № Б21/230-10/8 /судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В./ припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ухвалу господарського суду Київської області від 13.09.2011 р. та у вказаній ухвалі судом встановлено, що Київський апеляційний господарський суд на виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 13.12.2011 у даній справі - встановити правовий статус апелянта - ПАТ «Промінвестбанк»- в даній справі з урахуванням судових рішень у справах № 21/218-10 та № 26/063-11/14 та з метою визначення, чи має він право на апеляційне оскарження ухвали підготовчого засідання в даній справі, було встановлено , що рішенням господарського суду Київської області від 27.10.2010 по справі № 21/218-10, яке набрало законної сили, припинені господарські правовідносини між ПП „Хімагроцентр" та ПАТ "Промінвестбанк" за іпотечним договором № 324 від 26.12.2006 р. В рішенні господарського суду Київської області від 23.11.2011 по справі № 26/063-11/14, яке набрало законної сили, зазначено, що іпотечний договір № 223 від 14.08.2007 є припинений в силу ст. 609 ЦКУ та ст. 17 ЗУ „Про іпотеку" та оскільки кредиторські вимоги ПАТ "Промінвестбанк" до боржника ґрунтуються виключно на іпотечних договорах - № 324 від 26.12.2006 та № 223 від 14.08.2007, за якими господарські правовідносини припинені, то згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - ПАТ "Промінвестбанк" не є кредитором у справі про банкрутство ПП „Хімагроцентр". Також встановлено, що за наведених обставин, оскільки ПАТ „Промінвестбанк" по даній справі не наділений процесуальним статусом - не є стороною, третьою особою чи іншою особою, яка бере участь у процесі. Як зазначено, що при розгляді касаційної скарги Заявника 2 у цій справі в постанові Вищого господарського суду України від 03 квітня 2012 року у цій справі встановлено, що належним чином дослідивши обставини справи, виконавши вказівки, зазначені в постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2011 р., Київський апеляційний господарський суд, дійшов до обґрунтованого висновку , що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Промінвестбанк" на ухвалу господарського суду Київської області від 13.09.2011 р. підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України. За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. по справі про банкрутство ПП "Хімагроцентр" відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони .
Таким чином, на підставі викладеного встановивши повну змістовну ідентичність заяв та вимог Заявника 2 до Боржника, - поданих у справі через відділ діловодства господарського суду Київської області 18 березня 2011 року б/№, б/дати (№ бланку 139834) та 10 листопада 2011 року № 39 (5)-8/4014 від 03 листопада 2011 року, суд дійшов висновку про те, що факт того, що „Промінвестбанк" по даній справі не наділений процесуальним статусом - не є стороною, третьою особою чи іншою особою, яка бере участь у процесі, що кредиторські вимоги ПАТ "Промінвестбанк" до боржника у заяві б/№, б/дати (№ бланку 139834) ґрунтуються виключно на іпотечних договорах (№ 324 від 26.12.2006 та № 223 від 14.08.2007) за якими господарські правовідносини припинені , а Заявник 2 згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - ПАТ "Промінвестбанк" не є кредитором у справі про банкрутство ПП „Хімагроцентр", - які були встановлені Київським апеляційним господарським судом в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. по справі № Б21/230-10/8 /судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В./, а також дані факти були перевірені в касаційній інстанції за результатом розгляду (в постанові Вищого господарського суду України від 03 квітня 2012 року у цій справі колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 р. по справі про банкрутство ПП "Хімагроцентр" відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається), а отже згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вказані факти знову не доводяться під час розгляду цієї справи. Отже, відповідно до раніш встановлених фактів Заявник 2 не наділений процесуальним статусом - не є стороною, третьою особою чи іншою особою , яка бере участь у процесі в результаті заявлення вимог на підставі двох іпотечних договорів - № 223 від 14 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 і зареєстрованого в реєстрі за № 3302 та іпотечного договору № 324 від 26 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 і зареєстрованого в реєстрі за № 5279, які є припиненими, та згідно ст. 1 Закону про банкрутство ПАТ "Промінвестбанк" не є кредитором у справі про банкрутство ПП „Хімагроцентр", а отже, вимоги Заявника 2, викладені в заяві № 39 (5)-8/4014 від 03 листопада 2011 року не підлягають задоволенню.
Поряд з викладеним, суд звертає увагу на таке. Як випливає зі змісту заяв Заявника 2 та долучених документів, його вимоги до Боржника заявлені на підставі двох договорів іпотеки, що укладались Боржником з Заявником 2 для забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між третьою особою - ТОВ «Торговий дім «Білоцерківська цегла»(позичальник за основним договором) та Заявником 2.
Частиною 15 ст. 11 Закону про банкрутство встановлено, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами , а кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника .
Згідно з цією статтею вказаного Закону, під грошовим зобов'язанням слід розуміти - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до Рекомендацій, зокрема, п.п. 3.1.1., кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника , вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); згідно абз. 2 п.п. 4.3. зазначених Рекомендацій, у вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарські суди мають враховувати, що частина 7 статті 1 закону визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Відповідно до абз. 1 ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку.
Досліджуючи правову природу договору іпотеки, судом встановлено таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України «Види забезпечення виконання зобов'язання»визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна , що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Частиною 1 ст. 583 Цивільного кодексу України визначено, що Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
В свою чергу ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 589, ч.ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави . За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном , що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Істотне значення для вирішення спору мають визначення термінів, що встановлені ст. 1 вказаного Закону, зокрема, Закон визначає поняття «Основного зобов'язання», як зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; «Майновим поручителем»є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника .
Таким чином, іпотека становить окремий вид застави, як майнова порука за виконання основного зобов'язання , де правовим наслідком порушення боржником основного зобов'язання є виникнення у кредитора боржника право звернення стягнення на предмет застави /іпотеки , а не грошової вимоги.
Детальний аналіз вказаних правових норм, вказує на те, іпотека як окремий вид застави, є видом забезпечення виконання основного зобов'язання . Договір застави і договір іпотеки як вид останнього, за правовою визначає право кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки заставленого майновим поручителем у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою.
Виходячи зі змісту терміну «грошове зобов'язання»визначеного Законом про банкрутство, як «зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору» (ст.1 Закону про банкрутство) та правової природи договорів застави, іпотеки, - невиконання боржником основного зобов'язання не тягне для іпотекодавця, майном якого забезпечено виконання основного договору - грошових зобов'язань за змістом визначеним Законом про банкрутство, перед кредитором.
Таким чином кредитні договори становлять основне зобов'язання, укладене між третьою особою та Заявником 2, згідно яких грошові кошти були отримані третьою особою, як і грошові зобов'язання по їх поверхню Заявнику 2 . Договір іпотеки укладений на забезпечення кредитних договорів, за яким Боржник у справі виступає майновим поручителем за виконання третьою особою своїх зобов'язань за кредитними договорами, проте майнове поручительство Боржником перед Заявником 2 тягне виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання позичальником взятих на себе обов'язків , а не сплати грошової суми , виходячи з чого, за договором іпотеки (як майнової поруки за виконання третьою особою зобов'язань ) у Боржника відсутні грошові зобов'язання у розумінні приписів Закону про банкрутство перед Заявником 2 за Кредитним договором .
