Постанова

від 10.06.2008 по справі 25/89

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.06.2008                                                                                          

№ 25/89

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій 

Л.М.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Калатай 

Н.Ф.

 при секретарі:           Дегтярюк Л.О.

 За участю представників:

 від позивача - Дараган О.Ю. (довіреність №

2/01 від 25.01.2008р.);

 від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 1370

від 02.04.2008р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артанія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

03.04.2008

 у справі № 25/89 (Морозов С.М.)

 за позовом                               Товариства з

обмеженою відповідальністю "Артанія"

 до                                                   Суб"єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 про                                                 

стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду

м.Києва від03.04.2008р. у справі №25/89 в задоволенні позовних вимог відмовлено

повністю.

Не погоджуючись з прийнятим

рішенням, ТОВ ”Артанія” подало до Київського апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове

рішення, яким позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що воно прийняте з

порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому заявник вказує

на те, що акт № 1 від 23.11.2007 р. складений відповідно до чинного

законодавства, зокрема п. 15.1. Правил перевезень вантажів автомобільним

транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України

від 14.10.1997 р. № 363, та ст. 158 Статуту автомобільного транспорту УРСР,

затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 р. № 401, а тому є

належним доказом виявлення недостачі вантажу.

Крім того, ТОВ ”Артанія” зазначає,

що акт виконаних робіт є лише підставою для проведення розрахунків за надані

послуги по договору перевезення № 8/2006 від 20.11.2006 р., як це передбачено

п. 4.1. зазначеного договору.

СПД ф.о. ОСОБА_1 надав відзив на

апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду першої

інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому СПД ф.о.

ОСОБА_1 вказує на те, що 03.12.2007 р. згідно із виписки з особового рахунку за

27.12.2007 р. ТОВ ”Слочер” оплатило транспортно-експедиційні послуги згідно із

рахунку-фактури від 23.11.2007 р., тим самим підтвердивши наявність акту

виконаних робіт від 23.11.2007 р. Тобто, підписання ТОВ ”Слочер” акту виконаних

робіт від 23.11.2007 р. підтверджує, що роботи по договору перевезення виконані

СПД ф.о. ОСОБА_1 належним чином та у повному обсязі.

Крім того, СПД ф.о. ОСОБА_1

зазначає, що представник СПД ф.о. ОСОБА_1, підписавши акт, зазначив в рядку

”Особливі відмітки”, що підписується лише в частині відсутності пломб. Тобто,

вказані в акті обставини, які не були визнані відповідачем не є підтвердженням

зобов'язання СПД ф.о. ОСОБА_1 відшкодувати завдані збитки.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України,

апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і

перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у

повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд

встановив наступне.

20.11.2006 р. між ТОВ ”Слочер” та

СПД ф.о. ОСОБА_1 укладено договір перевезення № 8/2003 (далі договір

перевезення), відповідно до якого ТОВ ”Слочер”, як вантажовідправник, доручає,

а СПД ф.о. ОСОБА_1, як перевізник, зобов'язався в обумовлені строки і обсяги

приймати від ТОВ ”Слочер” вантаж до перевезення автомобільним транспортом у

міських і міжміських сполученнях, доставити його у пункт призначення й видати

уповноваженому вантажоодержувачеві, у свою чергу ТОВ ”Слочер” зобов'язується

оплатити СПД ф.о. ОСОБА_1 надані ним послуги (п. 1.1.).

Конкретні умови кожного перевезення

вантажів, а саме: найменування і характер вантажу, його обсяг і вага, вартість

перевезення, терміни (строки) перевезення, вантажовідправник, адреса

завантаження вантажу, маршрут перевезення, адреса доставки (розвантаження),

вантажоодержувач та інші додаткові умови, узгоджуються сторонами у відповідній

заявці на перевезення, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору

перевезення).

Ціна перевезень визначається у

відповідних заявках на перевезення, що є додатками до даного договору (п. 3.1.

договору перевезення).

На виконання умов договору

перевезення ТОВ ”Слочер” та СПД ф.о. ОСОБА_1 21.11.2007 р. складено, підписано

та скріплено печатками заявку (а. с. 62).

Відповідно до заявки від 21.11.2007

р. СПД ф.о. ОСОБА_1 зобов'язався організувати перевезення вантажу загальною

вартістю 1 066 929,05 грн. за маршрутом: м. Бориспіль, вул. Запоріжська, 28 -

м. Дніпропетровськ, вул. Калова, 12А, вантажоодержувачем якого було ТОВ

”Артанія” (позивач).

