Рішення

від 30.10.2006 по справі 13/465(16/31)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/465(16/31)

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.06                                                                                 Справа № 13/465(16/31).

За позовом Казенного науково-виробничого підприємства “КВАРСИТ”, м. Костянтинівка Донецької області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю „РЕМПЛЕР”,  м. Стаханов Луганської області

про стягнення  510000 грн. 00 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

За участю:

Від позивачаМалінов О.С. дов. № б/н від 19.10.2006 р.

Від відповідача Не прибув

У судовому засіданні 19.10.2006 р. була оголошена перерва до 30.10.06 року.

ОБСТАВИНИ СПОРУ: Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 300000  грн. 00 коп. та штрафних санкцій у сумі 210000 грн. 00 коп., які виникли внаслідок невиконання Відповідачем умов укладеного між сторонами договору  №45 від 10.09.2004 року.

Позивач позов підтримав.

Позивач повідомив суд, що відповідач частково повернув одержанні кошти, а саме 15.08.2005 р. 10 000 грн. 00 коп., , 01.11.2005 р. –10 000 грн. 00 коп.,  26.01.2006 р. –10 000 грн. 00 коп., 28.02.2006 р. –30 000 грн. 00 коп., 29.03.2006 р. –10 000 грн. 00 коп. найменування платежу –повернення коштів за договором № 45 від 10.09.2004 р.

Таким чином, до звернення позивача з позовом 06.10.2005 р. до господарського суду Луганської області відповідач повернув кошти в сумі 10 000 грн. 00 коп., після звернення –60 000 грн. 00 коп.

Відповідач проти задоволення позову заперечує в частині стягнення штрафних санкцій з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що між сторонами по справі 10 вересня 2004 року був укладений договір № 45 відповідно до умов якого відповідач зобовязався передати, а позивач прийняти та оплатити вироби корвешитови марки К-320 на загальну суму 500160 грн. 00 коп.

Згідно п. 5 договору оплата здійснюється наступним чином: 60 % на умовах попередньої оплати, 40 % по факту відвантаження.

Відповідно до п. 7 відповідач зобовязався поставити товар протягом 4-х місяців з моменту попередньої оплати.

Відповідно до положень п. 12 догоаору за несвоєчасну поставку товара відповідач зобовязаний сплатити штраф 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

09.11.2004 р. на підставі рахунку-фактури відповідача від 03.11.2004 р. № СФ-00914 позивач платіжним дорученням № 1014 перерахував відповідачу попережню оплату в сумі 300 000 грн. 00 коп.

У встановлений п. 7 договору строк відповідач товар не передав.

16.06.2005 р. позивач направив відповідачу претензію № 268 від 15.06.2005 р. з вимогою про повернення попередньої оплати.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати –300 000 грн. 00 коп., та штрафні санції нараховані за 140 днів прострочки в розмірі згідно п. 12 договору в сумі 210 000 грн. 00 коп.

Відповідач заперечує проти стягнення штрафних санкцій в сумі 210 000 грн. 00 коп., посилаючись як на невідповідність положень п. 12 договору нормам Цивільного кодексу України в касаційної скарзі, так і на неукладеність спірного договору в відзиві на позовну заяву.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити гроші, надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених Господарським  кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.  

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення суми порпередної оплати в розмірі 300 000 грн. 00 коп. задовольняються судом частково в сумі 230 000 грн. 00 коп. В задоволені вимоги щодо стягнення 10 000 грн. 00 коп суд відмовляє оскільки зазначені кошти були сплачені відповідачем до звернення позивача з позовом, щодо стягнення коштів в сумі 60 000 грн. 00 коп. провадження підлягає припиненню відповідно до п. 1 1 ст. 80 Господарського  процесуального кодексу України.

п. 12 договору № 45 від 10 вересня 2004 року сторони передбачили відповідальність відповідача у разі прострочення поставки товару у вигляді штрафу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення.

Згідно ст. 627 Цивільного Кодексу України відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України договором можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Що стосується посилань відповідача на неукладеність спірного договору, через відсутність у ньому істотних умов договору поставки, то відповідачем не надано суду доказів що спірний договір є саме договором поставки, а не договором купівлі-продажу.

Критично оцініються судом і посиланння відповідача на здійснення ним дій щодо внесення у спірний договір змін, дій щодо узгодження виконання зобовязання з поставки продукції. Відповідачем не надано суду налекжних доказів звернення з зазначеними пропозиціями до позивача.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення штрафу за непоставку товару в сумі 210 000 грн. 00 коп. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –5000 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115 грн. 68 коп., в решті на позивача.

Керуючись ст. 44,49, п. 1 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ремплер” Луганська область, м. Стаханов, пр-т Леніна 63а к. 57 ідентифікаційний код 32220503 на користь Казеного науково-виробничого підприємства „Кварсит” Донецька область, м. Констянтинівка, вул. Шмідта 20, ідентифікаційний код 25604710 борг в сумі  230 000 грн. 00 коп., штрафні санкції в сумі 210 000 грн. 00 коп., державне мито у сумі –5000 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115 грн. 68 коп., наказ видати.

3. В задоволені позову в частині стягнення 10 000 грн. 00 коп. відмовити.

4. В решті вимог припинити.

У судовому засіданні 30.10.2006 р. за згодою сторони була оголошена  тільки  вступна  та резолютивна частина рішення. Дата підписання рішення 06 листопада 2006 року Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                Б.В. Яресько