Постанова

від 18.06.2012 по справі 2а-781/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2012 року № 2а-781/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київмлин" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2011 №0000722330, №0000732330, №0000280700 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київмлин»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2011 №0000722330, №0000732330, №0000280700.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства та вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000722330, №0000732330, №0000280700 від 27.07.2011 винесено без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки податковий кредит з ПДВ та валові витрат і доходи сформовано ним у відповідності до вимог законодавства, що також підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Відповідач проти позову заперечив у повному обсязі, так як на його думку оскаржувані рішення ухвалені з дотриманням чинного законодавства.

У судовому засіданні за згодою сторін ухвалено рішення про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

З 11.05.2011 по 22.06.2011 Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва (далі -відповідач) була проведена виїзна планова перевірка Приватного акціонерного товариства «Київмлин»(далі -позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, за результатом якої складено Акт №180/23-304/30523267 від 30.06.2011 (далі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлені наступні порушення позивачем:

1) п. 1.18, п. 1.20, п. 1.25, п. 1.26, п. 1.32 ст.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5, пп. 7.4.1 п.

7.4 ст. 7, пп. 8.4.3, пп. 8.4.11 п. 8.4 ст.8, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 (далі -Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 14441317,00 грн., а саме:

- невірне визначення позивачем валового доходу при реалізації корпоративних прав, оскільки останній при передачі в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Слав'янські хліби»нерухомого майна за ринковою вартістю в розмірі 15000000,00 грн., яке належало йому на праві власності, скоригував валовий дохід не по відношенню до залишкової вартості основних засобів, яка становила згідно даних бухгалтерського обліку 13831019,85 грн. (15000000 грн. -13831019,85 грн.);

- включення до складу валових витрат сум 2008 року, які не були задекларовані в попередніх звітних періодах та не вказані в акті попередньої перевірки, проведеної фахівцями СДПІ по роботі з ВПП;

- завищення валових витрат на суми простроченої дебіторської заборгованості по розрахунках з постачальниками товарів (робіт, послуг), у зв'язку з нездійсненням боржниками поставок позивачу попередньо оплачених ним товарів (робіт, послуг) та відсутністю зв'язку даних витрат з господарської діяльністю підприємства;

- завищення валових витрат на проживання працівників підприємства без підтверджуючих документів;

- завищення валових витрат при придбанні права користування нерухомістю у ТОВ «Слав'янські хліби»та послуг з суборенди приміщень у ТОВ «Озіак»та ТОВ «Віпек», які раніше належали позивачу, оскільки витрати позивача від придбання права користування та суборенди приміщень, значно перевищили розмір витрат, які він ніс до моменту здійснення господарських операцій з придбання права користування цим же нерухомим майном та придбання послуг з його суборенди ТОВ «Слав'янські хліби», ТОВ «Озіак», ТОВ «Віпек»;

2) пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 04.03.1997 (далі -Закон №168/97-ВР), п. 198.1, п. 198.6. ст. 198, п.199.1, п. 199.3 ст. 199, п. 201.1 ст.201 ПК України, п. 4.4.1. п. 4.4.3 Наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(далі -Наказ №166), в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 9648997,00 грн., а саме:

- завищення податкового кредиту в ході придбання права користування нерухомістю у ТОВ «Слав'янські хліби» та придбання послуг з суборенди приміщень у ТОВ «Озіак»та ТОВ «Віпек»;

- завищення податкового кредиту на 59748,00 грн. та створення штучної переплати у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 18.03.2010 №9000630818 та поданням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, в якому не було заповнено рядок 8 «Розрахунки у зв'язку з виправленням помилки»;

- завищення податкового кредиту в січні 2011 року на 289101,00 грн., внаслідок неповного відображення в розрахунках коригування частки неоподаткованих операцій в рядку 3 «Операції, що не є об'єктом оподаткування», а саме не вказано обсяг неоподатковуваних операцій продажу корпоративних прав підприємству ТОВ «КУА «Акерс Інвест»в сумі 15000000,00 грн.

За результатами перевірки та на підставі висновків Акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 27.07.2011:

- №0000722330, яким донараховано основне зобов'язання позивачу з податку на прибуток в розмірі 14441317,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 3557118,00 грн., на загальну суму 17998435,00 грн.;

- №0000732330, яким донараховано основне зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в розмірі 9648997,00 грн. та штрафні санкції 2325310,00 грн., на загальну суму 11974307,00 грн.;

- №0000280700, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1433054,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 358263,50 грн., на загальну суму 1791317,50 грн.

За результатами розгляду в апеляційному порядку первинних скарг позивача, рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 07.10.2011 за №9962/10/25-114, податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення, а повторні скарги позивача також були залишені без задоволення рішенням Державної податкової служби України від 15.12.2011 №7606/6/10-21-15.

Стосовно невірного визначення позивачем валового доходу при реалізації корпоративних прав ТОВ «Слав'янські хліби»

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до Протоколу №53 засідання Наглядової Ради позивача від 31.10.2008 вирішено передати в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Слав'янські хліби»нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності за вартістю, яка відповідає ринковим цінам на момент їх передачі, а саме 15000000,00 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку по рах. 10 «Основні засоби» залишкова балансова вартість основних засобів (будівель) вказана станом на 31.10.2008 становила 13926376,87 грн.

Згідно висновку про незалежну оцінку вартості об'єктів нерухомості нежитлового призначення (комплекси будівель), що належать позивачу, оціночна вартість будівель становила 14316158,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку залишкова вартість переданих до статутного капіталу ТОВ «Слав'янські Хліби»основних засобів складає 13831019,85 грн.

16.12.2008 позивач виписав ТОВ «Слав'янські хліби»податкову накладну №1135/11 на суму реалізованих йому основних засобів в розмірі 15000000,00 грн. та переданих на підставі акту оцінки та приймання-передачі від 16.12.2008.

Отже, позивачем в 4 кварталі 2008 року здійснено внесок нерухомим майном до статутного капіталу підприємства ТОВ «Слав'янські хліби».

У відповідності до пп.8.4.3. п.8.4 ст.8 Закону №334/94-ВР у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1, у зв'язку з їх продажем, балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

У відповідності до пп.8.4.11. п.8.4 ст.8 Закону №334/94-ВР до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, позивач отримав збиток в розмірі 1331019,90 грн. (41,66 грн. - 1331061,56 грн.), оскільки скоригував валовий дохід не по відношенню до залишкової вартості основних засобів (15000000 грн. -13831019,85 грн.), що призвело до заниження валових доходів за 4 квартал 2008 року та є порушенням пп.8.4.3, пп.8.4.11. п.8.4 ст.8 Закону №334/94-ВР.

Стосовно включення до складу валових витрат сум 2008 року, які не були задекларовані в попередніх звітних періодах та не вказані в акті попередньої перевірки, проведеної фахівцями СДПІ по роботі з ВПП

Позивачем у 3 кварталі 2009 року було здійснено коригування сум валових витрат в результаті самостійного виявлення помилок за господарською операцією «витрати не враховані в 2008 році».

Так, згідно матеріалів справи, за результатами попередньої перевірки СДПІ по роботі з ВПП був складений акт №467/40-20/30523267 від 18.08.2008 про результати виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2007-31.03.2008, при підписанні якого посадовими особами не зазначено про наявність резерву витрат не віднесених до складу валових витрат протягом перевіреного періоду. Позивачем не повідомлялось про наявність не задекларованих валових витрат та не зазначених в декларації з податку на прибуток за 2008 рік, а також дана сума не була відображена на рах. 39 «Витрати майбутніх періодів»в бухгалтерському обліку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

З огляду на викладене, віднесення позивачем до складу валових витрат суми в розмірі 2009892,00 грн. є завищенням валових витрат.