На виконання своїх зобов'язань з

організації перевезення вантажу СПД ф.о. ОСОБА_1 з перевізником СПД ОСОБА_3

укладений договір-заявка на перевезення вантажу № 22/11/07 від 22.11.2007 р.

(а. с. 84), за яким перевезення вантажу здійснюватиме ОСОБА_4Згідно із

довіреністю від 22.11.2007 р. (а. с. 53) СПД ф.о. ОСОБА_1 уповноважив

ОСОБА_4представляти інтереси СПД ф.о. ОСОБА_1, як довірителя, при здійсненні

системних перевезень вантажів згідно договору перевезення № 8/2006 від

20.11.2006 р. Вантаж у кількості 279 місць був прийнятий водієм ОСОБА_4до

перевезення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями

товарно-транспортних накладних № 218/8 від 22.11.2007 р. та № 216/22 від 22.11.2007

р. (а. с. 26 - 27).

23.11.2007 р. під час приймання

вантажу вантажоодержувачем - ТОВ ”Артанія” було виявлено недостачу вантажу, про

що за участю СПД ф.о. ОСОБА_1 в особі ОСОБА_4було складено акт № 1 від

23.11.2007 р. (а. с. 59), в якому засвідчено стан автомобілю: пломба

пошкоджена, трос перекушений, зламаний замок робочих дверей кузова. Згідно із

вказаним актом виявлено недостачу 41 коробки та відкритих 46 коробок. Акт

підписано представником ТОВ ”Артанія” та СПД ф.о. ОСОБА_1 в особі ОСОБА_4із зауваженням

ОСОБА_4про те, що він у завантаженні не приймав участі; розписувався лише за

пломбу і в документах, які він потім отримав; що міститься в коробках йому

невідомо.

Згідно із актом № 1 від 23.11.2007

р. про встановлену розбіжність у кількості і якості при прийманні вантажу

(товару) по товарно-транспортним накладним № 216/22 від 22.11.2007 р., № 218/8

від 22.11.2007 р. (а. с. 54), складеним та підписаним ТОВ ”Слочер” (відправник)

та ТОВ ”Артанія” (вантажоодержувач), загальна сума недостачі товару складає 154

842,35 грн.

19.12.2007 р. між ТОВ ”Слочер” та

ТОВ ”Артанія” укладено договір № 110 про відступлення права вимоги (а. с. 17)

відповідно до якого ТОВ ”Слочер” відступив збитки нанесені йому СПД ф.о.

ОСОБА_1, а ТОВ ”Артанія” набуло право вимоги, належне ТОВ ”Слочер” за договором

перевезення № 8/2006 від 20.11.2006 р., сума збитків по зазначеному договору

становить - 154 842,35 грн. (п. 1.1.).

Відповідно до п. 1.2. договору №

110 про відступлення права вимоги за цим договором ТОВ ”Артанія” одержує право замість

ТОВ ”Слочер” вимагати від СПД ф.о. ОСОБА_1 сплати збитків за втрачений вантаж

(товар), який перевозився боржником згідно договору обумовленому в п. 1.1.

цього договору, а також стягнення штрафних санкцій та інших сум, належних до

сплати за порушення боржником своїх зобов'язань за зазначеним договором.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 512 ЦК

України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок

передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України

до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в

обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні

здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом

(ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК

України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до

надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Як свідчить наявне в матеріалах

справи повідомлення № 19-12/2 від 19.12.2007 р. про відступлення права вимоги

по договору перевезення № 8/2006 від 20.11.2006 р. (а. с. 22) ТОВ ”Слочер”

повідомило СПД ф.о. ОСОБА_1 про те, що ТОВ ”Артанія” прийняло на себе право

вимоги по договору перевезення № 8/2006 від 20.11.2006 р. на підставі договору

№ 110 про відступлення права вимоги від 19.12.2007 р. Про отримання 24.12.2007

р. СПД ф.о. ОСОБА_1 зазначеного повідомлення свідчить повідомлення про вручення

рекомендованого поштового відправлення (а. с. 25).

Враховуючи, що відповідно до ст.

924 ЦК України, ст. 314 ГК України СПД ф.о. ОСОБА_1 несе відповідальність перед

ТОВ ”Артанія” за втрату прийнятого до перевезення вантажу в розмірі фактичної

вартості втраченого вантажу, ТОВ ”Артанія” звернулося до господарського суду

першої інстанції з позовом до СПД ф.о. ОСОБА_1 про стягнення вартості

втраченого вантажу в сумі 154 842,35 грн.

Апеляційний господарський суд,

дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для

задоволення позову про стягнення з СПД ф.о. ОСОБА_1 збитків у розмірі 154

842,35 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 306 ГК

України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська

діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення

та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними

та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих

видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих,

радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і

виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами

та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 2 ст. 908 ЦК України

загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами,

транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та

правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів

і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих

перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом,

іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими

нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 920 ЦК України передбачає,

що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони

несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не

встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 ЦК України встановлено,

що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту

прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що

втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися

внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього

не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження

прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо

не доведе, що це сталося не з його вини.

Вказана норма кореспондується з

приписом ч. 3 ст. 314 ГК України, якою встановлено, що: за шкоду, заподіяну при

перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу -

в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі

пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі

втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі

оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної

вартості вантажу.

Відповідно до ст. 133 Статуту

автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР

від 27.06.1969 р. № 401, (далі Статут) автотранспортні підприємства або

організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття

його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з

Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що

втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини,

яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема

внаслідок: а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача); б) особливих

природних властивостей вантажу, який перевозиться; в) дефектів тари або

упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні

вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям

вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у

дорозі; г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних

документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або

застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні; д)

здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують

встановлені норми.

Стаття 134 Статуту передбачає

звільнення перевізника від відповідальності за втрату, недостачу, псування або

пошкодження вантажу в разі, коли: вантаж прибув у справному автомобілі

(контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з

справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або

виготовлювача; недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних

причин, зв'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; вантаж

перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача);

недостача вантажу не перевищує норм природних втрат. В зазначених випадках

автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за

незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, недостача,

псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства

або організації.

Відповідно до п. 2.2.6. договору

перевезення СПД ф.о. ОСОБА_1 зобов'язався забезпечити збереження вантажу з

моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажоодержувачу

(належним чином уповноваженій особі). У випадку незабезпечення збереженості

вантажу СПД ф.о. ОСОБА_1 відшкодовує вантажовідправникові (ТОВ ”Слочер”) збитки

в повному обсязі, включаючи упущену вигоду.

Сторона, що залучила до виконання

зобов'язань за договором третю особу, несе повну відповідальність за її дії (п.

5.6. договору перевезення).

Згідно із п. 5.7.1. договору

перевезення СПД ф.о. ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання за збереженість

усього вантажу, що перевозиться за даним договором і несе матеріальну

відповідальність за втрату (недостачу) вантажу - у розмірі дійсної вартості

втраченого (відсутнього) вантажу.

Проаналізувавши вище викладене та

умови договору перевезення, укладеного між ТОВ ”Слочер” та СПД ф.о. ОСОБА_1,

апеляційний господарський суд встановив, що саме перевізник (СПД ф.о. ОСОБА_1)

повинен відшкодовувати збитки, спричинені при перевезенні вантажу і, зокрема, у

разі втрати вантажу в розмірі вартості втраченого вантажу.

Зазначені умови договору

перевезення цілком відповідають нормам ст. 924 ЦК України, згідно з якими

перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до

перевезення та до видачі його одержувачу.

Відповідно до п. 11.1. Правил

перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом

Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, (далі Правила)

основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та

подорожні листи вантажного автомобіля.

Розділом 15 Правил визначено

правила складання актів.

Зокрема, п. 15.1. Правил

встановлено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі

розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем)

обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності,

оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Відповідно до п. 15.2. Правил

перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі

обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць

вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в)

простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми

часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити

підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються

підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в

акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються

недійсними (п. 15.3. Правил).

Пунктом 15.4. Правил встановлено,

що жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди

зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку

”Особливі відмітки” і засвідчити її підписом.

Абзацом 1 п. 5 Інструкції про

порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів

народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при

Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, (далі Інструкція) встановлено, що

в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту

встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування та

ваги вантажу чи кількості місць даним, зазначеним у транспортному документі, а

також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на

транспорті, вантажоодержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання

комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній чи складання акту

- при доставці вантажу автомобільним транспортом).

