Ухвала

від 04.07.2012 по справі 1-195/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ производства 11/490/1244/12 Председательствующие 1 инстанции Пустовар О.С.

№ дела 1-195/2011 Докладчик Сербін В.В.

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2012 года Колегія суддів судової палати по кримінальним справам

апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі головуючого- судді Сербіна В.В.

суддів: Піскун О.П., Семопядного В.О.

за участю прокурора- Грамми О.А.

засудженого- ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську открытом кримінальну справу по апеляції засудженого ОСОБА_1 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2011 року стосовно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Донецька, раніше судимого:

- 24 червня 2011 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ст.186 ч.1 КК України, ст.122 ч.1 КК України, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, ст.76 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням, з іспитовим строком 3 роки,-

засудженого за ст.342 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі, за ст.345 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, за ст.345 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, за ст.296 ч.3 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України шляхом повного поглинання менш суворого покарання біль суворим остаточно призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України, за сукупності вироків до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднано покарання, призначене за вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2011 року і остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Даним вироком ОСОБА_1 засуджений за те, що він, 28 серпня 2011 року, близько 11 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спільно з ОСОБА_2 за викликом дільничого інспектора міліції сектору ДІМ Покровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області лейтенанта міліції ОСОБА_3 прибув до його службового кабінету, що знаходиться в приміщенні Березівської сільської ради, розташованому в с.Березове Покровського району Дніпропетровської області, де під час бесіди щодо порушення громадського порядку напередодні, ОСОБА_1 безпричинно почав поводити себе агресивно, а саме: піднявся зі стільця й погрозливо наближаючись до столу, за яким сидів ОСОБА_3 почав висловлюватися на його адресу грубою нецензурною лайкою. У зв'язку з цим ОСОБА_3 піднявся зі стільця та усно виказав ОСОБА_1 вимогу припинити свою протиправну поведінку та спокійно відповісти на його запитання. Однак ОСОБА_1 законну вимогу працівника міліції проігнорував та навпаки, знаходячись в приміщенні Березівської сільської ради, грубо порушуючи громадський порядок, безпричинно, з мотивів явної неповаги до суспільства, різко і сильно закрив вхідні двері службового кабінету, після чого наніс декілька ударів руками та ногами по даних дверях, що супроводжувалося його голосною, грубою, нецензурною лайкою, поєднаною з погрозами насильством на адресу ОСОБА_3, пошкодивши при цьому дверну ручку, яка відпала від замкового механізму. У зв'язку з цим ОСОБА_3 з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_1 вдруге виказав йому законну вимогу припинити свої протиправні дії та заспокоїтися, але ОСОБА_1, ігноруючи законні вимоги працівника міліції та продовжуючи свої хуліганські дії, наблизившись до ОСОБА_3 почав розмахувати руками перед обличчям останнього, намагаючись нанести йому удар, що супроводжувалося грубою нецензурною лайкою, поєднаною з висловлюванням погроз насильством на фізичною розправою стосовно працівника міліції ОСОБА_3 Присутній при цьому громадянин ОСОБА_2, намагаючись припинити протиправні хуліганські дії ОСОБА_1 та перешкодити йому нанести удар ОСОБА_3 схватив ОСОБА_1 за руки, а лейтенант міліції ОСОБА_3 з метою застосування до ОСОБА_1 засобів зв'язування- наручників для припинення його протиправних хуліганських дій, діючи відповідно до положень ч.1 ст.13 Закону України «Про міліцію», а саме: «Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків, а також положень п.п.1,6 ч.1 ст.14 Закону України «Про міліцію»: «Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засобі зв'язування у таких випадках:1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу життю або здоров'ю; 2) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю…», наблизившись до ОСОБА_1, якого тримав ОСОБА_2 почав брати його руки, щоб надягнути йому наручники. Однак ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_3 в груди удар-поштовх, спричинивши останньому фізичний біль, після чого відштовхнув ОСОБА_2, який також намагався припинити його хуліганські дії та зник у невідомому напрямку, що супроводжувалося грубою нецензурною лайкою, поєднаною з висловлюваннями погроз насильством та фізичною розправою на адресу ОСОБА_3

В результаті протиправних дій ОСОБА_1 скоїв опір та погрожував насильством працівникові правоохоронного органу- дільничому інспектору міліції сектору ДІМ Покровоського МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області лейтенанту міліції ОСОБА_3 під час виконання ним службових обов'язків під час несення служби, у тому числі з охорони громадського порядку, при цьому умисно наніс удар поштовх в область грудей, спричинивши останньому фізичний біль, а також тривалий час, близько 10 хвилин, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, не припиняв свої хуліганські дії, які супроводжувалися особливою зухвалістю, що виразилася у висловлюванні грубою нецензурною лайкою, поєднаною з погрозами насильством та фізичною розправою на адресу працівника правоохоронного органу ОСОБА_3, а також здійсненні опору ОСОБА_2 під час припинення ним хуліганських дій ОСОБА_1 та умисне пошкодження майна Березівської сільської ради на суму 100 гривень під час даних протиправних дій.