Стосовно завищення валових витрат на суми простроченої дебіторської заборгованості по розрахунках з постачальниками товарів (робіт, послуг), у зв'язку з нездійсненням боржниками поставок позивачу попередньо оплачених ним товарів (робіт, послуг) та відсутністю зв'язку даних витрат з господарської діяльністю підприємства

Позивачем в податковому обліку були відображені витрати по господарських операціях з постачальниками (ВАТ «АТП 13056», ТОВ «Далпорт-К»та КОП «Київмлин») в момент здійснення першої події, оплати товару (робіт, послуг). Однак, вказаними постачальниками не була здійснена поставка оплаченого товару (робіт, послуг) позивачу.

Так, за ВАТ «АТП 13056»станом на 31.03.2011 обліковується заборгованість в сумі 19535,73 грн. з 3 кварталу 2005 року (рах. 631.0); за ТОВ «Далпорт-К»станом на 31.03.2011 -в сумі 7443,25 грн. з 3 кварталу 2007 року (рах.631.0); за КОП «Київмлин»станом на 31.12.2010 -в сумі 330517,87 грн. з 3 кварталу 2002 року (рах.631.0).

Крім того, по КОП «Київмлин»був відображений оборот в 2010 році в рахунок погашення дебіторської заборгованості в сумі 330517,87 грн., яка виникла в 4 кварталі 2002 року. Втім КОП «Київмлин»припинило діяльність в лютому 2009 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано в жовтні 2004 року та оголошено банкрутом в січні 2010 року.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків, або дата оприбуткування платником податків, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин, оскільки боржниками не було здійснено поставку позивачеві попередньо оплачених товарів (робіт, послуг), дані витрати не мають зв'язку з господарської діяльністю підприємства та підлягали коригуванню в бік зменшення.

Зокрема, судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що заборгованість КОП «Київмлин»з 3 кварталу 2002 року в сумі 330517,87 грн. по рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»стосується операцій з векселями, як безпідставні та необґрунтовані, виходячи з наступного.

У відповідності до Закону України «Про обіг векселів в Україні» переказні і прості векселі можна видавати лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

При цьому, згідно вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку заборгованість за векселями обліковується на рахунках №№34. 62, 162. 51.

Проте, позивачем заборгованість КОП «Київмлин»була відображена по рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Слід наголосити, що оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами врегульовано п.7.6 ст.7 Закону №334/94-ВР, згідно приписів якого платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

З огляду на вищенаведені вимоги, суд вбачає суперечливість, сумнівність та неналежність посилань позивача про помилковість відображення бухгалтером заборгованості за векселями по рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», що на думку суду є однією з підстав вважати про недостовірне їх викладення з метою уникнення від відповідальності, передбаченої законодавством України.

А отже, судом вбачається порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР.

Стосовно завищення валових витрат на проживання працівників підприємства без підтверджуючих документів

Перевіркою встановлено відображення у рядку 04.13 Декларацій «Інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12»показників за період з 01.04.2008 по 31.03.2011 у загальній сумі 66065767,00 грн. та здійснення позивачем операцій по оплаті: розрахунково-касових послуг банку, відсотки за користування кредитними коштами, комісія банку за обслуговування зарплатних карток, комісія за обслуговування кредитної лінії, відрядження, опалення, електропостачання, водопостачання, послуг зв'язку, та ін.

Однак по операціях з оплати витрат на проживання працівників підприємства встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.13 Декларацій «Інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12»на загальну суму 6110,00 грн., в т.ч. по періодах: 2 квартал 2010 в сумі 500,00 грн., 4 квартал 2010 в сумі 4210,00 грн., 1 квартал 2011 в сумі 1400,00 грн.

Так, з каси підприємства згідно видаткових касових ордерів були видані грошові кошти на загальну суму 6110,00 грн. працівникам підприємства, відповідно до авансових звітів для розрахунків за проживання у фізичної особи СПД ОСОБА_3 На квитанціях до прибуткових касових ордерів були відсутні реквізити за якими можливо ідентифікувати юридичну або фізичну особу (не зазначено ні ідентифікаційний номер фізичної особи, ні ідентифікаційний код номер за ЄДРПОУ юридичної особи), не вказано реквізити відповідальної особи, яка отримала грошові кошти.