При дослідженні матеріалів справи

апеляційний господарський суд встановив, що акт № 1 від 23.11.2007 р. (а. с.

54), складений та підписаний ТОВ ”Слочер” (відправник) та ТОВ ”Артанія”

(вантажоодержувач), відповідає правилам приймання продукції по кількості,

передбаченим Інструкцією, акт № 1 від 23.11.2007 р. (а. с. 59), складений та

підписаний ТОВ ”Артанія” (замовник) та СПД ф.о. ОСОБА_1 в особі

ОСОБА_4відповідає правилам, передбаченим пунктам 15.1., 15.2., 15.3., 15.4.

Правил, а тому є належними доказами недостачі вантажу.

Відповідно до п. 15.6. Правил для

засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної

накладної записується дата складання і про що складений акт.

В товарно-транспортних накладних №

218/8 від 22.11.2007 р. (а. с. 26) та № 216/22 від 22.11.2007 р. (а. с. 27)

міститься запис про нестачу вантажу, а саме зазначено, що ”відсутня пломба,

прийнято 242 місця по акту № 1 від 23.11.2007 р.”, тоді як згідно із наявними в

матеріалах справи товарно-транспортними накладними № 218/8 від 22.11.2007 р. та

№ 216/22 від 22.11.2007 р. опломбований вантаж був прийнятий водієм ОСОБА_4до

перевезення у кількості 279 місць.

Відносно посилання СПД ф.о. ОСОБА_1

про те, що підписання ТОВ ”Слочер” акту виконаних робіт від 23.11.2007 р.

підтверджує виконання послуг по договору перевезення СПД ф.о. ОСОБА_1 належним

чином та у повному обсязі апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до заявки від 21.11.2007

р. (а. с. 62) вартість перевезення становить 3 900,00 грн.

Як вбачається із змісту акту

виконаних робіт від 23.11.2007 р. (а. с. 85) ТОВ ”Слочер” та СПД ф.о. ОСОБА_1

склали його про те, що транспортні послуги по договору перевезення виконані

повністю і в строк; сторони претензій один до одного не мають.

Із наведеного апеляційний

господарський суд дійшов висновку про те, що зазначений акт є лише підставою

для проведення розрахунків за надані транспортні послуги по договору

перевезення № 8/2006 від 20.11.2006 р., як це передбачено п. 4.1. зазначеного

договору перевезення, і не свідчить про те, що ТОВ ”Слочер” не має до СПД ф.о.

ОСОБА_1 претензій щодо кількості вантажу.

Також даних про те, що

ОСОБА_4підписав акт № 1 від 23.11.2007 р. (а. с. 59) лише в частині відсутності

пломб в зазначеному акті не міститься; в акті № 1 від 23.11.2007 р. також не

містяться зауваження ОСОБА_4про те, що він не погоджується із обставинами

зазначеними в ньому.

З урахуванням викладеного та

матеріалів справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність

підстав для задоволення позову про стягнення з СПД ф.о. ОСОБА_1 збитків в

розмірі 154 842,35 грн.

Оскільки висновки, викладені в

рішенні господарського суду першої інстанції, не відповідають обставинам

справи, апеляційний господарський суд вважає необхідним скасувати рішення

господарського суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення про

задоволення позову повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 -

105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва

від 03.04.2008р. у справі № 25/89 скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

п/р НОМЕР_2 в ЗАТ ”ПРОКРЕДИТБАНК”, НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю ”Артанія” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 12-А, код

ЄДРПОУ 32838663, п/р 2600130011498 у Дніпропетровській філії ВАТ ”ВіЕйБі Банк”,

МФО 305868) 154 842,35 грн. завданих збитків, 1 548,42 грн. державного мита та

118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

п/р НОМЕР_2 в ЗАТ ”ПРОКРЕДИТБАНК”, НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю ”Артанія” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 12-А, код

ЄДРПОУ 32838663, п/р 2600130011498 у Дніпропетровській філії ВАТ ”ВіЕйБі Банк”,

МФО 305868) 774,21 грн. державного мита, сплаченого за розгляд апеляційної

скарги.

Видачу наказу доручити

Господарському суду м. Києва.

Справу № 25/89 повернути до

Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                             

        Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                         

Буравльов С.І.

Калатай  Н.Ф.

 13.06.08 (відправлено)