Аналогічну за змістом правову позицію стосовно характеру вимог кредитора за основним зобов'язанням у справах про банкрутство до іпотекодавця (майнового поручителя), де іпотекою забезпечено виконання зобов'язання взяте третьою особою за аналогічних обставин займає Вищий господарський суд України, в тому числі, викладену у постановах Вищого господарського суду України у справах: № 5/38б від 01 листопада 2011 року; № Б-19/81-10 від 15 березня 2012 року; № 42/2Б від 02 лютого 2012 року; № 42/11б від 01 грудня 2011 року; №Б29/8-10 від 13 грудня 2011 року; №27/104Б від 13 грудня 2011 року.
Зокрема з позиції колегії суддів Вищого господарського суду України (постанова у справі № 42/Б від 02 лютого 2012 року, а також подібних висновків дійшов суд також у постановах у справі № 42/11б від 01 грудня 2011 року; у справі № 5/38б від 01 листопада 2011 року), по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, ЦК України, Закон України "Про іпотеку" та Закон України "Про заставу" не передбачають солідарного обов'язку боржника за основним зобов'язанням та майнового поручителя, у зв'язку з чим, до майнового поручителя не можуть бути застосовані приписи ст. 543 ЦК України, згідно якої, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. … договір застави, так само як і договір іпотеки, не породжує у заставодавця (іпотекодавця) грошових зобов'язань перед заставодержателем (іпотекодержателем), останній має право, у разі невиконання боржником забезпеченого заставою (іпотекою) зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави (іпотеки) переважно перед іншими кредиторами цього боржника .
Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку (постанова Вищого господарського суду України у справі № б-19/81-10 від 15 березня 2012 року) про те, що договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем, останній має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Таким чином, враховуючи положення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" іпотекодержатель не є кредитором боржника в розумінні зазначеної статті. Отже, майнові інтереси заставодержателя у справі про банкрутство гарантуються тим, що він незалежно від наявності у нього статусу учасника у справі про банкрутство має право отримати кошти від реалізації заставленого майна .
Отже у розумінні приписів Закону про банкрутство за договором іпотеки у Заявника 2 відсутні грошові вимоги до Боржника, а у Боржника відсутні грошові зобов'язання перед Заявником 2 за кредитними договорами, а тому за договорами іпотеки Заявник 2 не є за змістом Закону про банкрутство кредитором Боржника.
З'ясувавши вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позиція розпорядника майна боржника у справі, позиція Боржника, у цій частині є вірною.
Таким чином, детально дослідивши вимоги Заявника 2 з долученими документами, матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що суд відмовляє Заявнику 2 в задоволенні заяви № 39 (5)-8/4014 від 03 листопада 2011 року.
Відповідно до абз. абз. 1, 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись абз. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що Заявнику 2 відмовлено у задоволенні заявлених вимог, судові витрати у сумі 40,00 грн. - витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по цій справі про банкрутство, покласти на Заявника 2.
В ході розгляду вимог Заявника 3 судом встановлено наступне.
Як зазначено, від приватного підприємства «Агроцентр»надійшла заява б/н від 04 листопада 2011 року про визнання кредитором з вимогами до боржника, забезпеченими заставою, в якій заявлено вимоги до Боржника: визнати Заявника 3 кредитором з грошовими вимогами до боржника забезпеченими заставою в сумі 23 609 828,92 грн., розгляд якої ухвалою господарського суду Київської області від 28 травня 2012 року було призначено на 11 червня 2012 року.
11 червня 2012 року Заявник 3 в судове засідання з'явився, частково виконав вимоги ухвали суду у справі від 28 травня 2012 року.
Судом встановлено, що заява з вимогами до Боржника Заявником 3 подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В зв'язку з частковим невиконанням Заявником 3 вимог суду, суд розглядає заяву Заявника 3 виходячи з наявних матеріалів справи.
В ході дослідження вимог Заявника 3, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих Заявником 3 до господарського суду письмової заяви з вимогами до Боржника та документів на їх підтвердження, та наявних матеріалів справи , суд дійшов наступних висновків.
В ході розгляду заяви Заявника 3 з долученими документами, відзиву розпорядника майна, складеного за результатом розгляду вимог Заявника 3 спільно з Боржником, судом встановлено наступне. Судом встановлено, що відповідно до заяви Заявника 3 останнім заявлено вимоги до Боржника на підставі договору позики № 11 від 10 грудня 2008 року, відповідно до умов якого Заявник 3 надав Боржнику позику в строк до 10 грудня 2009 року в сумі 178 000,00 грн., а Боржник зобов'язався повернути її, а в разі невиконання ним умов договору, сплатити проценти у розмірі 1% від суми несвоєчасно повернутих коштів за кожен день прострочення, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно повернутих коштів, а також відшкодувати Заявнику 3 всі збитки, понесені ним в наслідок такого невиконання. Боржник, з позиції Заявника 3, свої зобов'язання не виконав, в зв'язку з чим, Заявником 3 заявлено вимоги: 178 000,00грн. основного боргу, пені у сумі 37 528,92 грн. за період з 11 грудня 2009 року по 18 лютого 2011 року та 774 300,00 грн. процентів у розмірі 1% від суми своєчасно неповернутих коштів. Крім того, Заявником 3 заявлено вимоги на підставі договору позики № 1 від 01 жовтня 2010 року, згідно якого як вказує Заявник 3, останній надав Боржнику в строк до 01 березня 2011 року позику в сумі 1 700 000,00 грн., а Боржник зобов'язався повернути позику, а в разі невиконання ним умов договору, відшкодувати Заявнику 3 всі збитки, понесені ним в наслідок такого невиконання. Станом на 18 березня 2011 року сума заборгованості по договору позики № 1 від 01 жовтня 2010 року як вказує Заявник 3 становить 1 620 000,00 грн. Також Заявник 3 вказує на те, що вимоги за договором позики № 1 від 01 жовтня 2010 року забезпечені заставою відповідно до договору застави № 01/08 від 10 грудня 2008 року, згідно з яким Боржник в забезпечення виконання своїх зобов'язань передав в заставу Заявнику 3 основні засоби вартістю 218 479,88 грн., виробничі запаси та готову продукцію вартістю 882 055,42 грн. Загальна вартість переданого в заставу майна складає 1 100 535,30 грн.
Поряд з наведеним, Заявником 3 заявлено вимоги на підставі Договору забезпечення № 1/06 від 11 вересня 2006 року, згідно якого як посилається Заявник 3, з метою забезпечення виконання зобов'язань Боржника за договором про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 06-10/190 від 11 вересня 2006 року Заявник 3 виступив майновим та фінансовим поручителем, про що укладено відповідні договори та надало в іпотеку банку власне нерухоме майно, а Боржник зобов'язався в разі невиконання ним умов кредитного договору сплатити на користь поручителя відповідно до умов вказаного договору суму винагороди та компенсаційну суму, що включає в себе відшкодування всіх можливих збитків та витрат поручителя пов'язаних з невиконаням Боржником умов кредитного договору. Заявник 3 вказує, що згідно умов п. 10.5. договору забезпечення, Боржник був зобов'язаний сплатити в строк до 22 лютого 2008 року на користь Заявника 3 винагороду в розмірі 1000 000,00 грн. Відповідно до п. 10.3. договору забезпечення, Боржник був зобов'язаний звільнити від обтяжень нерухоме майно поручителя та припинити дію договору поруки в строк до 11 лютого 2008 року, натомість майно звільнене від обтяжень не було. В наслідок чого Заявник 3 поніс збитки та втратив певну вигоду. Заявник 3 вважає, що відповідно до умов п.п. 9.2., 9.3., 10.4., 11, 12 договору забезпечення, Боржник в разі невиконання ним умов Договору, зобов'язаний сплатити в строк до 22 лютого 2008 року компенсаційну суму в розмірі 20 000 000,00 грн. Вимога про сплату винагороди та компенсаційної суми, як посилається Заявник 3, була отримана Боржником 22 червня 2010 року. Заявник 3 вважає, що Боржник не виконав взятих на себе обов'язків за договором № 1/06 від 11 вересня 2006 року, на підставі чого ним заявлено вимоги до Боржника на підставі цього договору у сумі 21 000 000,00 грн. Крім того Заявник 3 вказує, що його вимоги за договором забезпечення № 1/06 від 11 червня 2006 року забезпечені заставою відповідно до договорів застави: 1) № 1/08 від 10 грудня 2008 року; 2) № 1/06 від 29 грудня 2006 року; 3) № 1/07 від 02 серпня 2007 року; 4) договору застави майнових прав № 1 від 06 лютого 2008 року. Таким чином на підставі викладеного Заявником 3 заявленого вимоги у загальному розмірі 23 609 828,92 грн., які з позиції Заявника 3 забезпечені заставою (а.с. 155, Т. 5).
