Рішення

від 13.11.2006 по справі 17/381

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17/381

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

№  17/381

13.11.06

За позовом     Відкритого акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій                          ім. Світлани Ковальської"

До                    Закритого акціонерного товариства "Валекс"

Про                 стягнення заборгованості в розмірі 5 724,10грн.

Суддя  Кролевець О.А.

Представники :

Від позивача:       Підгорна Я.В. (довіреність №675 від 16.08.2006)

Від відповідача:   Іванова В.О. (довіреність від 28.08.2006)

          Відповідно до ст.77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви 11.09.2006 до 02.10.2006, 23.10.2006 до 13.11.2006.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги ВАТ “Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської” про стягнення з відповідача заборгованості за накладними №№ 5149 від 22.10.2003, №5063 від 22.10.2003, №5499 від 22.10.2003, №6199 від 23.10.2003, №6952 від 24.10.2003, №7607 від 27.10.2003, №8924 від 28.10.2003, №9154 від 29.10.2003, №12641 від 03.11.2003, №13206 від 04.11.2003, №14312 від 05.11.2003 у розмірі 4182,36 грн., інфляційний нарахувань у розмірі 1206,13 грн., 3% річних у розмірі 335,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не оплатив поставлений йому товар на суму 4182,36 грн., а тому з нього на підставі ст.525, 625 692 Цивільного кодексу України підлягає стягненню сума основного боргу, а також інфляційні нарахування та 3% річних.  

В судовому засіданні 23.10.2006 позивачем були подані уточнення позовних вимог, згідно з якими позивач в жовтні 2003р. поставив відповідачеві продукцію на суму 11609,28 грн. (заборгованість складає 445,56 грн.); в листопаді 2003р. –на суму 3736,80 грн. (заборгованість складає 3736,80 грн.); в липні 2003р. –продукцію на суму 11287,86 грн. (сплачено 6901,20). Суму заборгованості за липень 2003р. позивач не враховує, оскільки вона виходить за межі позовної давності.  Таким чином, сума основного боргу, за твердженням позивача, складає 4182,36 грн. До уточнень позовних вимог позивач надав суду додаткові докази (накладні за період липень, жовтень 2003р.).     

Відповідач заявлені позивачем вимоги визнає частково. У запереченнях проти позову відповідач зазначає, що ЗАТ “Валекс” частково визнає суму основного боргу, зокрема, в розмірі 2183,40 грн. (борг за липень 2003р. –1926,00 грн. та борг за листопад 2003р. –72,96 грн.), заявлену позивачем іншу суму основного боргу відповідач вважає недоведеною. Зокрема, відповідач зазначає, що в липні 2003р. ним було отримано від позивача продукцію на суму 9361,86 грн., а в листопаді 2003р. –на суму 3663,84 грн. Також відповідач визнає інфляційні нарахування в розмірі 21,44 грн. та 3% річних у розмірі 10,92 грн., оскільки вважає, що позивачем невірно здійснено нарахування інфляції та 3% річних. За твердженням відповідача, такі нарахування можливі лише через сім днів з моменту отримання відповідачем вимоги позивача про оплату, а саме з 17.06.2006.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У 2003 році між ВАТ “Завод залізобетонних конструкції ім.С.Ковальської” (відповідачем по справі) та ЗАТ “Валекс” (позивачем по справі) виникли позадоговірні відносини щодо поставки, за якими відповідач зобов'язався поставити, а позивач –прийняти та оплатити  продукцію (залізобетонні вироби та конструкції).

Поставка продукції здійснювалась на підставі накладних на фактичний відпуск виробів та товарно-транспортних накладних.

Згідно з наданими позивачем до матеріалів справи накладними на фактичний відпуск виробів (№62555 від 01.07.2003, №62562 від 01.07.2003, №63835 від 02.07.2003, №1531 від 07.07.2003, №9712 від 22.07.2003, №11923 від 23.07.2003, №9973 від 26.07.2003, №10012 від 28.07.2003, №10221 від 30.07.2003) в липні 2003 року позивач поставив відповідачеві  продукцію на суму 11287,86 грн.  

В жовтні 2003р. на підставі товарно-транспортних накладних (№398097 від 03.10.2003, №398606 від 04.10.2003, №400254 від 07.10.2003, №42879 від 02.10.2003, №43769 від 07.10.2003, №45399 від 16.10.2003, №9820 від 21.10.2003, №9759 від 21.10.2003, №10177 від 28.10.2003, №10079 від 25.10.2003, №410378 від 22.10.2003, №410301 від 22.10.2003, №410696 від 23.10.2003, №411134 від 23.10.2003, №411627 від 24.10.2003, №411486 від 24.10.2003, №411819 від 24.10.2003, №461126 від 24.10.2003, №412167 від 25.10.2003, №413741 від 28.10.2003, №414036 від 28.10.2003, №465643 від 29.10.2003, №415100 від 30.10.2003) позивачем було здійснено поставку продукції на загальну 11609,28 грн.

Крім того, згідно з товарно-транспортними накладними (№418506 від 04.11.2003, №472890 від 05.11.2003, №419983 від 06.11.2003, №10574 від 03.11.2003, №10468 від 01.11.2003) в листопаді 2003р. відповідачеві також було поставлено продукцію на загальну суму 3712,80 грн.

За твердженням позивача, відповідач за поставлений товар повністю не розрахувався. Згідно розрахунку позивача у відповідача виникла заборгованість за продукцію, яку було поставлено в жовтні 2003р. на суму 445,56 грн. та заборгованість, яку поставлено в листопаді 2003р. на суму 3736,80 грн. Загальний розмір боргу, за твердженням позивача, складає 4182,36 грн.