В апеляції /а.с.257-258/ та доповненні до неї /а.с.260-262/ прокурор прохає скасувати вирок суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою апеляцію тим, що вказаний вирок винесено з грубим порушенням вимог ст.334 КПК України, оскільки висновки суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, судом не дана належна оцінка позиції ОСОБА_1 в частині невизнання ним своєї вини, крім того, суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки кваліфікуючи злочини за ст.342 ч.2 КК України, ст.345 ч.1 КК України, ст.345 ч.2 КК України, ст.296 ч.3 КК України суд вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення

В апеляції /а.с.224/ та доповненні до неї /а.с.239/ засуджений прохає вирок суду першої інстанції скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту на неправильність проведеного досудового та судового слідства, оскільки викладені у вороку свідчення ОСОБА_2 не відповідають свідченням, які останній давав в судовому засіданні та при проведені досудового слідства. Також не була допитана судом свідок ОСОБА_4, яка взагалі була відсутня в залі судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції та підтримав апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, засудженого, який підтримав свою апеляцію і прохав направити справу на додаткове розслідування, вивчивши матеріали апеляції та кримінальної справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого- частковому задоволенню з наступних підстав.

Так згідно вимог ст.21 КПК України підсудному забезпечується право на захист.

Як витікає з вимог п.3) ч.2 ст.370 КПК України вирок у всякому разі належить скасувати, якщо порушено право обвинуваченого на захист.

Суд першої інстанції, при розгляді кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 порушив право останнього на захист.

Так постановою органу досудового слідства від 14 вересня 2011 року /а.с.65/ в якості захисника інтересів ОСОБА_1, за вимогою останнього, був допущений адвокат ОСОБА_5, який приймав участь у всіх слідчих діях /а.с.66-67, 69-70, 71-73, 74-76, 79-82, 125/. При розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції судове засідання 21 грудня 2011 року /а.с.209-210/, в якому були допитані потерпілий ОСОБА_3 та свідки обвинувачення ОСОБА_6, ОСОБА_2, було проведено без присутності захисника- адвоката ОСОБА_5, в зв'язку з зайнятістю останнього в кримінальному процесі в Синельниківському міськрайонному суді /а.с.195/, чим порушено право підсудного на захист.

Крім того, згідно вимог ст.323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

На вимогу ст.324 ч.1 п.1),2) КПК України, постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального кодексу він передбачений.

Як витікає з положень ст.327 КПК України обвинувальний вирок повинен бути судом мотивованим, не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише тоді, коли винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Згідно ст.334 КПК України в мотивувальній частині вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Вимоги вказаних статей судом першої інстанції не виконано.

Так, не дивлячись на те, що підсудний ОСОБА_1 вини у скоєнні злочинів, які йому було інкриміновано органом досудового слідства не визнав взагалі /об.а.с.214/, при наявності суперечливих пояснень обставин ним скоєного, як на досудовому слідстві /а.с.14, 66-67, 69-70, 71-73, 74-76, 81-82/, так і в судовому засіданні /а.с.208-209/, суд першої інстанції лише послався на його показання, на навівши у вироку мотиви, з яких приймає одні докази та відкидає інші. При цьому, пославшись на показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві в якості обвинуваченого /а.с.81-82/, в порушення вимог ст.257 КПК України суд безпосередньо вказані докази не досліджував /а.с.208-209, 212/, що є суттєвим порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Так само, при наявності явних протиріч у свідченнях свідка ОСОБА_2 на досудовому слідстві /а.с.47-49,74-76/ та в судовому засіданні /а.с.211/, в обставинах події, яка відбулася в кабінеті дільничого інспектора, згідно яких ОСОБА_2 спочатку давав пояснення про намагання ОСОБА_1 завдати удару потерпілому, потім змінив свою позицію, пояснивши, що ОСОБА_1 не намагався наносити удари потерпілому, на інспектора, коли той сидів за столом не нападав, ніхто нікого не бив, просто виникла сварка, в ході якої кричали одне на одного, суд, не з'ясував причини зміни свідчень, не зробив їх аналізу та не навів у вироку доводів, по яким приймає до уваги одні свідчення /а.с.49-50/ та відкидає другі/ а.с.74-76/, не взявши до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, тим самим допустивши невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які могли вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого.