Відповідно до відзиву на заяву Заявника 3 про визнання кредитором розпорядника майна та Боржника № 1 від 10 травня 2012 року, з позиції розпорядника майна та Боржника вимоги Заявника 3 (а.с. 24, Т. 7): 1) відхилено заявлені вимоги за Договором позики № 11 від 10 грудня 2008 року по сплаті пені за період з 27 жовтня 2010 року по 18 лютого 2011 року (період дії мораторію), що становить 178 000*7,5%*2*78/365=8 412,33 грн.; 2) відхилено заявлені вимоги за Договором позики № 11 від 10 грудня 2008 року по сплаті процентів за період з 27 жовтня 2010 року по 18 лютого 2011 року (період дії мораторію), що становить 178 000*115 (днів) = 204 700,00 грн., оскільки вони є поточними) заявляються в ліквідаційній процедурі чи процедурі санації), в загальному розмірі відхилено вимоги на суму 213 112,33 грн. В свою чергу розпорядником майна разом з Боржником визнано вимоги Заявника 3: заборгованість за Договором позики № 11 від 10 грудня 2008 року: 178 000,00 грн. (позика) + 29 116, 59 грн. (пені за період з 11 грудня 2009 року по 26 жовтня 2010 року) + 569 600,00 грн. (проценти за період з 11 грудня 2009 року по 26 жовтня 2010 року) = 776 716,59 грн. Також визнано заборгованість по Договору позики № 1/06 від 11 вересня 2006 року в розмірі 21 000 000,00 грн.; визнано заборгованість по договору позики № 1від 01 жовтня 2010 року у сумі 1 620 000,00 грн. Таким чином, визнано розпорядником майна за результатом розгляду вимог з Боржником, вимоги Заявника 3 в розмірі 23 396 716,59 грн., які забезпечені заставою та включені їх до реєстру вимог кредиторів.
Дослідивши долучені до заяви Заявника 3 докази, матеріали справи судом встановлено наступне.
Дослідивши вимоги стосовно Договору позики 11 від 10 грудня 2008 року судом встановлено, що 10 грудня 2008 року між Боржником та Заявником 3 було укладено договір позики № 11, відповідно до п.п. 1.1. якого Заявник 3 позичав Боржнику безвідсоткову поворотну позику в сумі 178 000 грн. на строк 12 місяців. Факт перерахування коштів Заявником 3 Боржнику підтверджено випискою по розрахунковому рахунку від 23 грудня 2008 року. Відповідно до п.п. 2.2. вказаного договору, боржник зобов'язався повернути позику в строк до 10 грудня 2009 року. Відповідно до п.п. 3.2. договору (у розділі «3. Відповідальність сторін»), за несвоєчасне повернення позики Боржник (позичальник за договором) сплачує Заявнику 3 (позикодавцю за договором) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день відповідного прострочення. Згідно умов п.п. 3.3. договору (у розділі «3. Відповідальність сторін»), за несвоєчасне повернення позики (її частки) позичальник сплачує позикодавцю відсотки в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день користування грошовими коштами позичальника. Факт невиконання Боржником умов п.п. 2.2. Договору Боржник не заперечує, жодних доказів виконання умови по поверненню коштів за вказаним договором Боржником суду не надано. Дослідивши подані розрахунки щодо нарахованої пені, штрафної санкції, судом встановлено, що вимоги Заявника 3 нараховані по цьому договору за період з 11 грудня 2009 року по 18 лютого 2011 року.
Судом встановлено, що 27 жовтня 2010 року ухвалою господарського суду Київської області про порушення провадження у справі № Б21/230-10 п. 5 резолютивної частини ухвали було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у відповідності до ст. 12 Закону про банкрутство.
Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону про банкрутство, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство , протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Перевіривши розрахунки, судом встановлено, що пеня та 1% від сумі несвоєчасно повернених коштів на підставі п.п. 3.2., 3.3. договору позики № 11 від 10 грудня 2008 року підлягає нарахуванню за період по дату порушення провадження у справі, - 27 жовтня 2010 року. При перерахунку заявлених вказаних вимог суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ нарахована за період з 11 грудня 2009 року по 26 жовтня 2010 року у сумі 29 116,59 грн., та не підлягає задоволенню пеня нарахована за період з 27 жовтня 2010 року по 18 лютого 2011 року у сумі 8 412,33 грн.; не підлягає задоволенню процент від суми своєчасно неповернутих коштів за договором позики № 11 від 10 грудня 2008 року за 115 днів починаючи з 27 жовтня 2010 року, а саме не підлягають задоволенню вимоги Заявника 3 у частині нарахованого 1% від своєчасно неповернутої суми боргу за 115 днів у сумі 204 700,00 грн. В іншій частини вимоги Заявника 3 за Договором позики № 11 від 10 грудня 2008 року підлягають задоволенню у сумах: 178 000,00 грн. заборгованості по основному боргу; 29116,59 грн. заборгованості по пені; 569 600,00 грн. заборгованості по сплаті відсотка від суми заборгованості за кожен день користування грошовими коштами.
Як зазначено, умова щодо нарахування відсотка від суми заборгованості за кожен день користування грошовими коштами встановлена п.п. 3.3. договору позики у розділі 3 «Відповідальність сторін»як «за несвоєчасне повернення позики (її частки) позичальник сплачує позикодавцю відсотки в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день користування грошовими коштами позичальника.».
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Таким чином, нарахування визначене п.п 3.3. договору позики № 11 від 10 грудня 2008 року позики є штрафом.
