Постанова

від 25.06.2012 по справі 18/1700/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2012 р. Справа № 18/1700/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, з належно оформленою довіреністю № 21/11-11 від 21.11.2011 р.

відповідача - ОСОБА_2, з належно оформленою довіреністю № 23 від 21.12.2011 р.

третя особа - ОСОБА_3, з належно оформленою довіреністю б/н від 12.03.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1870 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 23 лютого 2012 року по справі № 18/1700/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9", м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хока-Україна", м. Львів

про стягнення 400000,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія", м. Київ звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9", м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область 400000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів. В обґрунтування своїх вимог посилаючись на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України та ін.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04 серпня 2011 року (суддя Тимченко Б.П.) позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" 400000 грн. боргу, 4000 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року (головуючий Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.) апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 04.08.2011 року залишено без змін.

Постанова Харківського апеляційного господарського суду оскаржена відповідачем в касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2011 р. по даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 04.08.2011 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду Полтавської області. Зокрема в постанові Вищого господарського суду України наголошено на те, що судами не вирішено питання щодо участі у справі третьої особи та не витребувано у сторін належним чином засвідченої копії договору підряду від 16.11.2010 року.

Внаслідок нового розгляду прийнято рішення господарського суду Полтавської області від 23 лютого 2012 року (суддя Гетя Н.Г.) по цій справі, яким в позові відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що доводи позивача про помилковість та безпідставність перерахування ним відповідачеві грошових коштів у розмірі 400000,00 грн. матеріалами справи не підтверджується та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23 лютого 2012 року по справі № 18/1700/11 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача помилково перераховані грошові кошти та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (підрядник) мали намір укласти договір підряду № 112-12 від 23.11.2010 р.

За твердженням відповідача проект зазначеного договору надіслано позивачеві факсимільним способом.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що замовник доручає, а підрядник на свій ризик забезпечує власними та залученими силами I засобами відповідно до завдання замовника та умов договору, діючих будівельних норм і стандартів виконання Капітального ремонту автодороги Київ -Харків - Довжанський км 164+500 - 170+500, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Відповідно до п. 2.1. договору, договірна ціна -кошторис підрядних робіт, що доручені до виконання підряднику за цим договором складає: 800000,00 грн., в т. ч. ПДВ 20 %.

Умовою статті 3 договору передбачений термін виконання робіт з 25.11.2010 р. по 05.12.2010 р., термін дії договору: з моменту підписання його сторонами до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2010 року.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що для закупівлі необхідних матеріалів та забезпечення виконання робіт замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 400000,00 грн. у тому числі ПДВ 20 %.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач погодив умови договору та за допомогою факсимільного зв'язку надіслав позивачу копію договору підряду № 112-12 від 23.11.2010 року (т. 1, а. с. 34-35). Даний договір, як вказується у позовній заяві, підписано відповідачем та скріплено печаткою.

Як свідчать матеріали справи, позивач 24.11.2010 року платіжним дорученням № 278 (т. 1, а. с. 36) перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 400000,00 грн., у графі «призначення платежу»позивачем зазначено: «у т. ч. ПДВ 20 % - 66666,67 грн. Передплата на придбання матеріалів зг. договору № 112-12 від 23.11.2010 року».

За твердженнями позивача, внаслідок помилки його бухгалтерії, не зважаючи на відмову від підписання договору з відповідачем, останньому перераховано грошові кошти в сумі 400000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.11.2010 року № 278.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач посилався на те, що авансовий платіж ним перерахований помилково, оскільки позивач відмовився від укладання цього договору з відповідачем.

Позивач звернувся до відповідача листом № 2 від 20.01.2011 року (т. 1, а. с. 37) в якому вимагав повернення сплачених ним на виконання умов договору підряду № 112-12 від 23.11.2010 року грошових коштів у розмірі 400000,00 грн. Даний лист отримано відповідачем 24.01.2011 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 37, зворотній бік).

Також позивач листом № 3 від 26.01.2011 року (т. 1, а. с. 38) вимагав відповідача повернути грошові кошти у розмірі 400000,00 грн. вже як помилково перераховані. Вказаний лист направлено 27.01.2011 року, про що свідчить надана до справи копія опису вкладення (а. с. 40), та отримано відповідачем 03.02.2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 40, зворотній бік).

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що доводи позивача про помилковість та безпідставність перерахування ним відповідачеві грошових коштів у розмірі 400000,00 грн. матеріалами справи не підтверджується.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, між третьої особою - ТОВ «ХОКА Інженерія і Конструксіонес»(замовник) та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія»(«будівельник»- надалі підрядник) укладений договір про виконання будівельних робіт від 10 серпня 2010 року.

Відповідно до умов п. 1.1. договору, предметом договору є виконання підрядником за грошову винагороду переліку (окремих видів) будівельних робіт, що пов'язані з капітальним ремонтом автомобільної дороги (М-03) Київ -Харків - Довжанський на ділянці км 164+500 - км 170+500, Полтавська область (надалі -об'єкт).

Відповідно до умов п. 1.2. договору, будівельник виконує згідно з умовами цього договору роботи, перелік, вартість, терміни виконання та прийомки яких визначаються у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до умов п. 1.4. договору, будівельник зобов'язується перед замовником виконати своєю технікою і матеріалами якісно та в строк всі передбачені в додатку № 1 роботи.

Відповідно до умов п. 1.4. договору, за виконання будівельних робіт замовник вчиняє на користь будівельника такі оплати: 1) аванс у розмірі 5 800 000,00 грн. (П'ять мільйонів вісімсот тисяч гривень 00 коп.); 2) остаточну оплату вартості робіт та матеріалів, після складення і підписання відповідного акту про прийняття виконання робіт, який повинен бути складений сторонами за участі та підписом інженера, уповноваженого з боку Укравтодора на здійснення прийомки виконаних робіт щодо здійснення будівельних робіт по капітальному ремонту об'єкту.

ТОВ «ХОКА Інженерія і Конструксіонес»на підставі п. 1.4. цього договору оплатив аванс ТОВ «Вікторія»в сумі 5800000,00 грн.

Відповідно до умов п. 6.8. договору сторони узгодили і встановили за взаємною домовленістю, якщо виконання будівельником робіт по капітальному ремонту об'єкту не буде закінчене у термін, що встановлений у п. 1.6 цього договору або в узгодженні у п.6.5 цього договору строки продовження, або в строки продовження узгодженні на підставі окремої домовленості сторін, яка відповідає встановленим термінам встановленим, як в додатках до цього договору, так і в спільних за участі Укравтодору протоколах тощо, або будівельник протягом одного місяця не виправить (не усуне) самостійно і за власний кошт виявлені недоліки, то замовник має право відповідно до норм чинного законодавства України припинити будь-які подальші виплати на користь будівельника, а також діяти і вимагати на власний розсуд і вибір вчинення будівельником протягом 10 (десять) днів від дати отримання відповідної письмової вимоги від замовника однієї з таких дій, передбачених: п. а), п. б) договору.

Умовою підпункту б) договору передбачено, що у випадку проведення будівельником неякісних будівельних робі по капітальному ремонту об'єкту з причин використання неякісних матеріалів чи застосування невідповідної технології і техніки проведенні будівельних робіт Замовник має право на власний розсуд вимагати від будівельника або виплати грошової компенсації у повному об'ємі коштів у розмірі вартості всіх неякісних будівельних робіт та вартості всіх спожитих (використаних) при здійсненні неякісних робіт матеріалів у об'ємі, який нормативно передбачений технологією будівництва автомобільної дороги відповідної якості і протяжності, х корекцією відповідних грошових сум на індекс інфляції за весь період від дати отримання будівельником грошей від замовника в якості оплати до дати фактичного повернення грошей замовнику та виплатою 3% річних відповідно до норм ст. 625 ЦК України, або оплати будівельником на користь третьої особи, яку визначить у своїй письмовій вимозі замовник самостійно, повної вартості відповідного об'єму якісних робіт і матеріалів у об'ємі, який нормативно передбачений технологією будівництва автомобільної дороги відповідної якості і протяжності.

Проте, станом на 15.11.2010 р. ТОВ «Вікторія»(позивач) не розпочало виконання будівельних робіт пов'язаних із відкриттям руху транспорту по 4-х смугах з попереднім виконанням ремонту покриття, а саме закриття фрезерованої дільниці дороги та, як зазначають сторони договору від 10.08.2010 р. не виконало його.

16.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хока - Україна" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (підрядником) укладений договір підряду № 112-11 від 16.11.2010 р. (т. 2, а. с. 106-109)

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник наймає підрядника з метою виконання дорожніх будівельних робіт та зобов'язується оплатити виконання таких будівельних робіт на умовах цього договору, а підрядник бере на себе зобов'язання за рахунок власних та залучених ресурсів (робоча сила, техніка, будівельні матеріали, мастильно-паливні матеріали та дорожній бітум марки 60-90) відповідно до умов, завдань та інструкцій замовника, а також з дотриманням і виконанням чинних в Україні будівельних норм та стандартів виконати дорожньо-будівельні роботи з улаштування вирівнюючого шару з дрібнозернистої асфальтобетонної суміші типу Б товщиною 6 см на ділянці капітального ремонту автомобільної дороги (М-03) Київ -Харків - Довжанський на ділянці км 164+500 - км 170+500, Полтавська область, крім того, підрядник бере на себе всі ризики пов'язані з виконанням і закінченням повного виконання вищевказаних будівельних робіт у встановлений договором термін.

Відповідно до умов якого предметом договору є виконання дорожньо-будівельних робіт з улаштування вирівнюючого шару з дрібнозернистої асфальтобетонної суміші типу Б товщиною 6 см. на ділянці капітального ремонту автомобільної дороги (М-03) Київ -Харків -Довжанський на ділянці км 164+500-170+500, Полтавська область.

Тобто, тієї ж ділянки, що є предметом договору б/н від 10.08.2010 р.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна договору (кошторис робіт та матеріалів) за взаємною згодою сторін складає 3345007,00 грн., в т. ч. ПДВ 20 %.

Умовами п.3.1. договору визначено, що всі роботи за договором підрядник зобов'язується виконати у повному об'ємі протягом терміну з 16.11.2010 р. до 26.12.2010 р.

Відповідно до акту приймання виконаних робіт будівельних робіт за грудень 2010 року (т. 3, а. с. 6-8), Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" виконані роботи за договором на загальну суму 3345007,39 грн.

У зв'язку з тим, що станом на 15.11.2010 р. ТОВ «Вікторія»не розпочало виконання будівельних робіт (за укладеним між ТОВ «Хока - Україна»та ТОВ «Вікторія»договором б/н від 10.08.2010 р.) пов'язаних із відкриттям руху транспорту по 4-х смугах з попереднім виконанням ремонту покриття, а саме закриття фрезерованої дільниці дороги. А відповідно до підпункту (б) п. 6.8. цього ТОВ «Хока - Україна»має право укласти договір з третьою стороною на виконання будівельних робіт вартість яких повинно оплатити ТОВ «Вікторія»на підставі письмового звернення від ТОВ «Хока - Україна».

Відповідно до умов підпункту (б) п. 6.8. договору, ТОВ «Хока - Україна»10.12.2010 р. листом за вих. № 10/12/10-1 звернувся до ТОВ «Вікторія»з вимогою про оплату вартості виконаних будівельних робіт за договором від 10.08.2010 р. ТОВ "Лубенському шляхово-будівельному управлінню № 9".

Разом з тим, правовідносини між позивачем та третьою особою за договором від 10.08.2010 р. не є предметом цього спору, тому заяву останнього щодо зарахування спірного платежу по договору № 112-12 до проведення заліку або відступлення права вимоги, чи переведення боргу за іншими договорами не може бути взято судом до уваги.

Таким чином, погодження та здійснення між сторонами переведення боргу, як того вимагає ст. 520 ЦК України, що виник з договору від 10.08.2010 р. не відбулось. Крім того, відповідач не надав доказів відступлення права вимоги у зобов'язанні що виникло на підставі договору № 112-11 від 16.11.2010 р. третій особі до позивача, відповідно до вимог ст. 512 ЦК України. У зв'язку з чим відповідач не набув такого права. Отже суд першої інстанції безпідставно вважав зазначені обставини відступленням права вимоги.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути грошові кошти у розмірі 400000,00 грн., перераховані йому позивачем 24.04.2010 р., як безпідставно отримані ним.

Положеннями глави 83 (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула або зберегла майно у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Частина 1 ст. 641 ЦК України передбачає, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Пунктом 2 ст. 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно з ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, в випадку, якщо сторони до досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, а такий договір вважається неукладеним.

Пунктом 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При цьому, наданий договір № 112-12 від 23.11.2010 р. (а. с. 10-14) не підписаний позивачем та не скріплений його печаткою.

Зазначені обставини свідчать про неукладеність договору № 112-12 від 23.11.2010 між позивачем та відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однак, оскільки наданий договір № 112-12 від 23.11.2010 є неукладеними, він не може породжувати для сторін будь-яких юридичних наслідків, в т.ч. щодо сплати авансу (передоплати) за виконання зобов'язань в рамках цього договору.

Більш того, з наведених обставин вбачається, що за наявності договору № 112-11 та договору від 10.08.2010 р. сторони не мали намірів виконувати договір № 112-12 від 23.11.2010 р.

За твердженнями позивача, внаслідок помилки його бухгалтерії, не зважаючи на відмову від підписання договору з відповідачем, останньому перераховано грошові кошти в сумі 400000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.11.2010 року № 278. Тобто спірний платіж здійснено після укладання відповідачем та третьою особою договору № 112-11 та до надсилання третьою особою позивачеві листа від 10.12.2010 р. в рамках договору від 10.08.2010 р.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач посилався на те, що авансовий платіж ним перерахований помилково, оскільки позивач відмовився від укладання цього договору з відповідачем.

Враховуючи те, що 24.11.2010 р. позивачем грошові кошти у сумі 400000,00 грн. помилково перераховані на рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (відповідача) з призначенням платежу " у т. ч. ПДВ 20 % - 66666,67 грн. Передплата на придбання матеріалів зг. договору № 112-12 від 23.11.2010 року" що має відношення саме до договору № 112-12 від 23.11.2010 р., який є неукладеним, отже набуття відповідачем грошових коштів за платіжним дорученням від № 278 від 24.11.2010 р. вважаються безпідставно отриманими в розумінні ст. 1212 ЦК України.

В даному ж випадку, перераховані позивачем відповідачу платіжним дорученням № 278 від 24.11.2010 грошові кошти у розмірі 400000,00 грн., за відсутності договірних відносин між сторонами, не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача на законних підставах.

При цьому помилкове здійснення спірного платежу не має відношення до договору від 10.08.2010 р., оскільки відсутні вказівки на це та відповідне погодження сторін.

Враховуючи викладене, висновки господарського суду про відмову в задоволенні позову є такими, що суперечать матеріалам справи та вимогам чинного законодавства України, в зв'язку з чим, відповідне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 400000,00 грн. задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4000 грн. державного мита, 2000 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, ст. 104 - 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23 лютого 2012 року по справі № 18/1700/11 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Стягнути з відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9", 37500,м. Лубни, вул. Радянська, 210, ЄДРПОУ 03450436, р/р 260013014809 в філії ПАТ "Національний кредит", м. Лубни, МФО 322863) на користь позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія", 01054, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 12, офіс 1, ЄДРПОУ 16293139, р/р 26004030173181 в Радянському відділенні Київської міської філії ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 322012) -400000 грн. боргу, 4000 грн. державного мита, 2000 грн. судового збору.

Наказ доручити видати господарському суду Полтавської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 25.06.2012 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Гетьман Р.А.