При цьому, перевіряючим не були надані будь-які інші документи, підтверджуючі зв'язок вищевказаних витрат з господарською діяльністю позивача.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-ХІV від 16.06.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які виграти, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону №334/94-ВР витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт вчиненого позивачем порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону №334/94-ВР та завищення валових витрат на суму 6110,00 грн.

Стосовно завищення валових витрат та податкового кредиту при придбанні права користування нерухомістю у ТОВ «Слав'янські хліби»та послуг з суборенди приміщень у ТОВ «Озіак»та ТОВ «Віпек»

Оскільки спірні правовідносини з зазначеної господарської операції виникли з підстав порушення позивачем Закону №334/94-ВР, порушення якого, в свою чергу, вплинуло на формування податкового кредиту з ПДВ, то суд вбачає за необхідне їх розглядати в розрізі одночасного дотримання позивачем як Закону №334/94-ВР, так і Закону №168/97-ВР.

З 16.08.2008 належні позивачу на праві власності виробничі та складські приміщення розташовані за адресами: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 10; м. Київ, вул. Спаська, 36; м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 31, були внесені до статутного фонду підприємства ТОВ «Слав'янські хліби»за ринковою вартістю на момент їх передачі в сумі 15000000,00 грн.

Разом з тим, ТОВ «Слав'янські хліби»на підставі договору управління майном від 17.12.2008 надало позивачу право користування вищезазначеними приміщеннями в період з грудня 2008 по 05.08.2009 (включно). Вартість придбаних послуг з користування майном склала 20550901,00 грн. без ПДВ.

В період з 05.08.2009 по грудень 2010 року (включно) вказані приміщення використовувались позивачем на підставі договору суборенди №О-38 від 05.08.2009, укладеним з ТОВ по захисту інвалідів Афганської компанії «Озіак». Вартість придбаних позивачем у ТОВ «Озіак»послуг з суборенди майна (офісного приміщення) становила 32821798,00 грн. без ПДВ.

А також, в період з 01.01.2011 по 31.03.2011 наведені виробничі, офісні, та складські приміщення отримано в оренду від ТОВ «Віпек». Вартість придбаних послуг склала 850000,00 грн. без ПДВ.

По-перше, позивачем в серпні 2009 року двічі віднесено до складу валових витрат суми з придбання послуг з права користування майном та суборенди одних і тих же приміщень у ТОВ «Слав'янські хліби»та ТОВ «Озіак».

По-друге, стаття 3 ГК України передбачає, що господарською діяльністю є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

За змістом ст. 42 ГК України поняття господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 49 ГК передбачено, що підприємці не повинні порушувати прав та законних інтересів громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави, а за завдану шкоду і збитки повинні нести майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пп.2.1.1. п. 2.1. ст.2. Закону №334/94-ВР платниками податку на прибуток є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Однак, як свідчать матеріали справи, витрати позивача від придбання права користування та суборенди приміщень, значно перевищили розмір витрат, які він ніс до моменту здійснення господарських операцій з придбання права користування цим же нерухомим майном та придбання послуг з його суборенди у ТОВ «Слав'янські хліби», ТОВ «Озіак», ТОВ «Віпек».

Так, згідно додатку К1 до декларації з податку на прибуток відображено вартість основних засобів гр.1 станом на 01.10.2008 в сумі 20777140,00 грн. Нараховано амортизаційних відрахувань в сумі 259714,00 грн. Вартість основних засобів гр. 1 на початок 2009 року становила 6350459,00 грн.

Таким чином, податкова вартість групи основних засобів внесених до статутного фонду ТОВ «Слав'янські хліби»становить 14166967грн. (20777140 -259714 -6350459).

