Постанова

від 20.09.2012 по справі 6/5007/31/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р. Справа № 6/5007/31/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Транспортна технологічна компанія -Граніт" на постановувід 25.06.2012 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 6/5007/31/12 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Транспортна технологічна компанія -Граніт" доАкціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва простягнення 1 099 363, 30 грн.

В судове засідання прибули представники сторін: позивачаКондрашкіна Т.В. (дов. від 03.01.2012), Сєрєбрєнніков Д.В. (дов. від 15.03.2012) відповідачаКолдоба М.В. (дов. від 17.04.2012) Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк , пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Транспортна технологічна компанія -Граніт" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1099363,30грн. за неналежне виконання генерального договору купівлі продажу гранітного щебеню №021/03/09-ВМ від 27.11.2008, з яких: 817236,01грн. - основний борг, 162221,35грн. - інфляційні, 119905,94грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані таким.

27.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Транспортна Технологічна компанія - Граніт" (продавець) та Представництвом "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" (покупець) укладений генеральний договір купівлі-продажу гранітного щебеню №021/03/09-ВМ-2008 з додатками, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець своєчасно прийняти та оплатити гранітний щебінь об'єм не менше 60000 тон, із розрахунку не менше 30000 тон на один місяць, що іменується надалі - Товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначена сторонами у положеннях цього договору та рахунках-фактурах.

Згідно з п.1.2 договору рахунки-фактури оформляються продавцем на підставі п.1.1 цього договору з урахуванням вартості товару, визначеної сторонами у протоколі погодження договірної ціни та є обов'язковими для сплати покупцем.

Покупець щодо заявленого ним у п.1.1 цього договору об'єму товару гарантує своєчасну оплату та отримання його відповідно до положень цього договору (п.1.5 договору від 27.11.2008).

Відповідно до п.3.1 договору ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються за домовленістю між сторонами та зазначається продавцем у рахунках-фактурах.

Ціна та асортимент першої партії товару в розмірі 30000 тон узгоджується сторонами на дату підписання цього договору шляхом одночасного підписання протоколу узгодження договірної ціни та асортименту товару, що поставляється.

Згідно з п.3.2 договору сторони зобов'язуються не пізніше 27 числа кожного календарного місяця підписувати протокол погодження договірної ціни товару об'ємом не менше 30000 тон, що підлягає поставці протягом наступного календарного місяця.

Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма рахунками-фактурами до даного договору (п.3.4 договору).

Розрахунки за кожну замовлену партію товару здійснюються шляхом сто відсоткової попередньої оплати замовленої партії товару (п.4.1 договору).

Згідно з п.4.2 договору оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, що зазначений у рахунку фактурі на оплату товару.

Додатком №1 та №2 від 27.11.2008 до Договору сторонами погоджені ціни на товар та загальна кількість товару окремо по фракціям.

03.07.2009 позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості в сумі 968894,28грн., яку відповідач задовольнив частково на суму 51658,27грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань в останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 817236,01грн., що підтверджується розрахунком позивача та актом звірки розрахунків станом на 09.04.2012, підписаним уповноваженими представниками обох сторін та скріпленим їх печатками. В судовому засіданні представником відповідача сума основного боргу не заперечувалась.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 162221,35грн. - інфляційних та 119905,94грн. - пені.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.04.2012 (суддя Н. Терлецька-Байдюк) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Транспортна Технологічна Компанія-Граніт" до Акціонерного компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва задоволений частково. Присуджено до стягнення з Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Транспортна Технологічна компанія - Граніт" 968160,82 грн., з яких 817236,01 грн. основного боргу, 150924,81 грн. інфляційних нарахувань. В решті в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване таким.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Таким чином, суд першої інстанції визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 817236,01грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та пені, господарський суд врахував наступне.

Умовами договору передбачено сто відсоткова попередня оплата. Не отримавши попередньої оплати, позивач поставив товар, що підтверджується видатковими накладними та не заперечується відповідачем. Видаткові накладні не містять строку їх оплати.

Відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки позивачем вимога про оплату пред'явлена 03.07.2009, то обґрунтованим періодом для нарахування пені суд вважає з 11.07.2009 (сім днів після пред'явлення вимоги) по 10.01.2010 (останній день шестимісячного строку, коли зобов'язання мало бути виконане). Отже, пеня буде становити 85037,33грн. із суми боргу 817236,01грн. Разом з тим, період нарахування пені позивачем визначений неправильно, наслідком чого суд відмовив у задоволенні вимоги про сплату пені.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних з урахуванням обставин даної справи, умов договору стосовно строків проведення розрахунків господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 150924,81грн., нарахованих за період з липня 2009 року - лютий 2012 року на суму заборгованості 817236,01грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних за несвоєчасну оплату товару, поставленого за генеральним договором купівлі-продажу гранітного щебеню №021/03/09-ВМ-2008 від 27.11.2008, місцевим господарським судом задоволені частково в сумі 150924,81грн. У задоволенні позову в частині стягнення 11296,54грн. інфляційних суд відмовив.

Судове рішення в апеляційному порядку оскаржене відповідачем. Апеляційна скарга підписана заступником Голови представництва Пехліван Юсуф Ерсин.

Підтверджуючи договірні відносини сторін з купівлі-продажу щебеню та приймання товару за кількістю і вартістю шляхом підписання сторонами товарно-транспортних накладних та/або товарних накладних, а отже виконання сторонами цього договору у такий спосіб, заявник апеляційної скарги заперечує поставку товару за період з 14.05.2009 по 13.06.2009, посилаючись при цьому на те, що підписи на видаткових накладних схожі з підписом заступника Голови представництва Пехліван Юсуф Ерсин, але насправді ним не підписувалися. Акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається позивач, і яким визначений борг відповідача, підписаний з боку відповідача юрисконсультом, видана якому довіреність не містить повноважень на підписання актів звірок.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 (колегія суддів: В. Коломис, О.Тимошенко, К.Огороднік) рішення господарського Житомирської області від 12.04.2012 скасоване. Прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено з посиланням на таке.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для встановлення факту підтвердження виконання господарської операції за конкретним господарським договором на підставі видаткової накладної остання, зокрема, має бути складена у період дії договору, на виконання якого така накладна складається для підтвердження господарської операції, та містити інформацію, згідно якої ідентифікується здійснення господарської операції на виконання певного господарського договору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних, в останніх в графі "замовлення" міститься посилання на договір №ДГ-0000001 від 01.11.2008, тоді як предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу гранітного щебеню від 27.11.2008 №021/03/09-ВМ-2008.

Видаткові накладні не відповідають вимогам п.2.4. Положення про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в них відсутні відомості щодо прізвища, ім'я, по-батькові особи, яка передала товар, та посада, прізвище, ім'я по-батькові особи, яка отримала товар, і яка відповідає за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також не зазначені дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, видаткові накладні, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, не містять необхідних реквізитів, а тому не є первинним документом, які в розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України можуть бути допустимими доказами того, що відбулась господарська операція з поставки/передачі товару саме за договором купівлі-продажу гранітного щебеню від 27.11.2008 року №021/03/09-ВМ-2008.

До того ж, в матеріалах справи відсутні довіреності на одержання матеріальних цінностей.

Посилання місцевого господарського суду на акт звірки розрахунків станом на 09.04.2012, як на підставу правомірності заявленої суми боргу, не може бути достатнім доказом підтвердження позовних вимог, оскільки акт звірки є бухгалтерським документом, який складається на підставі первинних документів і повинен оцінюватись в сукупності з іншими доказами, тобто акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.

Крім того, з наявного в матеріалах справи акта звірки не вбачається за яким договором виникла дана заборгованість.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, просить постанову у справі скасувати, залишити без зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Позивач підтверджує поставку товару видатковими накладними, що передбачено умовами договору та є первинними документами у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Видаткові накладні з боку покупця (відповідача) підписані та скріплені мокрою печаткою. Оскаржуючи судове рішення, яким задоволені позовні вимоги, заступник Голови представництва посилається на те, що підписи на видаткових накладних схожі на його підписи, однак ставить під сумнів їх оригінальність.

Зважаючи на те, що мокра печатка особи, яка її поставила, є способом підтвердження підпису особи на документі, а відповідно до положень до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не посилається і не доводить того, що печатка вибула з його володіння і відтиск її нанесений на документ у протиправний спосіб; у матеріалах справи відсутні докази невідповідності підпису заступника Голови представництва підпису на видаткових накладних, поставка за якими не визнається.

Видаткові накладні, за якими проведена поставка продукції у попередні періоди, оплата за якими здійснена, підписані тією ж особою та підписи скріплені мокрою печаткою. Відповідно до наказу №1 від 01.07.2008, виданого Головою представництва, заступник Голови представництва Пехліван Юсуф Ерсіна має право підпису банківських документів, сума яких не перевищує 1 000 000,00 грн. та фінансових документів, угод зі сторонніми організаціями, представництвами та фізичними особами, фінансової та податкової звітності.

Листом представництва від 17.02.2011, за підписом заступника голови представництва Пехліван Ю.Е., скріпленого печаткою, (а.с. 106 т.2) підтверджується заборгованість представництва перед позивачем станом на 17.02.2011 у розмірі 817 236,01 грн.

Виходячи з наведеного оскаржувана постанова підлягає до скасування, а рішення слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Транспортна технологічна компанія -Граніт" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 у справі №6/5007/31/12 скасувати.

Рішення господарського суду Житомирської області від 12.04.2012 у справі №6/5007/31/12 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк