Постанова

від 10.09.2012 по справі 18/1700/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2012 р. Справа № 18/1700/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Владимиренко С.В.

за участю представників:

Позивача: Романченко М.В., Томчука М.В., дов. № 22/05-12 від 22.05.2012 року;

Відповідача: Мартинюка О.С., дов. № 23 від 21.12.2011 року4

Третьої особи: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року

у справі № 18/1700/11 господарського суду Полтавської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю "Хока-Україна"

про стягнення 400 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІЯ" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9", просило стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі 400 000,00 грн., посилаючись на положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.08.2011 року (суддя Тимченко Б.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року у справі № 18/1700/11 (головуючий Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.) позовні вимоги задоволені, стягнуто з відповідача 400 000,00 грн. боргу та судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2011 року (головуючий Прокопанич Г.К., судді Новікова Р.Г., Попікова О.В.) рішення господарського суду Полтавської області від 04.08.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року у справі № 18/1700/11 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області (т. 1, а.с. 136-139).

Постанова суду мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджувались обставини щодо отримання відповідачем спірних коштів від позивача за договором підряду від 16.11.2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Хока-Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9", не було витребувано зазначений договір та не реалізоване надане ГПК України право щодо залучення до участі у справі третьої особи -товариства з обмеженою відповідальністю "Хока-Україна".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.02.2012 року у справі № 18/1700/11 (суддя Гетя Н.Г.) у задоволенні позову відмовлено (т. 3, а.с. 23-24).

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем грошові кошти у розмірі 400 000,00 грн. були перераховані відповідачеві на виконання передбачених договірних відносин, тому немає підстав вважати про помилковість та безпідставність їх перерахування.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року (головуючий Пушай В.І., судді Плужник О.В., Гетьман Р.А.) рішення господарського суду Полтавської області від 23.02.2012 року у справі № 18/1700/11 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача 400 000,00 грн. боргу та судові витрати (т. 3, а.с. 84-91).

Судовий акт апеляційної інстанції мотивовано посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України щодо безпідставно набутого майна та зазначено про відсутність доказів на підтвердження правомірного отримання відповідачем спірних коштів.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року скасувати, рішення господарського суду Полтавської області від 23.02.2012 року у справі № 18/1700/11 залишити в силі, стягнути з позивача судові витрати.

Заявник касаційної скарги посилається на порушення норм матеріального права, яких, на його думку, припустився суд апеляційної інстанції, що призвело до прийняття останнім неправильного рішення.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія" вказує на те, що судом апеляційної інстанції оскаржений акт прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.08.2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.09.2012 року.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/666 від 06.09.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Владимиренко С.В.

У судове засідання 10.09.2012 року представник третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Хока-Україна" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Хока-Україна".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (позивач, замовник) мало намір укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (відповідач, підрядник) договір підряду № 112-12 від 23.11.2010 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник на свій ризик забезпечує власними та залученими силами і засобами відповідно до завдання замовника та умов договору, діючих будівельних норм і стандартів виконання капітального ремонту автодороги Київ -Харків - Довжанський км 164+500 - 170+500, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її (п. 1.1 договору) (т. 1, а.с. 34-35).

Згідно п. 2.1 договору договірна ціна -кошторис підрядних робіт, що доручені до виконання підряднику за цим договором складає: 800 000,00 грн., в т. ч. ПДВ 20 %.

Пунктом 3 договору передбачено, що термін виконання робіт з 25.11.2010 року по 05.12.2010 року; термін дії договору -з моменту підписання його сторонами до моменту його остаточного виконання, але, у будь-якому випадку, до 31.12.2010 року.

Відповідно до п. 4.1.1 договору для закупівлі необхідних матеріалів та забезпечення виконання робіт замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 400 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%.

За твердженнями позивача внаслідок помилки бухгалтерії товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія", не зважаючи на відмову від підписання договору з відповідачем останньому було перераховано грошові кошти в сумі 400 000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням від 24.11.2010 року № 278.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія" листом № 2 від 20.01.2011 року, направленим на адресу відповідача, вимагало повернення сплачених ним на виконання умов договору підряду № 112-12 від 23.11.2010 року грошових коштів у розмірі 400 000,00 грн. (т. 1, а.с. 37).

Також листом № 3 від 26.01.2011 року, направленим на адресу відповідача позивач вимагав повернути грошові кошти у розмірі 400 000,00 грн. як помилково перераховані (т. 1, а.с. 38-39).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 639 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як було зазначено вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач за допомогою факсимільного зв'язку надіслав позивачу копію підписаного та скріпленого печаткою договору підряду № 112-12 від 23.11.2010 року.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду апеляційною інстанцією є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, судова колегія апеляційної інстанції зазначила, що погодження та здійснення між сторонами переведення боргу, як того вимагає ст. 520 ЦК України, що виник з договору від 10.08.2010 року, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Хока-Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" не відбулось. Відповідачем не надано доказів відступлення права вимоги третій особі до позивача у зобов'язанні, що виникло на підставі договору № 112-11 від 16.11.2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Хока-Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9", відповідно до вимог ст. 512 ЦК України. У зв'язку з тим, що відповідач не набув такого права суд першої інстанції безпідставно вважав зазначені обставини відступленням права вимоги.

Крім того, апеляційною інстанцією зазначено, що наданий договір підряду № 112-12 від 23.11.2010 року не підписаний позивачем та не скріплений його печаткою, свідчить про неукладеність правочину.

Отже, оскільки наданий договір підряду № 112-12 від 23.11.2010 року є неукладеним, він не може породжувати для сторін будь-яких юридичних наслідків, в т.ч. щодо сплати авансу (передоплати) за виконання зобов'язань в рамках цього договору.

Скасовуючи рішення господарського суду Полтавської області від 04.08.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року у справі № 18/1700/11 та передаючи справу на новий розгляд до господарського суду Полтавської області, суд касаційної інстанції у постанові від 07.12.2011 року зазначив, що судами попередніх інстанції не було витребувано у сторін належним чином засвідченої копії договору підряду від 16.11.2010 року.

Згідно ч. 1 ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Разом з тим, у відповідності з вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як зазначалось вище, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що договір підряду № 112-12 від 23.11.2010 року позивачем не підписаний та не скріплений печаткою.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір підряду № 112-12 від 23.11.2010 року є неукладеним, оскільки відсутнє погодження, прийняття його позивачем.

Предметом спору є вимога позивача про повернення грошових коштів, отриманих відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що перераховані товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" відповідачу платіжним дорученням № 278 від 24.11.2010 року грошові кошти у розмірі 400 000,00 грн., за відсутності договірних відносин між сторонами не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача законно, підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, який переглянув рішення місцевого господарського суду з дотриманням вимог ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року у справі № 18/1700/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

С.В. Владимиренко