Отже, в разі не здійснення перевіреним підприємством операції з відчуження нерухомого майна шляхом внеску до статутного капіталу ТОВ «Слав'янські хліби»за умови подальшого використання основних засобів у власній господарській діяльності направленій на отримання прибутку відповідно до п. 3.1 Статуту ВАТ «Київмлин», розрахунковий розмір амортизаційних відрахувань мав би складати 1516375,93 грн., що становить суму амортизаційних відрахувань за період з 1 кварталу 2009 року по 1 квартал 2011 року включно (177087,09+174873,50+172687,60+170529,00+168397,37+166292,40+164213,80+162161,10+160134,07=1516375,93).

Загальна вартість відображених по обліку господарських операцій з придбання послуг з права користування майном, суборенди становила 54222699,00 грн. (20550901,00 грн. без ПДВ ТОВ «Слав'янсьбкі хліби»+ 32821798,00 грн. без ПДВ ТОВ «Озіак»+ 850000,00 грн. без ПДВ ТОВ «Віпек»), що значно перевищує розмір вищевказаних амортизаційних відрахувань (1516375,93-54222699,00 = - 52706323,07).

У зв'язку з чим, суд вбачає, що досліджені операції не мають на меті спричинення реального настання правових наслідків.

По-третє, у відповідності до п.1.8 ст.1 Закону №334/94-ВР під корпоративними правами розуміється право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

За приписами п. 1.26 ст. 1 Закону №334/94-ВР пов'язана особа -це особа, що відповідає одній з ознак, зокрема, юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Згідно протоколу зборів учасників ТОВ «Слав'янські хліби»№1 від 31.10.2008 позивач володіє 50% часткою у статутному капіталі товариства.

Згідно п. 1 ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання с показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Одночасно при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством.

Також, відповідно п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. У ст.9 цього Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №27/4248 від 19.01.2000 передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витрати визначаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. У податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до п.3.1 Статуту позивача метою та предметом діяльності товариства є одержання прибутку.

Беручи до уваги вищезазначене, виплаває висновок, що в ході здійснення господарських операцій з придбання послуг з прав користування нерухомим майном та послуг з суборенди приміщень, які раніше були власністю позивача, останній не здійснював господарської діяльності, направленої саме на отримання прибутку, тому сума 54222699,00 грн. віднесена ним до складу валових витрат з податку на прибуток за 4 квартал 2008 року - 1 квартал 2011 року неправомірно.

По-четверте, згідно вимог ч.2 ст.1031 ЦК України договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України визначає правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

За таких обставин будь-які податкові, видаткові накладні та інші документи виписані на виконання нікчемного договору, також є нікчемними.

Водночас слід наголосити на тому, що згідно штампу правоохоронного органу на зворотному боці, наявного у справі, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №219677 ТОВ «Слав'янські хліби», товариству лише 18.12.2008 було надано дозвіл на отримання печатки за № 1276. Проте, відбиток отриманої 18.12.2008 печатки вже був вчинений на договорі управління майном від 17.12.2008, а отже на момент підписання договору ТОВ «Слав'янські хліби»печатки підприємства не мало.

А у відповідності до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач неправомірно відніс вартість послуг за користування нерухомістю у ТОВ «Слав'янські хліби»та послуг з суборенди приміщень у ТОВ «Озіак»та ТОВ «Віпек»до валових витрат .

За таких обставин, беручи до уваги, що доведеність факту неправомірного віднесення позивачем вартості вказаних послуг до валових витрат та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток прямо впливає на правильність визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то у суду є законні підстави вважати правомірними висновки податкового органу про заниження позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Стосовно завищення податкового кредиту на 59748,00 грн. та створення штучної переплати у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 18.03.2010 №9000630818 та поданням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, в якому не було заповнено рядок 8 «Розрахунки у зв'язку з виправленням помилки»

Як вбачається з поданого позивачем до ДПІ у Подільському районі м. Києва уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.03.2010 №9000630818, то в розрахунку, яким позивач виправляв помилки за січень 2009 року, не заповнено р.8.5 «Збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду).