Такі ж суттєві порушення суд допустив при викладенні показань потерпілого ОСОБА_7, оскільки посилаючись як на доказ вини засудженого /а.с.216/, на рапорт потерпілого від 28 серпня 2011 року /а.с.6/ суд не взяв до уваги, що згідно даних вказаного рапорту вчинив лише злісну непокору законному розпорядженню потерпілого, після чого потерпілим, згідно даних рапорту було застосовано фізичну силу, при цьому ніяких даних про погрози на адресу потерпілого, застосування фізичної сили з боку засудженого мова в рапорті не йшла, дані вказаного рапорту суперечать свідченням ОСОБА_7 як на досудовому слідстві /а.с.18,39-41,42/, так і в судовому засіданні /а.с.210/, згідно яких потерпілий взагалі не вказує про застосування фізичної сили та погрози з боку засудженого, суд же, оголошуючи свідчення потерпілого вказані вище факти не з'ясував, не провів аналіз свідчень потерпілого.

Виходячи з положень ст.257 КПК Украины суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази по справі, в тому числі допитати свідків.

Згідно вимог ст.306 КПК України суд за власною ініціативою чи за клопотанням прокурора та інших учасників процесу може оголосити свідчення свідка, дані під час дізнання, досудового слідства або на суді у випадках неявки в судове засідання свідка, явка якого з тих або інших причин неможлива.

Згідно статті 6 ч.3 п.d Європейської конвенції з прав людини (далі-Конвенції) по правам человека (далі- Конвенциія), кожен, хто обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення має мінімально такі права: допитувати свідка обвинувачення або вимагати їх допиту, а також вимагати виклику отта допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

В порушення вимог вказаних норм кримінально-процесуального закону та Конвенції, суд, допустив односторонність та неповноту, залишив недослідженими обставини, з'ясування яких могло мати суттєве значення для правильного вирішення справи.

Не дивлячись на той факт, що з заяви свідка ОСОБА_8 /а.с.204/ не витікає висновок про неможливість явки останньої в судове засідання, суд, всупереч вимогам ст.257 КПК України, ст.306 КПК України оголосив /а.с.212/ свідчення ОСОБА_8 /а.с.55-56/ та послався на них у вироку /а.с.216/, при тому, що остання, в своїх свідченнях на досудовому слідстві вказувала на факт дзвінка засудженого в райвідділ міліції зі скаргою на неадекватну поведінку дільничного інспектора, а також на дзвінок ОСОБА_9, який пояснив свідкові на її запитання, що все нормально, при цьому не скаржився на якіб-то не було дії з боку засудженого.

Крім того, в порушення ст.275 КПК України, суд, вийшовши за межі пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення /а.с.79/ кваліфікував його дії за ст.342 КК України, ст.345 КК України за ознаками, які не були встановлені ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні /об.а.с.217/.

В порушення вимог ст.324 КПК України, ст.334 КПК України, суд /об.а.с.217/ кваліфікував дії засудженого за ст.296 ч.3 КК України, без ознак, які були йому інкриміновані органом досудового слідства , а саме «хуліганські дії, пов'язані з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії», не навівши при цьому мотивів виключення вказаних кваліфікуючих ознак хуліганства, внаслідок чого невірно кваліфікував дії засудженого за частиною третьою вказаної статті, тим самим невірно застосувавши кримінальний закон.

Таким чином суд першої інстанції, при розгляді справи та постановленні вироку допустив неповноту та неправильність судового слідства, суттєві порушення норм кримінально-процесуального закону, в тому числі й ті, які тягнуть за собою безумовне скасування вироку, неправильне застосування кримінального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок і які, відповідно до вимог ст.368 УПК України, ст.370 КПК України, ст.371 КПК України тягнуть за собою скасування вироку, тому вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2011 року стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі, апеляція прокурора, який затвердив обвинувальний висновок підлягає задоволенню в повному обсязі, апеляція засудженого ОСОБА_1- частковому задоволенню.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно перевірити доводи засудженого ОСОБА_1, вказані останнім в апеляції, з урахуванням зібраних по справі доказів, з дотриманням прав учасників процесу постановити законний та обґрунтований вирок.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.365 КПК України, ст.366 КПК України, ст.368 КПК України, ст.370 КПК України, ст.371 КПК України, ст.374 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2011 року стосовно ОСОБА_1- скасувати, направивши кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 на новий судовий розгляд у той же суд, в новому складі.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 залишити- тримання під вартою.

Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок- задовольнити у повному обсязі.

Апеляцію засудженого ОСОБА_1- задовольнити частково.

Головуючий суддя: В.В.Сербін

судді:

О.П.Піскун

В.А.Семопядний