Постанова

від 27.06.2012 по справі 5004/2442/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2012 р. Справа № 5004/2442/11

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Архітекта" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 р. у справі № 5004/2442/11 господарського суду Волинської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Архітекта"

до проМалого підприємства фірми "Локо" стягнення 95 000,00 грн. за участю представників:

ТОВ "Творча архітектурна майстерня "Архітекта" -не з'явилися;

Малого підприємства фірми "Локо" -Стецюк Р.С.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Архітекта" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Малого підприємства фірми "Локо" 95 000,00 грн. в рахунок повернення попередньої оплати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що перерахував відповідачу в якості авансу 95 000,00 грн. в рахунок оплати робіт, замовлених за договором № П05мс від 08.08.2008 р., однак, відповідач не виконав роботи за договором в установлений строк (т.1 а.с.4-6).

Відповідач у справі - МПФ "Лока" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що позивач не виконав обов'язків щодо надання архітектурно-планувального завдання, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості виконати передбачені договором роботи (т.1 а.с.60-62).

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.02.2012 р. позов задоволено (т.2 а.с.68-71).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не виконав передбачені договором роботи;

- позивач скористався правом, передбаченим ст. 849 ЦК України, відмовитись від договору та вимагати повернення попередньої оплати.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 р. рішення господарського суду Волинської області від 13.02.2012 р. скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю (т.2 а.с.97-101).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не вчинив дій, до вчинення яких виконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором, є неможливим. Крім того, суд апеляційної інстанції вказує на часткове виконання відповідачем передбачених договором обов'язків.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Творча архітектурна майстерня "Архітекта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права (т.2 а.с.109-112).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами встановлені наступні обставини.

08.08.2008 р. між сторонами у справі був укладений договір на виконання субпідрядних робіт № П05мс, предметом якого є оплатне виконання робіт з виготовлення проектної документації на стадії "Проект" по об'єкту "Проект житлового комплексу готельного типу з підземними і надземними паркінгами, басейном, СПА-центром, офісними, торгівельними приміщеннями за адресою: вул. Троїцька, 55-В в м. Миргороді, Полтавської області".

За умовами укладеного договору позивач доручив відповідачу виконати відповідні роботи, вартість яких встановлена п. 3.1. договору у розмірі 380 000,00 грн.

Даний договір за своєю правовою природою є договором підряду, що вірно визначено судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, в силу ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 95 000,00 грн. протягом 5 днів з дня наступного після укладення договору (п. 3.2. договору) .

Судами встановлено, що позивачем в якості авансу перераховано відповідачу 95 000,00 грн.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути невикористаний ним аванс. При цьому, вимоги позивача мотивовані направленням відповідачу вимоги щодо відмови від договору та повернення авансу.

Заявлені вимоги визнані обґрунтованими судом першої інстанції, враховуючи направлену позивачем на підставі ст. 849 ЦК України вимогу про припинення дії договору та повернення авансу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не вчинив дій, до вчинення яких виконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором, є неможливим, у зв'язку з чим підстави для повернення авансу відсутні. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про часткове виконання робіт відповідачем.

Між тим, такий висновок суду апеляційної інстанції є неправомірним.

Так, підставою для сплати авансу є факт укладення вищевказаного договору, який встановлює відповідне зобов'язання позивача.

При цьому, згідно ст. 849 ЦК України, яка визначає загальні положення договору підряду замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду , виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Враховуючи передбачене ст. 849 ЦК України право, позивач відмовився від договору в односторонньому порядку і така відмова від договору здійснена у відповідності з чинним законодавством, а саме: позивачем 06.04.2009 р. направлено лист, в якому позивач повідомив відповідача про відмову від договору № П05мс від 08.08.2008 р., а також вимагав повернути сплачений відповідачу аванс.

З огляду на зазначене, судом першої правильно задоволено вимогу позивача про повернення авансу у розмірі 95 000,00 грн.

При цьому, необгрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про часткове виконання відповідачем умов договору.

Так, в силу ч. ч. 1, 2 ст.4 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, враховуючи положення ст. 38 ГПК України, господарський суд має право витребувати докази лише за клопотанням сторони або прокурора, а не за власною ініціативою.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу проекта або акта виконаних робіт тощо.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а отже, є недоведеним.

З огляду на наведене, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Волинської області від 13.02.2012 р. -залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, позивачу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати, понесені у зв'язку з оплатою касаційної скарги державним митом, у розмірі 950,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Архітекта" задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 р. у справі № 5004/2442/11 господарського суду Волинської області скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Волинської області від 13.02.2012 р.

3. Стягнути з Малого підприємства фірми "Локо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна майстерня "Архітекта" 950,00 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених у зв'язку з оплатою державним митом касаційної скарги.

4. Доручити видати наказ на виконання п. 3 резолютивної частини постанови господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.