Досліджуючи вимоги Заявника 3 заявлені на підставі договору позики № 1 від 01 жовтня 2010 року судом встановлено наступне. Судом встановлено, що між Боржником та Заявником 3 01 жовтня 2010 року було укладено договір позики № 1 відповідно до п.п. 1.1. якого Заявник 3, який виступив позикодавцем за договором - надає Боржнику, який виступив позичальником за договором, безвідсоткову поворотну позику в сумі 1 700 000,00 грн. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок Боржника; позичальник зобов'язується повернути позику. Дослідивши матеріали справи судом встановлено, Заявником 3 було перераховано на виконання договору позики № 1 від 01 жовтня 2010 року грошові кошти у загальній сумі 1620 000,00 грн.; факт перерахування Заявником 3 Боржнику грошових коштів підтверджено матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями: № 525, №528, № 538, № 543, № 560, № 563, № 581, № 604, №621, № 632, № 639, № 641, №647, № 666, № 670, № 672, № 675, № 686, № 692, № 28, № 702, № 713, № 30. Факт неповернення Боржником Заявнику 3 позики за договором позики № 1 від 01 жовтня 2010 року Боржник не заперечував, жодних доказів виконання умови по поверненню коштів за вказаним договором Боржником суду не надано. Дослідивши матеріали справи, суд визнає вимоги Заявника 3 до Боржника у сумі 1 620 000,00 грн. основного боргу за договором позики № 1 від 01 жовтня 2010 року. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 10 грудня 2008 року між Заявником 3 (який виступив заставодержателем) та Боржником (який виступив заставодавцем) було укладено договір застави № 1/08 відповідно до умов п.п. 1.1. якого, цей договір забезпечує вимоги Заявника 3 за договором позики № 11 від 10 грудня 2008 року. В свою чергу, 01 жовтня 2010 року до договору застави № 1/08 від 10 грудня 02008 року була укладена додаткова угода № 2 відповідно до якої було внесено зміни до договору застави № 1/98 від 10 грудня 2008 року, згідно яких, вказаний договір застави забезпечував виконання Боржником перед Заявником 3 зобов'язань за: 1) договором позики № 11 від 10 грудня 2008 року з усіма додатками до нього на умовах: повернення Боржником позики до 10 грудня 2009 року у сумі 178 000,00 грн., сплатити проценти у розмірі 1% від суми неповернутих коштів за кожен день прострочення, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасно неповернутих коштів, а також відшкодувати Заявнику 3 всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання заставодавцем умов договору позики № 11 від 10 грудня 2008 року; 2) за договором позики № 1 від 01 жовтня 2010 року зі змінами та доповненнями до нього, згідно якого в тому числі, Боржник зобов'язаний повернути Заявнику 3 позику в сумі 1700 000 грн., сплатити проценти у розмірі 1 % від суми несвоєчасно повернутих коштів за кожен день прострочення; 3) за договором забезпечення № 1/06 від 11 вересня 2006 року зі змінами та доповненнями, згідно якого Боржник зобов'язаний, в тому числі: сплатити на користь Заявника 3 компенсаційну суму в розмірі 20 000 000,00 грн., суму винагороди в розмірі 1000 000,00 грн., а також відшкодувати Заявнику 3 всі збитки понесені ним внаслідок невиконання Боржником умов договору забезпечення № 1/06 від 11 вересня 2006 року. Жоден з учасників провадження дійсність, чинність договору застави зі змінами та доповненнями не забезпечує. Таким чином, вимоги Заявника 3 до Боржника за договором позики № 11 від 10 грудня 2008 року зі змінами та доповненнями, за договором позики № 1 від 01 жовтня 2010 року, договором забезпечення № 1/06 від 11 вересня 2006 року, є забезпеченими заставою.
Досліджуючи вимоги Заявника 3 заявлені на підставі договору забезпечення № 1/06 від 11 вересня 2006 року суд дійшов наступних висновків. Відповідно до матеріалів справи, 11 вересня 2006 року між Заявником 3 (який виступив поручителем) та Боржником (який виступив боржником) було укладено договір забезпечення № 1/06, відповідно до п. 1 якого, з метою забезпечення виконання зобов'язань Боржника за договором про надання мультвалютної кредитної лінії № 06-10/190 від 11 вересня 2006 року, Заявник 3 виступив майновим та фінансовим поручителем, про що укладено відповідні договори, а Боржник зобов'язується в разі невиконання ним умов кредитного договору сплатити на користь Заявника 3 відповідно до умов даного договору суму винагороди та компенсаційну суму, що включає в себе відшкодування всіх можливих збитків та витрат Заявника 3, пов'язаних з невиконанням Боржником умов кредитного договору. Згідно п. 2 вказаного договору, між Боржником та банком укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 06-10/190 від 11 вересня 2006 року, згідно з яким банк надає Боржнику кредит в межах максимального ліміту заборгованості до 1500 0000,00 дол. США на визначених договором умовах. Згідно умов п. 4 досліджуваного договору, в якості забезпечення виконання зобов'язань Боржника перед банком що випливають з кредитного договору Заявник 3 передав в іпотеку банку власне нерухоме майно у відповідності з переліком загальною вартістю 10 022 100,00 грн., а також сторони погодились, що ринкова вартість предмету застави становить 20 000 000,00 грн. Згідно п. 7 договору, строк поручительства за договором не може перевищувати 18 місяців з моменту укладення відповідних договорів іпотеки та договору поруки, а саме 11 лютого 2008 року. Відповідно до п.10.2.-10.5. договору забезпечення, Боржник зобов'язався в строк до 11 лютого 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передати в заставу банку власне майно вартість та інші характеристики якого відповідають вимогам банку для забезпечення виконання діючого зобов'язання; звільнити від обтяжень нерухоме майно Заявника 3 та припинити дію договору поруки в строк до 11 лютого 2008 року; в разі невиконання умов кредитного договору та/ або п.п. 9.2, 9.3. даного договору сплатити на користь Заявника 3 компенсаційну суму в розмірі 20 000 000,00 грн., що включає в себе відшкодування всіх можливих збитків та витрат поручителя (Заявника 3) відповідно до умов договору; своєчасно та в повному обсяг і сплатити на користь Поручителя винагороду в розмірі 1000 000,00 грн. відповідно до умов даного договору. Відповідно до п. 11 договору забезпечення, право вимоги по даного щодо сплати на користь Заявника 3 компенсаційної суми в розмірі 20 000 000,00 грн. у Заявника 3 виникає в наступних випадках: в разі невиконання Боржником умов п.п. 92., 9.3 даного договору; з моменту отримання Заявником 3 відомостей щодо невиконання Боржником своїх грошових зобов'язань за кредитним договором. Відповідно до матеріалів справи 22 червня 2010 року Боржником отримано претензію в якій Заявник 3 просив сплатити на його користь грошові кошти в сумі 21 000 000.00 грн. за виконання Заявником 3 своїх зобов'язань перед банком, передачею в іпотеку визначеного нерухомого майна. Заявник 3 стверджує, що Боржник не виконав своїх зобов'язань щодо перерахування компенсаційної суми та в порушення умов п. 1.2. договору забезпечення, Боржник своїх зобов'язань, так і і не виконує. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 22 лютого 2008 року до договору забезпечення від 11 вересня 2006 року, строк виконання зобов'язань Боржника за договором забезпечення було продовжено до 22 червня 2010 року, проте вимоги Заявника 3 виконано не було.
Відповідно до відзиву № 1 від 10 травня 2012 року розпорядника майна складеного разом з Боржником та підписаного останнім, Боржник не заперечує щодо факту невиконання ним своїх обов'язків за договором забезпечення № 1/06 від 11 вересня 2006 року, жодних доказів зворотного суду не надано.
Факт передачі в іпотеку нерухомого майна Заявником 3 банкруту підтверджено документально матеріалами справи -іпотечними договорами № 04/1-436, 04/1-435.
Крім того, Заявник 3 у свій заяві посилається на те, що його вимоги за Договором забезпечення № 1/06 від 11 вересня 2006 року забезпечені заставою. Судом вже встановлено, що виконання зобов'язань за даним договором забезпечені договором застави від 10 грудня 2008 року з урахуванням положень додаткової угоди № 2 від 01 жовтня 2010 року до договору застави № 1/08 від 10 грудня 2008 року.
