Рішення

від 05.06.2012 по справі 5015/1678/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.12 справа№ 5015/1678/12

за позовом: приватного підприємства «Гарантспецбуд»

до відповідача: акціонерного товариства закритого типу Львівський універмаг «На ринку»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 26143,79грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача : не з'вився

Суть спору:

Приватне підприємство «Гарантспецбуд»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до акціонерного товариства закритого типу Львівський універмаг «На ринку»про стягнення заборгованості; ціна позову 26143,79грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 27.04.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17год. 15хв. 14.05.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 14.05.2012р. та від 21.05.2012р.

Представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та клопотання Відповідача) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва та копію витягу про включення Відповідача в ЄДРПОУ.

Відповідач в жодне з судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву та інших витребовуваних документів, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

З врахуванням вищенаведеного, враховуючи змагальність сторін, суд зазначає, що Відповідач правом на заперечення позову протягом розгляду справи у суді не скористався.

Тільки 05.06.2012р. в канцелярію господарського суду Львівської області клопотання представника Відповідача від 01.06.2012р. про відкладення розгляду справи, яке Представник мотивує наступним: 1) зайнятістю представника в цей самий час в судовому засіданні у іншому суді; 2) необхідністю проведення звірки розрахунків між сторонами.

З приводу даного клопотання суд зазначає наступне:

1) з приводу зайнятості представника в іншому судовому засіданні в цей самий час.

До клопотання не долучено жодного доказу необхідності явки представника в цей час в іншому судовому засіданні (виклику, ухвали, повістки, повідомлення). Також, до клопотання не долучено і доказів повноважень ОСОБА_2 як представника на участь в іншому засіданні по іншій справі. Крім того суд зазначає, що в силу ст.28 ГПК України, Сторона не зв'язана одним представником для здійснення представництва, та справи можуть вести її повноважні органи чи будь-який уповноважений представник. Відтак, враховуючи немотивованість, необґрунтованість клопотання, не доведення зазначених у ньому доводів та вісутність підстав для відкладення розгляду справи з необґрунтованих мотивів участі представника в якомусь іншому судовому засіданні, в суда відсутні підстави для відкладення задоволення клопотання з цим підстав;

2) з приводу необхідності проведення звірки розрахунків суд зазначає наступне:

Представником у клопотанні не обґрунтовано необхідність відкладення розгляду справи для проведення звірки розрахунків. Крім того, до позовної заяви додано розрахунок заборгованості по позову та докази надіслання такого Відповідачу. Також, суд зазначає, що позовна заява надійшла до господарського суду Львівської області ще 26.04.2012р. та провадження у справі порушено ще 27.04.2012р., відтак, Відповідач мав достатньо часу скористатись своїм правом на проведення звірки чи подати заперечення щодо розрахунків суду. Суд зазначає, що станом на дату подання Відповідачем клопотання відзиву на позовну заяву, незважаючи на вимоги ухвал суду по даній справі, ним не подано, як і не надано доказів звернення до Позивача з питанням щодо проведення звірки взаємних розрахунків.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що у поданому клопотанні не наведені достатні доводи, які б надавали правові підстави суду до відкладення розгляду справи.

Крім того, проти відкладення розгляду справи категорично заперечив представник Позивача, заявивши про відсутність правових підстав для такого.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 19860грн. основного боргу.

20.07.2011р. між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Замовник) укладено договір підряду №2007/1 (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Підрядник зобов'язується виконати для Замовника поточний ремонт (надалі -роботи) на об'єкті, який знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Шевська, 1 (далі -об'єкт), а Замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти і оплатити матеріали, виконані роботи, надані послуги.

Відповідно до п.2.2 Договору, робота вважається виконаною після підписання акту приймання-здачі виконаних робіт Замовником і Підрядником.

Згідно п.3.1 Договору, Замовник зобов'язаний провести оплату робіт, передбачених договором, відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.5.1 Договору, ціна договору за роботи та послуги встановлена сторонами Договору і згідно протоколу погодження договірної ціни, і становить 40000грн., в т.ч. ПДВ. Розрахунок за виконані роботи за Договором здійснюється Замовником на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання Сторонами актів форм КБ-2В і КБ-3 на поточний рахунок Підрядника в національній валюті України.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт, підписаної та скріпленої відбитком печатки Відповідача (форма КБ-3) та акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011р., підписаного та скріпленого відбитками печаток Відповідача, Відповідачем прийнято від Позивача роботи за Договором на загальну суму 39860грн.

Відповідно до доводів Позивача та наявних в матеріалах справи представлених Позивачем платіжних доручень, Відповідачем протягом серпня 2011р. по лютий 2012р. оплачено Позивачу 20000грн. При цьому остання проплата вдбулась платіжне доручення №1000373362 від 27.02.2012р.) 27.02.2012р. на суму 5000грн., відтак, борг Відповідача перед Позивачем станом на 26.02.2012р. становив 24860грн.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі дати підписання акту виконаних робіт (без дати, відтак, датою підписання для обрахунку строку розрахунку слід вважати 31.10.2011р.) та положення п.5.1 Договору, суд приходить до висновку, що першим днем порушення зобов'язання Відповідачем щодо оплати є 04.11.2011р. При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи на довідці про вартість виконаних робіт наявна дата підписання - 05.10.2011р., проте, враховуючи, що згідно п.5.1 Договору початок перебігу строку для проведення розрахунку вираховується як з дати підписання довідки про вартість виконаних підрядних робіт, так і з дати підписання акту здачі-приймання робіт разом, то суд не може взяти до уваги лише дату, зазначену в довідці про вартість виконаних підрядних робіт.

Крім того, беручи до уваги здійснення часткової оплати Відповідачем, та те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення Відповідачем повної чи часткової оплати за Договором на суму, більшу, ніж 20000грн., суд зазначає, що станом на час розгляду справи борг Відповідача перед Позивачем становить 19860грн., а станом на 26.02.2012р. -24860грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України); згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства..

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

В силу ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем в розмірі 19860грн., чи здійснення повної чи часткової оплати такого, беручи до уваги наведені в матеріалах справи акт прийняття виконаних робіт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 19860грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 173,33грн. інфляційних витрат та 345,97грн. 3% річних.

У розрахунку ціни позову Позивач проводить розрахунок інфляційних витрат за період з жовтня 2011р. по лютий 2012р., 3% річних -за період з 11.10.2011р. по 04.04.2012р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності проведеного розрахунку суд зазначає, що датою початку проведення розрахунку слід вважати 04.11.2011р. (як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу), та слід взяти до уваги, що борг в розмірі 24860грн. існував станом до 26.02.2012р.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 170,50грн., щодо стягнення 3% річних -288,84грн., в решіт позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних слід відмовити.

Щодо стягнення 3986грн. штрафу та 1778,49грн. пені.

Щодо стягнення пені.

Згідно п.7.4 Договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт Замовник зобов'язується сплатити Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент нарахування пені.

Відповідно до проведеного Позивачем розрахунку, пеню Позивач розрахував за період з 11.10.2011р. по 04.04.2012р. виходячи з сум боргу, що існували за вказані періоди та відповідних ставок НБУ.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При перевірці правильності проведеного розрахунку суд зазначає, що датою початку проведення розрахунку слід вважати 04.11.2011р. (як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу), та слід взяти до уваги, що борг в розмірі 24860грн. існував станом до 26.02.2012р.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд зазначає, що вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача пені підлягають до задоволення в розмірі 1492,31грн.

Щодо стягнення штрафу.

Відповідно до п.7.1 Договору, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків, винна Сторона сплачує штраф у розмірі 10% від суми Договору.

Згідно наявного в справі розрахунку штрафу, Позивач розрахував штраф у розмірі 3986грн., що становить 10% від вартості виконаних Позивачем та прийнятих Відповідачем робіт.

З данного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.4 ст.231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), тобто даною статтею встановлено два способи визначення розміру неустойки, а саме встановлення точно визначеної суми та встановлення цифри, яка є процентним співвідношенням від визначеного показника, зокрема суми боргу, яка несвоєчасно сплачена.

Проте, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону.

Отже, законодавець передбачив, що за порушення саме грошових зобов'язань штрафні санкції, незалежно від їх виду (неустойка, штраф, пеня), встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, при цьому, обчислення цих санкцій обмежується спеціально визначеним Законом, і не може бути більшою подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що Позивачем нараховано Відповідачу пеню та штраф одночасно, і вони розраховані у відсотках до суми боргу, тобто Позивачем не враховано ідентичність правової природи нарахованих сум, що є неустойкою, крім того, штрафи розраховано у відсотковому співвідношенні. Розмір неустойки розраховано за одне і те саме правопорушення -несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобов'язання.

Крім того суд зазначає, що, як зазначено вище, відповідно до п.7.1 Договору, в якому зазначено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків, винна Сторона сплачує штраф у розмірі 10% від суми Договору.

В матеріалах ж справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази необґрунтованої відмови Відповідача від виконання зобов'язань за Договором, як і односторонньої відмови. Крім того, факт здійснення Відповідачем часткових оплат до подання позову та до винесення рішення судом підтверджує визнання ним зобов'язання, та відсутність відмови від виконання такого.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає про відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог про стягнення штрафу за Договором.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

05.06.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням лікарняного судді, 18.06.2012 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства закритого типу «Львівський універмаг «На Ринку»(79008, м.Львів, площа Ринок, 32, ідентифікаційний код 04592888) на користь приватного підприємства «Гарантспецбуд»(79058, м.Львів, вул..Вербова, 15, ідентифікаційний код 36077979) 19860грн. боргу, 170,50грн. інфляційних нарахувань, 288,84грн. 3% річних, 1492,31грн. пені, 1335,89грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.