Постанова

від 13.06.2012 по справі 2а/0270/1136/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

13 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/1136/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни ,

Суддів: Яремчука Костянтина Олександровича

Альчука Максима Петровича

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідача: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Техноцукор"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ :

13 березня 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративного позову Приватного підприємства «Техноцукор» (надалі - ПП «Техноцукор», позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби - правонаступник ДПІ у м. Вінниці (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 року №0002262310 та №0002272310 та від 22.12.2011 року №0002792310, №0002782310, №0002772310.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов та зазначили, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження підприємством зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, данні відображені в акті перевірки є необґрунтованими, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих та не мають підтвердження доказами. Крім того, на підтвердження формування податкового кредиту та валових витрат платником податку надано під час проведення перевірки первинні документи, зокрема, договори на виконання робіт, договірні ціни, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, локальні кошториси, акти приймання виконання підрядних робіт податкові накладні, видаткові накладні, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій з контрагентами. За наведених обставин просять суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача щодо позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити зазначивши, що ПП «Техноцукор» не підтвердило належними документами виконання субпідрядниками ремонтних робіт та виконання факту умов поставки товарно-матеріальних цінностей від постачальників. При цьому, в ході перевірки податковий орган дійшов висновку про нікчемність господарських операцій та відсутність підстав для формування валових витрат та податкового кредиту, з огляду на те, що документи, які надані до перевірки не відповідають вимогам законодавства діючого на момент виникнення спірних правовідносин.

В ході судового розгляду виникла необхідність для допиту свідків, а саме керівників TOB «Ін-Буд-Київ»; TOB «РІП»; TOB «СП «ЕТО»; TOB «Будівельна компанія «Емпайр»; TOB «Партнер Континент Холдинг», які виконували роботи відповідно до договорів підряду та підписували акти приймання виконаних підрядних робіт для підтвердження виконання даних робіт. Проте в судове засідання зазначені особи не з'явились. Враховуючи наявні матеріали справи, достатність письмових доказів та з метою вирішення адміністративної справи протягом розумного строку, колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності викликаних свідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ПП «Техноцукор» зареєстровано Реєстраційною палатою Вінницької міської ради 21.08.2001р., код ЄДРПОУ 31601877, за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Лебединського, 11. Як платник податків та зборів підприємство взяте на облік в ДПІ у м. Вінниці 20.09.2001 р.

На підставі направлень від 22.08.2011 року за: № 3042/23; №3041/23; №3040/23; №3038/23; №3039/23 виданих ДПІ у м. Вінниці згідно із ст.20, п.77.2 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), була проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства «Техноцукор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт №3828/2301/31601877 від 19.09.2011 року (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки позивачем, зокрема, порушено:

1) ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. 3, 5, 49, 55 Господарського кодексу України пп. 5.1, 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 125 077 грн., в т.ч.: за 2 квартал 2010 року 295 236 грн., за 3 квартал 2010 року 139 047 грн.; за 4 квартал 2010 року 314 071 грн., за 1 квартал 2011 року 270 539 грн.; за 2 квартал 2011 року 106 184 грн.

2) п.п.7.4.4, п.7.4, ст.7, ст. 3, 4, 6, 7 Закону Украй 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(зі змінами та доповненнями); ст. 185 ст.187, ст. 188, ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., а також ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 907 455 грн., у тому числі: за квітень 2010 р. на суму 139 034 грн.; за травень 2010 р. на суму 25 861 грн.; за червень 2010 р. на суму 71 293 грн.; за липень 2010 р. на суму 111 236 грн.; за серпень 2010 р. на суму 16 667 грн.; за вересень 2010 р. на суму 47 340 грн.; за жовтень 2010 р. на суму 62 751 грн.; за листопад 2010 р. на суму 94 503 грн.; за грудень 2010 р. на суму 30 004 грн.; за лютий 2011 р. на суму 75 663 грн.; за березень 2011 р. на суму 140 769 грн., за квітень 2011 р. на суму 92 334 грн.