Відповідно до п. 4.4.1. наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(далі -Наказ №166) у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Згідно пп. 4.4.3. Наказу №166 уточнюючий розрахунок подається за формами, визначеними в додатках 4, 5 та 6 до цього Порядку.

У разі виправлення помилки, допущеної у податковій декларації, уточнюючий розрахунок подається за формою, визначеною у додатку 5. Формою додатку 5 передбачено заповнення рядка 8.5.

Таким чином, не заповнення позивачем рядку 8 «Розрахунки у зв'язку з виправленням помилки»призвело до штучної переплати, порушення ним вимог пп.7.4.1, 7.4.5, п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР та п.4.4.1, п.4.4.3 Наказу №166 та як наслідок завищення податкового кредиту.

Стосовно завищення податкового кредиту в січні 2011 року на 289101,00 грн., внаслідок неповного відображення в розрахунках коригування частки неоподаткованих операцій в рядку 3 «Операції, що не є об'єктом оподаткування», а саме не вказано обсяг неоподатковуваних операцій продажу корпоративних прав підприємству ТОВ «КУА «Акерс Інвест»в сумі 15000000,00 грн.

Також матеріалами справи підтверджується, що заниження розміру частки сталося внаслідок неповного відображення в розрахунках коригування частки неоподаткованих операцій даних щодо фінансово-господарських операцій, зазначених позивачем в декларації з податку на додану вартість в рядку 3 «Операції, що не є об'єктом оподаткування», а саме не вказано обсяг неоподатковуваних операцій продажу корпоративних прав підприємству ТОВ «КУА «Акерс Інвест»в сумі 15000000,00 грн.

На виконання умов договору від 05.07.2010 позивач продав ТОВ «КУА «Акерс Інвест»частку статутного капіталі ТОВ «Слав'янські хліби»у розмірі 50%, вартість якої становила 15000000,00 грн.

В додатку К3 до декларації з податку на прибуток позивачем відображено продаж внеску у 4 кварталі 2010 та 1 кварталі 2011, тобто по мірі фактичного надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Втім, фінансовий результат від здійснення даної господарської операції задекларовано в сумі 0,00 грн.

Відповідно до п. 10.6 ст. 10 Закону 168/97-ВР форми декларацій та податкових розрахунків з податку на додану вартість встановлюються відповідно до закону.

Згідно п. 5.3.4. Наказу №166 Рядок 3 «Операції, що не є об'єктом оподаткування»заповнюється платником у тому випадку, якщо платник здійснює такі операції як частину в загальному обсязі поставки та зареєстрований (або має бути зареєстрований) як платник податку на додану вартість відповідно до вимог Закону. До декларації платником додається довідка довільної форми, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чи підписом платника, якщо платник - фізична особа), із зазначенням виду операції та пункту Закону, відповідно до якого така операція не є об'єктом оподаткування.

Статтею 199 ПК України врегульоване пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту, у відповідності до п.199.1 якої у разі якщо придбані та/або виготовлені товари (послуги) частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях.

Продаж корпоративних прав було здійснено в січні 2011 року.

Відповідно п.199.3 ст.199 ПК України платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання придбаних товарів/послуг між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Отже, позивачем порушено вимог п.199.1, п.199.3 ст.199 ПК України, в частині заниження розміру частки неоподаткованих операцій, на яку необхідно відкоригувати (в бік зменшення) суму податкового кредиту відповідного звітного періоду, що до завищення податкового кредиту за звітній період.

За підсумком усього вищевикладеного, суд приходить до висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіривши відповідність оскаржуваної постанови відповідача усім вищезазначеним вимогам, дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 27.07.2011 №0000722330, №0000732330, №0000280700 та відсутність законних підстав для їх скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Приватному акціонерному товариству «Київмлин» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з моменту її проголошення за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда