Ухвала

від 21.06.2012 по справі 1-364/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія

Справа №11/2290/332/2012 Головуючий в 1-ій інстанції Мантуляк Ю.В.

Категорія: ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України Доповідач Зарєчна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.06.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого-судді Зарєчної І.В.,

суддів Цугеля І.М., Задворного О.Л.,

з участю прокурора Боднара Р.Г.,Смакогуза І.А.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи, потерпілого ОСОБА_5 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 09 лютого 2012 року,-

В с т а н о в и л а:

Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від

09 лютого 2012 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кам'янець-Подільського, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, працюючого директором товариства з обмеженою відповідальністю «ПБ-Інтрейд», жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засудженого за:

- за ч.2 ст.146 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки;

- за ч.2 ст.296 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком три роки і шість місяців.

Відповідно до ст.ст. 75,76 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк два роки, зобов'язавши його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередній -підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто із засудженого на користь ОСОБА_5 520 (п'ятсот двадцять) грн. 60 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, та 5000 (п'ять тисяч) на відшкодування моральної шкоди.

Позов прокурора м. Кам'янець-Подільського про стягнення із ОСОБА_3 витрат на лікування задоволено. Стягнуто на користь Кам'янець-Подільської міської лікарні №1 -1 421 (одну тисячу чотириста двадцять одну) грн. 60 коп.

Речові докази: чотири паперових упаковки із змивами речовини бурого кольору, одна паперова упаковка з контролем марлі, одна упаковка з поліетиленовим пакетом, чотири упаковки із зразками сухої крові, які зберігаються в камері схову Кам'янець-Подільського МВ УМВС України після набрання вироком законної сили знищити; легковий автомобіль марки «Тойота Камрі» д.н. НОМЕР_1, після набрання вироком законної сили залишити власнику -ОСОБА_6

За вироком суду, ОСОБА_3 01 січня 2011 року близько 4 години 40 хвилин, в м. Кам'янець-Подільському, неподалік магазину «Медтехніка», що по проспекту Грушевського, 32, перебуваючи в громадському місці, групою осіб із невстановленою в ході досудового слідства особою, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю і яке виражалося у зневажливому ставленні до громадського порядку, умисно, безпричинно нанесли декілька ударів руками та ногами в область голови, грудної клітки, тулуба та ніг ОСОБА_5, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 1 ступеня, закритого уламкового перелому кісток носу з незначним зміщенням уламків, синяка в області спинки носу з розповсюдженням на підочній області та верхній повіки обох очей, 5 синяків в лобній області справа, в області верхньої губи, у виличній області зліва та справа, в тім'яній області зліва, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я; двох синяків на задній поверхні грудної клітки справа на рівні лівої лопатки в проекції нижнього кута, в міжлопатковій області справа на рівні 5-6 ребра, синяка на задній поверхні правого ліктьового суглобу, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, 01 січня 2011 року близько 4 години 45 хвилин, в м. Кам'янець-Подільському, неподалік магазину, що по проспекту Грушевського, 32, після вчинення хуліганських дій, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою із невстановленою в ході досудового слідства особою, умисно, протиправно проти волі ОСОБА_5 незаконно позбавили його волі, помістивши у багажний відділ автомобіля «Тойота Камрі»д.н. НОМЕР_1, на якій відвіз до нічного клубу «Жара», що по проспекту Грушевського, 15, де в без свідомому стані вийняв його з багажника вищевказаного автомобіля та залишив біля сходів закладу.

В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи, не оспорюючи доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації дій зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з м'якістю призначеного засудженому покарання.

Вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_3, не відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки суд в достатній мірі не врахував тяжкість скоєних злочинів, особу винного та конкретні обставини справи. Зокрема те, що ОСОБА_3 вчинив два злочини середньої тяжкості, злочини були вчинені групою осіб, вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнав частково, завдані збитки відшкодував також частково.

Просить вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 09 лютого 2012 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 скасувати, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.2 ст. 146 та ч.2 ст. 296 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.146 КК України 3 роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.296 КК України 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора м. Кам'янець-Подільського про стягнення із ОСОБА_3 витрат на лікування ОСОБА_5 на користь Кам'янець-Подільської міської лікарні №1 в сумі 1421грн. 60 коп. задовольнити повністю.

Частково задовольнити цивільний позов потерпілого в сумі відшкодування 520 грн. 60 коп. матеріальної та 100 000 грн. моральної шкоди.

В поданій апеляції потерпілий ОСОБА_5, просить вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 09 лютого 2012 року скасувати, визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146 та ч.2 ст.296 КК України і призначити йому реальне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і шість місяців.

Заявлений цивільний позов задовольнити у повному обсязі, стягнувши з відповідача ОСОБА_3 завдану шкоду, а саме:

- матеріальну шкоду в сумі -26 544 грн. 60 коп.

- моральну шкоду в сумі -100 000 грн.

Речові докази по справі залишити в камері схову Кам'янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області.

Вважає, що вирок суду постановлений з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що при призначенні покарання судом першої інстанції не було враховано наступні обставини:

- наслідком злочину учиненого ОСОБА_3 настала смерть батька потерпілого ОСОБА_7;

- засуджений ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України не визнав в повному обсязі, а у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України визнав частково;

- засуджений ОСОБА_3 так і не повідомив суд у співучасті з ким він вчиняв злочин, не вибачився перед потерпілим, не відшкодував завдану шкоду у повному обсязі.

Звертає увагу суду на те, що на даний момент Кам'янець-Подільським МВ УМВС України проводяться оперативно-розшукові заходи по встановленню другої невідомої особи, тому виконання вироку суду в частині знищення речових доказів призведе до втрати можливості притягнути дану особу до відповідальності.

Вказує, що в результаті події злочину він назавжди втратив батька, а його мати чоловіка.

У зв'язку з вчиненими щодо нього та його батька протиправними діями він втратив спокій, нормальний сон, порушилася душевна рівновага, значно погіршилися відносини з близькими йому людьми. Саме тому вважає, що заявлений цивільний позов підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Засудженим ОСОБА_3 вирок не оскаржувався.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора на підтримку поданої апеляції, вислухавши доводи апеляції потерпілого та його представника, міркування засудженого та його захисника, які просили вирок місцевого суду залишити без змін, а апеляції процесуальних опонентів -без задоволення, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчинених злочинах за викладених у вироку обставинах, ґрунтується на зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказах, не заперечуються самим засудженим та ніким не оспорюються.

Винність ОСОБА_3 у вчиненні злочинів підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_5 про обставини вчинення хуліганських дій ОСОБА_3, що відбувалося протягом тривалого часу та із незаконним позбавленням його волі, показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які підтвердили обставини вчинення хуліганських дій щодо потерпілого ОСОБА_5, протоколом огляду місця події від 01 січня 2011 року (т.1 а.с. 4-7); висновком судово-імунологічної експертизи №111 від 25 лютого 2011 року (т.1 а.с. 138-141); висновком експерта №46 (т.1 а.с. 53-54).

Не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, апелянти в апеляціях посилаються на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, вважають, що покарання повинно бути більш суворішим, реальним без застосування ст. 75 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України загальними принципами призначення покарання, є призначення покарання в межах санкції статті КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, з врахуванням положень загальної частини КК України, та з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Колегія суддів приходить до висновку, що покарання засудженому ОСОБА_3 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, з врахуванням тяжкості злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Зокрема, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_3 вчинив злочини, які відносяться до категорії середньої тяжкості. Разом з тим обставиною, яка пом'якшує покарання визнано те, що ОСОБА_3 частково відшкодував завдані збитки. Судом також враховано те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце роботи, а також перебування на його утриманні малолітньої дитини.

Посилання прокурора та потерпілого в апеляціях на те, що судом при обранні міри покарання ОСОБА_3 не було враховано в якості обставин, що обтяжують покарання те, що свою вину у вчиненні злочину він визнав частково та не відшкодував завданих злочином збитків у повному обсязі, є безпідставними, оскільки зазначені обставини не передбачені ст. 67 КК України, а відповідно до ч.3 вказаної статті при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Таким чином доводи прокурора та потерпілого про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості злочину та його особі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд, призначаючи покарання ОСОБА_3, обґрунтував мотиви прийнятого ним рішення, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, працевлаштований, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи.

На основі вище викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_3 належним чином врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшуючі обставини покарання та особу винного.

Відповідно до ст.75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи наведене в сукупності колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, та застосував до нього ст. 75 КК України, призначивши покарання в межах санкції ст.ст. 146 ч.2, 296 ч.2 КК України з встановленням іспитового строку.

Всупереч доводам потерпілого ОСОБА_5, задовольняючи частково цивільний позов про стягнення з засудженого на користь потерпілого матеріальної і моральної шкоди, суд правильно керувався вимогами ч. 1 ст. 1167 ЦК України, з урахуванням моральних страждань потерпілого, які були заподіяні останньому внаслідок ушкодження здоров'я неправомірними діями засудженого, про що наведено у вироку суду.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 року (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і дати у вироку належну оцінку зазначеним обставинам.

Згідно п.9 вищезазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з висновку експерта №46 від 17 січня 2011 року (т.1 а.с. 53-54), засудженим потерпілому спричиненні легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров'я, при спричиненні яких потерпілий відчував фізичну біль та страждання, лікувався стаціонарно в Кам'янець-Подільській міській лікарні №1, втратив на певний час працездатність, порушено звичний спосіб життя та нормальні життєві зв'язки, в тому числі судом було враховано те, що потерпілого було незаконно позбавлено волі на невеликий проміжок часу у без свідомому стані.

Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування завданої злочинами моральної шкоди, суд належним чином умотивував своє рішення, обґрунтовано зазначив у вироку, чому дійшов саме такого висновку, тому посилання потерпілого на те, що суд стягнув занадто заниженні суми моральної шкоди є непереконливими та необґрунтованими.

Смерть батька потерпілого не перебуває у прямому причинному зв'язку із діями засудженого ОСОБА_3 (т.1 а.с. 109-111), а тому моральна шкода, яка оцінена потерпілим ОСОБА_5 у сумі 100 000 гривень є необґрунтованою, безпідставною та завищеною.

Отже, оцінивши всі зазначені обставини в сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про заподіяння потерпілому ОСОБА_5 моральної шкоди та визначив її розмір у відповідності до вимог закону, належним чином умотивувавши своє рішення, з яким погоджується і колегія суддів вважаючи, що таке рішення відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Також обґрунтованими є і висновки суду щодо визначення розміру завданої потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди, яка полягала у витратах, які він поніс на придбання ліків, медичних засобів, медичних обстежень.

Визначаючи розмір відшкодування вартості придбаних ліків, медичних засобів, медичних обстежень, суд вірно взяв до уваги перелік придбаних за власні кошти ліків та інших засобів, зазначених у довідці Кам'янець-Подільської міської лікарні №1 (т.2 а.с. 99).

Як слідує із матеріалів справи, загальна вартість потрачених ліків ОСОБА_13 на своє лікування становила 490 грн. 60 коп.(т.2 а.с. 99-100). Також ОСОБА_13 поніс витрати на медичне обстеження в кабінеті «УЗГ»вартістю 280 грн., МРТ вартістю 650 грн.(т.2 а.с. 102), в стоматологічній клініці вартістю 100 грн.(т.2 а.с. 103).

Інших доказів придбання ліків потерпілим суду не було надано .

Таким чином суд вірно прийшов до висновку про стягнення на користь потерпілого 520 грн. 60 коп. матеріальної шкоди з урахуванням того, що 1000 грн. ОСОБА_3 добровільно відшкодував шляхом поштового переказу.

Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог потерпілого щодо відшкодування 5024 грн., вартості золотого ланцюжка та медальйону; 20 000 грн., які були затрачені на похорони батька потерпілого ОСОБА_5 -ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_3 не ставиться у вину заволодіння вказаним майном, а смерть батька потерпілого не перебуває у прямому причинному зв'язку із діями засудженого ОСОБА_3, про що свідчить наявна у справі копія постанови слідчого СВ Кам'янець-Подільського МВ УМВС України в Хмельницькій області від 5 січня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_7 (т.1 а.с. 108), а також копія акту судово-медичного дослідження №2 від 12 березня 2011 року трупу ОСОБА_7, згідно із яким причиною смерті ОСОБА_7 стало захворювання лівої нирки у вигляді її зморщення (склероз та гіаліноз ниркових клубочків), яке призвело до розвитку гострої серцевої недостатності, набряку головного мозку, легенів (т.1 а.с. 109-111).

Колегія суддів враховує також і ту обставину, що засудженим ОСОБА_3 приймалися реальні міри на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, але потерпілі відмовились від отримання коштів.

Доля речових доказів вирішена у відповідності з вимогам закону, а тому підстав для її зміни колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, доводи апеляції потерпілого про неправильне визначення судом розміру матеріальної шкоди, у зв'язку із чим прийняте рішення підлягає скасуванню, є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляцій, вважає їх необґрунтованими, а призначене покарання судом першої інстанції необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У зв'язку із наведеним та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

У х в а л и л а:

Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 09 лютого 2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи, потерпілого ОСОБА_5 - без задоволення.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області І.В. Зарєчна