Не погодившись з вищеприйнятим актом, позивачем подано заперечення, на підставі якого ДПІ у м. Вінниці надана відповідь № 57398/23 від 07.10.2011р. про результати розгляду заперечення до акту перевірки від 19.09.2011 р., яким заперечення залишено без задоволення, а акт від 19.09.2011 р. без змін (том 1, а.с.137-184).

12 жовтня 2011 року ДПІ у м. Вінниці на підставі висновків акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0002262310 з посиланням на порушення ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 ст.38 Податкового кодексу України про - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 288 858,00 грн., в .т.ч. за основним платежем - 1 106 994,00 грн., за штрафними санкціями - 181 864,00 грн.;

- №0002272310 з посиланням на порушення ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.4 п.7.4 ст7 і ст. 3, 4, 6 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.185, 187, 188, 198, 200 Податкового кодексу України про - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 057 130,00 грн., в .т.ч. за основним платежем - 907 455,00 грн., за штрафними санкціями - 149 675,00 грн.

Не погодившись з проведеними донарахуваннями, ПП «Техноцукор» оскаржило вищевказані податкові повідомлення-рішення до Державної додаткової адміністрації у Вінницькій області, а потім до Державної податкової служби України. За наслідками розгляду первинної скарги Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області прийнято рішення від 13.12.2011 року, вих. №25714/10/25-009, яким по податкових повідомленнях-рішеннях від 12.10.2011 року №0002262310 та №0002272310 зменшені штрафні санкції відповідно на 1,00 грн. та 2,00 грн.

Крім цього по податковому повідомленню-рішенню №0002262310 від 12.10.2011 року збільшена основна сума податку на прибуток на 7293,00 грн.

За результатами розгляду повторної скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 23.02.2012 року № 3314/6/10-2115 (дата фактичного одержання - 27.02.2012р.) про результати розгляду скарги позивача, яким податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

26 грудня 2011 року позивачем отримані від ДПІ у м. Вінниці поштою нові податкові повідомлення-рішення:

- від 22.12.2011 року №0002782310 з посиланням на порушення ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 ст.38 Податкового кодексу України про - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 288 857,00 грн., в .т.ч. за основним платежем - 1 106 994,00 грн., за штрафними санкціями - 181 863,00 грн.;

- від 22.12.2011 року №0002772310 з посиланням на порушення ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.4 п.7.4 ст7 і ст.З, 4, 6 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.185, 187, 188, 198, 200 Податкового кодексу України про - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 057 128,00 грн., в .т.ч. за основним платежем - 907 455,00 грн., за штрафними санкціями - 149 673,00 грн.;

- від 22.12.2011 року№0002792310 з посиланням на порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 ст.38 Податкового кодексу України про - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7293,00 грн., в .т.ч. за основним платежем - 7293,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач з метою захисту своїх прав, звернувся до суду.

Прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень було мотивовано висновками акту перевірки про те, що ПП «Техноцукор» неправомірно сформувало податковий кредит та валові витрати по операціям з надання послуг по ремонту виробничих потужностей промислових підприємств та придбання металопродукції за перевіряємий період.

На думку перевіряючих, позивачем надано до перевірки первині документи, а саме акти приймання виконаних підрядних робіт, які були укладені між замовником ПП «Техноцукор» та субпідрядниками: TOB «Ін-Буд-Київ»; TOB «РІП»; TOB «СП «ЕТО»; TOB «Будівельна компанія «Емпайр»; TOB «Партнер Континент Холдинг», які не відповідають нормам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства. Тобто дані акти приймання виконаних підрядних робіт складені відповідно до Типової форми №КБ-2в, яка затверджена спільним Наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку будівництва». Проте відповідно до Наказу Державного комітету статистики України Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №453/553 від 04.12.2009 р. з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до чинного законодавства, Наказ Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку будівництва» скасовано. При оформленні актів приймання виконаних підрядних робіт, потрібно користуватись чинним законодавством України на момент здійснення операції та її документального оформлення.

Таким чином, на думку перевіряючи, вищезазначені документи, які носять назву акти приймання виконаних підрядних робіт, як первинний документ не відповідають вимогам п. 1 Наказу Державного комітету статистики України Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №453/553 від 04.12.2009 р., п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. №88, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. (із змінами та доповненнями).

В ході проведення перевірки ПП «Техноцукор» було використано матеріали перевірок, отриманих від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за місцем реєстрації - TOB «Ін-Буд-Київ», TOB «РІП», та інформацію що відповідно до аналітичної бази даних ДПА України АІС «Аудит» щодо контрагентів ТОВ «СП «ЕТО», ТОВ «Будівельна компанія «Емпайр», ТОВ «Партнер Континент Холдинг», які свідчать про відсутність їх за місцем знаходження, відсутність у них достатніх ресурсів (трудових ресурсів, основних засобів) для проведення господарської діяльності. Таким чином, перевіркою зроблено висновки, що господарські операції щодо виконання підрядних робіт між ПП «Техноцукор» та ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «РІП», ТОВ СП «ЕТО», ТОВ «Будівельна компанія «Емпайр», ТОВ «Партнер Континент Холдинг» та господарські операції щодо придбання металопродукції ПВП «Промтрейд», ТОВ «СПКБ Енергомашпроект» не спричиняють реального настання правових наслідків і відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Перевіркою встановлено, що між ПП «Техноцукор» та ТОВ «Ін-буд-Київ» укладено договори на монтажно-підготовчі роботи по реконструкції заводу, реконструкції цеху екстракції, конструкції тостера, екстрактора. На виконання договорів між ПП «Техноцукор» та ТОВ «Ін-буд-Київ» було складено акти приймання виконаних підрядних робіт, в яких, зокрема, визначається загальна вартість виконаних підрядних робіт, включаючи витрати на заробітну плату. Також в ході проведення документальної перевірки було встановлено, що у контрагента ТОВ «Ін-буд-Київ» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, основні фонди, технічний персонал та до ЄДР знаходження внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Перевіркою зроблено висновок, що ТОВ «Ін-Буд-Київ» зайво включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу робіт по безтоварних операціях, та встановлено завищення податкового зобов'язання за лютий 2011 року в сумі 6 273 002 грн. та завищення податкового кредиту за лютий 2011 року в сумі 6 273 002 грн.

Перевіркою ТОВ «Партнер Континент Холдинг» встановлено, що остання декларація з податку на додану вартість подана 20.07.2010 р. - за червень 2010 р. ТОВ «Партнер Континент Холдинг» знаходиться у стані ліквідаційної процедури, не звітує до ДПІ у Печерському районі м. Києва, останній звіт був наданий до ДПІ у Печерському районі м. Києва за квітень-червень 2010р. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Крупку Б. Г. (АДРЕСА_1), місцезнаходження підприємства не встановлено, 07.02.2011 встановлено стан «11» - припинено, але не знято з обліку.

На виконання умов договору, між ПП «Техноцукор» та ТОВ «РІП» складено акти приймання виконаних підрядних робіт, в яких, зокрема, визначається загальна вартість виконаних підрядних робіт включаючи витрати на заробітну плату. Відповідач зазначає, що контрагента ТОВ «РІП» не звітував за ІІ квартал 2011р. з податку на прибуток та згідно бази даних «Інформаційно-пошукова система» стан платника ТОВ «РІП» - знаходження місцезнаходження не встановлено.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «РІП» завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 27 146 282 грн. та завищено суму податкового кредиту на 25 198 697 грн. Згідно з інформацією УПМ ДПС у Вінницькій області відносно ТОВ «РІП» порушено кримінальну справу. В процесі детального аналізу проведення господарських операцій позивача з ТОВ «РІП», було використано акт №1803/23-03/32163147 від 08.08.2011 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, в якому встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «РІП» з постачальниками та покупцями.

Згідно пояснення наданого службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.07.2011 р. №4528/ДПІ/26-10/3 директор підприємства ОСОБА_7 не є директором ТОВ «РІП», підприємство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав та не підписував, та не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами.

В акті перевірки вчинено записи, що між ПП «Техноцукор» та ТОВ «СП «ЕТО» укладено договори по ремонту, виготовленню, монтажу. На виконання умов договорів між ПП «Техноцукор» та ТОВ «СП «ЕТО» складені акти на виконання ремонтно - монтажних робіт, виготовлення пальників, які оформлено з порушенням чинного законодавства, а саме порушено вимоги п.1 Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.2009 р. «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві».

На виконання умов договорів між ПП «Техноцукор» та ТОВ «СП «ЕТО» було складено акти приймання виконаних робіт, в яких визначається загальна вартість виконаних робіт включаючи витрати на заробітну плату. Проте, відповідно до аналітичної бази даних ДПА України АІС «Аудит» ТОВ «СП «ЕТО» розрахунок суми комунального податку та додаток К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток підприємств та податку на за звітний період IV квартал 2010 р. не подавало, що свідчить про фактичну відсутність у ТОВ «СП «ЕТО» адміністративно-господарських ресурсів, необхідних для виконання зобов'язань вказаних у договорах. Відповідно до аналітичної бази даних ДПА України «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та АІС «Аудит» ТОВ «СП «ЕТО» має стан платника 10 «запит на встановлення місцезнаходження (місце проживання).

Між ПП «Техноцукор» та ТОВ «Будівельна Компанія «Емпайр» укладено договори на роботи по коригуванню, зовнішніх мереж теплової і громадської забудови (зовнішня побутова каналізація, дощова каналізація, зовнішній водопровід з підведенням до будинків).

На виконання умов договору складено акт приймання виконаних підрядних робіт, в якому, зокрема, визначається загальна вартість виконаних підрядних робіт включаючи витрати на заробітну плату. Проте, відповідно до аналітичної бази даних ДПА України АІС «Аудит» та розрахунку суми комунального податку за III квартал 2010 р. на підприємстві не рахується жодного працівника. Стан платника «Запит на встановлення місцезнаходження (місце проживання)». Перевіркою встановлено, що відповідно до аналітичної бази даних ДПА України АІС «Аудит» ТОВ «Будівельна компанія «Емпайр» за червень, липень 2010 р. (період взаємовідносин з ПП «Техноцукор») податкова декларація з податку на додану вартість рахується як недійсна, за 9 місяців 2010 р. податкова декларація з податку на прибуток рахується як недійсна.

Між ПП «Техноцукор» (Покупець) та ТОВ «СПКБ «Енергомашпроект» і ПВП «Промтрейд» (Продавці) було укладено договори, відповідно до яких продавці зобов'язуються передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість металопродукції.

Для перевірки ПП «Техноцукор» не надані документи, які посвідчують якість металопродукції (паспорти якості та/або сертифікати відповідності заводу-виробника) та первинні або інші документи, які підтверджують факти транспортування металопродукції від ТВП «Промтрейд» і ТОВ «СПКБ «Енергомашпроект» до ПП «Техноцукор».

Згідно з інформаційною базою даних ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ТОВ «СПКБ «Енергомашпроект» має стан 14 визнано банкрутом.

Перевіркою зроблено висновок, що ПП «Техноцукор» в порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 114 287 грн. , в тому числі за II квартал 2010 року в сумі 274 326 грн.; за III квартал 2010 року в сумі 139 047 грн., за IV квартал 2010 року в сумі 314 072 грн.; за І квартал 2011 року в сумі 186 264 грн.; II квартал 2011 року в сумі 200578 грн.

Перевіркою не враховано у складі податкового кредиту податок на додану вартість по операціях, проведених згідно з договорами купівлі-продажу та договорами підряду, укладеними ПП «Техноцукор» з ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «РІП», ТОВ «СП «ЕТО», ТОВ «Будівельна компанія «Емпайр», ТОВ «Партнер Континент Холдинг», ПВП «Промтрейд», ТОВ «СПКБ „Енергомашпроект», в загальній сумі 907 455 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 139 034 грн., за травень 2010 року в сумі 25 861 грн., за червень 2010 року в сумі 71 293 грн., за липень 2010 року в сумі 111 236 грн., за серпень 2010 року в сумі 16 667 грн., за вересень 2010 року в сумі 47 340 грн., за жовтень 2010 року в сумі 62 751 грн., за листопад 94 503 грн., за грудень 2010 року 30 004 грн., за лютий 2011 року 75 663 грн., за березень 2011 року 140 639 грн., за квітень 2011 року 92 334 грн.

Перевіркою зроблено висновок, що ПП «Техноцукор» в порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, статтей 3,4,6,7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 185, 187, 188, 198 та 200 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на 907 455 грн., в тому числі: за квітень 2010 року на 139 034 грн.; за травень 2010 року на 20 629 грн.; за червень 2010 року на 76 525 грн.; за липень 2010 року на 111 236 грн.; за серпень 2010 року на 16 667 грн.; за вересень 2010 року на 47 340 грн.; за жовтень 2010 року на 62 751 грн.; за листопад 2010 року на 94 503 грн.; за грудень 2010 року на 30 004 грн.; за лютий 2011 року на 75 663 грн.; за березень 2011 року на 140 769 грн.; за квітень 2011 року на 92 334 грн.

Колегія судів не погоджується з вказаними висновками акту перевірки та бере до уваги наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення господарської діяльності, а саме виконання субпідрядниками ремонтних робіт та реальність отримання товару ПП « Техноцукор» від контрагентів.

В порушення ст. 138 Податкового кодексу України з підстав відсутності за місцем знаходження контрагентів, відсутності у них достатніх ресурсів та з інших подібних причин за перевірений період знято з валових витрат вартість робіт (послуг) за наступними господарськими операціями:

з TOB «Ін-Буд-Київ» - 253 318,00 грн.;

з TOB «РІП» -411 030,00 грн.;

з TOB «СП «ЕТО» - 686 289,00 грн.;

з TOB «Будівельна компанія «Емпайр» - 718 408,00 грн.;

з TOB «Партнер Континент Холдинг» - 1 018 727,00 грн.;

з ПВП «Промтрейд» - 179 477,00 грн.;

з TOB «СПКБ «Енергомашпроект» - 1 270 000,00грн.

Відповідно до п. п.14.1.178 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування, згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, усі документи, які підтверджують реальні зміни в діяльності товариства, мають характер первинних документів.

Крім того, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Таким чином, абсолютно безпідставним є твердження відповідача, про те, що надані до перевірки документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.19'95 року №88, оскільки до перевірки були надані всі належним чином оформлені документи з наявністю усіх необхідних реквізитів.

Виконання договорів, укладених між ПП «Техноцукор» та вищевказаними суб'єктами господарювання підтверджується актами виконаних робіт.

Крім того, суд не погоджується з позицією відповідача про те, правочини поставки товарів (робіт, послуг) укладені з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемним.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь -які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Таким чином, посилання відповідача стосовно того, що господарські операції з зазначеними контрагентоми є нікчемними не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Щодо правомірності визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд бере до уваги викладене вище та зазначає наступне:

Пункт 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дають визначення терміну «господарська діяльність». Згідно з вищевказаними нормами, під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи в тому числі за договорами комісії, доручення, агентськими договорами.

А пунктом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З 01.04.2011 року склад витрат та порядок їх визнання визначає ст.138 Податкового кодексу України, зокрема п. 138.1 визначено, що при обчислені об'єкта оподаткування враховуються витрати, які складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат відповідно до норм Кодексу.

Основним видом діяльності підприємства є надання послуг з ремонту виробничих потужностей промислових підприємств. У разі недостатності власних ресурсів, підприємство залучає для виконання цих робіт субпідрядників на підставі укладених договорів.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» серед іншого передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статею139 Податкового кодексу України визначено виключний перелік витрат, які не включаються до складу витрат. Підстав, які зазначені в акті перевірки по операціях з вищевказаними контрагентами ст.139 Податкового кодексу України не містить. Під час проведення перевірки, перевіряючим були надані всі належним чином оформлені первинні документи, які свідчать про виконання замовлення, в тому числі всі товарно-транспортні накладні, які свідчать про фактичне виконання робіт, тому перевіркою безпідставно вилучено зі складу валових витрат вартість робіт (послуг) в сумі 4 537 245,00 грн.

Представлені до перевірки первинні документи мають всі обов'язкові реквізити та відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вилучення фактично понесених ПП «Техноцукор» витрат зі складу валових витрат побудовано на припущенні перевіряючих, що виконання робіт наявною кількістю людей у субпідрядників та відсутністю основних фондів є неможливим, тому на їх думку, договори підряду не спричиняють реального настання правових наслідків. Такі твердження нічим не обґрунтовані, не базуються на нормах чинного законодавства, а є лише суб'єктивним припущенням відповідача.

Отже, на думку суду, відсутні обставини, які б відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" унеможливлювали формування валових витрат за вищевказаними господарськими операціями.

Крім того, відповідно до п.1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Таким чином, право залучення на умовах субпідряду інших виконавців має ПП «Техноцукор», як головний підрядник, так і залучені субпідрядники. В зв'язку з цим, твердження ДПІ у м. Вінниці, про відсутність достатньої кількості людей у вищевказаних підприємств є безпідставним.

Щодо правомірності віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З посиланням на п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.185, ст.187, ст.188, ст.198, ст.200 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 907 455,00 грн. Підставою для донарахування стало, на думку перевіряючи, завищення позивачем податкового кредиту протягом перевіреного періоду за тими самими операціями, що викладені вище.

Відповідно до п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту передбачене у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, отримання послуг, придбання (будівництво, спорудження) необоротних активів.

При цьому п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України законодавець обумовив, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З підстав, що викладені вище, ДПІ у м. Вінниці, безпідставно вилучено зі складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості будівельно-монтажних робіт, які виконувалися субпідрядниками на замовлення ПП «Техноцукор»:

1) з TOB «Ін-Буд-Київ» - 253 318,00 грн. в т.ч. ПДВ - 50 663,00 грн.: податкові накладні №58 від 23.02.2011 року на суму - 159 120,00 грн., в т.ч. ПДВ - 26 520,00 грн.; №59 від 28.02.2011 року на суму - 144 862,00 грн., в т.ч. ПДВ - 24 143,00 грн.

2) з TOB «РІП» - 411 030,00 грн., в т.ч. ПДВ - 52 434,00 грн.: податкові накладні №137 від 26.04.2011 року на суму - 178 632,00 грн., в т.ч. ПДВ - 29 772,00 грн.; №160 від 28.03.2011 року на суму - 314 604,00 грн., в т.ч. ПДВ - 52 434,00 грн.

3) з TOB «СП «ЕТО» - 686 289,00 грн., в т.ч. ПДВ - 137 268,00 грн.: податкові накладні №119 від 25.10.2010 року на суму - 42 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7000,00 грн.; №120 від 28.10.2010 року на суму - 134 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 22 416,70 грн.; №183 від 18.11.2010 року на суму - 244 588,00 грн., в т.ч. ПДВ - 40 764,00 грн.; №215 від 24.11.2010 року на суму - 222 430,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37 071,60 грн.; №643 від 24.12.2010 року на суму - 180 028,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30 004,60 грн.

4) з TOB «Будівельна компанія «Емпайр» - 718 408,00 грн., в т.ч. ПДВ - 143 691,00 грн.: податкові накладні №062903 від 29.06.2010 року на суму - 194 664,00 грн., в т.ч. ПДВ - 32 444,00 грн.; №070701 від 07.07.2010 року на суму - 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 333,00 грн.; №071401 від 14.07.2010 року на суму - 52 744,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 790,00 грн.; №072301 від 23.07.2010 року на суму - 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 333,00 грн.; №072809 від 28.07.2010 року на суму - 48 468,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 078,60 грн.

5) з TOB «Партнер Континент Холдинг» - 1 018 727,00 грн., в т.ч. ПДВ - 203 744,00 грн.: податкові накладні №42307 від 23.04.2010 року на суму - 666 127,00 грн., в т.ч. ПДВ - 111 021,00 грн.; №42811 від 28.04.2010 року на суму - 21 882,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 647,00 грн.; №43015 від 30.04.2010 року на суму - 146 196,00 грн., в т.ч. ПДВ - 24 366,00 грн.; №52607 від 26.05.2010 року на суму - 155 166,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25 861,00 грн.; №602201 від 22.06.2010 року на суму - 130 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21 666,00 грн.; №62502 від 25.06.2010 року на суму - 103 100,00 грн., в т.ч. ПДВ - 17 183,60 грн.

6) ПВП «Промтрейд» - 179 477,00 грн., в т.ч. ПДВ - 35 896,00 грн.: податкові накладні №14 від 12.04.2011 року на суму - 55 148,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 191,30 грн.; №15 від 12.04.2011 року на суму - 154 503,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25 750,60 грн.; №16 від 15.04.2011 року на суму - 5 722,85 грн., в т.ч. ПДВ - 953,81 грн.;

7) з TOB «СПКБ «Енергомашпроект» - 1 270 000,00грн., в т.ч. ПДВ - 254 009,00 грн.: податкові накладні №3108/2 від 31.08.2010 року на суму - 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666,70 грн.; №1009/2 від 10.09.2010 року на суму - 130 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21 666,70 грн.; №2409/3 від 24.09.2010 року на суму - 49 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 173,00 грн.; №2809/3 від 28.09.2010 року на суму - 105 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 17 500,00 грн.; №1410/3 від 14.10.2010 року на суму - 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666,70 грн.; №2010/2 від 20.10.2010 року на суму - 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666,70 грн.; №1711/2 від 17.11.2010 року на суму - 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666,70 грн.; №0802/1 від 08.02.2011 року на суму - 150 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн.; №1803/1 від 18.03.2011 року на суму - 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666,70 грн.; №2403/1 від 24.03.2011 року на суму - 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666,70 грн.; №2503/1 від 25.03.2011 року на суму - 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666,70 грн.; №2503/2 від 25.03.2011 року на суму - 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666,70 грн.; №3103/1 від 31.03.2011 року на суму - 130 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21 666,70 грн.; №1204/1 від 12.04. 2011 року на суму - 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666,70 грн.; №2804/1 від 28.04.2010 року на суму - 60 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10 000,00 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Поряд з цим законодавець обумовив, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Під час проведення перевірки представникам відповідача були надані всі належним чином оформлені податкові накладні, податок на додану вартість по яких відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.201 Податкового кодексу України був віднесений до складу податкового кредиту за правилом «першої події».

Згідно з п.п. 7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, вилучення зі складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 907 455,00 грн. суд вважає необґрунтованим.

Контроль за діяльністю суб'єктів господарювання покладений на податкові органи і не може перекладатися на інших платників податків - контрагентів цих суб'єктів. Платник податку не наділений повноваженнями-контролю щодо іншого суб'єкта господарювання і не може нести відповідальності за його дії.

Представники позивача також наголосили суду, що на момент виконання договорів із субпідрядниками TOB «Ін-Буд-Київ», TOB «РІП», TOB «СП «ЕТО», TOB «Будівельна компанія «Емпайр», TOB «Партнер Континент Холдинг», ПВП «Промтрейд», TOB «СПКБ «Енергомашпроект», всі вони були самостійними юридичними особами, які включені в Єдиний державний реєстр підприємств, установ і організацій України, поставлені на облік в податковій інспекції і в установленому порядку зареєстровані платниками податку на додану вартість.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На підставі вищевикладеного вважаємо що висновки акту перевірки щодо порушення ПП «Техноцукор» є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011 року №0002262310, №0002272310 та від 22.12.2012 р. №0002782310, №0002772310, №0002792310 про нарахування грошового зобов'язання підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові , особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як поясненнями представників сторін, так і матеріалами суд вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0002262310 від 12.10.2011 року, №0002272310 від 12.10.2011 року, №0002782310 від 22.12.2011 року, №0002792310 від 22.12.2011 року, №0002772310 від 22.12.2011 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Віятик Наталія Володимирівна

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович

Суддя Альчук Максим Петрович