06.06.2006 позивач звернувся до відповідача з претензією №28 (вих.№432), в якій вимагав останнього протягом семи календарних днів з моменту отримання претензії сплатити борг у розмірі 4182,36 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Під час розгляду справи відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких визнав основний борг у розмірі 2183,40 грн., інфляційні нарахування в розмірі 21,44 грн. та 3% річних у розмірі 10,92 грн.

Заперечення відповідача ґрунтуються на недоведеності позивачем загальної вартості отриманої ЗАТ “Валекс” продукції та безпідставності інфляційних нарахувань та 3% річних.

За твердженням відповідача, в липні 2003р. йому було відвантажено продукцію лише на суму 9361,86 грн., з яких було оплачено 6901,20 грн. В жовтні 2003р. відвантажено продукції на суму 11609,28 грн., з яких оплачено 10016,88 грн. В листопаді 2003р. відвантажено продукції на суму 3663,84 грн. Загалом за розрахунком відповідача сума основного боргу за відвантажену продукцію складає 2183,40 грн. (4182,36 грн. (борг за даними позивача) мінус 1926 грн. (різниця в сумі поставки за накладною №1531 від 07.07.2003)  мінус 72,96 грн. (різниця в сумі поставки за накладною №13206 від 04.11.2003).  

Відповідач також пояснив суду, що він не отримував продукцію за накладною №1531 на відпуск виробів від 07.07.2003 на суму 1926 грн., на яку посилається позивач, а також звернув увагу суду на розбіжності в накладній №13206 на відпуск виробів від 04.11.2003, зокрема, в накладній, яка знаходиться у відповідача зазначена сума до сплати 668,64 грн., а в товарно-транспортній накладній №472890 від 05.11.2003 до накладної №13206, яка надана позивачем, сума до сплати складає 741,60 грн. (різниця складає 72,96 грн.). Саме з цими двома сумами (1926 грн. та 72,96 грн.), які входять до позовних вимог, не погоджується відповідач.       

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ВАТ “Завод залізобетонних конструкції ім. С.Ковальської” виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, а правила про відповідальність за порушення договору застосовується в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом.

Так, обов'язок щодо повернення коштів продовжує існувати, тому підлягає застосуванню ЦК України. Щодо підстав виникнення зобов'язання та відповідальності за порушення умов договору, суд застосовує правила ЦК Української РСР та ЦК України.

Згідно з ст.ст.4, 151 Цивільного кодексу Української РСР між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 14,526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст.525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст.165 ЦК УРСР та ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Крім тогою при вирішенні спору судом береться до уваги наступне.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України за №293/1318 від 12.06.1996, та яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструменти, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей є документами суворої звітності, що вимагає їх виготовлення з друкарською нумерацією відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку; обліку їх одержання, зберігання та використання як бланків суворої звітності; пронумерування, прошнурування та скріплення печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства журналу реєстрації довіреностей; видачі бланків і журналів особі, на яку покладені обов'язки з реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей, за видатковою накладною; контролю за своєчасним поданням документів (актів, накладних, ордерів тощо), що свідчать про використання довіреностей, або невикористаних довіреностей; списання використаних бланків довіреностей за актом.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві.

Вимоги позивача про стягнення боргу ґрунтуються тільки на накладних про відпуск виробів та товарно-транспортних накладних, в яких відсутнє посилання на довіреності (серія, номер, дата) одержувача –відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Однак, наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні та накладні на фактичний відпуск виробів не є належними доказами, що підтверджують факт отримання відповідачем вказаної продукції, оскільки в них відсутні зазначення номеру та дати довіреності, за якою був відпущений товар, посадове становище та найменування особи, що прийняла товар, зазначений в цих накладних. Також в матеріалах справи відсутні докази видачі відповідачем довіреностей на ім'я свого уповноваженого представника на отримання продукції у позивача.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів отримання відповідачем продукції за вищевказаними товарно-транспортними накладними.

В той же час суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги, а саме в розмірі 2183,40 грн. основного боргу, який визнаний відповідачем в акті звірки за період з 01.03 по 01.04 (копія залучена до матеріалів справи).

Вимоги позивача про стягнення суми інфляційних нарахувань в розмірі 1206,13 грн. та 3% річних у розмірі 335,61 грн. також підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на те, що між сторонами не було визначено строку платежу, тому грошове зобов'язання на підставі ст.530 ЦК України виникло у відповідача лише через сім днів після отримання претензії з вимогою про оплату.

Як вбачається з наданого позивачем поштового повідомлення №416501 про вручення ЗАТ “Валекс” претензії, відповідач отримав вимогу про оплату лише 09.06.2006, а тому обов'язок по сплаті виник у нього лише з 17.06.2006.

Таким чином, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, він зобов'язаний сплатити суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції за червень-липень 2006р., що складає 2205,25 грн., а також 3% річних від простроченої суми за період з 17.06.2006 по 31.07.2006 (дата складання позовної заяви), що за розрахунком суду складає 7,90 грн.     

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні нарахування та 3% річних в інший частині не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними.

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті держмита в сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Валекс” (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки,21, р/р 260025600 в АКБ “Персональний комп'ютер”, МФО 321712, код 31408300), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь Відкритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкції ім. Світлани Ковальської” (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії,7, р/р 26003020135501 в АКБ “Київ” в м. Києві, МФО 322498, код 05523398) 2205 (дві тисячі двісті п'ять) грн. 25 коп. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 7 (сім) грн. 90 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В інший частині позову відмовити.

Суддя                                                                                      О.А.Кролевець