Дослідивши матеріали справи також судом встановлено, що 29 грудня 2006 року між Боржником та Заявником 3 було укладено Договір застави № 1/06, відповідно до п.п. 1.1. якого цей договір забезпечує вимоги Заявника 3 (що виступив заставодержателем), що випливають з Договору забезпечення № 1/06 від 11 вересня 2006 року (з усіма додатками до нього), укладеного між Заявником 3 та Боржником (що вступив заставодавцем). Крім зазначеного, відповідно до п.п. 1.1. логовору застави № 1/06 від 29 грудня 2006 року, заставою забезпечені інші зобов'язання, що виникають в силу цього Договору. Відповідно до п.п. 2.1. договору застави № 1/06, предметом застави є основні засоби та виробничі запаси згідно до додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору; узгоджена вартість предмету застави становить 4 951 634,18 грн. Відповідно до ст. 6.1. договору застави, Заявник 3 право звернення стягнення на предмет застави набуває при невиконанні або неналежному виконанні Боржником умов договору забезпечення № 1/06 від 11 вересня 2006 року або умов цього договору, або у інших випадках передбачених чинним законодавством України.
Також судом встановлено що 02 серпня 2007 року між Боржником та Заявником 3 було на аналогічних договору застави № 1/06 від 29 грудня 2006 року умовах, укладено Договір застави № 1/07, де Заявник 3 виступив заставодержателем, а Боржник -заставодавцем. Цей договір забезпечує вимоги Заявника 3, що випливають з Договору забезпечення № 1/06 від 11 вересня 2006 року (з усіма додатками до нього), укладеного між Заявником 3 та Боржником. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, предметом застави є основні засоби та виробничі запаси згідно до додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, узгоджена вартість предмету застави становить 1 867 636,78грн.
Також судом встановлено, що 06 лютого 2008 року між Заявником 3 та Боржником було укладено на аналогічних договору застави № 1/06 від 29 грудня 2006 року умовах, Договір застави майнових прав, де Заявник 3 виступив заставодержателем, а Боржник, - заставодавцем, яким забезпечено вимог Заявника 3, що випливають з Договору забезпечення від 11 вересня 2006 року. Відповідно до п.п. 1.5. вказаного договору, майнові права, що виступають предметом застави оцінено у 10 000 000,00 грн.
Факт визнання Боржником заборгованості перед Заявником 3 підтверджено матеріалами справи, зокрема, актами звірки взаємних розрахунків складених між Боржником та Заявником 3: станом на 15 березня 2011 року по договору позики № 11 від 10 грудня 2008 року (в розмірі заявленій Заявником 3), станом на 15 березня 2011 року по договору позики № 1 від 01 жовтня 2010 року, станом на 15 березня 2011 року по договору забезпечення № 1/06 від 11 вересня 2006 року.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, детально дослідивши матеріли справи, відзив розпорядника майна Боржника, суд дійшов висновку про те, суд визнає наступні вимоги Заявника до Боржника: за договором позики № 1 від 10 грудня 2008 року: 178 000,00 грн. заборгованості по основному боргу; 29 116,59 грн. заборгованості по пені; 569 600,00 грн. заборгованості сплаті відсотка від суми заборгованості за кожен день користування грошовими коштами, де всі вимоги забезпечені заставою; в іншій частині вимог Заявника 3 по договору позики № 1 від 10 грудня 2008 року, - суд відмовляє; підлягають задоволенню вимоги Заявника 3 за договором позики № 1 від 01 жовтня 2010 року у сумі 1620 000,00 грн. по основному боргу, які забезпечені заставою; підлягають задоволенню вимоги Заявника 3 за Договором забезпечення № 1/06 від 11 вересня 2006 року у сумі: 21 000 000,00 грн., які забезпечені заставою. Таким чином, загальна сума вимог Заявника 3, що підлягає задоволенню становить 23 396 716,59 грн., що забезпечена заставою; в іншій частині заявлених Заявником 3 вимог до Боржника, суд відмовляє задоволенні.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається: суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.
Судом встановлено, що Заявником 3 сплачено 85 грн. державного мита, що підтверджено платіжним дорученням № 745 від 18 березня 2011 року на 40,00 грн. витрат за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог до справі, що підтверджено платіжним дорученням № 756 від 18 березня 2011 року.
Відповідно до абз. абз. 1, 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись абз. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що вимоги Заявника 3 задоволено частково, судові витрати у сумі 40,00 грн. -витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по цій справі про банкрутство та 85,00 грн. державного мита покласти пропорційній задоволеним вимогам: на Заявника 3 у сумі 1,14 грн. та на Боржника у сумі 123, 86 грн., де останні включити до першої черги задоволення вимог кредиторів Боржника.
В ході розгляду вимог Заявника 4 судом встановлено наступне.
14 листопада 2011 року до господарського суду Київської області від Заявника 4 надійшла заява б/н від 05 листопада 2011 року (вх. № 15506 від 14 листопада 2011 року) про визнання кредитором в якій заявлено вимоги до Боржника, зокрема Заявник 4 просить: визнати Заявника 4 кредитором з грошовими вимогами до боржника в сумі 1 990 868,00 грн., розгляд якої ухвалою господарського суду Київської області від 28 травня 2012 року призначено на 11 червня 2012 року
11 червня 20112 року Заявник 4 в судове засідання з'явився, частково виконав вимоги ухвали суду у справі від 28 травня 2012 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В зв'язку з частковим невиконанням Заявником 4 вимог суду, суд розглядає заяву Заявника 4 виходячи з наявних матеріалів справи.
Судом встановлено, що заява з вимогами до Боржника Заявником 4 подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство.
В ході дослідження вимог Заявника 4, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих Заявником 4 до господарського суду письмової заяви з вимогами до Боржника та документів на їх підтвердження, та наявних матеріалів справи , суд дійшов наступних висновків.
Заявлені вимоги Заявник 4 мотивує тим, що 02 січня 2008 року між ним та Боржником було укладено договір оренди № 6 нежитлового приміщення, відповідно до умов якого, Боржник передає йому в оренду нежитлові приміщення буд. Літ. А за адресою: м. Біла Церква, вул. Партизанська, буд. 31а., зокрема, 320 кв. м., - в строк до 02 січня 2009 року, 1200 м.кв., - в строк до 01 березня 2010 року, 1174 м.кв., - в строк до 01 грудня 2010 року; згідно умов договору розмір орендної плати за користування одним м.кв. приміщень за місяць становить 15,00 грн. в тому числі ПДВ. В період до 01 листопада 2010 року розмір орендної плати за користування 1 м.кв. за місяць становив 1,00 грн. у тому числі ПДВ. Відповідно до п. 5.1.8. договору Заявник 4 зобов'язався в строк до 01 листопада 2011 року за власні кошти за погодженням з Боржником зробити оздоблення орендованого приміщення, поліпшення або ремонт на суму не менше 1 500 000,00 грн. Відповідно до п.п. 5.3.3. договору Боржник зобов'язаний протягом двох робочих днів підписувати акти про вартість здійснених оздоблень, поліпшень. На виконання умов договору Заявник 4 достроково - до 31 грудня 2008 року за власні кошти зробив оздоблення та поліпшення орендованого приміщення на суму 1 490 868,00 грн., про що відповідно до п.п. 5.3.3. договору були складені та підписані акти на відповідні суми. В свою чергу Заявник 4 посилається на те, що умовами п. 8.4. договору було передбачено, що у разі дострокового розірвання договору з ініціативи або вини Боржника або ліквідації чи порушення справи про банкрутство Боржника, Боржник відшкодовує Заявнику 4 збитки завдані такими діями або бездіяльністю в сумі 500 000,00 грн. та сплачує на користь Заявника 4 повну вартість здійснених Заявником 4 оздоблень, поліпшень, реконструкції, проведених поточних та капітальних ремонтів орендованого майна, на підставі чого ним заявлено вимоги до Боржника: 1 490 868,00 грн. компенсації вартості здійснених оздоблень, поліпшень, реконструкції та 500 0000,00 грн. відшкодування збитків відповідно до договору. На підтвердження заявлених вимог Заявником 4 надано акти проведених робіт, оздоблення та акт звірки взаємних розрахунків Заявника 4 та Боржника станом на 15 березня 2011 року по договору оренди № 6 від 02 січня 2008 року на загальну суму 1 990 968,00 грн., які визнані Боржником.
Відповідно до відзиву розпорядника майна № 3 від 10 травня 2012 року, складеного за результатами розгляду заявлених вимог кредиторів разом з Боржником, відповідно до якого Боржником визнано вимоги Заявника 4 в сумі 1 990 868,00 грн. В судовому засіданні розпорядник майна надав пояснення про те, що сума боргу 1 490 868,80 грн., підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів в четверту чергу, а 500 000,00 грн., - в шосту чергу задоволення вимог кредиторів Боржника.
В ході розгляду заяви Заявника 4 з долученими документами, відзиву розпорядника майна, складеного за результатом розгляду вимог Заявника 4 спільно з Боржником, судом встановлено наступне. 02 січня 2008 року між Боржником, який виступив орендодавцем та Заявником 4, який виступив орендарем, було укладено договір оренди № 6 нежитлового приміщення, відповідно до умов п.п. 1.1., 2.1., 3.2. якого: орендодавець передає, а орендар приймає відповідно до умов договору в строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно -2964 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Партизанська, буд. 31а. Прийом-передача майна здійснюється наступним чином: 320 кв. м., - в строк до 02 січня 2009 року, 1200 м.кв., - в строк до 01 березня 2010 року, 1174 м.кв., - в строк до 01 грудня 2010 року. Відповідно до п.п. 4.1. договору, розмір орендної плати за користування одним м.кв. приміщень становить за місяць 15,00 грн. в т.ч. ПДВ. Загальний розмір щомісячної орендної плати становить 40 410,00 грн. Відповідно до п.п. 5.1.8. договору орендар зобов'язується в строк до 01 листопада 2011 року за власні кошти за погодженням з Боржником, зробити оздоблення, поліпшення або ремонт орендованого приміщення на суму не менше 1 450 000,00 грн. Умовами п. 8.4. договору передбачено, що у разі дострокового розірвання дійсного договору з ініціативи або вини Боржника або ліквідації чи порушення справи про банкрутство Боржника, Боржник відшкодовує Заявнику 4 збитки, завдані такими діями або бездіяльністю в сумі 500 000,00 грн. та сплачує на користь Заявника 4 повну вартість здійснених Заявником 4 оздоблень, поліпшень, реконструкції, проведених поточних та капітальних ремонтів орендованого майна.
Факт виконання Заявником 4 умов договору у період з 02 січня 2008 року по 31 січня 2008 року по оздобленню за власний кошт, облаштуванню орендованого майна та прийняття робіт Боржником підтверджено на суму 1 490 968,00 грн. актами до договору оренди № 6 від 02.01.2008 року: від 31 січня 2008 року на суму 104 896,80 грн.; від 29 лютого 2008 року на суму 77 166,40 грн.; від 31 березня 2008 року на суму 203 456,00 грн.; від 30 квітня 2008 року на суму 124 984,00 грн.; від 31 травня 2008 року на суму 169 809,60 грн.; від 30 червня 2008 року на суму 177 888,00 грн.; від 31 липня 2008 року на суму 178 432,00 грн.; від 31 серпня 2008 року на суму 80 784 грн.; від 30 вересня 2008 року на суму 188 496,00 грн.; від 31 жовтня 2008 року на суму 79 111,20 грн.; від 30 листопада 2008 року на суму 105 944,00 грн. Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, складеного між Боржником та Заявником 4 15 березня 2011 року, Боржником визнано заборгованість перед Заявником 4 у сумі 1990 968,00 грн. за договором № 6 від 02 січня 2008 року.
27 жовтня 2010 року було порушено провадження у цій справі про банкрутство Боржника, а отже обставина обумовлена п.п. 8.4. договору № 6 від 02 січня 2008 року є такою, що наступила.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 627, 629 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) . До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Суд дійшов висновку про те, що за правовою природою, умова визначена пп.п 8.4. договору оренди є штрафною санкцією та розташована у договорі в розділі «Відповідальність сторін».
Відповідно до абз. 5 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, вирішуючи питання про склад вимог з податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій враховуються окремо в реєстрі вимог кредиторів і задовольняються у шосту чергу в порядку черговості, встановленої статтею 31 Закону.
Детально дослідивши матеріали справи, позиції Заявника 4, Боржника, розпорядника майна Боржника, суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 4 підлягають визнанню судом у повному обсязі та у відповідності до вимог ст. 31 Закону про банкрутство: 1 490 868,00 грн. підлягає задоволенню в четверту чергу задоволення вимог кредиторів, 500 000,00 грн. -підлягають задоволенню та включенню до реєстру вимог кредиторів Боржника у 6 чергу задоволення вимог кредиторів.
В свою чергу досліджуючи вимоги Заявника 4 істотне значення має наступне. Судом встановлено, що Заявником 4 подано дві аналогічних за змістом заяви з вимогами до Боржника, перша з яких була подана 25 березня 2011 року (вх. № 1453). В свою чергу, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 13975680 станом на 06 червня 2012 року, суб'єкт господарювання -фізична особа-підприємець ОСОБА_5 припинив свою діяльність. Відповідно до витягу з Інформаційно-ресурсного центру ЄДР, 05 жовтня 2011 року проведена реєстраційна дія -внесено запис про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.
Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про господарські товариства», господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, ст. 19 Закону України «Про господарські товариства», припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції. У разі припинення товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників. Товариство ліквідується: б) за рішенням вищого органу товариства.
Відповідно до п. 12 ст. 111 Цивільного кодексу України, майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи , якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
Виходячи з наведеного та того, що припинення Заявника 4 як суб'єкта господарювання здійснено за його рішенням, до реєстру вимог кредиторів Боржника підлягає внесенню вимоги ОСОБА_5 як правонаступника Заявника 4.
Відповідно до абз. абз. 1, 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись абз. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що вимоги Заявника 4 задоволено у повному обсязі, судові витрати у сумі 40,00 грн. -витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по цій справі про банкрутство, покласти на Боржника та 85,00 грн. державного мита покласти на Боржника та включити до першої черги задоволення вимог кредиторів Боржника.
В ході розгляду вимог ініціюючого кредитора судом встановлено наступне.
Як зазначено, 14 листопада 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»(Кредитор ) надійшла заява № 187 від 04 листопада 2011 року про визнання кредитором (вх. № 15500 від 14 листопада 2011 року), в якій заявлено вимоги до Боржника, зокрема, Кредитор просить визнати його кредитором з грошовими вимогами до Боржника в сумі 1 415 063,48 грн., розгляд якої ухвалою господарського суду Київської області від 25 квітня 2012 року призначено на 28 травня 2012 року; 28 травня 2012 року розгляд заяви було відкладено ухвалою господарського суду Київської області від 28 травня 2012 року на 11 червня 2012 року.
11 червня 2012 року в судове засідання з'явились ініціюючий кредитор, Боржник та розпорядник майна Боржника та надали свої пояснення у справі, вимоги ухвали господарського суду Київської області від 25 квітня 201 року виконано учасниками провадження частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В зв'язку з частковим невиконанням ініціюючим кредитором вимог суду, суд розглядує заяву ініціюючого кредитора виходячи з наявних матеріалів справи.
Судом встановлено, що заява з додатковими вимогами до Боржника ініціюючим кредитором подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство.
В ході дослідження вимог ініціюючого кредитора, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих ініціюючим кредитором до господарського суду письмової заяви з вимогами до Боржника та документів на їх підтвердження, та наявних матеріалів справи , суд дійшов наступних висновків.
В своїй заяві ініціюючий кредитор заявлені вимоги мотивує невиконанням Боржником договору № 16 від 02 вересня 2009 року купівлі-продажу, укладеного між Боржником та ініціюючим кредитором, а саме не поставкою товару та неповерненням авансового платежу у сумі 269 800,00 грн. по основному боргу, в зв'язку з чим заявлено на підставі договору 16 від 02 вересня 2009 року вимоги по сплаті: 269 800,00 грн. по основному боргу, 1 089 992,00 грн. (за 404 дня) штрафу за невчасно поставлену продукцію; пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 10 січня 2010 року по 18 лютого 2011 року у сумі 52 337,48 грн.; 2 698,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього заявлено вимог у сумі 1 415 063, 48 грн.
Судом встановлено, що заборгованість за вказаним договором № 16 від 02 вересня 2009 року купівлі-продажу виступила підставою для порушення провадження у даній справі , де ініціюючим кредитором в заяві про порушення справи про банкрутство б/№ було заявлено вимоги до Боржника про порушення провадження у справі про банкрутство та визнання ініціюючого кредитора кредитором Боржника у сумі 1 124 743,92 грн. на підставі вказаного договору № 16 від 02 вересня 2009 року купівлі-продажу, де більшість вказаних вимог вже була розглянута судом у цій справі. Зокрема, ініціюючим кредитором було заявлено на підставі договору № 16 від 02 вересня 2009 року купівлі-продажу вимоги до Боржника: 269 800,00 грн. по основному боргу, 2 698,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 806 702,0 грн. штрафу за невчасно поставлену продукцію; пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 299 днів у сумі 45 307,92 грн.
Відповідно до відзиву розпорядника майна Боржника складеного розпорядником майна за результатом спільного з Боржником розгляду вимог ініціюючого кредитора №2 від 10 травня 2012 року (утотчненого), розпорядником майна вказано, що ухвалою господарського суду Київської області від 13 вересня 2011 року у цій справі визнані вимоги ініціюючого кредитора: безспірні вимоги у сумі 272 734,00 грн., а також грошові вимоги у сумі 852 009,92 грн., які складають з штрафу та пені. Розпорядником майна з заявленої суми вимог в заяві ініціюючого кредитора № 187 від 04 листопада 2011 року за договором № 16 від 02 вересня 2009 року купівлі-продажу по сплаті пені у сумі 52 337,48 грн. відхилено вимоги у сумі 7 029,56 грн., які нараховані в період дії мораторію, а визнаються вимоги в розмірі 45 307,92 грн., які визнані також ухвалою суду від 13 вересня 2011 року. Боржником разом з розпорядником майна відхилено із заявленого розміру штрафу у сумі 1 089 992,00 грн. вимоги у розмірі 283 290,00 грн., які нараховані в період дію мораторію, а визнаються вимоги в розмірі 806 702,00 грн., які також визнані ухвалою суду від 13 вересня 2011 року; також розпорядником майна визнається заборгованість за вказаним договором у сумі 272 734,00 грн. також визнана ухвалою суду у справі від 13 вересня 2011 року. Таким чином, розпорядником майна Боржника визнано вимог у сумі 1 124 734,92 грн. та відхилено вимоги у сумі 290 319,56 грн.
Детально дослідивши матеріали справи, позиції ініціюючого кредитора, Боржника, розпорядника майна Боржника, суд дійшов наступних висновків.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13 вересня 2011 року було визнано вимоги ініціюючого кредитора заявлені на підставі договору купівлі-продажу № 16 від 02 вересня 2009 року: безспірними визнано заборгованості по основному боргу у сумі 272 734,00 грн.; визнано грошові вимоги кредитора -приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»(ідентифікаційний код: 32643308) у сумі 852 009,92 (вісімсот п'ятдесят дві тисячі дев'ять грн. 92 коп.) грн., які складаються із штрафу та пені та підлягають задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів.
Дослідивши заяву ініціюючого кредитора з додатковими вимогами до Боржника судом встановлено, що частина вимог ініціюючим кредитором заявлено повторно - у сумі заборгованості по основному боргу 272 734,00 грн. (що включає в сум також і суми державного мита та на витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та в сумі 852 009,92 грн., що складаються з штрафу та пені, які вже були предметом спору, що розглянутий судом по суті. Таким чином, виходячи з поданих розрахунків вимоги, що не були предметом судового розгляду є: 283 290,00 грн. по сплаті штрафу, які нараховані ініціюючим кредитором за період після порушення провадження у справі та 7 029,56 грн. пені, що також нарахована за період після порушення провадження у справі про банкрутство (заявлено вимоги за період з 10 січня 2010 року по 18 лютого 2011 року, з яких період з 27 жовтня 2010 року по 18 лютого 2011 рок, є періодом після порушення провадження у справі про банкрутство).
Відповідно до абз. 5 п. 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, кредитор (кредитори), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство, не подає (подають) заяв після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення цієї справи. Вимоги ініціюючих кредиторів вважаються визнаними і після їх перевірки у підготовчому засіданні підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Виходячи з того, що господарським судом Київської області у цій справі ухвалою від 13 вересня 2011 року вже було розглянуто вимоги ініціюючого кредитора та визнано його вимоги в частині: безспірних вимог у сумі 272 734,00 грн. (основний борг, судові витрати), а також грошові вимоги у сумі 852 009,92 грн., які складаються з штрафу та пені, в зв'язку з чим, в цій частині заяви ініціюючого кредитора №187 від 04 листопада 2011 року суд припиняє провадження, а вимоги ініціюючого кредитора у сумах визнаних ухвалою господарського суду Київської області від 13 вересня 2011 року підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника: 272 734,00 грн. -підлягає включенню до четвертої черги задоволення вимог кредиторів; 852 009,92 грн., штрафу та пені - до шостої черги задоволення вимог кредиторів. Розглядаючи іншу частину заявлених вимог ініціюючого кредитора у сумах, які не були предметом судового розгляду: 283 290,00 грн. по сплаті штрафу та 7 029,56 грн. пені, суд дійшов наступних висновків.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що вимоги по сплаті 283 290,00 грн. штрафу, нараховані ініціюючим кредитором за період з 27 жовтня 2010 року по 18 лютого 2011 рок - після порушення провадження у справі та 7 029,56 грн. пені, що також нарахована за період після порушення провадження у псові про банкрутство (з 10 січня 2010 року по 18 лютого 2011 року. Як встановлено судом провадження у даній справи про банкрутство порушене ухвалою господарського суду Київської області від 27 жовтня 2010 року, якою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону про банкрутство, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство , протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
На підставі наведеного, в тому числі ст.ст. 1, п. 4 ст. 12 Закону про банкрутство, суд дійшов висновку про те, що вимоги ініціюючого кредитора по сплаті пені та штрафу заявлені за період після порушення провадження у цій справі про банкрутство та запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, не підлягають задоволенню, в зв'язку з чим суд відмовляє у їх задоволенні.
Судом встановлено, що ініціюючим кредитором було сплачено 85 грн. держмита, що підтверджено платіжним дорученням № 306 від 18 березня 2011 року та 40,00 грн. плати за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по цій справі, що підтверджено платіжним дорученням № 307 від 18 березня 2011 року.
Відповідно до абз. абз. 1, 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись абз. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що вимоги ініціюючого кредитора викладені у заяві № 187 від 04 листопада 2011 року не задоволені судом, судові витрати у сумі 40,00 грн. -витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по цій справі про банкрутство та 85,00 грн. державного мита покласти на ініціюючого кредитора.
При подачі заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором було сплачено: 85,00 грн. державного мита, що підтверджено платіжним дорученням № 165 від 20 жовтня 2010 року та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, що підтверджено платіжним дорученням № 166 від 20 жовтня 2010 року. На підставі абз. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вказані судові витрати покладаються на Боржника та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до першої черги.
Таким чином, вимоги заявників/кредиторів у справі, що яких заявлено заперечення, розглянуті судом по суті.
Заслухавши представників Заявників у справі, ініціюючого кредитора, розпорядника майна Боржника, Боржника, суд дійшов висновку, що наявних в справі документів достатньо для прийняття рішення у даному судовому засіданні про затвердження реєстру вимог кредиторів.
Включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають грошові вимоги у розмірі, що вище визнані судом в даному судовому засіданні, в тому числі за результатом розгляду судом вимог Заявників у справі у судових засіданнях. За результатами розгляду справи в попередньому засіданні суд прийшов до висновку про затвердження реєстру вимог кредиторів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 5, 7, 11, 12, 13, 14, 15, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 4-1, 32-36, 41, 43, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 04 червня 2004 року №05-5/1193, суд -
УХВАЛИВ:
1. Визнати вимоги кредиторів Боржника:
- приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ»(ідентифікаційний код: 32643308, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 60 років Жовтня, буд. 7, кв. 52) у сумі: 361,00 грн. (триста шістдесят одна грн.. 00 коп.), - 1 черга задоволення вимог кредиторів;
припинити провадження у цій справі по заяві ініціюючого кредитора № 187 від 04 листопада 2011 року в частині вимог ініціюючого кредитора у сумах: 272 734,00 грн. основного боргу з судовими витратами та 852 009,92 грн. пені та штрафу; в іншій частині вимог ініціюючого кредитора заявлених у заяві №187 від 04 листопада 2011 року, - відмовити. 125,00 (сто двадцять п'ять грн. 00 коп.) грн. -господарських витрат покласти на Ініціюючого кредитора.
- Приватного підприємства «Агроцентр»(Заявника 3) (ідентифікаційний код юридичної особи: 30797840, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, буд. 39в) у сумі: 23 396 716,59 (двадцять три мільйони триста дев'яносто шість тисяч сімсот шістнадцять грн. 59 коп .) грн., що підлягають включенню до першої черги вимог кредиторів Боржника (з яких: 29 116,59 грн. пені та 569 600,00 грн. штрафних санкцій, які забезпечені заставою ); 123, 86 (сто двадцять три грн. 86 коп.) грн., - включити на першої черги реєстру кредиторів Боржника; в іншій частині заявлених Заявником 3 вимог, - відмовити;
- ОСОБА_5 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2, місце проживання: 09100, АДРЕСА_3): 1 490 868,00 (один мільйон чотириста дев'яносто тисяч вісімсот шістдесят вісім грн. 00 коп.) грн., що підлягають включенню до четвертої черги задоволення вимог кредиторів; 500 000,00 (п'ятсот тисяч грн. 00 коп.) грн. (штрафні санкції ), що підлягають включенню до 6 черги задоволення вимог кредиторів; 125,00 (сто двадцять п'ять грн. 00 коп. ) грн. -перша черга реєстру кредиторів Боржника.
2. Відмовити у задоволенні наступних заяв:
- фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 09100, АДРЕСА_6) б/№ від 05 листопада 2011 року (вх. № 15504 від 14 листопада 2011 року) про визнання кредитором; судові витрати у сумі 40,00 грн. -витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по цій справі про банкрутство та 85,00 грн. державного мита, покласти на Заявника 1.
- Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ідентифікаційний код юридичної особи: 00039002, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12 № 39(5)-8/4014 від 03 листопада 2011 року кредитора з вимогами до боржника, забезпеченими заставою; судові витрати у сумі 40,00 грн. -витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по цій справі про банкрутство, покласти на Заявника 2.
3. Включити до реєстру кредиторів боржника та затвердити реєстр вимог кредиторів боржника:
- Вимоги приватного підприємства «ТЕХМАШ-ТМ» (ідентифікаційний код: 32643308, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 60 років Жовтня, буд. 7, кв. 52) у сумі: 272 734,00 (двісті сімдесят дві тисячі сімсот тридцять чотири грн. 00 коп. ) грн., -четверта черга задоволення вимог кредиторів; 852 009,92 (вісімсот п'ятдесят дві тисячі дев'ять грн. 92 коп. ) грн. (що складаються з 806 702,00 грн. штрафу та 45 307, 92 грн. пені), -шоста черга реєстру вимог кредиторів; 361,00 грн. (триста шістдесят одна грн.. 00 коп.), - 1 черга задоволення вимог кредиторів;
- Вимоги приватного підприємства «Агроцентр» (Заявника 3) (ідентифікаційний код юридичної особи: 30797840, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, буд. 39в) у сумі: 23 396 716,59 (двадцять три мільйони триста дев'яносто шість тисяч сімсот шістнадцять грн. 59 коп .) грн., що підлягають включенню до першої черги вимог кредиторів Боржника (з яких: 29 116,59 грн. пені та 569 600,00 грн. штрафних санкцій, які забезпечені заставою ); 123, 86 (сто двадцять три грн. 86 коп.) грн., - включити до першої черги реєстру кредиторів Боржника;
- Вимоги ОСОБА_5 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2, місце проживання: 09100, АДРЕСА_3): 1 490 868,00 (один мільйон чотириста дев'яносто тисяч вісімсот шістдесят вісім грн. 00 коп.) грн., що підлягають включенню до четвертої черги задоволення вимог кредиторів; 500 000,00 (п'ятсот тисяч грн. 00 коп.) грн. (штрафні санкції ), що підлягають включенню до 6 черги задоволення вимог кредиторів; 125,00 (сто двадцять п'ять грн. 00 коп. ) грн. -перша черга реєстру кредиторів Боржника.
4. Встановити, що конкурсні вимоги всіх кредиторів, що заявлені до Боржника після 07 листопада 2011 року або не заявлені взагалі по даній справі, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" -вважаються погашеними. В подальшому боржник є вільним від всіх вказаних у цьому пункті ухвали зобов'язань.
До 25 червня 2012 року провести перші загальні збори кредиторів, обрати комітет кредиторів та до 27 червня 2012 року подати клопотання щодо подальших процедур у справі.
5. Копію ухвали надіслати: приватному підприємству «ТЕХМАШ-ТМ»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 60 років Жовтня, буд. 7, кв. 52); Боржнику (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 39 В), розпоряднику майна Кіцулу С.Б. (на дві адреси : АДРЕСА_7; 02097, АДРЕСА_5), ОСОБА_2 (09100, АДРЕСА_2), фізичній особі-підприємецю ОСОБА_3 (09100, АДРЕСА_6 ), Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(00039002, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12), приватному підприємству «Агроцентр»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, буд. 39в), ОСОБА_5 (09100, АДРЕСА_3).
Суддя Скутельник П.Ф.
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 18.06.2012 |
Оприлюднено | 03.07.2012 |
Номер документу | 24928805 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Скутельник П.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні