Постанова

від 25.06.2012 по справі 6/5007/31/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2012 р. Справа № 6/5007/31/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Вовчко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва на рішення господарського суду Житомирської області від 12.04.12 р.

у справі № 6/5007/31/12 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Транспортна Технологічна Компанія-Граніт"

відповідач Акціонерна компанія "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва

про стягнення 1099363,30 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 03.04.2012р.);

відповідача - ОСОБА_4 (довіреність б/н від 17.04.2012р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.04.2012 року у справі №6/5007/31/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Транспортна Технологічна Компанія-Граніт" до Акціонерного компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Транспортна Технологічна компанія - Граніт" 968160,82 грн., з яких 817236,01 грн. основного боргу, 150924,81 грн. інфляційних нарахувань, а також 19363,22 грн. судового збору. В решті в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Зокрема, апелянт в апеляційній скарзі та його представник безпосередньо в судовому засіданні зазначає, що будь-якого товару згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивачем поставлено не було.

Крім того вказує на те, що Акт звірки взаєморозрахунків від 09.04.2012 року, поданий позивачем в якості доказу наявності заборгованості за договором в розмірі 817236,01 грн., не є належним доказом, оскільки підписаний неуповноваженою особою (юристом).

Позивач - ТзОВ "ТД "Транспортна Технологічна Компанія-Граніт" у відзиві на апеляційну скаргу та його представник безпосередньо в судовому засіданні вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Транспортна Технологічна компанія - Граніт" (продавець/позивач) та Представництвом "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" (покупець/відповідач) був укладений генеральний договір купівлі-продажу гранітного щебеню №021/03/09-ВМ-2008 (далі - договір, т.1, а.с.12-18), відповідно до п.1.1. якого, продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець в свою чергу зобов'язувався своєчасно прийняти та оплатити гранітний щебінь об'єм не менше 60000 тон, із розрахунку не менше 30000 тон на один місяць, що іменується надалі - Товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначена сторонами у положеннях цього договору та рахунках-фактурах.

Так, ТзОВ "Торговий Дім "Транспортна Технологічна Компанія-Граніт" звертаючись до господарського суду Житомирської області з позовом до акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва про стягнення 1099363,30 грн., в тому числі 817236,01 грн. основного боргу, посилалось на те, що на виконання вищевказаного договору ним було поставлено останньому товар (гранітний щебень), що в свою чергу підтверджується видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.04.2012 року.

Місцевий господарський суд з огляду на те, що подані позивачем та наявні в матеріалах справи докази підтверджують позовні вимоги задоволив останні частково, присудивши до стягнення з відповідача 968160,82 грн., з яких 817236,01 грн. основного боргу, 150924,81 грн. інфляційних нарахувань, а також 19363,22 грн. судового збору.

Натомість, з такими доводами і власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Нормами ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Для встановлення факту підтвердження виконання господарської операції за конкретним господарським договором на підставі видаткової накладної остання, зокрема, має бути складена у період дії договору, на виконання якого така накладна складається для підтвердження господарської операції, та містити інформацію, згідно якої ідентифікується здійснення господарської операції на виконання певного господарського договору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних (т.1, а.с.19-38, т.2, а.с.3-21), в останніх в графі "замовлення" міститься посилання на договір №ДГ-0000001 від 01.11.08 р., тоді як предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу гранітного щебеню від 27.11.2008 року №021/03/09-ВМ-2008.

Натомість, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, та відповідно, не надав належної правої оцінки порядку складання та вихідним даним у видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи і на які, в свою чергу, посилався позивач, як на підставу своїх позовних вимог.

Крім того, Положенням про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. (далі - Положення), господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. (п. 2.2. Положення).

Згідно з п.2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За відсутності таких реквізитів документи не можуть бути доказом того, що господарська операція (в даному випадку - передача товару) фактично відбулась, і, відповідно - доказом наявності зобов'язання відповідача перед позивачем відповідно до ст.ст. 509, 610 ЦК України та ст.193 ГК України.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних, останні не відповідають вимогам п.2.4. Положення, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в них відсутні відомості щодо прізвища, ім'я, по-батькові особи, яка передала товар, та посада, прізвище, ім'я по-батькові особи, яка отримала товар, і яка відповідає за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також не зазначені дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, видаткові накладні, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, не містять необхідних реквізитів, а тому не є первинним документом, які в розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України можуть бути допустимими доказами того, що відбулась господарська операція з поставки/передачі товару саме за договором купівлі-продажу гранітного щебеню від 27.11.2008 року №021/03/09-ВМ-2008.

Крім того, з вищезазначених видаткових накладних не можна встановити, що товар отримав саме відповідач або його довірена особа, оскільки в останніх відсутні також посилання на реквізити довіреностей на одержання матеріальних цінностей.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

З викладеного слідує, що довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Згідно пункту 13 Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну на відпуск цінностей, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку. Оформлення накладної здійснюється після подання довіреності.

Відповідно до Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Натомість, як вбачається, в матеріалах справи відсутні довіреності на одержання матеріальних цінностей.

Крім того, судова колегія зазначає, що наявні в матеріалах справи податкові накладні також не можуть бути належними та допустимими доказами того, що поставка товару відбулася саме на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 27.11.2008 року №021/03/09-ВМ-2008, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи податкових накладних (т.1, а.с.39-58), останні містять вказівку на те, що поставка відбулась на підставі договору №ДГ-0000001 від 01.11.08 р., а як вже зазначалося вище, предметом спору у даній є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу гранітного щебеню від 27.11.2008 року №021/03/09-ВМ-2008.

Щодо наявних в матеріалах справи платіжних доручень (т.2, а.с.22-31), апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що з останніх не можливо встановити згідно якої накладної було проведено оплату, оскільки рахунків, на які є посилання у вказаних платіжних дорученнях, позивачем до матеріалів справи додано не було. Крім того, в платіжному дорученні №1852 від 28.04.2009 року (т.2, а.с.29) міститься посилання "оплата за щебінь згідно договору ДГ-0000053 від 01.11.2008 року".

Посилання місцевого господарського суду на акт звірки розрахунків станом на 09.04.2012 року, як на підставу правомірності заявленої суми боргу, не може бути достатнім доказом підтвердження позовних вимог, оскільки акт звірки є бухгалтерським документом, який складається на підставі первинних документів і повинен оцінюватись в сукупності з іншими доказами, тобто акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.

Дані акту звірки розрахунків не містять істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків позивача та відповідача, підписання акту не впливає на їх майновий стан, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін внаслідок звіряння розрахунків між ними не виникає, тобто функція акту звірки розрахунків носить суто інформаційний характер.

Крім того, з наявного в матеріалах справи акту звірки (т.2, а.с.32-33) не вбачається по якому договору виникла дана заборгованість.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що факт отримання товару відповідачем за вищезазначеними видатковими накладними у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України позивачем не доведений, в зв'язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, та відповідно, такими, що не підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що скаржником доведено невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відтак, апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва слід задоволити; рішення господарського суду Житомирської області - скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва задоволити.

2. Рішення господарського Житомирської області від 12.04.2012 року у справі №6/5007/31/12 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.