Рішення

від 14.06.2012 по справі 5023/2110/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2012 р. Справа № 5023/2110/12

вх. № 2110/12

Суддя господарського суду Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Кожедуба В.О. (директор, паспорт серії НОМЕР_1 від 12.07.2001 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гравіті-Мешин", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис»

м. Харків

про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Гравіті-Мешин", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договору банківського рахунку № 27970 від 05 червня 2006 року, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Базис» (надалі - Відповідач). Заявлену вимогу обгрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов вищевказаного договору, а саме, невиконанням платіжного доручення № 03 від 04 травня 2012 року про перерахування грошових коштів Позивача зі свого поточного рахунку на інший рахунок іншого банку на підставі заяви про закриття поточного рахунку № 10 від 04 травня 2012 року. Також Позивач просив суд зобов'язати Відповідача перерахувати грошові кошти у розмірі 138215,52 гривень з рахунку Позивача № 26006279700010, в установі Відповідача, на інший поточний рахунок № 260020018766 в АТ «Регіон-Банк»в м. Харків, МФО 351254. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача суму судового збору у розмірі 1094,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 травня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 червня 2012 року.

31 травня 2012 року Позивач надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 6502) витребувані судом документи на підтвердження заявлених вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

06 червня 2012 року Відповідач надав через канцелярію суду клопотання (вх.№ 6751), в якому останній просив суд відкласти розгляд справи на інший день у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання свого представника та зобов'язувався у наступному судовому засіданні надати письмові пояснення щодо суті спору.

07 червня 2012 року Позивач надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№ 11382) та супровідним листом (вх.№ 6780) витребувані судом документи на підтвердження заявлених вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 червня 2012 року було відкладено розгляд справи на 14 червня 2012 року.

13 червня 2012 року Відповідач надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 7352) витребуванні судом документи, а також доказ відпустки свого представника. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

13 червня 2012 року Відповідач надав через канцелярію суду клопотання (вх.№ 7353), в якому останній просив суд повторно відкласти розгляд справи на інший день у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання свого представника та повторно зобов'язувався у наступному судовому засіданні надати письмові пояснення щодо суті спору.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, відзив на позовну заяву та письмові пояснення не надав. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 13 червня 2012 року.

Розглянувши клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Також, суд, звертає увагу сторін на те, що відповідно до п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд встановив, що між АКБ «Базис» та ТОВ «Гравіті-Мешин» було укладено договір банківського рахунку № 27970 зі змінами від 22 червня 2009 року (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок № 26006279700010 для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України, а Клієнт здійснює оплату наданих Банком послуг у розмірі, строки та в порядку, передбаченому цим Договором та Додатками до нього.

Відповідно до п.1.1 цього договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в українській гривні у відповідності до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (із змінами та доповненнями) затвердженою Постановою Правління НБУ № 492 від 12 листопада 2003 року, та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до п.2.2.1 Банк має право використовувати кошти Клієнта, які знаходяться на його рахунку, при цьому гарантуючи їх наявність і проведення розрахунково-касового обслуговування, відповідно до чинного законодавства та нормативних актів НБУ.

Згідно п.2.3.1. договору Банк зобов'язаний приймати і зараховувати на рахунок, відкритий Клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Обмеження прав Клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (п.6.3 договору).

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Позивач скористався своїм правом та 23 квітня 2012 року надіслав Відповідачу платіжне доручення №01 від 19 квітня 2012 року на переказ грошових коштів в сумі 137000,00 гривень з власного рахунку ТОВ фірми «Гравіті-Мешин», але Банк, в порушення умов договору, повідомленням від 28 квітня 2012 року про невиконання розрахункового документу, відмовив Клієнту у виконанні платіжного доручення в зв'язку з тим, що на рахунку немає/недостатньо коштів. Проте, як свідчить банківська виписка на цей момент на рахунку Позивача обліковувались грошові кошти в сумі 138395,70 гривень.

Згідно умов договору, Банк закриває рахунок Клієнту (Позивачу) у порядку та на підставах, передбачених діючим законодавством та нормативними актами Національного банку України (п.8.1 договору), а також за заявою Клієнта у будь-який час (п.7.2 договору).

Ст.1075 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Аналогічні положення передбачені у п.20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління НБУ №492 від 12 листопада 2003 року, яким встановлено, що поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта.

Як встановлено господарським судом, Позивач скористався наданим йому законом та умовами договору правом, та надіслав на адресу Відповідача 03 травня 2012 року лист № 10 про розірвання договору № 27970 від 05 червня 2006 року згідно умов п.п.7.2 та 8.5 договору, в зв'язку з невиконанням Банком своїх зобов'язань та перерахування решти коштів на інший рахунок Позивача, а також заяву про закриття поточного рахунку за № 11 від 04 квітня 2012 року, яку отримано банком 04 травня 2012 року за вх. № 328.

Зазначені вимоги Позивача (Клієнта) Банком (Відповідачем) виконані не були, що є порушенням умов договору, а саме пунктів: 1.1, 2.2.1, 2.3.1, 2.3.4, 6.1, 6.3, 7.2, 8.1 та приписів статей 1066-1068 Цивільного кодексу України.

14 травня 2012 року на адресу Позивача надійшов лист за вих. № 16-13/1418, в якому Тимчасовий адміністратор повідомив Позивача, що постановою Правління НБУ № 168 від 20 квітня 2012 року в ПАТ «АКБ Базис» призначена тимчасова адміністрація строком на шість місяців та введено повний мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 23 квітня 2012 року до 23 липня 2012 року, в зв'язку з чим банк на даний момент не може виконати звернення щодо розірвання договорів банківського рахунку, закриття поточних рахунків та перерахування залишків коштів в інші банки.

Як встановив суд, відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; клієнт банку - це будь-яка фізична або юридична особа, що користується послугами банку. Тобто, Позивач є клієнтом банку, а не його кредитором.

Частиною 4 ст.85 цього Закону передбачено, що мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, а господарський суд, відповідно до приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже посилання Відповідача на неможливість виконання умов договору, зокрема, закриття рахунку та перерахування коштів Клієнта на інший рахунок в іншому банку, в зв'язку з дією мораторію на задоволення вимог кредиторів є безпідставними, оскільки грунтуються на довільному та помилковому тлумаченні приписів чинного законодавства, недоведені суду жодним конкретним доказом, тобто позбавлені правового та фактичного обгрунтування.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.341 Господарського кодексу України передбачено, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Отже своїми діями Відповідач порушив умови договору та вимоги ст.526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 вищевказаної статті закріплено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, передбачено примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься в п.5 ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, в якому встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Звертаючись до суду з вимогою зобов'язати банк розірвати договір банківського рахунку та перерахувати залишок коштів на інший рахунок, Позивач фактично просить суд примусити Відповідача виконати обов'язок, який був покладений на нього умовами договору № 27970, а також положеннями вищезазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах. (Цього ж висновку дійшла колегія суддів ВГСУ у справі № 27/11 від 11 січня 2012 року)

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши винну сторону, суд керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми судового збору у розмірі 1094,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік" на 2012 рік, установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня - 1073,00 гривні.

Враховуючи викладене, сума мінімального судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1609,50 гривні, а немайнового характеру 1073 гривні.

За таких обставин, суд вважає вірним стягнути з Відповідача суму судового збору у розмірі 1073,00 гривні, а решту повернути Позивачу, на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 1066-1068, 1075 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 341 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір банківського рахунку № 27970 від 05 червня 2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Гравіті-Мешин» (61184, м. Харків, вул. Метробудівників, 10, кв.77, код ЄДРПОУ 22619220) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Базис» (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, код ЄДРПОУ 19358916).

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Базис» (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, код ЄДРПОУ 19358916) перерахувати грошові кошти в сумі 138215,52 гривень з рахунку № 26006279700010 Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гравіті-Мешин» (61184, м. Харків, вул. Метробудівників, 10, кв.77, код ЄДРПОУ 22619220) на поточний рахунок №260020018766 в АТ «Регіон-Банк» в м. Харків, МФО 351254 Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гравіті-Мешин» (61184, м. Харків, вул. Метробудівників, 10, кв.77, код ЄДРПОУ 22619220) шляхом грошового переказу за платіжним дорученням № 03 від 04 травня 2012 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, код ЄДРПОУ 19358916, МФО 351760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гравіті-Мешин» (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, код ЄДРПОУ 19358916) судовий збір у розмірі 1073,00 гривень.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути судовий збір у розмірі 21,00 гривні, перерахований згідно платіжного доручення № 01 від 10 травня 2012 року до державного бюджету України, Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Гравіті-Мешин» (61184, м. Харків, вул. Метробудівників, 10, кв.77, код ЄДРПОУ 22619220).

Повне рішення складено 15 червня 2012 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа № 5023/2110/12